ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 728/225/26

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на бездіяльність заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі ? Бахмацький ВДВС) Вільковської І. М.

Скарга мотивована тим, що на виконанні в Бахмацькому ВДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/728/4/16 від 07 червня 2016 року, виданого Бахмацьким районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 231 875,85 грн в порядку відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем прийнято постанови про накладення арешту на кошти боржника.

З січня 2026 року ОСОБА_1 мобілізований до військової частини НОМЕР_1 і ним відкрито в АТ КБ «ПриватБанк» рахунок НОМЕР_2 для зарахування заробітної плати. На вказаний рахунок накладено арешт, що унеможливлює використання коштів заробітної плати в повному обсязі.

Для вирішення питання щодо зняття арешту із рахунку та врегулювання питання в досудовому порядку ОСОБА_1 21 січня 2026 року подано заяву до заступника начальника Бахмацького ВДВС, а 29 січня 2026 року отримано відповідь про неможливість зняття арешту. У виконавчому провадженні наявна постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20 січня 2026 року, а також продовжують діяти постанови про арешт коштів боржника, чим порушується співмірність заходів примусового характеру.

ОСОБА_1 просив суд:

визнати бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської І. М. щодо незняття арешту з рахунку НОМЕР_2 в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5, накладений постановами про арешт коштів боржника від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року та 20 серпня 2024 року;

зобов`язати заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковську І. М. зняти арешт із рахунку НОМЕР_2 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, накладений постановою про арешт коштів боржника від 20 серпня 2024 року до АТ КБ «ПриватБанк», шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів;

зобов`язати заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковську І. М. зняти арешт із рахунку НОМЕР_2 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5, накладений постановами про арешт коштів боржника від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року до АТ КБ «ПриватБанк», шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні скарги.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду 29 січня 2026 року, після отримання відповіді державного виконавця від 29 січня 2026 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим доводи стягувача щодо пропуску строку звернення до суду з цією скаргою, зазначені у відзиві, не заслуговують на увагу.

Виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» на картку ( НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 отримує зарплатні виплати, а також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Тобто, на зазначеному рахунку можуть знаходитись кошти, відмінні від заробітної плати. Разом з тим, суду не надано жодних доказів, що саме на вказаний рахунок нараховувалося чи нараховується грошове забезпечення, рахунок, на який накладено арешт, відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на який заборонено.

Судом встановлено, що при винесенні постанов про арешт коштів ОСОБА_1 державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень; порушень закону під час розгляду скарги встановлено не було.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2026 року скасовано. Скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської І. М. щодо не зняття арешту з рахунку НОМЕР_2 в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року, 20 серпня 2024 року.

Зобов`язано заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської І. М. зняти арешт з рахунку НОМЕР_2 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, накладений постановою про арешт коштів боржника від 20 серпня 2024 року в АТ КБ «ПриватБанк», шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів.

Зобов`язано заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської І. М. зняти арешт з рахунку НОМЕР_2 в межах виконавчого провадження НОМЕР_6, накладений постановою про арешт коштів боржника від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року в АТ КБ «ПриватБанк», шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

У довідці АТ КБ «ПриватБанк» зазначено конкретний рахунок, на яку ОСОБА_1 отримує зарплатні виплати, тобто накладення арешту на які заборонено законом. При цьому є слушними доводи апеляційної скарги щодо неможливості заявника надати до суду першої інстанції докази цільового надходження на спірний банківський рахунок коштів. Звертаючись до Бахмацького ВДВС із заявою про зняття арешту з коштів, ОСОБА_1 вказував, що він з січня 2026 року мобілізований до ВЧ НОМЕР_1 . Довідка з АТ КБ «ПриватБанк», яку він додав до заяви, містить інформацію станом на 21 січня 2026 року. Отже, як станом на момент звернення до Бахмацького ВДВС із заявою про зняття арешту, так і станом на момент звернення до суду із скаргою на бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС скаржник ще не отримував коштів грошового забезпечення. До апеляційної скарги ОСОБА_1 додано виписки АТ КБ «ПриватБанк» по його картці/рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) за періоди 25 лютого 2025 року - 25 лютого 2026 року, 01 липня 2025 року - 07 січня 2026 року, відповідно до яких 06 лютого 2026 року на картку зараховано кошти в розмірі 16 057,84 грн, деталі операції: зарплата, ВЧ НОМЕР_1 , грошове забезпечення за січень 2026 року. Виходячи з приписів статей 80, 81 ЦПК України, з метою встановлення обставин справи та достатності доказів, колегія суддів апеляційного суду приймає в якості належних вказані докази.

Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правовий режим цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки звітів. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника. Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.

Аргументи учасників справи

14 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» Бахмацький ВДВС подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2026 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права щодо підстав для зняття арешту, оскільки станом на дату звернення боржника (21 січня 2026 року) та на дату відповіді Бахмацьким ВДВС (29 січня 2026 року) довідка АТ КБ «ПриватБанк» містила вказівку на те, що рахунок використовується для зарплатних виплат, однак також зазначала, що «на вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ)». Таким чином, наданий документ не підтверджував виключно зарплатного характеру рахунку та не свідчив про наявність спеціального режиму його використання або про законодавчу заборону звернення стягнення на кошти цього рахунку. Саме тому Бахмацький ВДВС правомірно відмовив у знятті арешту - документального підтвердження, передбаченого пунктом 1 частиною четвертою статті 59 Закону, на той момент надано не було. Апеляційний суд у порушення зазначених норм права дійшов протилежного висновку, не врахувавши, що банківська довідка із застереженням про можливість зарахування «будь-яких переказів» не відповідає вимогам закону щодо підтвердження спеціального режиму використання рахунку.

Апеляційний суд помилково прийняв і поклав в основу рішення нові докази без належної перевірки їхньої допустимості, а саме прийняв як нові докази виписки АТ КБ «ПриватБанк» за період 25 лютого 2025 року - 25 лютого 2026 року та 01 липня 2025 року - 07 січня 2026 року, які боржник не надавав ні до Бахмацького ВДВС, ні до суду першої інстанції. Водночас виписки за тривалі попередні періоди (до мобілізації боржника) могли і повинні були бути витребувані у боржника ще на стадії розгляду справи судом першої інстанції, якщо він вважав їх важливими. Посилання апеляційного суду на те, що «перше нарахування ще не відбулося», не може виправдовувати неподання виписок за вже минулі місяці. Таким чином, апеляційний суд ухвалив рішення на підставі доказів, прийнятих із порушенням вимог ЦПК України, що є підставою для скасування постанови.

Апеляційний суд не врахував, що на момент звернення боржника до Бахмацького ВДВС обов`язок у відмові про накладення арешту покладено законом на банк, а не на виконавця. АТ КБ «ПриватБанк» постанову виконавця про арешт без виконання не повернув та повідомлення про неможливість накладення арешту виконавцю не направляв. За таких умов у Бахмацького ВДВС були відсутні підстави, передбачені частиною другою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», для зняття арешту. Крім того, 20 січня 2026 року прийнято постанову про стягнення виключно 20 % доходів боржника через бухгалтерію ВЧ НОМЕР_1 (постанова зі змінами про стягнення 50 % доходів боржника винесена 05 березня 2026 року).

20 червня 2026 рокучерез підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної скарги Бахмацького ВДВС фактично спрямовані на переоцінку доказів, встановлення інших фактичних обставин та надання переваги власному тлумаченню доказів над висновками апеляційного суду, виходять за межі касаційного перегляду. Станом на момент надання відповіді від 29 січня 2026 року Бахмацький ВДВС вже достеменно знав не лише номер його банківського рахунку, а й джерело його доходу - ВЧ НОМЕР_1 , оскільки саме Бахмацький ВДВС 20 січня 2026 року виніс постанову про звернення стягнення на його доходи через бухгалтерію цієї військової частини. За таких обставин ВДВС не може стверджувати, що у нього були відсутні відомості про зарплатний характер коштів або про джерело їх походження.

Бахмацький ВДВС одночасно застосував два механізми примусового виконання щодо одного й того самого доходу боржника: звернув стягнення на грошове забезпечення через бухгалтерію ВЧ НОМЕР_1 та залишив арешт на рахунку, на який надходить залишок грошового забезпечення після таких відрахувань. Саме така одночасна дія і створила порушення принципу співмірності заходів примусового виконання, оскільки після здійснення законних відрахувань із грошового забезпечення залишок коштів не може додатково блокуватися арештом у повному обсязі.

У касаційній скарзі фактично ототожнено підстави для зняття арешту виключно з випадком, коли банк самостійно повертає постанову виконавця без виконання або повідомляє про спеціальний режим рахунку. Таке тлумачення є неповним та суперечить змісту статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Предметом спору є не лише технічний режим рахунку в банку, а правова природа коштів, які на нього надходять, - грошове забезпечення військовослужбовця, з якого вже здійснюються відрахування у порядку, визначеному статтями 68-70 Закону України «Про виконавче провадження». Банк не міг самостійно скасувати або припинити дію постанов державного виконавця про арешт коштів, у тому числі постанов, винесених у межах ВП НОМЕР_6. Саме виконавець після отримання його заяви, довідки банку, інформації про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та після винесення постанови про звернення стягнення на його доходи через бухгалтерію цієї військової частини мав належно вирішити питання про зняття арешту з рахунку, на який надходить грошове забезпечення військовослужбовця.

Зазначення банком про те, що на картку може бути зарахована будь-яка виплата або переказ, не є підтвердженням фактичного надходження на цей рахунок інших коштів.Таке формулювання є загальним описом технічної (функціональної) можливості карткового рахунку як банківського продукту, а не інформацією про реальний рух коштів на конкретному рахунку. Довідка АТ КБ «ПриватБанк» підтверджувала, що відповідний рахунок використовується для отримання зарплатних виплат. Надалі банківські виписки підтвердили фактичне зарахування на цей рахунок грошового забезпечення від ВЧ НОМЕР_1 .

Незважаючи на те, що банк, виконуючи постанову виконавця про арешт коштів, має обов`язок визначити режим коштів і рахунку та у відповідних випадках повідомити виконавця про неможливість накладення арешту, вказане не означає, що виконавець звільняється від обов`язку реагувати на заяву боржника та надані ним документи. Пункт 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає самостійну підставу для зняття арешту виконавцем - отримання документального підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти на цьому рахунку заборонено законом. За таких обставин Бахмацький ВДВС не міг формально посилатися лише на те, що банк не повернув постанову про арешт без виконання. Визначення рахунку для видаткових операцій не дає виконавцю права залишати арешт на всіх коштах грошового забезпечення, які залишилися після законних відрахувань.

У відповідних категоріях стягнень закон допускає підвищений розмір відрахувань, однак не надає виконавцю права після таких відрахувань додатково блокувати весь залишок доходу на банківському рахунку. Таким чином, після здійснення законних відрахувань решта грошового забезпечення не може бути додатково повністю заблокована арештом рахунку.

Таким чином, постанова апеляційного суду забезпечує належний баланс між правами стягувача і боржника - стягнення продовжує здійснюватися через військову частину в межах, визначених законом, однак незаконне та непропорційне блокування залишку грошового забезпечення усунено.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 07 червня 2016 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист №1-кп/728/4/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 875,85 грн в порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, та 230 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, а всього 231 875,85 грн.

Постановою старшого державного виконавця Бахмацького ВДВС від 12 липня 2021 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа (ВП № НОМЕР_5).

Постановами від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року накладено арешт на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Бахмацького ВДВС від 23 квітня 2024 року виконавчий лист №1-кп/728/4/16 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Постановою державного виконавця Бахмацького ВДВС від 21 травня 2024 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/728/4/16 (ВП НОМЕР_7).

Постановою державного виконавця Бахмацького ВДВС від 20 серпня 2024 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 254 784,35 грн.

07 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Бахмацького ВДВС із заявою про визначення рахунку НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» поточним рахунком для здійснення видаткових операцій. Одночасно повідомляв, що проходить військову службу у частині НОМЕР_1 .

Заступник начальника Бахмацького ВДВС у постанові від 09 січня 2026 року визначив для боржника - фізичної особи ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

Постановою заступника начальника Бахмацького ВДВС від 20 січня 2026 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 ,шляхом здійснення відрахувань у розмірі 20 % доходів.

21 січня 2026 року боржник звернувся до Бахмацького ВДВС із заявою про зняття арешту з коштів в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_4, № НОМЕР_5. Просив у зв`язку із початком регулярних відрахувань із його грошового забезпечення розглянути питання про зняття арешту з його рахунку НОМЕР_2 , що використовується для зарахування заробітної плати, оскільки подальше блокування рахунку унеможливлює виконання ним бойових завдань та забезпечення життєдіяльності як військовослужбовця.

До заяви додав довідку АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою станом на 21 січня 2026 року ОСОБА_1 має в банку картку НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також на вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

У відповіді на вказану заяву 29 січня 2026 року Бахмацький ВДВС повідомив про відсутність підстав для зняття арешту.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У частині другій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом (пункт 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» ).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити режим коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження») (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) зроблено такі висновки:

«61. Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

65. Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

66. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

67. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

68. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих режим коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

71. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити режим коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

72. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

74. При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону №1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

75. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

76. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

77. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

93. Відтак доводи скаржника, що рахунок, на якому знаходились кошти не є такими, на який заборонено законом накладення арешту, не відповідають положенням закону, оскільки арешт може накладатись на кошти, а не на рахунок (абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII); а по-друге, обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки «кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом» (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

102. ОСОБА_1 надав приватному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є його заробітною платою, яка розміщена на рахунку призначеному для зарахування заробітної плати, однак приватний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII арешту з грошових коштів не зняв.

103. При цьому державний виконавець у касаційній скарзі не посилається і судами не було встановлено, що на підставі матеріалів виконавчого провадження та звітів, повідомлень банку про здійснені банківські операції за зазначеним боржником рахунком було перевірено та встановлено, що зазначені суми не є заробітною платою. Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела та порушує його право на отримання винагороди за працю.

104. За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали бездіяльність державного виконавця незаконною та задовольнили скаргу позивача».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, третя статті 367 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що постановами державного виконавця накладено арешт на кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення; постановою заступника начальника Бахмацького ВДВС від 20 січня 2026 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у ВЧ НОМЕР_1 , шляхом здійснення відрахувань у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадження; у січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Бахмацького ВДВС із заявою про зняття арешту з рахунку НОМЕР_2 , зазначив, що він з січня 2026 року мобілізований до ВЧ НОМЕР_1 та на цей рахунок буде отримувати грошове забезпечення; надав довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 21 січня 2026 року про використання цього рахунку для отримання зарплатних виплат, у якій також зазначено, що на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а. с. 40);

суд першої інстанції встановив, що вказаний рахунок, на який накладено арешт, відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на який заборонено, виконавець не накладав арешт та не звертав стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати;

при задоволенні скарги ОСОБА_1 апеляційний суд вважав, що зняття арешту з усіх або частини коштів на рахунку боржника виконавцем може бути здійснений самостійно в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Тому зробив висновок про задоволення вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання зняти арешт з його рахунку, оскільки у порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» питання про зняття арешту з грошових коштів, які складають грошове забезпечення військовослужбовця, виконавець не вирішив;

апеляційний суд не врахував, що відповідний рахунок боржника в АТ КБ «ПриватБанк» призначений як для отримання зарплатних виплат, так і будь-яких інших виплат (переказів), тобто не є рахунком, на який заборонено законом накладення арешту; при цьому арешт може накладатись на кошти, а не на рахунок (абзац перший частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»), тому помилково задовольнив скаргу боржника шляхом визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання заступника начальника Бахмацького ВДВС зняти арешт з рахунку боржника; постановами державного виконавця накладено арешт саме на кошти ОСОБА_1 , в яких міститься вказівка, що арешт накладається на кошти, крім коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом;

апеляційний суд не звернув уваги, що як станом на момент звернення до Бахмацького ВДВС із заявою про зняття арешту, так і станом на момент звернення до суду із скаргою на бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС, скаржник не отримував коштів грошового забезпечення на вказаний рахунок, державний виконавець не накладав арешт та не звертав стягнення на його кошти, які є грошовим забезпеченням військовослужбовця. А додані скаржником на стадії апеляційного перегляду справи виписки АТ КБ «ПриватБанк» по його картці, відповідно до яких 06 лютого 2026 року на вказану картку зараховано кошти в розмірі 16 057,84 грн як грошове забезпечення за січень 2026 року, про такі обставини також не свідчать;

тому помилковим є вказівка апеляційного суду, що залишення арешту на кошти, які складають грошове забезпечення боржника як військовослужбовця, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 цих коштів як єдиного джерела його доходів, оскільки таких обставин апеляційний суд не встановив.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції не встановив порушень прав ОСОБА_1 під час виконання судового рішення дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи Бахмацького ВДВС, то зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення скарги.

Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги не аналізує.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду