ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 201/10287/21

1. Описова частина

У жовтні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» (далі - ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права вимоги, визнання нерухомого майна іпотечним та відновлення запису про обтяження, скасування запису про обтяження, визнання особи іпотекодавцем та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» мотивована тим, що 21 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), яке змінило назву на публічне акціонерне товариство «комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/1628Н (далі - Кредитний договір).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 21 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 1628Н/1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

15 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL3N017513, згідно з умовами якого останнє набуло права вимоги, у тому числі, до ОСОБА_1 за Кредитним договором та усіма забезпечувальними договорами.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу стало відомо, що запис про іпотеку було припинено на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2011 року у справі № 201/15183/15-ц та предмет іпотеки належить іншій особі, а саме ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 140 від 16 січня 2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу (далі - ДМНО) Ричкою К. Ю.

Зробивши відповідний запит до суду позивач отримав відповідь, відповідно до якої рішення стосовно іпотечного майна не приймалося, а рішення винесено стосовно інших осіб і стосовно іншого предмета спору (ні банк, ні боржник не були учасниками справи).

Після вилучення запису про іпотеку спірне майно неодноразово відчужувалося: ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 2224 від 07 грудня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Бондаренко Р. О.; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 698 від 08 грудня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К. Ю.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором станом на 15 травня 2020 року в нього утворилася заборгованість в розмірі 320 356,11 доларів США, що еквівалентно 8 546 844,74 грн, яка складається із: 143 923,24 доларів США, що еквівалентно 3 839 756,91 грн - за тілом кредиту; 176 432,87 доларів США, що еквівалентно 4 707 087,83 грн - за відсотками.

Враховуючи викладене, ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» просило:

- визнати за ним право вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, що зареєстрований в реєстрі за № 3167 та посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І., відносно квартири АДРЕСА_1 .

- поновити в Державному реєстрі іпотек запис про іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, що зареєстрований в реєстрі за № 3167 та посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І., реєстраційний номер обтяження: 6426258, та поновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження, реєстраційний номер обтяження 6072971, які виникли на підставі договору іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, що зареєстрований в реєстрі за № 3167 та посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І.;

- в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 15 травня 2020 року складає 8 546 844,74 грн, з яких: 3 839 756,91 грн - за тілом кредиту, 4 707 087,83 грн - за відсотками, на користь ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, що зареєстрований в реєстрі за № 3167 та посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І. на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,6 кв. м, житловою площею 30,5 кв. м, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 липня 2022 року у складі судді Антонюка О. А. позов задоволено. Визнано за ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» право вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, що зареєстрований в реєстрі за № 3167 та посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І., відносно квартири АДРЕСА_1 . Поновлено в Державному реєстрі іпотек запис про іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, що зареєстрований в реєстрі за № 3167 та посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І., реєстраційний номер обтяження: 6426258, та поновлено в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження, реєстраційний номер обтяження 6072971, які виникли на підставі договору іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, що зареєстрований в реєстрі за № 3167 та посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 15 травня 2020 року складає 8 546 844,74 грн, з яких: 3 839 756,91 грн - за тілом кредиту, 4 707 087,83 грн - за відсотками, на користь ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, що зареєстрований в реєстрі за № 3167 та посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І. на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,6 кв. м, житловою площею 30,5 кв. м, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» судовий збір з кожного окремо по 7 917,98 грн, а всього 15 835,96 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що запис про іпотеку за договором іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року було припинено на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2011 року у справі № 201/15183/15-ц, однак це рішення винесено стосовно інших осіб і стосовно іншого предмета спору (ні банк, ні боржник не були учасниками справи).

Після вилучення запису про іпотеку спірне майно неодноразово відчужувалося, однак договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек, всі обов`язки іпотекодавця перейшли до нового власника у момент переходу до нього права власності на предмет іпотеки.

Крім того, суд зазначив, що в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя, шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності. Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Зважаючи на невиконання позичальником основного зобов`язання за Кредитним договором у позивача виникло право в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гріги К. С. - задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 липня 2022 року в частині звернення стягнення скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» у задоволенні позову.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення, на підставі якого було вилучено запис про обтяження не стосується спірної квартири - предмета іпотеки, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» права вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, поновивши в Державному реєстрі іпотек запис про іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість в сумі 1 811 453,35 грн, яка складається з 1 150 378,46 грн - суми простроченої заборгованості за кредитом, 661 074,89 грн - суми відсотків, пені та штрафів, а також судовий збір у сумі 3 441 грн, що разом складає 1 814 894,35 грн.

Тобто, 19 лютого 2014 року ПАТ «КБ «Надра» скористалося свої правом на дострокове стягнення суми заборгованості за Кредитним договором.

Заявляючи вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач взагалі не зазначив вартість іпотеки, а також не надав детального розрахунку кредитної заборгованості, тому позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

При цьому спірна квартира за відплатними договорами купівлі-продажу неодноразово була продана, однак жодний із цих договорів не визнавався недійсним.

Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 червня 2020 року у справі № 201/503/14 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було замінено стягувача з ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС». Ця ухвала набрала законної сили, тому саме з цього часу позивач набув право на звернення до суду.

30 травня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, в якій, посилаючисьна неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

05 червня 2023 року ОСОБА_3 також подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС».

Касаційні скарги подані на підставі пункту 1 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 жовтня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/1, постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 922/1995/17 тощо, а також - не дослідив зібрані у справі докази.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справіта витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

12 липня 2023 року справа № 201/10287/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ДП «СЕТАМ» на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 рокусправу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивовані тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після набуття права власності на спірне майно були його власниками більше 5-ти років (з 2015 по 2021 роки), дбали про це майно, утримували його в належному стані, проводили поточні ремонти, здійснювали невід`ємні поліпшення такого майна, що збільшило вартість такого майна тощо. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є добросовісними набувачами такого майна.

Вже після відступлення права вимоги від ПАТ «КБ «Надра» до ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС»,на підставі договору купівлі-продажу № 140 від 16 січня 2021 року право власності на спірне майно набув ОСОБА_2 .

Як в 2015 році, так і в 2021 році в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна були відсутні відомості про права інших осіб на спірне нерухоме майно або їх обтяжень.

За таких обставин вони є добросовісними набувачами спірної квартири, купили її за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, тому не можуть відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 також посилався на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про звернення ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» до суду за захистом своїх прав в межах позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При цьому ПАТ «КБ «Надра» мало можливість довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила з моменті внесення відомостей про припинення іпотеки 03 грудня 2015 року.

Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що до участі в цій справі не були залучені його дружина - ОСОБА_2 , яка є співвласником спірної квартири, а також - орган опіки та піклування, так як у вказаній квартирі проживає малолітня дитина - ОСОБА_6 .

Також в позовній заяві ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» посилалося на те, що 15 травня 2020 року між ним та ПАТ «КБ «Надра»було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL3N017513, згідно з умовами якого воно набуло права вимоги, у тому числі, і до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 за кредитним договором № 777030/ФЛ-3 від 27 лютого 2008 року, та усіма забезпечувальними договорами.

Тобто рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 липня 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року в цій справі стосується прав та інтересів ОСОБА_7 , але його не залучено до участі у справі.

У липні 2023 року представник ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» - адвокат Васюта К. С. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 листопада 2007 року між ВАТ КБ «Надра», яке змінило назву на ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 21 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 1628Н/1, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І. та зареєстрований в реєстрі за № 3167, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

15 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL3N017513, згідно з умовами якого товариство набуло права вимоги, у тому числі, до ОСОБА_1 за Кредитним договором та договороміпотеки № 1628Н/1від 21 листопада 2007 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається,що ОСОБА_2 є власником спірної квартири, яка була предметом іпотеки, на підставі договору купівлі-продажу № 140 від 16 січня 2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К.Ю.

Запис про іпотеку було припинено на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2011 року у справі № 201/15183/15-ц.

Зробивши відповідний запит до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська позивач отримав відповідь про те, що рішення стосовно іпотечного майна не приймалося, а рішення винесено стосовно інших осіб і стосовно іншого предмета спору (ні банк, ні боржник не були учасниками справи).

Після вилучення запису про іпотеку спірне майно неодноразово відчужувалося, а саме: ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 2224 від 07 грудня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Бондаренко Р. О.; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 698 від 08 грудня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К. Ю.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом касаційних скарг заявники не погоджуються з висновками суду апеляційної інстанції щодо залишення без змін рішення місцевого суду в частині вирішення позовних вимог ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» про визнання за нимправа вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, а також - поновлення в Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку та запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Тому, в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України, оскаржуване судове рішення апеляційного суду переглядається Верховним Судом тільки в означеній частині.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду та оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідають.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) -обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.

За правилами частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

В касаційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на те, що суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) та від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), щодо добросовісності набувача нерухомого майна.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) зроблено висновки про те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Також у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

У наведеній постанові наголошено на тому, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) конкретизувала висновки, викладені у певних постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України та Верховного Суду. Конкретизація висновків полягала, зокрема, у такому:

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- під час вирішення таких спорів потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Також у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), на яку посилаються заявники у касаційних скаргах, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо належного способу захисту прав:

«9.8. У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

9.9. Як зазначено (див. розділ 7 постанови ВП ВС), при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

9.10. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

9.11. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки, враховуючи, зокрема, інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно того, хто є кінцевим бенефіціарним власником ТзОВ «Бонус-трейд», на користь якого, як установили суди першої й апеляційної інстанцій, ТзОВ «Бабаївськ-інвест» відчужило предмет іпотеки».

У справі, що переглядається, ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» як правонаступник ПАТ «КБ «Надра» вважало, що іпотека за договором іпотеки від 21 листопада 2007 року № 1628Н/1, укладеним між банком та ОСОБА_1 , є чинною, тому з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), правомірному та ефективному способу захисту відповідало б звернення банку з вимогою про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 .

Питання щодо добросовісності заявників як набувачів майна, придбаного за договорами купівлі-продажу за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження, має оцінюватися саме в межах справи за належною вимогою про визнання прав іпотекодержателя.

На підставі рішення суду про задоволення такого позову до відповідного державного реєстру може бути внесений запис про іпотекодержателя.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, не врахували обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення спору, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), щодо обрання правомірного та ефективного способу захисту прав іпотекодержателя у подібних правовідносинах.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку та запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є ефективним способом захисту прав позивача, не було належним чином аргументовано. Суди залишили поза увагою те, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, тобто ретроспективно («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення. За таких обставин саме лише поновлення запису про іпотеку не приведе до поновлення прав іпотекодержателя та не надасть йому можливості реалізувати предмет іпотеки.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновки про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Врахувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, у справі, яка переглядається Верховний Суд дійшов переконання, що вимоги ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» про поновлення в Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку та поновлення в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження, не є правомірними та ефективними способами захисту, що є підставою для відмови в задоволенні цих вимог.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справах «Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04; від 16 лютого 2017 року «Kryvenkyy v. Ukraine»,заява № 43768/07).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Отже, положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно судами встановлено, що запис про іпотеку було припинено на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2011 року у справі № 201/15183/15-ц.

Після вилучення запису про іпотеку спірне майно неодноразово відчужувалося, а саме: ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 2224 від 07 грудня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Бондаренко Р. О.; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 698 від 08 грудня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К. Ю. Останнім власником спірної квартири, яка була предметом іпотеки, є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 140 від 16 січня 2021 року.

На момент укладення вищевказаних договорів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна були відсутні відомості про права або їх обтяження за ПАТ «КБ «Надра» на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач не доводив недобросовісності набуття ОСОБА_2 спірного майна, хоча, виходячи з характеру цивільно-правового спору, саме позивач мав довести недобросовісність відповідача під час набуття у власність спірного майна як визначальну підставу для задоволення вимоги про визнання позивача іпотекодержателем нерухомого майна.

Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2023 року у справі № 201/1968/22 (провадження № 61-5424св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 464/310/22 (провадження № 61-7117св23).

Отже, у цій справі презюмується, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна, що унеможливлює задоволення вимоги позивача про визнання його іпотекодержателем нерухомого майна. Протилежного позивач не доводив.

Слід зазначити, що посилання ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» на те, що запис про обтяження спірної квартири було вилучено на підставі судового рішення, яке не приймалося щодо спірного іпотечного майна, не спростовують добросовісність останнього набувача спірного майна, а також не свідчать про те, що ОСОБА_2 на момент придбання спірного майна міг знати про ці обставини.

Крім того, ні ПАТ «КБ «Надра», ні ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» не оскаржували рішення державного реєстратора, на підставі якого було припинено обтяження іпотекою, ні у судовому порядку, ні через Міністерство юстиції України.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже, виходячи з обставин, встановлених судами в цій справі, вимоги позивача про визнання за ним права іпотекодержателя за договором іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року є необґрунтованими.

У справі, яка переглядається, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не застосували вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, в цій справі Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених в касаційних скаргах підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» про визнання за ним права вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, поновлення в Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку та поновлення в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження, а такожв частині розподілу судових витрат підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, з наведених у мотивувальній частині цієї постанови підстав.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час подання до суду позовної заяви, встановлено ставку судового збору за подання юридичною особою або фізичною особою - підприємцем до суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня становить 2 270 грн.

В позовній заяві, поданій до суду у жовтні 2021 року, ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» заявило дві вимоги немайнового характеру, а саме: 1) визнати за ним право вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року; 2) поновити в Державному реєстрі іпотек запис про іпотеку та поновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження. Тому позивач мав сплатити за вказані вимоги немайнового характеру судовий збір у розмірі 4 540 грн (2 270 грн х 2).

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено ставку судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

За змістом касаційних скарг заявники не погодилися з висновками суду апеляційної інстанції щодо залишення без змін рішення місцевого суду в частині вирішення двох вищевказаних позовних вимог немайнового характеру.

Отже, за подання касаційної скарги в частині оскарження судового рішення апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід було сплатити по 9 080 грн (4 540 грн х 200%) кожному.

За подання касаційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір в розмірі 31 671,92 грн.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги ОСОБА_2 і ухваленням Верховним Судом нового судового рішення про відмову у задоволенні двох вищенаведених позовних вимог ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» немайнового характеру, з позивача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 9 080 грн.

За подання касаційної скарги ОСОБА_3 сплатив судовий збір в розмірі 3 969,60 грн, тобто в меншому розмірі, ніж це передбачено вищевказаними положеннями Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні двох вищенаведених позовних вимог ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» немайнового характеру, тому сплачений ОСОБА_3 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 969,60 грн підлягає стягненню з ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» на його користь.

При цьому недоплачену ОСОБА_3 суму судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 5 110,40 грн (9 080 грн - 3 969,60 грн) необхідно стягнути з ТзОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» в дохід держави.

Керуючись статтями141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду