ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/10986/21

16. На обґрунтування касаційної скарги позивач указує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

17. Скаржник зазначає, що предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не наявність в особи особистого немайнового права.

18. Посилається на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2024 року у справі №822/1064/17, відповідно до якої при розгляді справ, пов`язаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.

19. Окрім того, як зазначає скаржник, Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказували, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду в таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, немає права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

20. Скаржник зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до свідоцтва про шлюб на підставі власної заяви та наданих первинних документів (посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, нотаріально посвідченої копії витягу з паспорту заявника НОМЕР_2 ОСОБА_1 та його перекладу, та довідки Бюро перекладів «Діалог» (ФОП ОСОБА_4 ) № НОМЕР_1 від 13 квітня 2021 року про наявність помилки при перекладі паспорту, а саме: замість « ОСОБА_1 » правильно зазначити « ОСОБА_1 )».

21. З аналізу положень законодавства вбачається, що зміни до актових записів цивільного стану вносяться на підставі заяви, свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні, та паспортного документу заявника, яким у цьому випадку є закордонний паспорт та довідка бюро перекладів про наявність помилки при перекладі паспорту заявника.

22. Таким чином, скаржник уважає, що обставинами, які потребували підтвердження, були такі - чи відбулась органами державної міграційної служби України ідентифікація позивача із зазначенням спірних даних при визнанні його особою, яка потребує додаткового захисту, та видачі відповідного посвідчення. Указане виключає необхідність встановлення юридичних фактів, про які зазначав суд апеляційної інстанції, як на основу спірних правовідносин.

23. Аналогічні висновку викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі №420/11422/21.

24. На думку скаржника, позиції Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції, стосуються обставин, за яких заявник за відсутності первинних документів та відповідних відомостей, хотів внести зміни до актів запису цивільного стану. Отже, предметом спору було не оскарження відмови внести зміни до актового запису та визнання неправомірними дії відповідача, а вирішення питання про помилковість вказаної у відповідному записі інформації, без наявності підтверджуючих первинних документів.

25. У цьому випадку оскаржується саме відмова відповідача у внесенні змін до актового запису та перевірка відповідності такої відмови нормам чинного законодавства України.

26. Таким чином, скаржник уважає що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а застосовані висновки Верховного Суду стосуються інших обставин справи.

27. Окрім цього, скаржник указує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та зазначає, що відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 (далі - Правила №96/5), внесення змін до актових записів цивільного стану проводиться ВДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством.

28. Відповідно до пункту 1.5 розділу I Правил №96/5 заяви іноземців, які постійно проживають в Україні, про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, складених органами державної реєстрації України, розглядаються відділом державної реєстрації актів цивільного стану на загальних підставах. Документи, складені іноземною мовою, подаються для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання разом з їх перекладами на українську мову, засвідченими в установленому порядку. Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

29. Згідно з пунктом 2.6. розділу II Правил №96/5 разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

30. Державна реєстрація шлюбу здійснювалася саме на підставі закордонного паспорту, у якому відсутня графа «По батькові», що підтверджується повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00034599888 від 15 січня 2022 року.

31. Однак оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції взагалі не місить жодних висновків щодо застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.

32. Таким чином, суд апеляційної інстанції не дослідив всіх обставин справи, залишив поза увагою та не дослідив ряд важливих моментів, які мають значення для вирішення справи.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

34. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

35. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, необхідно вказати на таке.

36. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

37. Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

38. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються КАС України.

39. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

41. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій тощо.

42. Вжитий у КАС України термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

43. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

44. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

45. З огляду на положення статей 2, 4, 19 КАС України, з урахуванням того, що орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом - суб`єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу, спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належить до адміністративної юрисдикції.

46. Предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не наявність в особи особистого немайнового права.

47. При розгляді справ, пов`язаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.

48. Подібна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року в справі №822/1064/17.

49. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду, а також Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказували, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від установлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису і зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису.

50. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду в таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

51. Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №1311 від 04 вересня 2019 року, складеного Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), шляхом змінити ім`я нареченого з « ОСОБА_2 » на правильне - « ОСОБА_1 ».

52. На підтвердження свого прохання заявник надав ідентифікаційну картку, видану Департаментом статистики та реєстрації Міністерства внутрішніх справ Ісламської Республіки Афганістан вiд 09 січня 2019 року на гр. ОСОБА_1 ; довідку Бюро перекладів «Діалог» (ФОП ОСОБА_4 ) №130420201 від 13 квітня 2021 року про наявність помилки при перекладі паспорту заявника.

53. Зі змісту оскаржуваного висновку випливає, що відмовою у внесенні змін до актового запису цивільного стану слугувало те, що подана ОСОБА_1 ідентифікаційна картка, видана Департаментом статистики та реєстрації Міністерства внутрішніх справ Ісламської Республіки Афганістан 09 січня 2019 року, не легалізована у встановленому законодавством порядку.

54. Суд апеляційної інстанції зазначив, що об`єктом розгляду у цій справі є не питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису, що свідчить про приватноправовий характер спору між сторонами.

55. Однак суд апеляційної інстанції не врахував, що обставинами, які потребували підтвердження, були і ті, чи відбулася органами державної міграційної служби України ідентифікація позивача із зазначенням спірних відомостей при визнанні його особою, яка потребує додаткового захисту, та видачі відповідного посвідчення, що виключає необхідність встановлення юридичних фактів. Так, як убачається зі змісту позовної заяви, позивача ідентифіковано посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту.

56. Відповідно до пункту 4 Положення про посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2012 року №196, до посвідчення вносяться такі відомості: прізвище, ім`я (імена, по батькові); громадянство (підданство); дата народження; стать; сімейний стан; країна постійного проживання; номер посвідчення; дата видачі посвідчення; дата закінчення (продовження) строку дії посвідчення; місце проживання; найменування органу, що прийняв рішення про визнання іноземця або особи без громадянства особою, яка потребує додаткового захисту; дата прийняття рішення про визнання іноземця або особи без громадянства особою, яка потребує додаткового захисту, та його номер; відомості про дітей.

57. Таким чином, обставинами, які потребували підтвердження, були і ті, чи відбулася органами державної міграційної служби України ідентифікація позивача із зазначенням спірних даних при визнанні її особою, яка потребує додаткового захисту, та видачі відповідного посвідчення. Указане виключає необхідність встановлення певних юридичних фактів, про які зазначив суд апеляційної інстанції, як на основу спірних правовідносин.

58. Аналогічний висновок застосовано Верховним Судом у постанові від 16 лютого 2023 року в справі №420/11422/21, в якій спір виник у схожих правовідносинах.

59. Підсумовуючи, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків, що позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення достовірної інформації в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану, а й відповідно, що указаний спір є цивільно-правовим.

60. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі №425/2737/17 та від 23 січня 2019 року в справі №807/45/17, а також в постановах Верховного Суду від 26 березня 2019 року в справі №820/5198/16, від 13 травня 2021 року в справі №640/11556/20.

61. Однак скаржник в касаційній скарзі вказує, що позиції Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції, стосуються обставин, за яких заявник за відсутності первинних документів та відповідних відомостей, хотів внести зміни до актів запису цивільного стану. Отже, предметом спору було не оскарження відмови внести зміни до актового запису та визнання неправомірними дії відповідача, а вирішення питання про помилковість вказаної у відповідному записі інформації, без наявності підтверджуючих первинних документів.

62. Верховний Суд уважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції помилково послався на правову позицію Верховного Суду (вказану у пункті 60 цієї постанови) з огляду на те, що правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин, які виникли у справі, що розглядається. Так, у вказаних справах предметом спору було не оскарження відмови відповідача у внесенні змін до актового запису та визнання неправомірними дій відповідача, а вирішення питання про помилковість вказаної у відповідному записі інформації, без наявності підтверджуючих первинних документів. Відповідно такий спір не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

63. Натомість у справі, що розглядається, позивач оскаржує саме відмову відповідача у внесенні змін до актового запису, та перевірка відповідності такої відмови нормам чинного законодавства України.

64. Приймаючи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, Верховний Суд уважає, що вказаний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України є помилковими.

65. Відповідно до положення статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

66. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

67. Ураховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права і ухвалено постанову, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

68. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3741, 345, 359 КАС України, Верховний Суд