ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 915/767/21

9. 11.03.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про зупинення апеляційного провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/2760/20 на тій підставі, що необхідно встановити обставини щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та зробити правильний розрахунок розміру плати за землю.

10. Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати цю ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції не встановив, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 400/2760/20 та чому зібрані у справі № 915/767/21 докази не дають можливості самостійно встановити й оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору.

11. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

12. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки вважає правильними висновки апеляційного господарського суду.

13. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

14. Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

15. Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

16. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

17. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду цієї справи.

18. Посилаючись на те, що за наслідком розгляду справи № 400/2760/20 буде встановлений чи спростований факт законності рішення Міськради від 10.07.2019 № 52/18 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва", на підставі якого формувалася належна до стягнення з Товариства сума за період з 01.01 по 01.10.2020, що матиме безпосереднє значення для вирішення спору у справі № 915/767/21, апеляційний господарський суд не навів наявності обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження ним наданих сторонами доказів під час розгляду цієї справи та встановлення відповідних обставин (фактів), на яких ґрунтуються позовні вимоги.

19. Стаття 86 цього Кодексу містить положення про те, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

20. До того ж слід звернути увагу також на необхідність дотримання введеного у ГПК України стандарту доказування "вірогідність доказів", закріпленого статтею 79.

21. Ця стаття передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

22. Такий стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач, тобто необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

23. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

24. Розглядаючи позовні вимоги у цій справі, суд у будь-якому випадку зобов`язаний дослідити докази, оцінити їх та вирішити спір за їх наявності. Адже розгляд справи № 400/2760/20 не є перешкодою для перевірки суттєвих обставин, які встановлені судом першої інстанції у цій справі під час її перегляду в апеляційному порядку, і обставини цієї справи надають можливість вирішити спір незалежно від розгляду справи № 400/2760/20.

25. До того ж Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі № 909/621/17 звернув увагу на те, що: "Необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку".

26. У силу частин третьої, четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

27. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу повністю для продовження розгляду.

28. Згідно із частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

29. Тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням матеріалів справи до цього ж суду для продовження розгляду.

30. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа передачі для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі (у цьому випадку судовий збір, сплачений за подання цієї касаційної скарги) має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд