ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 752/178/19

Описова частина

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»), Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «BMW 318 СІ», д.н.з. НОМЕР_1 , який 24 грудня 2017 року було пошкоджено внаслідок обвалу підпірної стіни (забору) за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 14-Б, де був припаркований вказаний автомобіль. Зазначені події, пов`язані з обвалом підпірної стіни, є загальновідомими та неодноразово були висвітлені засобами масової інформації.

КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» є балансоутримувачем будинків № 14-А, 14-Б на вул. Антоновича у м. Києві та виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в Голосіївському районі м. Києва.

Згідно з протоколом № 19 позачергового засідання комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації рішення щодо розробки проекту підпірної стіни між житловими будинками на вул. Антоновича, 8, 10-А, 10-Б прийняла Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація. Таке рішення дає підстави вважати, що вказаний орган має право приймати рішення щодо об`єктів, які характерні для власника, розпорядника або балансоутримувача майна.

Київська міська рада у порушення приписів Закону України «Про благоустрій населених пунктів» не визначила балансоутримувача, відповідального за утримання підпірної стіни між будинками 14-А та 14-Б на вул. Антоновича , не забезпечила її належне утримання та експлуатацію, а Київська міська державна адміністрація не забезпечила належний контроль за станом цієї інженерної споруди.

Неправомірні дії відповідачів у їх сукупності призвели до руйнування підпірної стіни між будинками 14-А та 14-Б на вул. Антоновича у м. Києві та завдання позивачу майнової шкоди, розмір якої відповідно до експертного висновку автотоварознавчого дослідження від 02 січня 2018 року № ЕД-1707-2-920.17 становить 533 291,77 грн.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з відповідачів завдану йому майнову шкоду у розмірі 533 291,77 грн та судові витрати, понесені під час розгляду справи.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів у розумінні закону на підтвердження того, що пошкодження автомобіля внаслідок падіння підпірної стіни на вул. Антоновича, 14-Б у м. Києві відбулося саме з вини відповідачів, а не власної недбалості позивача, який залишив транспортний засіб не у спеціально відведеному для цього місці.

Не погодившись із зазначеним рішенням, 31 січня 2024 року

ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Неупокоєвої Н. К., оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, а наведені ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Неупокоєва Н. К., підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про пропуск такого строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили та наявність об`єктивних перешкод реалізувати своє процесуальне право у встановлений законом строк.

При цьому ОСОБА_1 є позивачем у справі, ініціював судовий розгляд, через свого представника був повідомлений про розгляд справи та рух справи, брав участь у судових засіданнях, подавав заяви по суті справи. Крім того, його представник була присутня при проголошенні вступної та резолютивної частини оскаржуваного судового рішення та отримала копію короткого судового рішення, а тому представникові скаржника з 15 вересня 2022 року достеменно відомо про результат розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , що свідчить про те, що сторона позивача не виявила належної зацікавленості у вчасній реалізації своїх процесуальних прав.

У березні 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Наупокоєва Н. К., на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого

2024 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що неотримання рішення суду першої інстанції учасником справи є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Оскільки суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України та своєчасно не направив копію судового рішення позивачу, у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини, а тому ОСОБА_1 має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У квітні 2024 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року через 1 рік і 4 місяці, суд апеляційної інстанції правомірно застосував положення статті 358 ЦПК України та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва.

У травні 2024 року справа № 752/178/19 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частинами першою, третьою статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - залишенню без змін, оскільки її постановлено з додержанням норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судовихрішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

Держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, однак такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ у справі «Ashingdane v. The United Kingdom» від 28 травня 1985 року, рішення ЄСПЛ у справі «Krombach v. France» від 13 лютого 2001 року).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вказана правова норма кореспондується зі змістом статті 352 ЦПК України.

Норми, які регулюють строки подання скарг спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Так, відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Законодавець, установивши виключення із зазначеного правила, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, виходив, зокрема, із безпосередньої обізнаності учасника справи із наявністю відповідного судового провадження, а не з факту надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 490/7952/20, від 10 квітня 2024 року у справі № 757/2593/19, від 06 березня 2024 року у справі № 953/5340/21.

У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). При цьому у випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд (див. постанову Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 520/18931/18).

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у січні 2019 року.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а. с. 81-89, т. 2).

Про судове засідання 15 вересня 2022 року ОСОБА_1 та його представник Неупокоєва Н. К. були належним чином сповіщені, що не заперечується стороною позивача.

Судове засідання відбулося за участю представник ОСОБА_1 - адвоката Неупокоєвої Н. К., що підтверджується протоколом судового засідання (а. с. 76, т. 2).

Відповідно до власноручно написаної розписки від 15 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Неупокоєва Н. К. отримала копію вступної та резолютивної частини рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року (а. с. 90, т. 2). Ознайомлення та отримання наручно копії вступної та резолютивної частини рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року представником свідчить про те, що позивачу було відомо про результат розгляду його позовної заяви та ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Таким чином, ОСОБА_1 був повідомлений як про розгляд справи, так і про її результат, а тому перше виключення з правила частини другої статті 358 ЦПК України, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи, на спірні правовідносини не розповсюджується.

У свою чергу щодо пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили позивач не вказує.

Колегія суддів зауважує, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що позивач або його представник своєчасно зверталися із заявами про ознайомлення з матеріалами справи до суду першої інстанції, в якому ухвалено рішення, проте отримали відмову у реалізації такого права, з клопотанням про направлення або

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами (див. постанову Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі

№ 336/10821/21).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня

1989 року у справі «Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» («Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» № 11681/85).

Доказів, які б свідчили про вчинення позивачем або його представником усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, не надано.

Оскільки апеляційна скарга подана позивачем після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а також враховуючи його обізнаність про наявність судового провадження у цій справі, судове засідання, ознайомлення з результатом розгляду справи шляхом отримання вступної та резолютивної частини судового рішення, винятки, за яких пропущений річний строк може бути поновлено, на ОСОБА_1 не поширюються.

є безпідставними та свідчать про помилкове тлумачення заявником норм процесуального права, оскільки враховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що висновки апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не відповідають принципу верховенства права та завданню цивільного судочинства, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

2024 року (подання апеляційної скарги) жодним чином не цікавилися станом розгляду справи, позов у якій подано саме ОСОБА_1 , та не вживали можливих та залежних від них дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги. На обставини непереборної сили, які завадили позивачу вчасно виконати свій процесуальний обов`язок, ОСОБА_1 не посилається.

Не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги доводи позивача про невчасне внесення рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки вказана обставина не може бути підставою для скасування судового рішення відповідно до норм процесуального права. Вказані обставини не змінюють порядок вирахування строку на апеляційне оскарження. Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (див. постанови Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі

№ 757/15451/19, від 10 квітня 2024 року у справі № 757/2593/19).

З огляду на зазначене, колегія суддів виснує про те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованою та містить відповіді на ключові питання щодо наявності підстав для відмови у відкриття апеляційного провадження.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки апеляційного суду щодо відмови у відкритті апеляційного провадження, на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду