ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 915/754/21(486/893/22)

1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 відкрито провадження у справі № 915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі - КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", боржник);

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 31.08.2021;

введено процедуру розпорядження майном боржника з 31.08.2021 на строк до 170 календарних днів;

призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Деяка Ярослава Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1879 від 22.12.2018).

2. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.11.2023 у справі №915/754/21 введено процедуру санації боржника - КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, код ЄДРПОУ 31948866).

3. ОСОБА_1 звернувся до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовною заявою від 19.08.2022 до КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", якою просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (код ЄДРПОУ 31948866) №73 від 11.04.2022 про затвердження з 15.07.2022 штатного розкладу в новій редакції;

2) поновити позивача на роботі в КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на посаді заступника директора з питань структурно-економічної трансформації підприємства з дати переведення на нижче оплачувану посаду;

3) стягнути з КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати переведення останнього на нижче оплачувану посаду до дня поновлення на посаді заступника директора з питань структурно-економічної трансформації підприємства;

4) стягнути з відповідача судові витрати.

3.1. Позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим, що 23.03.2020 наказом директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" його переведено на посаду заступника директора з питань структурно-економічної трансформації підприємства. 18.07.2022 внаслідок скорочення посади заступника директора з питань структурно-економічної трансформації підприємства позивача було переведено на нижче оплачувану посаду диспетчера (технологічна диспетчерська), попереджено про звільнення у разі відмови та відмовлено у переведенні на вільну посаду (на період відсутності основного працівника) провідного юрисконсульта відділу договірної та претензійної роботи.

3.2. Позивач вважає скорочення посади заступника директора з питань структурно-економічної трансформації підприємства, переведення його на посаду диспетчера, відмову у переведенні на вільну посаду (на період відсутності основного працівника) провідного юрисконсульта відділу договірної та претензійної роботи протиправним та таким, що здійснено не у спосіб та не в порядку, що передбачений законодавством України.

3.3. Орган управління КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" як Наглядова рада була позбавлена можливості здійснювати управління підприємством в межах компетенції, передбаченої Статутом. Крім того, перевищуючи свої повноваження Судаков Д.С. видав наказ № 73 від 11 квітня 2022 року про затвердження з 15.07.2022 штатного розкладу в новій редакції, скоротивши посаду заступника директора з питань структурно-економічної трансформації підприємства.

4. Ухвалою від 17.04.2023 Южноукраїнський міський суд Миколаївської області постановив цивільну справу № 486/893/22 (провадження №2/486/117/2023) за позовом ОСОБА_1 до КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу передати до Господарського суду Миколаївської області для розгляду по сумі, в провадженні якого перебуває справа № 915/754/21 про банкрутство КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство".

5. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2023 у справі №915/754/21 (486/893/22), в задоволені позову відмовлено.

6. Рішення мотивоване тим, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

6.1. Суд дійшов висновку, що доводи позивача в цій частині не можуть бути підставою для висновку про неправомірність дій відповідача.

6.2. Судом встановлено, що позивачеві в повідомленнях про звільнення було запропоновано посади, які є вакантними станом на 11.04.2022, 13.04.2022 та 21.04.2022, в подальшому було запропоновано додаткові вакантні посади диспетчера та інженера (зі збуту).

6.3. Належних доказів існування на підприємстві інших вакантних посад матеріали справи не містять.

7. Під час розгляду справи, судом встановлено:

7.1. Згідно з Статуту КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 18.10.2018 №1294, підприємство створене з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, найбільш ефективного використання майна території Южноукраїнська (п.п. 2.1.1, 2.1.3). Директор підприємства затверджує штатний розпис (з обов`язковим попереднім погодженням з наглядовою радою та міським головою) (п. 7.3.7) (т. 1 а.с. 36-45).

7.2. Згідно Статуту КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", директор підприємства несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів; заступники директора підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів, а також інші працівники приймаються на роботу і звільняються директором підприємства, згідно з чинним законодавством України (п.п.7.3.9, 7.4) (т. 1 а.с.36-45).

7.3. Відповідно до наказу № 30-ОС від 23.03.2020 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду заступника директора з питань структурно-економічної трансформації підприємства (т. 2, а.с. 22).

7.4. Наказом директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" №73 від 11.04.2022 посаду заступника директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" з питань структурно-економічної трансформації скорочено з 15.06.2022 (а.с. 12).

7.5. Підставою винесення даного наказу стали обставини щодо банкрутства КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", заходи щодо зменшення (оптимізації) витрат, що входять до собівартості комунальних витрат, зміни в організації виробництва і праці, спрямовані на підвищення ефективності роботи персоналу і вдосконалення окремих трудових функцій, приведення штатної чисельності у відповідність до фінансових можливостей підприємства та зменшення адміністративних витрат.

7.6. З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 11.04.2022 (т. 1 а.с. 12).

7.7. Згідно штатного розкладу КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на 2022 рік, який вводиться в дію з 15.06.2022, затверджений т.в.о. директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" 19.08.2022 та погоджений міським головою, посади заступника директора відсутні (т. 1 а.с. 13).

7.8. 11.04.2022 ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення (т. 1 а.с.21).

7.9. 13.04.2022 позивача повідомлено про наступне звільнення та запропоновано вакантну посаду нижчої кваліфікації - диспетчер (технологічна диспетчерська) (т. 1 а.с.22).

7.10. 21.04.2022 позивача повідомлено про наступне звільнення у зв`язку із скорочення штату працівників КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" та запропоновано вакантну посаду нижчої кваліфікації - інженер зі збуту (т. 1 а.с.23).

7.11. Заявою від 14.07.2022 ОСОБА_1 надав згоду на призначення на посади: провідного бухгалтера, водія легкового автомобіля, диспетчера (технологічна диспетчерська).

7.12. 15.07.2022 позивач подав заяву про призначення його на посаду провідного юрисконсульта.

7.13. 18.07.2022 за вих. №01/1037 від 15.07.2022 позивач отримав відповідь на свої заяви від 14.07.2022 та від 15.07.2022, за змістом якої для посади бухгалтера ОСОБА_1 не має економічної освіти, посади водія легкового автомобіля та провідного юрисконсульта не є вакантними.

7.14. Наказом №58-ОС від 18.07.2022 ОСОБА_1 переведено на посаду диспетчера (технологічна диспетчерська) у зв`язку зі скорочення посади заступника директора ( т.1 а.с. 24).

8. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2023 у справі № 915/754/21 (486/893/22) -без змін.

9. Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

9.1. Суд апеляційної інстанції вказав, що правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

9.2. Оскільки ОСОБА_1 в процедурі скорочення не було звільнено, а останнім подано заяву від 18.07.2022 про переведення на запропоновану йому посаду, відповідачем виконано обов`язок щодо працевлаштування працівника, а відтак право позивача, на захист якого було подано цей позов не порушено.

9.3. Позивачеві в повідомленнях про звільнення було запропоновано посади, які є вакантними станом на 11.04.2022, 13.04.2022 та 21.04.2022, в подальшому було запропоновано додаткові вакантні посади диспетчера та інженера (зі збуту).

9.4. Належних доказів існування на підприємстві інших вакантних посад матеріали справи не містять.

10. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 915/754/21 (486/893/22), з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/754/21 (486/893/22) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.12.2023.

12. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2024 у визначеному складі суддів відкрито касаційне провадження у справі № 915/754/21 (486/893/22) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023.

Розгляд касаційної скарги призначено на 20.02.2024, про що повідомлено учасників судової справи.

13. 15.02.2024 до Верховного Суду від КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" надійшов Відзив з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

14. У зв`язку із запланованою відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/754/21 (486/893/22) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024.

15. Суд констатує, що учасники справи наданим процесуальним законом правом не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, до визначеної дати проведення судового засідання (20.02.2024) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 20.02.2024.

16. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 05.02.2024 №49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, Верховний Суд розглядає справу № 915/754/21 (486/893/22) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

( ОСОБА_1 )

17. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що судами попередніх інстанції застосовано положення статей 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2018 по справі № 696/985/15-ц, від 28.04.2021 по справі №373/2133/17.

18. Скаржник доводить:

18.1. судами попередніх інстанцій не вірно ототожнлено поняття "Підприємство" виключно з особою директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" не врахувавши наявність Наглядової ради підприємства. Судом першої інстанції не надано оцінку та не досліджено пункт 7.3.7 Статуту КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", що діяв станом на 18.07.2022, згідно якого директор КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" затверджує штатний розпис з обов`язковими попереднім погодженням з Наглядовою радою та міським головою;

18.2. судами першої та апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінку тому, що частину 3 статті 64 Господарського кодексу України не можна застосовувати без врахування вимог частини 1 статті 65 Господарського кодексу України;

18.3. судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки факту протиправності наказу т.в.о. директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" № 73 від 11.04.2022 "Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням штату працівників".

18.4. суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

(КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство")

19. Відповідач доводить:

19.1. звільнення позивача з підприємства взагалі не відбувалося, а переведення на посаду диспетчера відбулося безпосередньо за ініціативою та за власною заявою позивача;

19.2. посада техніка-інспектора відділу збуту вакантна з 15.06.2022 та не могла бути запропонована позивачу, оскільки останній перебував у відпустці;

19.3. посада інженера відділу підготовки виробництва вакантна 28.04.2022 не була запропонована, оскільки кандидатуру ОСОБА_1 (відсутня вища технічна освіта, відсутній стаж роботи за спеціальністю) не відповідає вимога "Посадової інструкції інженера І категорії відділу підготовки виробництва" №08-001/1-ІІІ;

19.4. посада техніка-інспектора І категорії не є вакантною, оскільки її обіймає ОСОБА_2 , який служить у лавах ЗСУ за контрактом;

19.5. посада техніка-інспектора І категорії станом на 11.04.2022 не була вакантною, оскільки на вказану посаду, в день попередження ОСОБА_1 про вивільнення, було призначено ОСОБА_3 .

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

20.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. На розгляді колегії суддів Верховного Суду постало питання правомірності відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" № 73 від 11.04.2022 про затвердження з 15.07.2022 штатного розкладу в новій редакції; поновлення позивача на роботі в КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на посаді заступника директора з питань структурно-економічної трансформації підприємства з дати переведення на нижче оплачувану посаду; стягнення з КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

22. Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.

23. Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

24. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

25. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

27. Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

28. Позивач вказує на те, що саме протиправність наказу т.в.о. директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" № 73 від 11.04.2022 про затвердження з 15.07.2022 штатного розкладу в новій редакції є підставою звернення з вимогами про поновлення позивача на роботі в КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на посаді заступника директора з питань структурно-економічної трансформації підприємства з дати переведення на нижче оплачувану посаду та стягнення з КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

29. Як встановлено судами попередніх інстанцій:

29.1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 відкрито провадження у справі № 915/754/21 про банкрутство КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство".

29.2. Наказом директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" № 73 від 11.04.2022 посаду заступника директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" з питань структурно-економічної трансформації скорочено з 15.06.2022. Згідно штатного розкладу КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на 2022 рік, який вводиться в дію з 15 червня 2022 року, затверджений т.в.о. директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" 19.08.2022 та погоджений міським головою, посади заступника директора відсутні

29.3. Підставою винесення даного наказу стали обставини щодо банкрутства КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", заходи щодо зменшення (оптимізації) витрат, що входять до собівартості комунальних витрат, зміни в організації виробництва і праці, спрямовані на підвищення ефективності роботи персоналу і вдосконалення окремих трудових функцій, приведення штатної чисельності у відповідність до фінансових можливостей підприємства та зменшення адміністративних витрат.

30. Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), від 27.05.2021 у справі № 201/6689/19, від 08.11.2023 у справі №443/299/22 суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

31. В постановах від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17) та від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Отже, не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. Правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

32. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

33. Щодо вимог позивача про поновлення позивача на роботі та стягнення середній заробітку за час вимушеного прогулу, слід вказати наступне.

33.1. Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

33.2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

33.3. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

33.4. Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

33.5. У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».

33.6. У постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 577/3997/15-ц (провадження № 6-1723цс17) вказано, що «однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

34. Під час розгляду цієї справи, судами попередніх інстанцій встановлено:

34.1. З наказом т.в.о. директора КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" №73 від 11.04.2022 ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 11.04.2022

34.2. 13.04.2022 позивача повідомлено про наступне звільнення та запропоновано вакантну посаду нижчої кваліфікації - диспетчер (технологічна диспетчерська) (т. 1 а.с.22).

34.3. Позивачеві в повідомленнях про звільнення було запропоновано посади, які є вакантними станом на 11.04.2022, 13.04.2022 та 21.04.2022, в подальшому було запропоновано додаткові вакантні посади диспетчера та інженера (зі збуту).

Належних доказів існування на підприємстві інших вакантних посад матеріали справи не містять.

34.4. Заявою від 14.07.2022 ОСОБА_1 надав згоду на призначення на посади: провідного бухгалтера, водія легкового автомобіля, диспетчера (технологічна диспетчерська).

34.5. 15.07.2022 позивач подав заяву про призначення його на посаду провідного юрисконсульта.

34.6. 18.07.2022 за вих. № 01/1037 від 15.07.2022 позивач отримав відповідь на свої заяви від 14.07.2022 та від 15.07.2022, за змістом якої для посади бухгалтера ОСОБА_1 не має економічної освіти, посади водія легкового автомобіля та провідного юрисконсульта не є вакантними.

34.7. Наказом № 58-ОС від 18.07.2022 ОСОБА_1 переведено на посаду диспетчера (технологічна диспетчерська) у зв`язку зі скорочення посади заступника директора .

35. Враховуючи встановлені у справі обставини, а також те, що ОСОБА_1 в процедурі скорочення не було звільнено, а останнім подано заяву від 18.07.2022 про переведення на запропоновану йому посаду, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" виконано обов`язок щодо працевлаштування працівника, а відтак право позивача, на захист якого було подано цей позов, не порушено.

36. Будь-яких порушень відповідної процедури у разі скорочення чисельності або штату працівників, як під час розгляду судами першої та апеляційної інстанції цієї справи так і під час касаційного провадження встановлено не було.

37. З урахуванням викладеного та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , що розглядається в межах справи про банкрутство КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство".

Щодо доводів касаційної скарги

38. Враховуючи обрану скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що в такому випадку підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

39. Щодо доводів скаржника про те, що ця справа, в порушення норм процесуального закону, розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України, слід вказати наступне.

39.1. Відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

39.2. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

39.3. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

39.4. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

39.5. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

39.6. Як вбачається з матеріалів справи, мотивованого клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження позивач не заявляв. Відтак, справу № 486/893/22 в межах справи № 915/754/21 про банкрутство КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" правомірно розглянуто судом у відповідності до приписів частини 2 статті 7 КУзПБ за правилами спрощеного позовного провадження.

40. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржником не спростовано висновків судів попередніх інстанцій та не доведено неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, відтак, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

41. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

42. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

43. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

44. З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 915/754/21 (486/893/22) - без змін як таких, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-