ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/3965/21

1.1. 23.12.2021 Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" (далі - ДП "МТП "Південний", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (далі - ТОВ "Софія Ойл", Відповідач) про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання за договором.

1.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 позов передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області, яким 12.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач порушив умови договору від 08.12.2020 №Т/БП-321/20, укладеного між сторонами за результатами відкритих торгів у системі електронних закупівель Prozorro, згідно якого Відповідач (постачальник) зобов`язався поставити на склад Позивача (покупця), а покупець - прийняти та оплатити паливо дизельне за цінами та у кількості, які вказані в додатку №1 до даного договору, що є невід`ємною його частиною.

1.4. 16.12.2020 Позивачем складено та направлено на електронну адресу Відповідача відповідну рознарядку на поставку товару у кількості 200 тонн, а у подальшому - лист від 22.12.2020 про необхідність терміново розпочати поставку дизельного палива згідно з умовами договору, так як строк виконання зобов`язання спливав 23.12.2023.

1.5. Оскільки Відповідачем умови договору виконано не було, ДП "МТП "Південний" звернувся до суду з позовом про стягнення з постачальника штрафних санкцій.

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Софія Ойл" на користь ДП "МТП "Південний" штрафні санкції за прострочення строків виконання зобов`язання за договором, а саме: 3 669 142,68 грн пені у розмірі 0,5 відсотка вартості товару та 601 498,80 грн штрафу за прострочення строків виконання зобов`язання понад тридцять днів.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи Позивача про те, що з огляду на первинне направлення рознарядки саме електронною поштою та зважаючи на відсутність у Договорі строку, впродовж якого необхідно направити поштовим відправленням оригінал письмової рознарядки після її направлення електронною поштою, для початку відліку строку поставки палива має значення саме дата направлення рознарядки електронною поштою. Тобто з урахуванням отримання Відповідачем рознарядки електронною поштою 16.12.2020 останній був зобов`язаний здійснити поставку товару у строк до 23.12.2020.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2023 на підставі частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України Відповідачу відмовлено у задоволенні його заяви про стягнення з ДП "МТП "Південний" витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 вищевказане рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Відповідач не міг виконати свої зобов`язання за договором згідно з поданою Позивачем рознарядкою, оскільки вказана рознарядка не містила вказівки про місце виконання зобов`язання Відповідачем, а саме місця поставки дизельного палива, що виключає факт прострочення виконання ним зобов`язань.

В основу оскаржуваної постанови покладено також висновок апеляційного суду про те, що п`ятиденний строк виконання зобов`язання починає спливати саме з моменту направлення покупцем оригіналу рознарядки на поставку товару у письмовому вигляді поштовим відправленням з описом рекомендованого вкладення. Водночас опис вкладення поштового відправлення за № 6548106024100, яким Позивач підтверджує надіслання постачальнику спірної рознарядки поштовим зв`язком, суд визнав неналежним доказом, оскільки зі змісту вказаного документа неможливо встановити перелік документів, які направлялися на адресу Відповідача.

Суд апеляційної інстанції також відхилив доводи Позивача про те, що Відповідач був обізнаний про місце поставки дизельного палива, та не взяв до уваги посилання останнього на договірні відносини між сторонами за іншими правочинами з аналогічними умовами та на виконання їх постачальником.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що саме Позивачем не було дотримано вимог договору № Т/БП-321/20 від 08.12.2020 в частині направлення належним чином оформленої письмової рознарядки постачальнику (Відповідачу) на поставку конкретної партії палива, з огляду на що в останнього не виникло обов`язку на таку поставку.

2.4. Також постановою від 31.01.2024 суд апеляційної інстанції скасував додаткове рішення місцевого господарського суду від 12.06.2023 та стягнув з ДП "МТП "Південний" на користь ТОВ "Софія Ойл" 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.5. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 задоволено заяву Відповідача та стягнуто на його користь з ДП "МТП "Південний" 80 000 грн понесених у суді апеляційної інстанції витрат на правову допомогу.

3.1. У касаційній скарзі ДП "МТП "Південний" просить скасувати постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 та залишити в силі рішення і додаткове рішення суду першої інстанції.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/22712/17.

3.3 Також Скаржник посилається на неналежне дослідження апеляційним судом доказів у справі, зокрема тендерної документації, правовстановлюючих документів тощо, з яких вбачається адреса складу для поставки товару - предмета договору.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить відмовити у її задоволенні та залишити в силі оскаржувані постанови Північного апеляційного господарського суду, а також стягнути з Позивача витрати на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 40 000 грн.

3.5. У касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції Позивач просить скасувати її як похідну від постанови цього ж суду від 31.01.2024.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу на додаткову постанову суду апеляційної інстанції Відповідач заперечує проти її задоволення та посилається на необґрунтованість підстав для відкриття касаційного провадження.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на постанови суду апеляційної інстанції від 31.01.2024 відкрито 22.04.2024 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.2. 27.05.2024 Верховним Судом отримано касаційну скаргу ДП "МТП "Південний" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024, якою з останнього стягнуто на користь ТОВ "Софія Ойл" 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційне провадження за вказаною скаргою відкрито Верховним Судом 30.05.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. 26.06.2024 до Суду надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю його представника адвоката Комахи А.І.

За результатами його розгляду, з урахуванням процесуальних строків касаційного перегляду справи, зважаючи на необов`язковість явки сторін у судове засідання, беручи до уваги надані Верховному Суду відзиви на касаційні скарги та додаткові пояснення з викладеною позицією у справі, колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 08.12.2020 між Позивачем (покупцем) та Відповідачем (постачальником) за результатами відкритих торгів в системі електронних закупівель Prozorro (№UA-2020-10-30-005593-с) укладено договір № Т/БП-321/20 (надалі - Договір) поставки палива дизельного.

5.2. За змістом пункту 4.1 договору поставка палива здійснюється протягом 5 робочих днів з дати направлення покупцем письмової рознарядки (заявки) постачальнику на поставку товару.

5.3. Письмова рознарядка (заявка) може направлятися засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою з обов`язковим направленням оригіналу письмової рознарядки (заявки) поштовим відправленням (листом з описом вкладення).

5.4. Письмові рознарядки (заявки), відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися сторонами договору.

5.5. Належним підтвердженням направлення письмової рознарядки (заявки) та її отримання стороною є звичайне технічне підтвердження покупця про відправлення документу: звіт факсимільного апарату, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення тощо.

5.6. Згідно пунктів 1.1, 2.2, 4.2 Договору постачальник зобов`язався поставити паливо дизельне на склад покупця.

5.7. Як зазначалося вище, Договір укладено за результатами проведення відкритих торгів у системі електронних закупівель Prozorro. На сторінці закупівлі UA-2020-10-30-005593-с на сайті Prozorro у розділі "інформація про предмет закупівлі" зазначається, що місцем поставки товарів або місцем виконання робіт чи надання послуг є: 65481, Україна, Одеська область, місто Южне, вулиця Берегова, 13. Дана ж адреса визначена і в розділі 10 Договору "Реквізити сторін".

Інша адреса поставки або обов`язок її окремого визначення у Договорі від 08.12.2020 №Т/БП-321/20 відсутні.

5.8. Договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2020, а в частині обов`язків, що виникли в період дії цього договору і відповідальності за їх невиконання - до повного їх виконання, проведеного належним чином і за вимогою кредитора про відшкодування нанесених збитків і сплати неустойки. Всі зміни та доповнення до договору оформлюються шляхом підписання додаткової угоди. Тобто з урахуванням пункту 7.1 Договору строк його дії обумовлений не лише конкретною датою, а й вказівкою на дії сторін з повного виконання своїх зобов`язань.

5.9. Пунктом 6.2 Договору встановлено, що за порушення постачальником строку виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 15 відсотків вказаної вартості.

5.10. Позивачем 16.12.2020 було складено рознарядку за № 224-63/14 на поставку товару за Договором від 08.12.2020 №Т/БП-321/20: паливо дизельне ULSD 10 РРМ (вміст сірки до 10 мг/кг), у кількості 200 тонн, ціна за одиницю без ПДВ 16 708,30 грн, загальна вартість без ПДВ 3 341 660,00 грн, загальна сума ПДВ 668 332 грн, загальна вартість з ПДВ 4 009 992,00 грн.

5.11. Дана рознарядка складена за підписом головного інженера та начальника бази постачання і направлена на електронну адресу Відповідача, яка зазначена у розділі 10 Договору "Реквізити сторін".

5.12. Додатково вказану рознарядку направлено і на іншу електронну адресу, яка зазначалася Відповідачем при подачі тендерної пропозиції для участі у публічній закупівлі № UA-2020-10-30-005593-с, за результатами якої і був укладений Договір.

5.13. У подальшому 22.12.2020 на електронну пошту Відповідача Позивач надіслав лист, у якому, з огляду на кінцевий строк поставки 23.12.2020, зазначив про необхідність терміново розпочати поставку дизельного палива згідно з умовами Договору та відповідно до рознарядки.

5.14. Листом №146/23-12 від 23.12.2020 Відповідач повідомив Позивача про отримання на електронну адресу рознарядки за № 224-63/14 від 16.12.2020 на поставку палива дизельного у кількості 200 тонн та зазначив, що він як постачальник позбавлений можливості належним чином виконати поставку палива, зокрема, з огляду на відсутність визначення у вказаній рознарядці місця поставки товару.

5.15. Оригінал рознарядки від 16.12.2020 був відправлений Позивачем 24.12.2020 поштовим відправленням (листом з описом вкладення), номер поштового відправлення 6548106024100.

5.17. Однак, не зважаючи на підтвердження постачальником факту отримання рознарядки та його обізнаність про обсяг та строки поставки товару, Відповідачем так і не було поставлено Позивачу товар з посиланням, зокрема, на відсутність зазначення у даній рознарядці місця поставки товару, а також на оформлення рознарядки не на фірмовому бланку підприємства та відсутність печатки на рознарядці, що ставить під сумнів повноваження її підписантів.

5.18. За таких обставин та на підставі вказаного пункту Договору Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача пеню у сумі 3 669 142,68 грн, а також штраф у розмірі 15 відсотків вартості не поставленого палива дизельного, який дорівнює 601 498,80 грн.

5.19. Суди також надавали оцінку тому факту, що попередньо Відповідач неодноразово виконував поставку палива за аналогічними договорами та за рознарядками, які були оформлені аналогічно до рознарядки № 224-63/14 від 16.12.2020, проте місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції прийшли до різних висновків щодо обізнаності/необізнаності постачальника про місцезнаходження складу покупця.

5.20. Судом першої інстанції також враховано рішення у справі № 916/840/21, у якій розглядався спір між цими ж сторонами щодо повернення внесеної Відповідачем суми забезпечення виконання у розмірі 200499,60 грн за договором від 08.12.2020 №Т/БП-321/20. Так постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 916/840/21 в задоволенні позову ТОВ "Софія Ойл" відмовлено повністю.

Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що Відповідач саме 24.12.2020 здійснив відправку спірної рознарядки від 16.12.2020 року на адресу Позивача, яку раніше (16.12.2020) направив електронною поштою.

Також судом у вказаній справі виснувано, що опис вкладення у цінний лист свідчить про направлення на адресу постачальника рознарядки на двох аркушах. При цьому зобов`язання за однією з них виконано та не оспорюється сторонами справи. ТОВ "Софія Ойл" не надано суду жодного належного та допустимого доказу щодо відсутності факту направлення замовником будь-якого повідомлення із трек номером 6548106024100 від 24.12.2020 та неотримання або отримання з цим треком іншої поштової кореспонденції.

Умови Договору, а саме його пункт 4.2 зазначає про те, що письмова рознарядка (заявка) може направлятися засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою з обов`язковим направленням оригіналу письмової рознарядки (заявки) поштовим відправленням (листом з описом вкладення). Письмові рознарядки (заявки), відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватись сторонами договору. Тобто, умовами договору постачання передумовлено саме направлення, а не отримання такої рознарядки постачальником, з огляду на що маються підстави вважати, що покупцем умови договору в цій частині виконано у повному обсязі, в строк дії Договору, оскільки ТОВ "Софія Ойл" в листуванні підтвердило факт отримання від ДП "МТП "Південний" рознарядки тим же способом і оформленою тим же чином, як і попередня, яка була прийнята без зауважень та заперечень до виконання і виконана в обсязі та за ціною, вказаними в первинних документах, оформлених належним чином, в добровільному порядку, підписаних і скріплених печатками сторін. Отже, з наведеного вище та умов Договору випливає, що саме з моменту отримання постачальником рознарядки на поставку товару у електронному вигляді за умови направлення її оригіналу в подальшому поштовим відправленням починає спливати п`ятиденний строк виконання зобов`язання постачальником за договором поставки, оскільки у даному випадку покупцем не було порушено порядку направлення рознарядки відповідно до умов Договору, та, відповідно, у постачальника виник обов`язок щодо виконання умов спірного Договору поставки палива.

5.21. Водночас у даній справі суд апеляційної інстанції критично оцінив доводи Позивача про преюдиційність постанови у справі № 916/840/21, оскільки судові колегії прийшли до протилежних висновків у справах № 916/840/21 та № 916/842/21.

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

6.2. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

6.3. Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

6.4. У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Тобто у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а всі обов`язки підлягають виконанню.

6.5. Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

6.6. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Підписанням договору підтверджується, що при його укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо.

6.7. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися також і згідно права міжнародних договорів "pacta sunt servanda".

6.8. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

6.9. За вимогами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

6.10. Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

6.11. У частині другій статті 231 Господарського кодексу України зазначається, що у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (пеня), а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

6.12. Як встановили суди, сторони у Договорі (пункт 6.2) обумовили, що за порушення постачальником строку виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків вказаної вартості.

6.13. За таких обставин, з огляду на вищенаведені норми закону щодо презумпції правомірності правочину, до правовідносин у даній справі застосовуються норми, визначені волевиявленням сторін Договору, тобто за порушення зобов`язання за Договором нарахуванню підлягають штрафні санкції у розмірі, визначеному саме у Договорі.

6.14. Як вбачається з матеріалів справи, Договір від 08.12.2020 №Т/БП-321/20 укладено за результатами проведення відкритих торгів у системі Prozorro. Відповідач як учасник торгів до своєї пропозиції додав лист-згоду від 17.11.2020, в якій він погодився з проектом договору та істотними умовами, у тому числі з пунктом 4.1 проекту договору, який є ідентичним цьому пункту в Договорі від 08.12.2020 №Т/БП-321/20.

6.15. Ціна договору за результатом відкритих торгів формується в залежності від пропозиції переможця таких відкритих торгів.

Відповідач був визнаний переможцем відкритих торгів (UA-2020-10-30-005593-с) із пропозицією ціни у 4 009 992 грн, яка зафіксована, зокрема, у пропозиції (після аукціону) від 02.12.2020 (копія міститься серед документів у пропозиції Відповідача в системі електронних закупівель Prozorro). Саме ця сума (4 009 992 грн) і становить ціну Договору від 08.12.2020 №Т/БП-321/20.

6.16. У пункті 2.1.1 Договору сторони передбачили визначене статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" право погодити зміну ціни договору.

Суд першої інстанції, оцінюючи вказану норму, зазначив, що це є правом сторін, а не обов`язком. Таким чином, до моменту погодження зміни ціни Договору шляхом укладення додаткової угоди дійсною є вже узгоджена сторонами ціна.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що направлення Відповідачем 10.12.2020 (через 2 дні після укладення Договору) листа Позивачу про збільшення ціни товару та відсутність відповіді останнього на цей лист не дає підстав для невиконання Договору нібито з незалежних від нього причин.

6.17. Відповідно до пункту 4.1 Договору поставка палива здійснюється протягом 5 робочих днів з дати направлення покупцем письмової рознарядки (заявки) постачальнику на поставку товару. Письмова рознарядка (заявка) може направлятися засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою з обов`язковим направленням оригіналу письмової рознарядки (заявки) поштовим відправленням (листом з описом вкладення). Письмові рознарядки (заявки), відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися сторонами договору. Належним підтвердженням направлення письмової рознарядки (заявки) та її отримання стороною є звичайне технічне підтвердження покупця про відправлення документа: звіт факсимільного апарату, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення тощо.

6.18. З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до пункту 4.1 Договору від 08.12.2020 №Т/БП-321/20 направлення та подальше отримання рознарядки електронною поштою породжує у постачальника обов`язок з поставки товару у встановлені строки.

За висновками місцевого суду, викладена в даному пункті Договору умова є однозначною та не потребує додаткового тлумачення.

6.19. Натомість суд апеляційної інстанції безпідставно зауважив, що спірний Договір не містить умов переваги кожного із способів повідомлення, а містить конкретне посилання на те, що строк здійснення поставки починає свій відлік саме з направлення оригіналу письмової рознарядки в обов`язковому порядку поштовим відправленням (листом з описом вкладення), тобто з одночасним направленням рознарядки як електронною поштою, так і поштовим зв`язком (з описом вкладення), оскільки саме такі умови узгодили сторони між собою.

6.20. Колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду, що саме з моменту направлення покупцем оригіналу рознарядки на поставку товару у письмовому вигляді поштовим відправленням з описом рекомендованого вкладення починає спливати п`ятиденний строк виконання зобов`язання постачальником за договором поставки.

Верховний Суд вважає вказані висновки суду апеляційної інстанції такими, що зроблені без урахування умов Договору та інших обставин даної справи. Адже пункт 4.1 Договору, зважаючи на вищенаведені норми Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину, обов`язковості договору для виконання сторонами зобов`язує постачальника виконувати свої договірні зобов`язання при направленні покупцем рознарядки у спосіб, визначений сторонами у двосторонньому договорі.

Суд додатково звертає увагу, що при укладенні Договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо. Відповідач як учасник відкритих торгів у системі Prozorro до своєї пропозиції додав лист-згоду від 17.11.2020, в якій він погодився з проектом договору та істотними умовами, у тому числі з пунктом 4.1 проекту договору, який є ідентичним цьому ж пункту у Договорі від 08.12.2020 №Т/БП-321/20.

6.21. Відносно доводів Скаржника про відсутність адреси місця здійснення поставки у рознарядці №224-63/14 від 16.12.2020 колегія суддів вказує на наступне.

Як вже зазначалося, Договір від 08.12.2020 укладено за результатами проведення відкритих торгів у системі електронних закупівель Prozorro. На сторінці закупівлі UA-2020-10-30-005593-с на сайті Prozorro у розділі "інформація про предмет закупівлі" зазначається, що місцем поставки товарів або місцем виконання робіт чи надання послуг є: 65481, Україна, Одеська область, місто Южне, вулиця Берегова, 13. Ця ж адреса визначена у розділі 10 Договору від 08.12.2020 "Реквізити сторін". Інша адреса поставки або обов`язок її окремого/додаткового визначення у Договорі від 08.12.2020 відсутні.

Суд першої інстанції також врахував, що Відповідачем раніше здійснювалися поставки дизельного палива на цю ж адресу (Одеська область, місто Южне, вулиця Берегова, 13), зокрема 15.12.2020 та 16.12.2020 за аналогічним договором.

6.22. Крім того, ТОВ "Софія Ойл" як сторона договору не надало суду доказів про вжиття ним будь-яких заходів для з`ясування адреси поставки товару з метою забезпечення виконання договірних зобов`язань та, як наслідок, уникнення штрафних санкцій за їх невиконання. Водночас з матеріалів справи вбачається суперечлива поведінка Відповідача щодо обґрунтування невиконання ним договірного зобов`язання - неналежною формою отриманої рознарядки, необізнаністю з адресою поставки, незгодою з ціною товару (предмета Договору) тощо.

6.23. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Софія Ойл" пені та штрафу за допущене невиконання договірних зобов`язань за договором про публічні закупівлі товару суб`єктом господарювання державного сектора економіки.

6.24. Щодо оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024, прийнятої за результатами перегляду додаткового рішення місцевого господарського суду від 12.06.2023, Суд вказує на наступне.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2023 ТОВ "Софія Ойл" відмовлено у задоволенні заяви про стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що рішенням від 09.03.2023 позов задоволено повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі цієї ж норми, внаслідок скасування рішення по суті спору, апеляційним судом також скасовано і додаткове рішення з прийняттям нової постанови про задоволення заяви Відповідача.

6.25. Розглядаючи доводи касаційних скарг на постанову суду апеляційної інстанції від 31.01.2024, прийняту за результатами перегляду додаткового рішення місцевого господарського суду, та на додаткову постанову від 24.04.2024, колегія суддів звертається до наступних правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19: норми статті 244 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Тобто є актом правосуддя, яким вирішуються окремі процесуальні питання, що не були вирішені судом під час ухвалення судового рішення за результатами вирішення спору по суті. Таке рішення не вирішує/змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті.

У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №923/631/15, від 20.12.2019 у справі №240/6150/18, від 23.01.2020 у справі №927/229/19, від 23.12.2021 у справі №925/81/21.

6.26. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення.

6.27. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанов Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 та залишення в силі рішень суду першої інстанції, то додаткова постанова від 24.04.2024 у справі №916/3965/21 також підлягає скасуванню.

6.28. Разом з тим, оскільки Верховний Суд за результатами перегляду справи висновує про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 09.03.2024, то так само безпідставним є і скасування додаткового рішення цього суду від 12.06.2023.

7.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

7.2. Так відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.4. За змістом пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

7.5. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

7.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційні скарги Позивача необхідно задовольнити, постанови та додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

8. Розподіл судових витрат

8.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат Скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору за подання касаційної скарги шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд