ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 914/2926/22

Товариство звернулось до суду з позовом до Підприємства про стягнення 4 943 442,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- згідно з актом технічної перевірки комерційного вузла обліку газу (ВОГ) від 09.09.2021 № 6048 на об`єкті Підприємства знято лічильник газу АГК G-250 на повірку, за результатами якої встановлено непридатність лічильника, про що ДП ?Львівстандартметрологія? було видано довідку від 13.09.2021 № 35/09599 та Товариством складено акт від 20.10.2021 № 189 про непридатність лічильника до експлуатації та необхідність проведення його ремонту;

- Підприємство мало б встановити новий прилад обліку у строк до 15.09.2021, як передбачено актом технічної перевірки від 09.09.2021 № 6048, однак, такі дії останнім не здійснено, а тому Товариством на підставі акта-розрахунку від 21.09.2022 у період з 13.09.2021 (дати визнання лічильника непридатним) до 02.11.2021 (встановлення лічильника газу на комерційному ВОГ після проведення ремонту) проведено перерахунок об`єму спожитого газу відповідно до пункту 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання (далі - Правила) на суму 4 943 442,57 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.08.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- в умовах договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), типова форма якого затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) від 30.09.2015 № 2498, до якого Підприємство приєдналось 01.01.2016 шляхом підписання заяви-приєднання № 094204PT1GCP016 (далі - Договір), а саме у пункт 2.3 чітко передбачено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України ?Про ринок природного газу? та Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ);

- про застосування до правовідносин між сторонами Правил у Договорі не зазначено. Крім того, нормами Кодексу ГРМ не передбачено, що у разі визнання засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) непридатним до використання та відправлення його у ремонт, змінюється порядок розрахунку обсягу спожитого газу, передбачений абзацом шостим пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу ГРМ (за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання) та застосовується порядок, передбачений пунктом 5.13 Правил;

- у разі існування неузгодженості між нормами Кодексу ГРМ та Правилами, слід керуватися нормами Кодексу ГРМ, про що і зазначає НКРЕКП, відзначаючи, що кодекс є обов`язковим до виконання суб`єктами ринку природного газу, зокрема, операторами газорозподільних систем та споживачами природного газу, і у випадку зняття ЗВТ споживача на періодичну повірку, обсяг спожитого природного газу за період тимчасової відсутності лічильника розраховується відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ, а саме за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 28.08.2023 заяву Підприємства про стягнення витрат за надану правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що:

- в акті про надання юридичних послуг від 10.08.2023, що долучений заявником до матеріалів вказаної заяви не зазначено вартості погодинної роботи адвоката за певний вид правової допомоги, відтак встановити вартість послуг адвоката, що стосуються правової допомоги, при нарахуванні заявником загальної суми в розмірі 30 000,00 грн за надану правничу допомогу в цілому, є неможливо. Крім цього, в акті наданих послуг не зазначена інформація про час витрачений адвокатом в розрізі конкретного виконаних адвокатом робіт/наданих послуг;

- дана справа за своєю складністю є типовою справою з усталеною судовою практикою, а тому адвокату не потрібно було витрачати значні зусилля на надання правової допомоги. Розмір витрат Підприємства на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірними з часом витраченим адвокатом у тому числі і на судові засідання за час розгляду справи у місцевому суді (всього 12 судових засідань, на 3-х з яких представник Підприємства був відсутній).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 28.08.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 4 943 442,57 грн вартості необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу та 163 133,61 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- посилання суду першої інстанції на лист НКРЕКП не заслуговують на увагу суду, оскільки носить рекомендаційний характер, а у даному випадку відсутня неузгодженість між Кодексом ГРМ та Правилами, оскільки норма, яка регулює порядок розрахунку обсягу спожитого природного газу на час перебування ЗВТ на ремонті у Кодексі ГРМ - відсутня (не існує);

- у даному випадку слід керуватися положенням, які передбачені Правилами;

- враховуючи наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування рішення першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що додаткове рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню, а у задоволені заяви Підприємства про стягнення з Товариства витрат за надану правничу допомогу слід відмовити.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що полягало у застосуванні, зокрема, положень пункту 5.13 Правил, який не підлягав застосуванню, оскільки спірні правовідносини регулюються Кодексом ГРМ та підлягають застосуванню, зокрема, положення пункту 6 глави 7 розділу Х, підпункту 3 пункту 2 глави 7 розділу Х, глави 1 розділу ХІ Кодексу ГРМ за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2023 залишити в силі.

Верховний Суд зазначає, що з касаційної скарги Підприємства вбачається, що скаржник не погоджується з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції, якою скасовано як рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2023 так і додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 28.08.2023. Водночас скаржник просить залишити в силі лиши рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2023.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, предмет касаційного оскарження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Товариства, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідно до умов типового договору, оператор газорозподільних систем (ГРМ) (Товариство) зобов`язується надати споживачу (Підприємству) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 Договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України ?Про ринок природного газу? та Кодексом ГРМ. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРМ та цим договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об`єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.

Відповідно до пункту 7.2 Договору оператор ГРМ має право перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об`єкті споживача, у порядку, визначеному кодексом газорозподільних систем.

У додатку № 4 ?Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача?", який був доданий Товариством до заяви-приєднання, зазначено про встановлення у точці обліку за адресою: м. Трускавець, вул. Городище, 12 лічильника марки ЛГК № 8250 типорозміру G250, рік випуску 2003.

Судами встановлено, що 09.09.2021 працівниками Товариства складено акт № 6048 технічної перевірки комерційного ВОГ (вид акта - зняття ЗВТ), згідно з яким у точці обліку Підприємства за адресою: м. Трускавець, вул. Городище, 12, знято лічильник газу АГК 0-250 на повірку. Лічильник поміщено в транспортувальний пакет, опломбовано та скеровано в лабораторію Товариства.

З акта вбачається, що після зняття лічильника газу представниками позивача було встановлено технологічну перемичку, а також зазначено про необхідність встановлення ЗВТ не пізніше, як до 15.09.2021. Акт підписаний споживачем без зауважень.

За результатами повірки лічильника газу ДП ?Львівстандартметрологія? складено довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 13.09.2021 № 35/09599, у якій зазначено, що лічильник заводський номер 8250, 2003 року випуску не відповідає вимогам Р50-071-98, Ф02.784.008Д2, похибка перевищує допустимі значення.

У подальшому, 20.10.2021 лабораторією з повірки лічильників, обчислювачів, коректорів та перетворювачів відділу лабораторних вимірів управління метрології Товариства за участю представника Підприємства було складено акт № 189 про непридатність лічильника до експлуатації, відповідно до якого споживачу рекомендовано провести ремонт лічильника газу заводський № 8250, 2003 року випуску.

Товариством 02.11.2021 складено акт № 6819 введення в експлуатацію комерційного вузла обліку газу (вид акта - встановлення ЗВТ з повірки), згідно з яким знято технологічну перемичку та встановлено у вузлі обліку газу (ВОГ) лічильник АГК 0-250 заводський номер 8250, 2003 року випуску з повірки.

Представниками Товариства 18.11.2021 у присутності представника споживача складено акт про порушення № 000541, у якому зазначено про порушення Кодексу ГРМ, а саме: ?п.5.13 "Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання?, затвердженого наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 № 618 та зареєстрованих Мінюстом України 26.01.2006 за № 67/11941 - тимчасово відсутні ЗВТ (знято ЗВТ на періодичну повірку до 15.09.2021 згідно акта від 09.09.2021 № 6048, встановлена технічна перемичка). 13.09.2021 лічильник не пройшов повірку - довідка про непридатність від 13.09.2021 № 35/09599. Тобто з 15.09.2021 облік газу здійснювався по середньому споживанню, що суперечить Кодексу ГРС, таким методом облік проводиться тільки на час повірки ЗВТ, а не на час ремонту ЗВТ (п.п. 3 п. 3 Глави 7 Розділу X)?.

Товариство 21.09.2022 скасувало акт про порушення від 18.11.2021 № 000541 (протокол від 21.09.2022 № 292/09) та 21.09.2022 склало акт-розрахунок необлікованого об`єму природного газу відповідно до пункту 5.13 Правил за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання за період 13.09.2021-02.11.2021 на суму 4 943 442,57 грн.

Товариством 23.09.2022 акт-розрахунок від 21.09.2022 надіслано Підприємству.

Також судами встановлено, що не погоджуючись із здійсненим щодо Підприємства донарахуванням об`єму розподіленого (спожитого) природного газу на підставі акта про порушення від 18.11.2021 № 000541, який скасований самим позивачем 21.09.2022, Підприємство 16.11.2022 звернулось до суду з позовом про визнання недійсним рішення комісії Товариства, оформленого протоколом від 17.01.2022 № 07/01 засідання комісії з розгляду акта про порушення від 18.11.2021 № 000541.

Рішенням суду від 16.03.2023 у справі № 914/1755/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ, оформлене протоколом від 17.01.2022 № 07/01, щодо задоволення акта про порушення від 18.11.2022 № 000541, яким Підприємству, згідно з актом-розрахунком Товариства донараховано необлікований об`єм природного газу в розмірі 4 943 442,57 грн.

Товариство, звертаючись до суду з позовною заявою у даній справі № 914/2926/22, зазначило, що підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості за спожитий природній газ слугувало те, що Підприємство споживало природній газ з моменту перебування комерційного ВОГ на повірці та який в подальшому був скерований на ремонт, відповідно Товариством проведено перерахунок об`єму спожитого газу лише за час перебування лічильника в ремонті, відповідно до пункту 5.13 Правил на суму 4 943 442,57 грн.

Ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції зазначив, що в період з 09.09.2021 року по 02.11.2021 року на об`єкті Підприємства був відсутній (демонтований) лічильник газу, однак газопостачання не було припинене.

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 глави 7 ?Порядок періодичної повірки ЗВТ по об`єктах споживачів що не є побутовими? розділу X Кодексу ГРМ за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.

У даному випадку на повірці ЗВТ перебував до 13.09.2021 та переданий в подальшому за рахунок Підприємства на ремонт.

З наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що Кодексом ГРМ врегульовано порядок нарахування у випадку перебування ЗВТ на повірці.

Натомість у даному випадку після встановлення ДП ?Львівстандартметрологія? невідповідності лічильника заводський номер 8250, 2003 року випуску вимогам Р 50-071-98, Ф02.784.008Д2, похибка перевищує допустимі значення, ЗВТ передано на ремонт.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що нормами Кодексу ГРМ не передбачено, що в разі визнання ЗВТ непридатним до використання та відправлення його у ремонт, змінюється порядок розрахунку обсягу спожитого газу, передбачений абзацом шостим пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу ГРМ (за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання), а тому застосовується порядок, передбачений пунктом 5.13 Правил.

Згідно з пунктом 5.13 Правил перерахунки об`єму протранспортованого газу проводяться у випадках: тимчасової відсутності ЗВТ (зняття ЗВТ на періодичну, позачергову, експертну повірки та ремонт); непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами перевірки технічного стану комерційного вузла обліку газу; наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів (несправність ЗВТ).

Пунктом 5.13.1 Правил передбачено, що перерахунки об`єму протранспортованого газу проводяться за період відсутності (несправності) ЗВТ, починаючи з дати проведення останньої перевірки комерційного вузла обліку газу або з дати зняття ЗВТ до моменту встановлення повірених ЗВТ, з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.

Відповідно до пункту 5.13.2 Правил якщо власником комерційного вузла обліку газу є споживач, перерахунки об`єму протранспортованого газу за період відсутності (несправності) ЗВТ здійснюються обліковою організацією за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу XІ Кодексу ГРМ норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу. Випадки, які потребують перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу споживачу, що має договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, без наявності акта про порушення, визначені в розділах ІХ-Х цього Кодексу.

З викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, можлива і без наявності акта про порушення.

Також апеляційний суд зазначив, що акт про порушення від 18.11.2021 скасований позивачем самостійно.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариством правомірно проведено Підприємству перерахунок об`єму спожитого природного газу відповідно до пункту 5.13 Правил на суму 4 943 442,57 грн у період з 13.09.2021 (дати передачі лічильника в ремонт) до 02.11.2021 (дати встановлення лічильника газу на комерційному ВОГ Підприємства після проведення ремонту), тобто за час перебування лічильника на ремонті.

Однак, Суд не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки спочатку суд першої інстанції, а потім суд апеляційної інстанцій, який застосував до спірних правовідносин вимоги Правил, згідно з розділом 2 яких вони поширюються на суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з постачання та транспортування природного газу розподільними мережами, залишив поза увагою, що спірні правовідносини виникли з виконання сторонами типового договору, за умовами якого оператор (ГРМ; Товариство) зобов`язується надати споживачу (Підприємству) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Тобто апеляційний суд не надавав правову оцінку тому чи підлягають застосуванню Правила до спірних правовідносин виходячи з їх правової природи, а лише зазначив, що нормами Кодексу ГРМ не передбачено, що в разі визнання ЗВТ непридатним до використання та відправлення його у ремонт, змінюється порядок розрахунку обсягу спожитого газу, передбачений абзацом шостим пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу ГРМ (за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання) та застосовується порядок, передбачений пунктом 5.13 Правил.

Також Суд звертає увагу на те, що ухвалюючи рішення у даній справі суди встановили, що 09.09.2021 працівниками Товариства складено акт № 6048 технічної перевірки комерційного ВОГ (вид акта - зняття ЗВТ), згідно з яким у точці обліку Підприємства за адресою: м. Трускавець, вул. Городище, 12, знято лічильник газу АГК 0-250 на повірку. Лічильник поміщено в транспортувальний пакет, опломбовано та скеровано в лабораторію Товариства. Тобто судами встановлено, що лічильник газу було знято на повірку.

Втім судом першої інстанції, а потім і судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що відповідно до Кодексу ГРМ повірки бувають періодичними, позачерговими чи експертними.

Так згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу ГРМ (Порядок періодичної повірки ЗВТ по об`єктах споживачів, що не є побутовими, тобто вказаний розділ врегульовує питання щодо періодичної повірки), зокрема, за відсутності дублюючого ЗВТ та невстановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.

Водночас абзацом шостим пункту 2 глави 9 розділу X Кодексу ГРМ передбачено, що якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об`єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом XI цього Кодексу, зі складанням акта про порушення. При цьому витрати, пов`язані з позачерговою чи експертною повіркою, компенсуються власником комерційного ВОГ/ЗВТ (крім факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ). Крім того, власник впродовж двомісячного строку здійснює заходи щодо приведення комерційного ВОГ (ЗВТ) в точці вимірювання у відповідність до вимог розділу X цього Кодексу, за винятком лічильників газу побутових споживачів. У разі невідповідності лічильників газу побутових споживачів нормативним документам у сфері метрології (за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ) об`єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період відсутності лічильника газу та приведення точки вимірювання у відповідність до вимог цього Кодексу забезпечуються відповідно до вимог пункту 5 глави 8 цього розділу, а витрати, пов`язані з позачерговою чи експертною повіркою, компенсуються за рахунок Оператора ГРМ.

Таким чином, враховуючи, що Кодексом ГРМ передбачені різні методи розрахунків обсяг спожитого природного газу, які залежать від виду повірки (періодична, позачергова, експертна), судам необхідно було встановити вид повірки та в залежності від встановленого застосувати відповідну методику розрахунків обсяг спожитого природного газу, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що судами зроблено не було. Вказане має суттєве, ключове та вагоме значення для правильного вирішення даного спору.

З викладеного вбачається, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки усім доводам та поданим сторонами доказам, як окремо кожному так і у їх сукупності.

За змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Проте, оскільки судами при розгляді справи не враховано приписи частини третьої статті 86 ГПК України, а саме те, що суд повинен надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у матеріалах справи, то, судом не виконані вимоги норм процесуального права у вирішенні відповідного спору.

Згідно із статтею 236 ГПК України, зокрема судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною першою статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону, а саме статтям 86, 236-238 ГПК України не відповідають.

Оскільки Судом було встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що, у свою чергу, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд, з міркувань наведених у цій постанові, тобто Суд встановив обставини, які є самодостатніми для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на характер спірних правовідносини, доводів та обґрунтувань сторін, які впливають на правову кваліфікацію по суті спору у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи встановлення Судом підстав для скасування рішення та постанови судів передніх інстанцій ухвалених по суті, та враховуючи, що додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 28.08.2023 є похідним і залежить від ухваленого рішення по суті, Суд дійшов висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 28.08.2023 також підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладене, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені у даній постанові, об`єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарг, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 ГПК України, Верховний Суд