ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 914/1693/18

1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" про стягнення вартості частини майна, пропорційної її частці у статутному капіталі товариства у розмірі (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 9 856 799,68 грн, у зв`язку з її виходом зі складу учасників товариства.

Хід розгляду справи

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 (з урахуванням ухвал Господарського суду Львівської області від 20.07.2023 та від 27.07.2023), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" на користь ОСОБА_1 768 476,00 грн заборгованості, провадження у справі в частині стягнення 884 534,00 грн заборгованості закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Верховного Суду від 25.01.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" залишено без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 у справі № 914/1693/18 залишено без змін.

4. ОСОБА_1 (позивач) звернулось до Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1693/18 в якій просить стягнути з ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" на свою користь 14 490 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Щодо суті поданої заяви про ухвалення додаткового рішення

5. За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

6. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

7. Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

8. Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

9. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

10. Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

11. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

12. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

13. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

14. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

15. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

16. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

17. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

18. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий висновок міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

19. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

20. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

21. Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.02.2022 між ОСОБА_1 (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "А.З. Партнери" (виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги № 199/2.

22. Як вбачається з Договору, виконавець прийняв на себе зобов`язання надати замовнику правову допомогу, а замовник зобов`язався сплатити виконавцю винагороду за надану правову допомогу.

23. Згідно з пунктом 5.1 Договору за надання правової допомоги відповідно до п.2.1-2.3 цього договору замовник сплачує виконавцю винагороду, розмір якої становить 3000,00 грн за одну юридичну годину та 1500,00 грн за одну технічну годину.

24. 25.01.2024 між адвокатським об`єднанням та замовником складено Акт виконаних робіт, у якому зазначено про надання виконавцем правової допомоги в обсязі 4 год. 50 хв. (юридичних годин), загальною вартістю 14 490 грн.

25. Також заявником до матеріалів заяви додано рахунок № 916 від 25.01.2024 на суму 14 490 грн та деталізацію рахунку № 916 від 25.01.2024.

26. Згідно деталізації рахунку № 916 від 25.01.2024 Адвокатське об`єднання надало ОСОБА_1 правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи № 914/1693/18 на загальну суму 14 490 грн, яка включає такі послуги:

- написання та подання до Верховного Суду через Електронний суд клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, витрачений час - 00:20 год.;

- вивчення та аналіз доводів касаційної скарги та доповнення до касаційної скарги, підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу через Електронний суд, витрачений час - 04:00 год.;

- участь в судовому засіданні Верховного Суду через систему електронний суд, витрачений час - 00:30 год.

27. Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді, Суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.

28. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

29. Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, Верховний Суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, а такий розмір витрат є обґрунтованим і відповідає критеріям співмірності та розумної необхідності таких витрат.

30. З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 490 грн, оскільки Суд встановив, що цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, співмірності та пропорційності, з урахуванням складності справи.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд