ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 922/1988/23

1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк"), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність АТ "Ощадбанк" щодо нездійснення зупинення неналежного переказу коштів на рахунок позивача на загальну суму 147 486,00 грн;

- визнати дії АТ "Ощадбанк" щодо виконання операції повернення грошових коштів, зарахованих на рахунок позивача, на загальну суму 147 486,00 грн протиправними.

1.2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що відповідач всупереч визнання підозрілими проведення банківських операцій, зокрема, переказів коштів, він не зупинив їх проведення.

1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.01.2024, визначено обов`язковою явку в судове засідання позивача ОСОБА_1 , викликано його в судове засідання 17.01.2024.

2.1. Господарський суд міста Києва постановив ухвалу від 17.01.2024 у справі № 922/1988/23, якою заяву представника ОСОБА_1 адвоката Зарицької К. Ю. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції залишив без розгляду. Позов ОСОБА_1 залишив без розгляду.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що в судове засідання 17.01.2024 позивач не з`явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав, проте явка позивача була визнана судом обов`язковою, його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору. Тому суд першої інстанції, посилаючись на положення частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 .

2.3. Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 922/1988/23 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність у цій справі всіх обов`язкових умов (обставин) для застосування судом передбачених частиною 4 статті 202 та пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача в судове засідання, а тому зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов ОСОБА_1 без розгляду.

3.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 922/1988/23, направити справу № 922/1988/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2. ОСОБА_1 , звертаючись із касаційною скаргою, посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема, положень статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Скаржник також зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 23.01.2021 у справі № 916/1873/20, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19.

3.3. АТ "Ощадбанк" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, натомість оскаржувані судові рішення - є такими, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права. Тому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 922/1988/23 - без змін.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

4.3. Предметом касаційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання та неподанням ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

4.4. Відповідно до частин 1, 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом.

4.5. Згідно із частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

4.6. Частиною 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

4.7. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

4.8. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 зазначив, що за змістом частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду. Верховний Суд дійшов висновку про те, що правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, Верховний Суд у справі № 905/458/21 сформував висновок про те, що норми, закріплені у частині 4 статті 202 та у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

4.9. Як установив суд апеляційної інстанції, Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.12.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу № 922/1988/23 до судового розгляду на 17.01.2024; викликав у наступне судове засідання ОСОБА_1 .

4.10. Суд апеляційної інстанцій встановив, що ця ухвала від 05.12.2023 була доставлена представнику позивача - Зарицькій К. Ю. до її електронного кабінету 06.12.2023 та направлена засобами поштового зв`язку на адресу позивача (поштове відправлення було повернуто у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою).

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що 15.01.2024 представник позивача адвокат Зарицька К. Ю. направила на електронну пошту клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Як установив суд першої інстанції, із клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції представник позивача звернулася з пропуском встановленого процесуального строку, без клопотання про його поновлення та без вказівок на поважність причин пропуску цього строку, а також не подала доказів надсилання відповідачу копії зазначеного клопотання.

4.12. Враховуючи, що клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було подане представником позивача адвокатом Зарицькою К. Ю. з пропуском встановленого процесуального строку для її подання, суд першої інстанції дійшов висновку, що це клопотання належить залишити без розгляду.

4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в судове засідання 17.01.2024 позивач не з`явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав, проте, як зазначили суди, явка позивача була визнана судом обов`язковою.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що до суду від позивача не надходило клопотань про розгляд справи за його відсутності, а також, посилаючись на правила, визначені статтею 242 Господарського процесуального кодексу України, зауважив, що позивач та його представник були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

4.14. Отже місцевий господарський суд, керуючись положеннями частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи встановлені обставини неявки позивача в судове засідання 17.01.2024, відсутність доказів про поважність причин такої неявки, а також враховуючи, що нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору, дійшов висновку про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 .

4.15. ОСОБА_1 , звертаючись із касаційною скаргою, посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема, положень статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Скаржник також зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 23.01.2021 у справі № 916/1873/20, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19.

4.16. Колегія суддів установила, що Верховний Суд у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову без розгляду. У справі № 910/16978/19 суди попередніх інстанцій установили, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак у судове засідання, призначене на 09.01.2020, не з`явився, про причини своєї неявки в суд не повідомив, а також не подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

4.17. Верховний Суд у постанові від 23.01.2021 у справі № 916/1873/20 зазначив, що суди правильно залишили позов позивача без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановили, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте двічі не з`явився у судові засідання за викликом суду, не повідомив суду обставини поважності причин нез`явлення в судові засідання 01.09.2020 та 21.09.2020, не подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, отже, позивач не сприяв вирішенню спору як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

4.18. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19 зазначив, що, як установив суд першої інстанції, позивач не забезпечив явку уповноваженого представника двічі у судові засідання 31.01.2020 та 13.03.2020; про причини неявки суд не повідомив, а також не подав заяви про розгляд справи за його відсутності. Тому, як зауважив Верховний Суд, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову без розгляду. Водночас Верховний Суд зауважив, що апеляційний господарський суд дійшов хибного висновку про те, що суд має право залишити позов без розгляду у зв`язку з невиконанням вимог суду позивачем і повинен об`єктивно оцінити їх поважність та зазначити про це в судовому рішенні, тоді як у цьому випадку суд не визнавав явку учасника справи обов`язковою.

4.19. У наведених скаржником справах № 910/16978/19, № 916/1873/20 № 910/8816/19, а також у справі, що розглядається № 922/1988/23, суди з урахуванням установлених обставин належного повідомлення судом позивача про дату, час і місце судового засідання; неявки позивача в судове засідання та неповідомлення суду про причини неявки в судове засідання; неподання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності; застосовували процесуальні наслідки, передбачені частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

4.20. Доводи скаржника про необґрунтованість висновків судів щодо належного повідомлення позивача про дату і час засідання за встановлених обставин неотримання повідомлення про час і дату судового засідання, призначеного на 17.01.2024, через технічні причини, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

4.21. Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

4.22. Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).

4.23. Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 була направлена засобами поштового зв`язку на адресу позивача. Однак відповідне поштове відправлення було повернуто у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

4.24. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів дійшла висновку про непідтвердження скаржником неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

4.25. Доводи скаржника про ненаправлення процесуальних документів його представнику - адвокату Лисці П. О. також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішень і передачі справи на новий розгляд є розгляд справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.

4.26. Отже, оскільки розгляд справи є неможливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо неналежного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, а не їх представників, а також враховуючи, що суд апеляційної інстанції встановив, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі № 922/1988/23 була доставлена представнику позивача - Зарицькій К. Ю. до її електронного кабінету 06.12.2023, представник позивача Зарицька К. Ю. у подальшому зверталася із клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, тому наведені доводи скаржника є безпідставними.

4.27. Доводи скаржника про ненаведення в судових рішеннях аргументації про те, яким чином неявка позивача перешкоджала розгляду справи, а також неврахування судами того, що це була лише перша неявка позивача, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки за встановлених судами обставин у справі № 922/1988/23, що розглядається, суд мав імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

4.28. Інші доводи скаржника не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

4.29. Тому за результатами перегляду постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації судами спірних правовідносини із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни ухвали та постанови, що оскаржуються, Верховний Суд не встановив.

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

5.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд