ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 2-6725/10

У липні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. (далі - приватний виконавець) звернувся до суду із заявою, в якій зазначив, що 01 червня 2020 року він відкрив виконавче провадження № 62225481 з виконання виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м. Одеси 16 грудня 2019 року у справі № 2-6725/10, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») заборгованості в розмірі 1 733 245,28 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн.

Йому стало відомо, що 02 лютого 2020 року боржниця ОСОБА_3 (змінила прізвище на « ОСОБА_4 ») померла.

Згідно з довідкою від 01 вересня 2020 року № 61/02-14 спадкоємцем боржниці є її чоловік ОСОБА_5 .

Просив замінити боржника ОСОБА_6 у виконавчому провадженні із виконання виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м. Одеси 16 грудня 2019 року у справі № 2-6725/10, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 1 733 245,28 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн, на її правонаступника - ОСОБА_5 .

28 листопада 2022 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси задоволено заяву приватного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено боржника ОСОБА_6 у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м. Одеси 16 грудня 2019 року у справі № 2-6725/10, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 1 733 245,28 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн, на її правонаступника ОСОБА_5

18 січня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2022 року про заміну сторони виконавчого провадження скасовано. Ухвалено нове судове рішення. У задоволенні заяви приватного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

28 лютого 2024 року приватний виконавець через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктами 2, 3 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права. Апеляційний суд, встановивши коло спадкоємців сторони у справі, не залучив до участі у справі спадкоємця боржника як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22), про те, що при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником та заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника.

Заявник вважає, що зазначення приватним виконавцем у заяві про заміну сторони у виконавчому провадженні вірогідної особи спадкоємця - ОСОБА_5 , не може бути передумовою для відмови у задоволенні вказаної заяви за наслідком встановлення у судовому порядку іншого спадкоємця ( ОСОБА_7 ), а є наслідком для часткового задоволення заяви та заміну сторони виконавчого провадження, яка вибула, на її спадкоємців, коло яких має встановити саме суд.

Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

07 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

27 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 листопада 2010 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № МL-501/218/2007 від 19 листопада 2007 року в розмірі 1 733245,28 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати в розмірі 1 820,00 грн.

16 грудня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси видав виконавчі листи у справі № 2-6725/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 1 733 245,28 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн.

Виконавчі листи перебувають на примусовому виконанні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

01 червня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 62225481 з примусового виконання виконавчих листів.

Постанову про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем надіслано на адресу боржників.

04 червня 2020 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до приватного нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 за заповітом від 05 червня 2019 року. Зазначив у заяві, що спадкоємцем, який має право на обов`язкову частку у спадщині, є батько померлої - ОСОБА_7 (т. 2, а. с. 128).

04 червня 2020 року приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Одеської області Луцях Т. М. завів спадкову справу щодо майна ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а. с. 127-250).

26 червня 2020 року ТОВ «Факторинг Україна» направило на адресу Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі вимогу кредитора до спадкоємців померлого (т. 2, а. с. 22, 23, 174, 175).

08 липня 2020 року від чоловіка ОСОБА_10 (після реєстрації шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 - ОСОБА_5 надійшов лист на адресу приватного виконавця, яким повідомлено, що ОСОБА_9 (до шлюбу - ОСОБА_10 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а. с. 18, 135).

10 липня 2020 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса із заявою, якою відмовився від належної йому частки у спадщині за законом після смерті дружини ОСОБА_9 на користь батька спадкодавця - ОСОБА_7 (т. 2, а. с. 168).

10 липня 2020 року ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса із заявою № 18 про відмову від обов`язкової частки у спадщині за заповітом після смерті його доньки - ОСОБА_9 (т. 2, а. с. 169).

10 липня 2020 року ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса із заявою № 19 про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_9 (т. 2, а. с. 170).

Із копії спадкової справи № 2-2020 стосовно майна ОСОБА_9 вбачається, до кола спадкоємців за законом входить її батько - ОСОБА_7 ; до кола спадкоємців за заповітом входить її чоловік - ОСОБА_5 .

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Конституція України у частині п`ятій статті 124, статті 129-1 визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання . Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII)).

Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом.

У частинах першій та другій статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За змістом пункту 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Велика Палата Верховного Суду у постановівід 11 жовтня 2023 рокуу справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) виснувала, що смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. Вказаними нормами права, виходячи з їх системного тлумачення, передбачено заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.

У свою чергу відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У правовідносинах у справі до складу спадщини входить, зокрема обов`язок щодо повернення боргу за кредитним договором, що належав ОСОБА_9 за життя.

Вказаний обов`язок не припинився внаслідок смерті боржника та продовжує існувати.

Отже, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника (фізичної особи) є можливим.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 11 жовтня 2023 року в справі № 523/2357/20(провадження № 14-11цс22), від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) виснувала, що при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником та заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника.

У разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки зі смертю боржника його грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 725/1751/22 (провадження № 61-1540св24) виснував, що задовольняючи позов про стягнення боргу позичальника з його спадкоємців, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що стягнення здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Як вбачається з копії спадкової справи № 2-2020 щодо майна ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30 жовтня 2017 року вона заповіла ОСОБА_12 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 162), яка за заявою від 19 червня 2020 року від прийняття спадщини за заповітом відмовилася (т. 2, а. с. 161).

05 червня 2019 року ОСОБА_9 заповіла своєму чоловіку ОСОБА_5 належні їй квартиру АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 136). 04 червня 2020 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. 10 липня 2020 року батько спадкодавиці - ОСОБА_7 від обов`язкової частки у спадщині за заповітом від 05 червня 2019 року відмовився (т. 2, а. с. 169).

10 липня 2020 року ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса із заявою № 19 про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_9 (т. 2, а. с. 170). ОСОБА_5 за заявою від 10 липня 2020 року відмовився від належної йому частки у спадщині за законом на користь батька спадкодавиці - ОСОБА_7 (т. 2, а. с. 168).

Разом з тим, будь-якої інформації, яке саме майно входить до складу спадщини ОСОБА_7 , матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні, приватним виконавцем було визначено правонаступника - ОСОБА_5 .

Розглядаючи заяву приватного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій не врахували наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, не з`ясували коло всіх спадкоємців померлої особи, розмір боргу, який відповідає частці кожного спадкоємця у спадщині, з вказівкою, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, належно не встановили обставини, від яких залежить правильність вирішення питання, усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи порушення судами норм процесуального права, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду