ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 918/775/23

1.1. У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" (далі - ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі - ПрАТ "Рівнеобленерго"), в якому просило визнати недійсним та скасувати рішення комісії ПрАТ "Рівнеобленерго" по розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, оформлене протоколом від 23.03.2022 № 92 засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією.

1.2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 918/775/23, задоволено в повному обсязі позовні вимоги ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до ПрАТ "Рівнеобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення.

Визнано недійсним та скасовано рішення комісії ПрАТ "Рівнеобленерго" по розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, оформлене протоколом від 23.03.2022 № 92 засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією.

2. Касаційний перегляд рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/775/23, до Верховного Суду звернулося ПрАТ "Рівнеобленерго" із касаційною скаргою, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс".

2.2. ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Рівнеобленерго" просило закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Рівнеобленерго" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Рівнеобленерго" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

2.3. Постановою Верховного Суду від 30.04.2024 залишено без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/775/23.

3.1. 06.05.2024 Верховний Суд зареєстрував заяву ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" із додатками про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, яка сформована 03.05.2024 в системі "Електронний суд".

3.2. Заява ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23 мотивована необхідністю вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 918/775/23. Водночас ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" просить здійснити розгляд зазначеної заяви без участі уповноваженого представника.

3.3. 20.05.2024 Верховний Суд зареєстрував заперечення ПрАТ "Рівнеобленерго" на заяву ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23, подані 16.05.2024 через засоби поштового зв`язку.

3.4. У цих запереченнях ПрАТ "Рівнеобленерго" просить відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, а якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заяви позивача, то зменшити розмір судових витрат.

4. Розгляд заяви та позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.05.2024 призначено до розгляду заяву ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23 у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2024 відкладено розгляд заяви ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23.

4.2. З урахуванням відкладення розгляду заяви ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23, ця заява розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.

4.3. Розглянувши заяву ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд зазначає таке.

4.4. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

4.5. Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

4.6. Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

4.7. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

4.8. Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

4.9. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

4.10. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 910/743/23.

4.11. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

4.12. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4.13. Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

4.14. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Подібний висновок викладений у додаткових постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 910/743/23, 06.02.2024 у справі № 904/1270/22, від 30.04.2024 у справі № 922/1812/23.

4.15. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.16. У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

4.17. Загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Подібний висновок викладений у додаткових постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 910/743/23, від 04.07.2023 у справі № 924/295/22.

4.18. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

4.19. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

4.20. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

4.21. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії чи бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

4.22. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

4.23. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 09.04.2024 у справі № 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20.

4.24. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Рівнеобленерго" ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" зазначало, що у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.

4.25. У порядку та у строки, визначені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути з ПрАТ "Рівнеобленерго" на користь ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 918/775/23 в суді касаційної інстанції.

4.26. На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" надало:

- копію договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 14.05.2019;

- копію предметного завдання від 05.03.2024 № 05-03-2024 (додаток до договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 14.05.2019);

- копію рахунка за надані послуги від 30.04.2024 № 30-04/2024 на суму 25 000,00 грн,

- копію акта приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2024.

4.27. Колегія суддів установила, що 14.05.2019 ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" в особі директора Дем`янчук Н. М., яка діє на підставі статуту (клієнт), з одного боку та Адвокатське бюро "Віталія Грабовського" в особі керуючого Грабовського Віталія Анатолійовича, який діє на підставі статуту (бюро), з іншого боку уклали договір про надання адвокатських послуг (правничої допомоги).

4.28. Відповідно до пункту 1.1 договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 14.05.2019 клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати адвокатські послуги (правничу допомогу) в обсязі і на умовах, визначених цим договором та предметними завданнями, кожне з яких є невід`ємною частиною цього договору з моменту його підписання сторонами.

4.29. У пункті 1.2 договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 14.05.2019 сторони передбачили, що клієнт зобов`язується прийняти надані послуги, а також своєчасно їх оплатити в порядку, строки та в розмірі, передбачені договором та відповідному предметному завданні.

4.30. Пунктом 1.3 договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 14.05.2019 визначено, що сторони можуть укласти предметне завдання (додаток до договору, який стає його невід`ємною частиною), в якому визначити найменування послуг, їх обсяг, вартість та порядок їх оплати.

4.31. Колегія суддів установила, що відповідно до пункту 1.1 предметного завдання від 05.03.2024 № 05-03-2024 бюро зобов`язується надати клієнту адвокатські послуги (правничу допомогу) під час підготовки та подачі до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу ПрАТ "Рівнеобленерго" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 918/775/23.

4.32. Пунктом 1.2 предметного завдання від 05.03.2024 № 05-03-2024 передбачено, що адвокатські послуги (правнича допомога) за цим предметним завданням включають: аналіз документів, наданих клієнтом, судової практики та розробку правової позиції у справі; підготовку для подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу у справі, зазначеній у пункті 1.1 цього предметного завдання; підготовку та подання необхідних процесуальних документів, а саме: письмових пояснень, клопотань, заяв тощо; підготовку та подання необхідних адвокатських запитів; здійснення представництва інтересів клієнта у судових засіданнях під час розгляду Верховним Судом касаційної скарги у справі, визначеній у пункті 1.1 цього предметного завдання.

4.33. У пункті 1.4 зазначеного предметного завдання сторони домовилися про те, що винагорода бюро згідно з договором встановлюється в розмірі 25 000,00 грн.

4.34. Верховний Суд установив, що в акті приймання-передачі від 30.04.2024 наданих послуг наведено детальний перелік виконаних робіт, а саме:

- підготовка та подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу ПрАТ "Рівнеобленерго" на постанову Північно-західного апеляційного Господарського суду від 06.02.2024 у справі № 918/775/23;

- участь у судовому засіданні Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги ПрАТ "Рівнеобленерго" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 918/775/23.

При цьому сторони погодили, що вартість наведених адвокатських робіт складає 25 000,00 грн; претензій та зауважень клієнт до наданих бюро адвокатських послуг не має.

4.35. Дослідивши заяву ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та надані заявником докази, колегія суддів установила, що послуги, які зазначені в акті приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2024, пов`язані з розглядом справи № 918/775/23. Сума витрат на професійну (правничу) допомогу, понесених позивачем, підтверджена належними та допустимими доказами.

4.36. Зокрема, представник позивача склав та подав відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Рівнеобленерго" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/775/23; взяв участь у режимі відеоконференції в судовому засіданні 30.04.2024 з розгляду касаційної скарги ПрАТ "Рівнеобленерго" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/775/23.

4.37. Водночас ПрАТ "Рівнеобленерго" звернулося до Верховного Суду із запереченнями на заяву ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. У цих запереченнях ПрАТ "Рівнеобленерго" просить відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, а якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заяви позивача, то зменшити розмір судових витрат.

4.38. Зазначені заперечення мотивовані тим, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. На думку ПрАТ "Рівнеобленерго", заявлені витрати ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та витраченим ним часом на надання таких послуг. Тобто, як вважає відповідач, такі витрати не відповідають критерію обґрунтованості, розумності та реальності їх розміру. Відповідач зазначає, що оспорювані судові рішення ухвалені на користь позивача. При цьому позивач не змінював правову позицію під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, а представником позивача був кваліфікований адвокат, тому, на думку відповідача, виконання робіт (надання послуг) не вимагало значного обсягу юридичної та технічної роботи із затратою значного часу.

4.39. Колегія суддів погоджується з доводами ПрАТ "Рівнеобленерго" про те, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому вимоги заявника про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн за результатами розгляду касаційної скарги ПрАТ "Рівнеобленерго" не відповідають критеріям співмірності та розумності.

4.40. За таких обставин, враховуючи фактичний обсяг наданих Адвокатським бюро "Віталія Грабовського" в суді касаційної інстанції послуг, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і кількість судових засідань, тривалість розгляду справи судом касаційної інстанції, а також враховуючи доводи ПрАТ "Рівнеобленерго", викладені в запереченнях на заяву ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, Верховний Суд із урахуванням вимог статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" та стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції. В іншій частині заяви ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/775/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

4.41. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд