ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 536/1977/21

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просив встановити факт його спільного проживання з батьком спадкодавцем ОСОБА_5 станом на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 .

Після смерті батька відкрилась спадщина, до складу якої входить будинок на АДРЕСА_1 .

До дня відкриття спадщини та на час її відкриття він фактично проживав разом з батьком, піклувався про нього, оскільки батько тяжко хворів та потребував постійного догляду, тому він є таким, що прийняв спадщину.

Надалі до батьківського будинку він запросив свого рідного брата ОСОБА_6 , разом з яким вони утримували будинок. Також він запропонував брату оформити право власності на спадкове майно після смерті батька.

У 2020 році, після смерті брата, він дізнався, що брат не оформив належним чином право на спадщину та сам звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус йому відмовив, посилаючись на пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року в задоволенні заяви відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з недоведеності заявником факту проживання зі спадкодавцем на момент його смерті.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 березня 2023 року рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року скасовано.

Встановлено факт спільного проживання спадкоємця ОСОБА_1 з батьком спадкодавцем ОСОБА_5 станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова мотивована тим, що заявник довів належними та допустимими доказами фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном й зазначені обставини в ході розгляду справи не спростовані.

У травні 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Підставами касаційного оскарження зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18, від 06 лютого 2020 року в справі № 241/574/17, від 12 серпня 2020 року в справі № 362/3648/16-ц, від 27 січня 2021 року в справі № 204/1611/17, від 12 січня 2022 року в справі № 227/2188/21; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, не перевірили наявність інших спадкоємців після смерті батька заявника.

Зазначають, що вони є спадкоємцями (дружина та син) брата заявника ОСОБА_7 , прийняли спадщину після його смерті. Встановлення факту проживання заявника зі спадкодавцем може вплинути на їхні права та обов`язки.

У зв`язку з наявністю спору про право заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 жовтня 2023 року справа № 536/1977/21 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Третьої Кременчуцької державної нотаріальної контори Гуртової О. С від 27 січня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту проживання з батьком ОСОБА_5 станом на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлення цього факту необхідне йому для прийняття спадщини після смерті батька.

Заінтересованими особами ОСОБА_1 зазначив: Піщанську сільську раду та Третю Кременчуцьку державну нотаріальну контору.

Водночас у своїй заяві ОСОБА_1 зазначав, що в будинку батька також проживав його брат ОСОБА_7 , який мав прийняти спадщину після смерті батька, але в 2020 році помер.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, не перевірив, чи не був брат заявника ОСОБА_7 спадкоємцем, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном після смерті батька, тобто, чи не вважається він спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину; не встановив наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_7 та відповідноне перевірив, чи не впливатиме на їхні права та обов`язки рішення суду про встановлення факту проживання заявника разом з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які звернулися з касаційною скаргою, зазначають, що вони є спадкоємцями після смерті брата заявника - ОСОБА_7 та прийняли спадщину.

Однак Верховний Суд не наділений повноваженнями встановлювати фактичні обставини, досліджувати та оцінювати докази, тому позбавлений можливості ухвалити власне рішення у цій справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить врахувати вищенаведене й ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду