ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 914/1565/23

1. Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича (далі - позивач, скаржник, ФГ Бурки В.В.) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної школи у розмірі 2 050 000,00 грн.

1.1. Позовна заява обґрунтована тим, що посадовими (службовими) особами Головного управління Національної поліції у Львівській області порушено гарантовані статтями 13, 28, 40-42 Конституції України права позивача при розгляді кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120131503100000388 від 23.05.2013.

1.2. Тому ФГ Бурки В.В. нарахувало Головному управлінню Національної поліції у Львівській області 50 000,00 грн. матеріальної шкоди за період з 01.01.2017 по 01.01.2020 та 2 000 000,00 грн. моральної шкоди.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

2. Рішенням господарського суду Львівської області від 02.08.2005 у справі №1/1639-11/180 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронафтопродукт" на користь СГОК "Агроторговий дім "Сокаль" 49 602,63 грн. основного боргу, 6 018,20 грн. інфляційних втрат, 6 251,92 грн. пені, 1 009,81 грн. 3% річних, 628,83 грн. державного мита та 118,00 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. 30.06.2009 між СГОК "Агро торговий дім Сокаль" та ФГ Бурка В.В. укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор - СГОК "Агро торговий дім Сокаль" передав право вимоги заборгованості за рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2009 у справі № 1/1639-11/180 новому кредитору - ФГ Бурка В.В.

4. 29.04.2013 Бурка В.В. звернувся зі заявою про вчинений злочин до Прокурора Львівської області (щодо розкрадання дизельного пального, яке вже було оплачене).

5. За результатами розгляду Сокальським РВ ГУ МВС України у Львівській області 23.05.2013 внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013150310000388 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Львівської обласної адміністрації, ТОВ "Агронафтопродукт", яке в подальшому скеровано в Жовківський РВ ГУ МВС України у Львівській області.

6. За результатами досудового розслідування слідчим СВ Жовківського РВГУ МВС України у Львівській області Нестераком П.П. 28.05.2014 винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

7. 22.11.2016 постановою Червоноградської місцевої прокуратури скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 23.05.2014.

8. Постановою Жовківського відділення поліції від 11.12.2017 кримінальне провадження за № 12013150310000388 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

9. Ухвалою слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 08.07.2020 у справі № 444/2458/16-к скасовано постанову від 11.12.2017 про закриття кримінального провадження № 12013150310000388.

10. Позивач долучив довідки від ПАТ "Державний Ощадний Банк України" щодо інформації по відсоткових ставках по депозитах для юридичних осіб за 2012-2019.

11. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 16.06.2023 задоволено клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова про закриття кримінального провадження у зв`язку зі закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150310000388 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України та закрито кримінальне провадження № 12013150310000388 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України у зв`язку із відсутністю встановленої особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення

12. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі №914/1565/23 позовні вимоги задоволено частково;

стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ФГ Бурки В.В. 50 000,00 грн. матеріальної шкоди, 90 000,00 грн. моральної шкоди, 2 684,00 грн. судового збору.

12.1. Суд першої інстанції встановив, що позивач зазначив різні суми матеріальної шкоди у тексті позовної заяви: 50 000,00 грн. (неодержаних доходів) та 52 468,14 грн. При визначені суми матеріальної шкоди позивач посилався на наявність рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2005 у справі № 1/1639-11/180 та договору про відступлення права вимоги від 30.06.2009.

12.2. Крім того, місцевий господарський суд також встановив, що позивач аргументував мінімальну суму прибутків, яка могла бути отримана фермерським господарством, однак не отримана внаслідок незаконних дій органів державної влади, таким розміром, який фермерське господарство отримало б від розміщення коштів на депозитний рахунок в банк, що підтверджується інформацією від АТ "Ощадбанку" про відсоткові ставки для депозитів юридичним особам за період 2012-2019.

12.3. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 90 000,00 грн. та 50 000,00 грн. матеріальної шкоди. У задоволенні решти вимог суд відмовив за їх безпідставністю.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

13. Постановою від 20.12.2023 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області за № 1872/32/05-2023 від 22.09.2023 (вх. № 01-05/2992/23 від 01-05/2992/23 від 25.09.2023) задовольнив;

рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі № 914/1565/23 скасував, прийняв нове рішення, яким в задоволені позову відмовив;

стягнув з ФГ Бурки В.В. на користь Головного управління Національної поліції у Львівській області 8 054,00 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

13.1. Апеляційний господарський суд звернув увагу, що в матеріалах судової справи № 914/1565/23 відсутні докази на підтвердження обставин щодо заподіяння моральної шкоди ФГ Бурки В.В., а позивач не підтвердив неправомірність дій працівників Головного управління Національної поліції у Львівській області, та не довів яким чином зазначені дії завдали моральної шкоди ФГ Бурки В.В.

13.2. Тобто, апеляційний господарський суд не погодився із висновком суду першої інстанції, про те що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в частині 90 000,00 грн.

13.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ФГ Бурки В.В. не доведено неправомірність дій Головного управління Національної поліції у Львівській області, тому суд відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення 50 000,00 грн. матеріальної шкоди.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

14. ФГ Бурки В.В. 03.01.2024 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 914/1565/23.

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1565/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024.

16. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 касаційну скаргу залишено без руху відповідно до статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

17. 05.02.2024 засобами електронного зв`язку від ФГ Бурки В.В. надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з обґрунтуванням вимог касаційної скарги.

18. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1565/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024.

19. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ Бурки В.В., датою проведення судового засідання визначено 02.04.2024.

20. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2024 задоволено клопотання представника Головного управління Національної поліції у Львівській області Григоришин А.В. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції у приміщенні Сихівського районного суду міста Львова.

21. Ухвалою від 02.04.2024 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ФГ Бурки В.В. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі 914/1565/23;

повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги ФГ Бурки В.В. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відбудеться 16.04.2024, 12:15.

22. Від представника Головного управління Національної поліції у Львівській області - Григоришин А.В. надійшов відзив на касаційну скаргу ФГ Бурки В.В.

22.1. У відзиві зазначено, що юридична особа має право, зокрема, на спростування недостовірної інформації і право на недоторканність ділової репутації. Водночас, питання відшкодування шкоди, заподіяної діловій репутації юридичної особи, позивачем не поставлено та не обґрунтовано.

22.2. Також у відзиві аргументовано, що наявність недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб органу досудового розслідування сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й відповідно не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. При цьому, факт скасування постанов слідчого не є доказами моральної шкоди, а є лише механізмом реалізації права позивача на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні. Водночас у справі відсутні докази того, що дії ГУНП у Львівській області, призвели до приниження ділової репутації ФГ Бурки В.В.; позивачем не доведено також і факту понесення останнім збитків у своїй підприємницькій діяльності або наявності посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, або вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

23. В судове засідання 16.04.2024 (в режимі відеоконференції з Сихівським районним судом м. Львова) з`явилася уповноважена представниця Головного управління Національної поліції у Львівській області - Гій А.А., яка надала пояснення по суті доводів касаційної скарги.

23.1. ФГ Бурки В.В. належним чином повідомлено про час і дату розгляду касаційної скарги, що підтверджується Довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, відповідно до якої ухвала від 02.04.2024 про відкладення розгляду справи № 914/1565/23 на 16.04.2024 надіслано в Електронний кабінет ФГ Бурки В.В. 03.04.2024, про що судом 03.04.2024 отримано повідомлення про доставлення копії судового рішення.

23.2. З урахуванням того, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, позивач був обізнаний щодо дати судового засідання і не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні особисто або через представника, зважаючи на строки розгляду касаційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розгляд касаційної скарги здійснити у відсутність представника позивача.

23.4. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, Верховний Суд розглядає справу № 914/1565/23 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

24. Скаржник зазначив, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:

- апеляційний господарський суд не врахував висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19, від 17.03.2021 у справі № 461/707/16-ц;

- судом порушено права, гарантовані статтями 40, 56 Конституції України, тому необхідне формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статей 8, 22, 40, 56, 64, 129, 129-1 Конституції України, пункту 13 частини другої статті З Закону України "Про судовий збір", статей 22, 23, 1166, 1167, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 13, 74, 75, 77, 129, 236, 282 ГПК України для правильного вирішення справи.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

25. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пункті 24 описової частини цієї постанови.

28. Предметом спору у цій справі є позовна вимога ФГ Бурки В.В. до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної школи у розмірі 2 050 000,00 грн., які, як стверджує позивач, завдані внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

29. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

30. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

31. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

32. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

33. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

34. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

35. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

36. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

37. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

38. Майнова шкода (збитки) - це як шкода, завдана безпосередньо майну, так і шкода, завдана діяльності особи. Вона може включати як фактичні збитки(damnum emergens), включаючи збитки в натуральній формі, заподіяні внаслідок знищення рухомого або нерухомого майна, так і ті, які не стосуються матеріальних речей, що існують у природі, тобто упущена вигода (lucrum cessans), яка виражена у втратах немайнового характеру (настають у зв`язку з приниженням ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності).

39. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії/бездіяльність є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки завдавача шкоди.

40. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

41. Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

42. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, висвітленою у постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 454/30/16-ц, від 11.01.2022 у справі № 910/1904/20 від 23.11.2021 у справі № 910/9761/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Щодо суті касаційної скарги

43. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.04.2013 Бурка В.В. звернувся зі заявою про вчинений злочин до Прокурора Львівської області (щодо розкрадання дизельного пального, яке вже було оплачене).

44. За результатами розгляду Сокальським РВ ГУ МВС України у Львівській області 23.05.2013 внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013150310000388 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Львівської обласної адміністрації, ТОВ "Агронафтопродукт", яке в подальшому скеровано в Жовківський РВ ГУ МВС України у Львівській області.

45. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 16.06.2023 задоволено клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова про закриття кримінального провадження у зв`язку зі закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150310000388 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України та закрито кримінальне провадження № 12013150310000388 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України. При цьому підставою закриття провадження стала неможливість встановлення осіб, які вчинила кримінальне правопорушення, а також у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

46. Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження

47. Також Колегія суддів враховує у цій справі висновки ЄСПЛ, викладені зазначеним судом й відповідних справах, відповідно до яких:

- стаття 13 Конвенції не вимагає особливої форми правового захисту, а держави мають певну свободу вибору в тому, як виконати своє зобов`язання, але характер права, що знаходиться під загрозою, має значення для типу засобу, який держава зобов`язана забезпечити (справа "Будаєва та інші проти Росії", заява № 15339/02 і т.д., рішення від 20.03.2008, пункти 190-191);

- навіть якщо одні засоби самі по собі не повною мірою відповідають вимогам статті 13, сукупність засобів, передбачених внутрішнім законодавством, може задовольнити ці вимоги (справа "Де Соуза Рібейро проти Франції", заява № 22689/07, рішення від 13.12.2012 пункт 79; справа "Кудла проти Польщі", цит. робота, пункт 157);

- при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (справа "Джорджевич проти Хорватії", заява №41526/10, рішення від 24.07.2012, пункт 101; справа "Ван Остервійк проти Бельгії", заява № 7654/76, рішення від 06.11.1980, пункти 36-40).

48. Зазвичай існують два основні засоби правового захисту в контексті надмірної тривалості судових проваджень: превентивний та компенсаційний.

49. Відповідно до практики Європейського суду, поєднання двох видів засобів правового захисту, один з яких призначений для прискорення судового провадження у справі, а інший - для отримання компенсації, видається найкращим рішенням для усунення порушень вимог щодо "розумного строку" (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) № 36813/97, рішення від 29.03.2006 [ВП], пункти 186-187).

50. Крім того, у Рекомендаціях Комітету міністрів державам-членам Rec(2003)16 щодо виконання адміністративних і судових рішень у галузі адміністративного права та Rec(2003)17 щодо захисту прав та Керівних принципах ЄКЕП для кращого здійснення існуючої Рекомендації Ради Європи з захисту прав (док. ЄКЕП (2009) 11REV2) зазначено, що процедурні правила, які регулюють позови про компенсацію, повинні відповідати принципу справедливості, що гарантований статтею 6 Конвенції.

51. Також Колегія суддів враховує, що у статті 28 КПК України закріплений принцип дотримання розумного строку, відповідно до якої під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. При цьому, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд (частини перша, друга статті 28 КПК України).

52. Водночас, відповідно до частини третьої статті 28 КПК України унормовано, що критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень..

53. З огляду на зазначене, процесуальним законом допускається можливість збільшена тривалість строків здійснення кримінального провадження, тому тривалість кримінального провадження сама по собі не може бути підставою для компенсації права та свободи, порушені органами державної влади під час виконання такими органами їх повноважень.

54. За змістом поданої позовної заяви вбачається, що Бурка В.В. подав зазначену заяву як представник Фермерського господарства, яке, відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство", підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.

55. Отже, в контексті доведення на підставі статті 1173 ЦК України обставин заподіяння шкоди внаслідок тривалого здійснення кримінального провадження, позивач повинен довести, що неправомірні дії відповідача як правоохоронного органу призвели до заподіяння шкоди, тобто між зазначеними діями/бездіяльністю державного органу та заподіяною шкодою є причинний зв`язок.

56. Поведінка компетентних органів влади є суттєвим фактором при вирішення питання про те, чи забезпечила держава розумні строки здійснення кримінального провадження. Тому Колегія суддів погоджується з тим, що проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження за фактом розкрадання дизельного пального, яке здійснювалося понад 10 років, не можна в повній мірі вважати таким, що здійснювалося в межах розумного строку.

57. Водночас, Колегія суддів звертає увагу, що врахування строків досудового розслідування у закритому кримінальному провадженні в той час, коли КПК України не передбачає вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, суперечить вимогам статті 2 КПК України. У разі скасування прокурором постанови про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, через її незаконність та необґрунтованість час між винесенням постанови про закриття і її скасуванням не включається у строки досудового розслідування (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.04.2024 у справі № 178/50/20).

58. Разом з тим, Колегія суддів враховує, що судами попередніх інстанцій не встановлено, а скаржником не доведено в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України, що саме неправомірні дії відповідача призвели до матеріальних втрат позивача, знищення або викрадення його майна (дизельного палива).

59. Колегія суддів звертає увагу, що законодавством не передбачено автоматичне покладення компенсації збитків, понесених заявником у кримінальному провадженні, на орган досудового розслідування, якщо такому державному органу не вдалося знайти та притягнути до відповідальності винних осіб.

60. Також Верховний Суд враховує, що апеляційним господарським судом не встановлено, а скаржником в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України не доведено, що дії/бездіяльність відповідача призвели до втрат немайнового характеру (принизили ділову репутацію, або були вчинені з метою зниження престижу чи підрив довіри до діяльності Фермерського господарства).

61. З огляду на зазначене, скаржником не доведено наявність умов, з якими чинне законодавство пов`язує наявність підстав притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, зокрема, скаржником не доведено, що неправомірні дії відповідача, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

62. Зазначене також спростовує доводи скаржника про порушення гарантованих статтями 40, 56 Конституції України прав, оскільки такі права, з огляду на їх розміщення в Розділі ІІ "ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ`ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА" Конституції України, передбачені саме для фізичних, а не юридичних осіб.

63. Також Колегія суддів вважає передчасними доводи скаржника про необхідність застосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19, від 17.03.2021 у справі № 461/707/16-ц, з огляду на таке.

64. За змістом постанови Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19, зазначена справа розглядалася за позовом фізичної особи до фізичної особи в порядку цивільного судочинства. Водночас, зміст позовних вимог, встановлені судом в зазначеній справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин є відмінним від наявних у цій справі, тому висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19 є нерелевантними до правовідносин, які виникли у цій справі.

65. За змістом постанови Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 461/707/16-ц вбачається, що зазначена справа розглядалася у зв`язку із зверненням ФГ Бурки В.В. із заявою про перегляд рішення Галицького районного суду міста Львова від 01.03.2016 за нововиявленими обставинами та з посиланням на постанову Верховного Суду України від 11.09.2013 у справі № 6-48цс13. Водночас, зміст позовних вимог, встановлені судом в зазначеній справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин є відмінним від наявних у цій справі, тому висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 461/707/16-ц також є нерелевантними до правовідносин, які виникли у цій справі.

66. Також є передчасними посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, оскільки скаржник, окрім наявності шкоди, завданої саме органом досудового розслідування та причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою і діями такого органу, також не довів, що в цьому випадку ним вживалися усі доступні та можливі заходи, передбачені законодавством, з метою притягнення винних осіб до відповідальності та поновлення його порушеного права.

67. Таким чином, правильним є висновок апеляційного господарського суду про те, що позивачем належними і допустимими доказами не було доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) органу досудового розслідування та завданими позивачу збитками, а відтак не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за статтями 1174, 1176 ЦК України.

68. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає прийняту у справі постанову апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ Бурка В.В. законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 8, 22, 40, 56, 64, 129, 129-1 Конституції України, пункту 13 частини другої статті З Закону України "Про судовий збір", статей 22, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, статей 13, 74, 75, 77, 129, 236, 282 ГПК України такими, які не знайшли свого підтвердження.

69. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у оскаржуваній постанові, суд касаційної інстанції враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Пронін проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

70. Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

71. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків апеляційного суду.

72. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

73. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

74. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

75. На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ФГ Бурки В.В. та залишення оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін.

76 У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-