ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 120/4967/23

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 пред'явив позов до військової частини НОМЕР_1, у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати йому в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 7 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року, з 1 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, з 1 червня 2022 року до 25 червня 2022 року в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування й виплату йому додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 7 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року, з 1 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, з 1 червня 2022 року до 25 червня 2022 року в розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у зв'язку з мобілізацією він проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1) Державної прикордонної служби України.

Позивач указував, що відповідно до бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 2 квітня 2022 року №56гриф він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей у період з 7 квітня 2022 року до 25 червня 2022 року.

Позивач покликався на те, що цю участь підтверджує довідка від 5 серпня 2022 року №1674, видана військовою частиною НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2).

На цій основі позивач стверджував, що він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 тис грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, яку відповідач йому протиправно не виплатив.

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність військової частин НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, у розмірі: 100000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 7 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року, з 1 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, з 1 червня 2022 року до 25 червня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 7 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року, з 1 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, з 1 червня 2022 року до 25 червня 2022 року з розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.

4. Прийняте рішення суди попередніх інстанцій мотивували тим, що безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей у спірний період підтверджена довідкою військової частини НОМЕР_2 від 5 серпня 2022 року №1674, виданою на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 2 квітня 2022 року №56гриф. Водночас у межах визначеного в довідці періоду відповідач не здійснив нарахування й виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови №168, тому має місце протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати такої винагороди за вказані у довідці періоди участі позивача у бойових діях.

5. Військова частина НОМЕР_1 просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. В обґрунтування підстав касаційного оскарження військова частина послалася на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України»).

7. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: положення постанови №168 в сукупності з положеннями наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 31 березня 2022 року №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», за відсутності висновку Верховного Суду щодо їхнього застосування у подібних правовідносинах, та неповністю встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

У цьому контексті скаржника зазначає, що положеннями пункту 4 наказу №164-АГ було визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів, щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до цього наказу.

Згідно з доводами скаржника, наказ №164-АГ передбачав активні дії одного суб'єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, у складі якого направлені у службові відрядження військовослужбовці приймають участь у бойових діях або заходах, по направленню у встановлені терміни до іншого суб'єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, у якому вказані відряджені військовослужбовці проходять службу і перебувають на фінансовому забезпеченні, документу (списку), передбаченого додатком 2 до наказу №164-АГ, яким має бути підтверджений факт участі відряджених військовослужбовців у вказаних заходах.

Втім, як зазначає скаржник, за період перебування позивача у службовому відрядженні до військової частини НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) його не було у списках, які надходили від указаної частини.

На цій основі скаржник стверджує, що участь позивача у бойових діях або заходах протягом спірного періоду в повній мірі не підтверджена в порядку, який визначався наказом №164-АГ.

9. Ухвалою від 22 листопада 2023 року Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

10. Представник позивача у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

11. Третя особа - військова частина НОМЕР_2 - відзиву на касаційну скаргу не подала, копія ухвали про відкриття касаційного провадження доставлена до електронного кабінету його представника 22 листопада 2023 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та у 2022 році проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1, що підтверджується довідкою від 5 травня 2022 року №488.

13. Наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 7 квітня 2022 року №5-вв та від 27 червня 2022 року №37-вв ОСОБА_1. направлено у службові відрядження на підставі бойових розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України.

14. У період з 7 квітня 2022 року до 27 червня 2022 року ОСОБА_1 на підставі наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у службовому відрядженні у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовій частині НОМЕР_2).

15. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 5 серпня 2022 року №1674 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 7 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року, з 1 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, з 1 червня 2022 року до 25 червня 2022 року.

Підстава видачі довідки: бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 2 квітня 2022 року №56 гриф.

16. За указані періоди військова частина НОМЕР_1 не нараховувала і не виплачувала ОСОБА_1 передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року додаткову винагороду у підвищеному до 100 тис грн розмірі.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ

17. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

18. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

19. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

20. У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

21. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

22. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

23. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

24. Аналіз цих норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

25. Водночас реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, не врегульовувала цих питань.

26. 31 березня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби видала наказ №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».

27. У пункті 3 наказу №164-АГ встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).

28. Пункт 4 наказу №164-АГ передбачав, що начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

29. Відповідно до пункту 5 наказу №164-АГ виплату військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання.

30. Згідно з обставинами цієї справи позивач є військовослужбовцем Держприкордонслужби, проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 та у відрядженні перебував у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовій частині НОМЕР_2).

31. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 5 серпня 2022 року №1674 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 7 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року, з 1 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, з 1 червня 2022 року до 25 червня 2022 року.

32. Підставою для видачі цієї довідки слугувало бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 2 квітня 2022 року №56 гриф.

33. Суди першої й апеляційної інстанцій надали належну оцінку тим обставинам, що указана довідка видана на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 наказу №164-АГ від 31 березня 2023 року.

34. За таких обставин і правового регулювання суди попередніх інстанцій мотивовано виходили з того, що оформлена стосовно позивача довідка військової частини НОМЕР_2 від 5 серпня 2022 року №1674 підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди.

35. У вимірі спірних правовідносин за наявності бойового розпорядження, рапортів про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, довідки від 5 серпня 2022 року №1674 суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно додатку 2 до наказу №164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач.

36. Водночас невідповідності довідки від 5 серпня 2022 року №1674 критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, суди попередніх інстанцій не встановили.

37. Зрештою порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

38. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про доведеність обставин безпосередньої участі позивача у період з 7 квітня 2022 року до 25 червня 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі.

39. Решта доводів касаційної скарги не спростовує висновки судів попередніх інстанцій, не впливає на законність й обґрунтованість ухвалених судових рішень, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

40. Підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

41. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

42. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

43. Підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

44. Касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

45. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,