ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 207/1532/17

У червні 2017 року прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах Кам`янської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцев В. О., державний реєстратор відділу державної реєстрації Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Астаф`єва С. І., про визнання нікчемним дубліката свідоцтва про право власності на житло та розпорядження про видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.

Позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог мотивований тим, що рішенням Дніпродзержинської міської ради від 24 червня 2005 року

№ 567-19/IV «Про затвердження реєстру об`єктів житлового фонду, що належать до комунальної власності міста» будинок

АДРЕСА_1 , який побудований у 1976 році, включений до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпродзержинська за порядковим номером 271, а отже, належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпродзержинська.

Відповідно до інформації Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 14 листопада 2017 року № 05-07/3114 квартира

АДРЕСА_2 перебуває на балансі комунального підприємства «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду».

У провадженні СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають кримінальні провадження № 4201641160000098 від

17 листопада 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, та

№ 12017040160000322 від 09 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.

Досудовим слідством установлено, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Дніпродзержинського МУЮ Астаф`єва С. І. 15 грудня

2015 року здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 на підставі дубліката свідоцтва про право власності на житло від 07 серпня 1995 року, виданого Департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради на підставі розпорядження від 02 грудня 2015 року № 5/498-р, про що до Реєстру внесено запис № 12644291.

Однак відповідно до інформації Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 11 квітня 2017 року № 05-07/1040 розпорядчих документів щодо передання спірної квартири з комунальної власності у власність громадян не приймалося. Розпорядження органу приватизації від 02 грудня 2015 року № 5/498-р не видавалося.

Позивач вважав, що право власності територіальної громади на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_2 з порушенням встановленої законодавством приватизаційної процедури.

У подальшому 25 грудня 2015 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу зазначеної квартири.

28 травня 2016 року ОСОБА_3 продав спірну квартиру ОСОБА_1 .

З урахуванням уточнень прокурор просив: визнати нікчемними розпорядження Департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради від 02 грудня 2015 року № 5/498-р про видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, виданого на підставі заяви ОСОБА_2 , та дублікат свідоцтва про право власності на житло від 07 серпня 1995 року, виданий Департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради на підставі розпорядження від 02 грудня 2015 року № 5/498-р; скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , а саме: від 15 грудня 2015 року № 12644291 щодо реєстрації державним реєстратором Астаф`євою С. І. права власності на підставі дубліката свідоцтва про право власності на житло, серія та номер 5/498-р, виданого

02 грудня 2015 року, видавник - Департамент комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради, за ОСОБА_2 ; від 25 грудня 2015 року № 12760330, державний реєстратор - приватний нотаріус Кудрявцев В. О., підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер 1623, виданий 25 грудня 2015 року, видавник - приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кудрявцев В. О., за ОСОБА_3 ; від 28 травня 2016 року № 14754015, державний реєстратор - приватний нотаріус Кудрявцев В. О., на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 624, виданий 28 травня 2016 року, видавник - приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кудрявцев В. О., за ОСОБА_1 ; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 за територіальною громадою м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради; витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради квартиру

АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 811855612104) загальною площею 51,8 кв. м., вартістю 174 224,00 грн.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що прокуратура не обґрунтувала, в чому полягає порушення прав та інтересів Кам`янської міської ради, інших осіб у цій справі, та не зазначила підстав для представництва інтересів Кам`янської міської ради в суді, не надала належних і достовірних доказів, які свідчили б про необхідність захисту законних інтересів Кам`янської міської ради. Суд зазначив, що задоволення позовних вимог про витребування спірної квартири у ОСОБА_1 , яка є добросовісним набувачем, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, оскільки в такому випадку на неї буде покладено індивідуальний надмірний тягар.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури, яка діє в інтересах Кам?янської міської ради, залишено без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

12 травня 2023 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав до Верховного суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково вказали, що прокурор належно не обґрунтував підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави. Підставою для звернення прокурора до суду із цим позовом стало безпідставне вибуття квартири з комунальної власності територіальної громади м. Кам`янське за підробленим дублікатом свідоцтва про право власності, що створило загрозу порушення матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування.

Разом з тим Кам`янська міська рада, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжила заходів для повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, що вибуло із власності територіальної громади поза її волею. Вказане свідчить про бездіяльність Кам`янської міської ради в спірних правовідносинах, тому прокурор і звернувся до суду з позовом.

Зазначає, що суди не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, надали неправильну правову оцінку доказам у справі щодо відсутності волевиявлення Кам`янської міської ради під час відчуження спірної квартири.

Позивач надав суду належні та допустимі докази належності спірного нерухомого майна до комунальної власності територіальної громади м. Куп?янське, які жодним чином не спростовані стороною відповідача і які суди протиправно не взяли до уваги.

Крім того, вважає, що суди повно не дослідили та не врахували принцип пропорційності втручання в право мирного володіння майном з огляду на мету такого втручання, зокрема, те, що ОСОБА_1 як добросовісний набувач має право компенсувати свої збитки за рахунок продавця витребуваної квартири.

Аргументи інших учасників справи

12 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

03 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

На момент звернення до суду з цим позовом квартира

АДРЕСА_2 не є власністю держави і не відноситься до майна, яке належить Кам`янській міській раді.

З відповіді Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» від 14 червня 2017 року № 862 встановлено, що згідно з даними інвентаризаційної справи відомостей про реєстрацію прав власності на вказану квартиру немає. На будинок АДРЕСА_1 , який належав у цілому ВО «Придніпровський хімічний завод», було видане реєстраційне посвідчення від 12 лютого 1991 року згідно з рішенням Баглійської райради від 16 листопада 1990 року № 378/1.

25 грудня 2015 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу спірної квартири. Зазначений договір посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кудрявцевим В. О. в реєстрі за № 1623.

25 грудня 2015 року приватний нотаріус Кудрявцев В. О. провів державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3

28 травня 2016 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу спірну квартиру продав ОСОБА_1 . Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Кудрявцевим В. О. та зареєстрований в реєстрі за № 624.

У провадженні СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають кримінальні провадження: від 17 листопада 2016 року

№ 4201641160000098 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, та від 09 лютого

2017 року № 12017040160000322, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Дніпродзержинського МУЮ Астаф`єва С. І. 15 грудня

2015 року здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 на підставі дубліката свідоцтва про право власності на житло від 07 серпня

1995 року, виданого Департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради на підставі розпорядження від

02 грудня 2015 року № 5/498-р. Згідно з даними зазначеного дубліката свідоцтва про право власності на житло спірна квартира приватизована

ОСОБА_2 (розпорядження відділу обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому від 07 серпня 1995 року № 01435).

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що прокуратура не мала повноважень на представництво інтересів держави в особі Кам?янської міської ради в суді.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі

№ 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що у цьому випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що житлові приміщення квартири АДРЕСА_2 незаконно, без волі власника, вибули з комунальної власності міста, що позбавляє Кам?янську міську раду ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатися ними, чим завдається шкода державі. Прокуратурою встановлено неналежне виконання Кам?янською міською радою повноважень щодо контролю за збереженням та використанням комунального майна, бездіяльність, яка виразилася у не вжитті жодних заходів щодо повернення спірного майна в судовому порядку.

Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні комунального майна, яка є власністю територіальної громади, яке не можна передавати у власність без згоди власника, і згідно частиною другою статті 56 ЦПК України набув статус позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності у прокурора повноважень на представництво інтересів держави в суді, апеляційний суд на наведене уваги не звернув, а тому дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову з указаних підстав.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, також вказав про те, що задоволення позовних вимог про витребування спірної квартири у ОСОБА_1 , яка є добросовісним набувачем, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, оскільки в такому випадку на неї буде покладено індивідуальний надмірний тягар.

Верховний Суд вважає висновки апеляційного суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позову з підстав відсутності в прокуратури повноважень на звернення до суду із цим позову, а також з підстав того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, що виключає можливість задоволення позовних вимог про витребування спірного майна, є суперечливими та взаємовиключними, оскільки в разі встановлення відсутності повноважень прокурора на звернення до суду з позовом його необхідно залишити без розгляду, тоді як позов прокурора у подальшому було розглянуто по суті.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд не має можливості перевірити судове рішення апеляційного суду на предмет законності, оскільки апеляційному суду слід визначитися із правовими підставами вирішення позову прокурора.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу

Оскільки суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не перевірив повноважень прокурора на звернення до суди з позовом у цій справі, розглянувши його по суті та дійшовши суперечливих і взаємовиключних висновків, а суд касаційної інстанції немає процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду