ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 465/4965/13-ц

1. У 2011 році Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Надія-НЛ» (далі - ОСББ «Надія-НЛ») звернулось до суду із позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного політики Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівське комунальне підприємство «Затишне», про визнання приватизації квартири частково недійсною.

2. Позовна заява мотивована тим, що у листопаді 2008 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради передано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 . Одночасно з приватизацією вказаної квартири було приватизовано два приміщення в підвальному поверсі будинку під літ. XII, площею 12,8 кв. м, у якому знаходяться чистки («кишені») димових каналів квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , та під літ. ХІІІ та XIV, площею 5,4 кв. м, у якому знаходяться мережі вентиляції, водопостачання та водовідведення цих квартир. Крім того, частина коридору загального користування підвального приміщення, що позначена на поверховому плані літ. XIII та XIV неправомірно приватизована разом із квартирою АДРЕСА_5 , а інша частина літ. XV - XVII самовільно зайнята ОСОБА_2 , який 11 листопада 2008 року придбав квартиру АДРЕСА_5 .

3. Оскільки внаслідок відсутності доступу до допоміжних приміщень, позначених літ. XII та XIV, для обслуговування інженерних мереж, їх аварійного відновлення та ремонту, ОСББ «Надія-НЛ» позбавлене можливості виконувати покладені на нього функції управителя будинку у повному обсязі, позивач вважав приватизацію спірних приміщень неправомірною.

4. Посилаючись на викладене, ОСББ «Надія-НЛ» просило суд:

- визнати незаконним наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03 листопада 2008 року № 2138-Ж-Ф в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приміщень у підвальному поверсі, позначених на плані будинку АДРЕСА_1 літ. ХІІ, ХІV та XIV, площею 18,2 кв. м;

- визнати незаконним свідоцтво про право власності від 03 листопада 2008 року на квартиру АДРЕСА_1 в частині приватизації зазначених нежитлових приміщень;

- визнати незаконним договір купівлі-продажу від 11 листопада 2008 року в частині продажу спірних нежитлових приміщень;

- призначити комісію фахівців у складі представників ОСББ «Надія-НЛ» та Львівського комунального підприємства «Затишне» для підтвердження наявності інженерних комунікацій у приміщеннях під літ ХІІ, ХІІІ, ХІV;

- зобов`язати Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» встановити нові розміри приміщення під літ. ХІІ, за виключенням його частини, де знаходяться інженерні мережі.

5. Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2013 року позовні вимоги ОСББ «Надія-НЛ» задоволено частково. Визнано незаконним наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03 листопада 2008 року

№ 2138-Ж-Ф, свідоцтво про право власності від 03 листопада 2008 року, договір купівлі-продажу від 11 листопада 2008 року в частині нежитлових приміщень під літ. ХІІ, ХІV та XIV, площею 18,2 кв. м.

6. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26 квітня 2013 року заочне рішення цього ж суду від 05 лютого 2013 року скасовано.

7. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16 вересня

2014 року залучено до участі у справі ОСОБА_5 ,ОСОБА_4 , відділ приватизації житла Франківського району.

8. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 липня

2015 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 06 січня

2016 року, залишених без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року, у задоволенні позову ОСББ «Надія-НЛ» відмовлено.

9. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 липня 2015 року, додаткове рішення від 06 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Під час нового розгляду справи ОСББ «Надія-НЛ» неодноразово уточнювало позовні вимоги та склад учасників справи.

11. У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій повідомив, що є власником квартири

АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 лютого 2022 року.

12. Остаточно сформулювавши позовні вимоги та склад учасників справи, визначивши відповідачем у справі Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, а третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівське комунальне підприємство «Затишне», ОСОБА_1 , позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03 листопада 2008 року за № 2138-Ж-Ф в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 приміщень у підвальному поверсі, позначених на поверховому плані квартири АДРЕСА_1 літ. XII та XIII, площею 18,2 кв. м.

13. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 07 вересня

2022 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03 листопада 2008 року за № 2138-Ж-Ф в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приміщень у підвальному поверсі, позначених на поверховому плані квартири

АДРЕСА_1 літ. ХІІ та ХІІІ, площею 18,2 кв. м.

14. Рішення суду мотивовано тим, що спірні приміщення є допоміжними, цільовим призначенням яких є обслуговування житлового будинку, а тому їх перебування у приватній власності ОСОБА_1 порушує інтереси мешканців будинку та призводить до обмеження прав інших співвласників у користуванні спільним майном, що є підставою для задоволення позову.

15. Постановою Львівського апеляційного суду від 23 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

16. Колегія суддів виходила з того, що позивачем до участі у розгляді справи не залучено як співвідповідача ОСОБА_1 , в той час як ухвалене рішення суду прямо впливає на його права та обов`язки, як особи, за якою зареєстровано право власності на спірні приміщення.

17. У касаційній скарзі ОСББ «Надія-НЛ» просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2023 року, залишивши в силі рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2022 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. 20 лютого 2023 року ОСББ «Надія-НЛ» подало касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у справі

№ 465/4965/13-ц.

19. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

21. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо належного суб`єктного складу учасників у справах, які виникають у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Вважає, що до спорів про недійсність правочинів належить спір про приватизацію житла і в таких спорах співвідповідачами мають бути залучені сторони оспорюваного правочину, до яких ОСОБА_1 не належить.

24. Зауважує, що апеляційний суд не встановив яким чином залучення до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, призвело до неправильного вирішення спору по суті.

25. Стверджує, що апеляційний суд самоусунувся від визначення статусу спірних приватизованих приміщень, як допоміжних.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи встановлені судами

26. Наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03 листопада 2008 року № 2138-Ж-Ф «Про передачу квартир (будинків) у власність громадян» однокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 передано у власність

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

27. 11 листопада 2008 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 придбав квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 14,2 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати та кухні. При цьому пунктом 1 вказаного договору визначено, що до квартири належить підвал, площею 18,2 кв. м.

28. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, було зареєстроване за ОСОБА_6 .

29. 14 лютого 2022 року ОСОБА_6 відчужила вказану квартиру ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

30. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

32. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

33. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

34. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

35. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

36. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

37. За змістом статті 328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

38. Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

39. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

40. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

41. Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).

42. Отже визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

43. Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

44. З врахуванням уточнення позовних вимог, предметом спору у справі, що переглядається, є визнання незаконним та скасування наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03 листопада 2008 року за № 2138-Ж-Ф в частині передачі у приватну власність спірних приміщень, які на момент розгляду справи належать ОСОБА_1 .

45. Разом з тим ОСББ «Надія-НЛ», будучи обізнаним про особу, за якою зареєстроване право власності на спірні приміщення, остаточно сформулювавши позовні вимоги, визначило відповідачем у справі лише Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, а ОСОБА_1 - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову.

46. Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різним.

47. З огляду на предмет та підстави позову, залучення ОСОБА_1 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не відповідачем, є помилковим та свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи, оскільки вочевидь метою позову ОСББ «Надія-НЛ» є не саме по собі скасування наказу № 2138-Ж-Ф від 03 листопада 2008 року, а повернення спірних приміщень у власність ОСББ.

48. За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки до участі у справі не залучено належного співвідповідача - актуального власника спірних приміщень.

49. З таким висновком погоджується і Верховний Суд, у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про належний склад сторін у справі.

50. Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи. При цьому позивач не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до належних відповідачів.

51. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 листопада 2022 року у справі № 753/537/19, від 16 вересня 2022 року у справі № 642/2316/20, від 18 травня 2022 року у справі

№ 753/8090/18, та не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 06 серпня

2019 року у справі № 914/843/17, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

52. З приводу посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, то такі доводи спростовуються усталеною судовою практикою, сформованою у подібних правовідносинах, зокрема у наведених вище справах.

53. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що саме по собі визнання незаконним та скасування наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03 листопада 2008 року за № 2138-Ж-Ф в частині передачі у приватну власність

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірних приміщень, які на момент розгляду справи зареєстровані за ОСОБА_1 , не призведене до поновлення прав ОСББ «Надія-НЛ», які позивач вважає порушеними, та потребуватиме звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (витребування майна із чужого володіння).

54. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. При цьому застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

55. У подібних правовідносинах Верховний Суд дійшов висновку, що пред`явлення ОСББ позову до кінцевого набувача прав на спірний об`єкт нерухомого майна про його витребування на підставі статті 387, 388, 396

ЦК України відповідало б вимогам закону та є належним способом судового захисту (постанова Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі

№ 761/8014/17).

56. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

57. Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду