ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/32544/21

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансджейнт 8» (далі - ТОВ «Трансджейнт 8»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач-1; контролюючий орган) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві; відповідач-2), в якому просило стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на його користь пеню в розмірі 3568508,55 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період з 13 лютого 2021 року по 04 листопада 2021 року.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 21 липня 2022 року адміністративний позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «Трансджейнт 8» пеню в розмірі 1226330,39 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ТОВ «Трансджейнт 8» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути через ГУ ДКС України у м. Києві на користь платника пеню в розмірі 2342178,16 грн за порушення строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на необхідності фіксації облікової ставки Національного банку України при обрахунку пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) на момент виникнення відповідної заборгованості.

Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Трансджейнт 8».

31 січня 2023 року від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову.

03 лютого 2023 року від ГУ ДКС України у м. Києві надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить відмовити в задоволенні касаційної скарги платника.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем-1 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Трансджейнт 8» з питань законності декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму 20155749,00 грн та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (рядок 24) в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 20155749,00 грн, за січень 2015 року на суму 20151653,00 грн та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника в банку (рядок 30) в податковій декларації за лютий 2015 року в розмірі 18617860,00 грн, за результатами якої складено акт від 24 квітня 2015 року № 2455/26-51-15-02-07/39432828.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято, в тому числі податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року № 0015021502, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18617860,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4654465,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року у справі № 826/9725/15, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2016 року, податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року № 0015021502 визнано протиправним та скасовано.

Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2016 року скасовано, а справу № 826/9725/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року № 0015021502 визнано протиправним та скасовано.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року у справі № 826/5968/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві з неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, а саме 18617860,00 грн, що підлягає бюджетному відшкодуванню платнику. Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування ТОВ «Трансджейнт 8» з бюджету податку на додану вартість у розмірі 18617860,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в розмірі 2342178,16 грн за порушення строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суди виходили з того, що посилання позивача на фіксацію облікової ставки Національного банку України при обрахунку пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України на момент виникнення відповідної заборгованості є безпідставним.

На переконання Верховного Суду, наведені доводи попередніх судових інстанцій є цілком об`єктивними з огляду на таке.

За правилами пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Виходячи із синтаксичного тлумачення вказаної норми податкового законодавства, облікова ставка Національного банку України при обрахунку пені застосовується протягом строку її дії, а відтак розрахунок пені із застосуванням різних ставок Національного банку України зумовлений зміною облікової ставки Національного банку України протягом строку її дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 820/1750/18, від 25 березня 2020 року у справі № 808/481/16, від 02 лютого 2021 року у справі № 810/1506/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 816/3945/15, від 13 липня 2022 року у справі № 200/12042/20-а, від 17 серпня 2022 року у справі № 320/5852/18.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ «Трансджейнт 8» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині задоволення позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -