ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 752/21/21

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, у якій просила встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Києві, є її двоюрідною сестрою.

На обґрунтування вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка проживала та була зареєстрована в місті Києві. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.

Із спадкоємців є лише вона (двоюрідна сестра як спадкоємиця п`ятої черги спадкування за законом), ОСОБА_1 , громадянка російської Федерації.

У встановлений законом строк вона надіслала до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини нотаріально засвідчену заяву про прийняття спадщини. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус їй відмовив, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують родинні відносини між нею та ОСОБА_3 .

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, заяву задоволено.

Встановлено юридичний факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Києві, є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спору щодо родинних відносин та ступеня споріднення заявника та ОСОБА_3 немає, факт родинних зв`язків між ними доведений письмовими доказами та показаннями свідків, а питання щодо визначення кола спадкоємців та їхнього права на спадкове майно не є предметом розгляду в цій справі.

У грудні 2022 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року й ухвалити нове судове рішення про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року в справі № 639/489/18, від 15 квітня 2020 року в справі № 302/991/19, від 27 серпня 2020 року в справі № 201/1935/20, від 28 квітня 2021 року в справі № 520/19532/19, від 07 липня 2021 року в справі № 420/370/19; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи. Зокрема не врахували, що встановлення факту родинних відносин заявника зі ОСОБА_3 безпосередньо впливає на її права, як спадкоємиці четвертої черги померлої, що вказує на наявність спору про право.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Представник заявника ОСОБА_5 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

14 квітня 2023 року справа № 752/21/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Києві у віці 59 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилося спадкове майно, зокрема зазначена квартира.

Станом на 07 вересня 2019 року в квартирі були зареєстровані: ОСОБА_3 з 22 січня 1991 року; ОСОБА_2 з 22 липня 2016 року; та ОСОБА_6 з 22 липня 2016 року

Постановою від 03 листопада 2020 року державний нотаріус П`ятої Київської державної нотаріальної контори Наумова В. В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні або інші відносини з померлою.

На підтвердження родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заявник, зокрема надала:

довідку про народження ОСОБА_3 , видану 13 квітня 2020 року № А-02359, у якій матір`ю ОСОБА_3 записана ОСОБА_7 ;

довідку про народження матері ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , виданої 22 липня 2020 року № 88, де батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

свідоцтво про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , видане 01 жовтня 1992 року, у якій батьком записаний ОСОБА_9 ;

свідоцтво про народження батька ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , видане 21 вересня 1938 року № НОМЕР_2 , батьками якого записані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Також факт родинних відносин підтверджений фотокартками та показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні 12 травня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

При цьому процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість виникнення у майбутньому.

Установивши, що факт родинних зв`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як двоюрідних сестер, підтверджений належними й допустимими доказами, врахувавши відсутність спору щодо родинних відносин і ступеня споріднення заявника та померлої, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви.

Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на наявність спору про право не заслуговують на увагу, оскільки ні під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, ні в касаційній скарзі ОСОБА_2 не наводила заперечень щодо родинних відносин заявника з померлою, а питання щодо визначення кола спадкоємців та їхнього права на спадкове майно не є предметом розгляду в цій справі.

До того ж, як встановив апеляційний суд, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 є спадкоємицею ОСОБА_3 матеріали справи не містять, а в разі встановлення нею у передбаченому законом порядку права на спадкування, вона буде спадкоємицею за законом четвертої черги, у той час, як ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом п`ятої черги, що спростовує доводи ОСОБА_2 про те, що рішення суду в цій справі порушує її право на спадкування.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,