ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 761/33176/20

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі - Комунальне підприємство), Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент охорони культурної спадщини), про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року змінено рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року шляхом виключення із мотивувальної частини рішення посилання суду першої інстанції на ненадання позивачами доказів реєстрації права на земельну ділянку, яка знаходиться під багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , як підставу для відмови у позові.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали відмовлено.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , до якої приєдналася ОСОБА_2 ,задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 рокускасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство, Департамент охорони культурної спадщини, про усунення перешкод у здійсненні права власності, задоволено.

Зобов`язано ФОП ОСОБА_4 знести прибудови (сезонні майданчики) до фасадної частини будинку на АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку біля будинку на АДРЕСА_1 у первісний стан.

Стягнено з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 681,60 грн.

Стягнено з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 024,80 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року виправлено описку у восьмому абзаці на сторінці 17 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року замість: «Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, то з ФОП ОСОБА_4 на користь: ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений ним за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 1 681,60 грн; ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений нею за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг судовий збір у розмірі 5 024,80 грн (840,80 грн + 2 522,40 грн + 1 661,60 грн)» правильним вважати: «Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , скасування рішень судів першої та апеляційної в інстанцій в частині відмови у знесенні ТС, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в цій частині, то з ФОП ОСОБА_4 на користь: ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений ним за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 1 681,60 грн; ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений нею за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг судовий збір у розмірі 5 024,80 грн (840,80 грн + 2 522,40 грн + 1 661,60 грн)».

Викладено абзаци третій-п`ятий резолютивної частини постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в такій редакції:

«Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року в частині відмови в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про знесення прибудови (сезонні майданчики) до фасадної частини будинку на АДРЕСА_1 та приведення земельної ділянки біля будинку на АДРЕСА_1 у первісний стан скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 знести прибудови (сезонні майданчики) до фасадної частини будинку на АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку біля будинку на АДРЕСА_1 у первісний стан.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін».

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року заява, подана ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в частині заяви ОСОБА_1 повернена заявнику, оскільки не підписана ОСОБА_1 .

13 лютого 2024 року позивачі надіслали до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення судового збору. Просили стягнути із ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 40 250,00 грн та достягнути витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції - 1 261,20 грн; на користь ОСОБА_2 достягнути витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 840,80 грн; на користь ОСОБА_1 - достягнути витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 1 681,60 грн та суді апеляційної інстанції - 2 522,40 грн.

До касаційної інстанції подано докази на підтвердження понесених ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги від 22 вересня 2020 року, акт наданих послуг від 12 лютого 2024 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд, прийнявши постанову, не врахував, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 сплатили судовий збір за дві немайнові вимоги, а суд касаційної інстанції під час перерозподілу судових витрат стягнув лише за одну вимогу на користь ОСОБА_2 та за жодну - на користь ОСОБА_1 . Суд не стягнув на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений ним в суді апеляційної інстанції.

26 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшли заперечення ФОП ОСОБА_4 , подані адвокатом Кізік А. М.

Позивачі не подавали заяв про можливі витрати в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

З акта наданих послуг неможливо встановити, чи вказані у ньому процесуальні документи складались адвокатом чи лише друкувались на подавались до суду відповідно до пункту 3.2 договору про надання правової (правничої) допомоги від 22 вересня 2020 року. Тому визначений розмір компенсації наданих послуг є необґрунтований.

Адвокат Коротя Р. О. не брав участь у судових засіданнях, не підписував від імені клієнта процесуальні документи, тому неможливо встановити чи дійсно надані послуги.

В акті наданих послуг не зазначено чи клієнт не має претензій.

Зазначені витрати, вказані позивачами, є завищеними.

05 березня 2024 року до Верховного Суду надійшли пояснення ОСОБА_3 на заперечення ФОП ОСОБА_4 , подані адвокатом Кізік А. М.

Позивач зазначає, що у позові, до ухвалення рішення в суді першої інстанції, вказано, що позивач має понести судові витрати, надано орієнтовний розрахунок цих витрат.

Процесуальний закон не зобов`язує сторону подавати попередні розрахунки судових витрат у суді апеляційної чи касаційної інстанції, і попередній розрахунок витрат не обмежує сторону у доведенні іншого розміру фактично понесених витрат.

Адвокат Кізік А. М., що представляє інтереси ФОП ОСОБА_4 , у відзиві на позовну заяву від 12 березня 2021 року (стор. 7) вважає судові витрати в розмірі 19 000,00 грн обґрунтованими.

Щодо вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про достягнення судового збору

У запереченнях ФОП ОСОБА_4 не навів доводів у частині стягнення судового збору на користь позивачів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 1 частини першої статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з матеріалами справи у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року з урахуванням ухвали Верховного Суду від 20 березня 2024 року про виправлення описки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , суд касаційної інстанції вирішив питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору в частині задоволеної позовної вимоги.

З огляду на вказане немає підстав для достягнення судового збору з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Щодо вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат на правничу допомогу

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.

22 вересня 2020 року між ОСОБА_3 та адвокат Коротя Р. О. уклали договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір).

Згідно з пунктом 2 договору правова допомога надається клієнту шляхом: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захисту прав. Свобод і законних інтересів клієнта; надання правової (правничої) допомоги клієнту у судовому провадженні (або його родичам чи заінтересованим особам); представництва інтересів клієнта в судах під час здійснення судочинства у справі (пункт 1.2 договору), а також під час виконання позитивного для клієнта судового рішення у цій справі.

Пунктом 3 договору адвокату надано такі повноваження: представляти та захищати права, свободи і законні інтереси клієнта в судах всіх інстанцій та у виконавчому провадженні; підписання та подання усіх процесуальних документів від імені клієнта; отримання всіх документів, адресованих клієнту; отримання стягнених на користь клієнта судових витрат, витрат на правничу допомогу з подальшим перерахуванням клієнту або уповноваженій особі (протягом трьох робочих днів після отримання).

Згідно з актом наданих послуг від 12 лютого 2024 року адвокат Коротя Р. О. надав ОСОБА_3 правничу (правову) допомогу (адвокатські послуги) відповідно до договору, а саме: формування правової позиції на основі вивчення документів (досудова підготовка) (1,25 год) - 2 500,00 грн; роздруківка і запис доказів (додатки до позовної заява, текст позовної заяви) (0,375 год) - 750,00 грн; позовна заява - 6 000,00 грн; відповідь на відзив - 4 000,00 грн; клопотання з позицією щодо документів відповідача - 2 000,00 грн; клопотання про долучення доказів -3 000,00; апеляційна скарга - 8 000,00 грн; касаційна скарга - 10 000,00 грн; клопотання про врахування правових висновків Верховного Суду - 2 000,00 грн. Загальна вартість фактично наданих послуг - 40 250,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи у суді першої інстанції ОСОБА_3 подав: позовну заяву на 4 арк. (т. 1, а. с. 1-4), клопотання про долучення доказів на 1 арк. (т. 1, а. с. 95), відповідь на відзив на 4 арк. (т. 1, а. с. 169-172), (т. 1, а. с. 193, 195), клопотання з позицією щодо документів, долучених відповідачем на 2 арк. (т. 1, а. с. 217-218), клопотання про долучення доказів на 2 арк. (т. 1, а. с. 219-220), апеляційна скарга на 10 арк. (т. 2, а. с. 42-51), касаційна скарга на 8 арк. (т. 3, а. с. 1-8), клопотання про врахування правових висновків Верховного Суду на 1 арк. (т. 3, а. с. 124).

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Від відповідача до Верховного Суду надійшли заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, які не містять обґрунтованих підстав для відмови або зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 .

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19, зазначила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97, пункти 70-72) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами перегляду цієї справи постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року з урахуванням ухвали Верховного Суду від 20 березня 2024 року про виправлення описки касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

З огляду на вказане, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, зокрема, часткове задоволення вимог касаційної скарги, обсяг наданих ОСОБА_3 послуг, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципу пропорційності, Верховний Суд дійшов висновку, що стягненню на користь ОСОБА_3 підлягають витрати на професійну правничу допомогу, понесені в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 20 000,00 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.

Керуючись статтями 141, 270, 416, 419 ЦПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,