ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/10936/23 (910/16040/23)

Хід розгляду справи та стислий виклад клопотання про відстрочення сплати судового збору

1. У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/10936/23 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність фізичної особи, провадження у якій відкрито ухвалою від 20.07.2023.

2. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в межах справи №910/10936/23 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення 1042414,00 грн.

3. У позовній заяві було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 15636,21 грн за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

4. Вказане клопотання мотивоване тим, що майновий стан позивача, щодо якого відкрито справу про неплатоспроможність, не дозволяє сплатити судовий збір за подання позовної заяви. Позивач зазначив, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 06.07.2023 розмір судового збору, який має сплатити позивач за подання позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а саме 2022. Також позивач зазначив, що постановою від 09.05.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 накладено арешт на грошові кошти позивача, постановою від 09.05.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 накладено арешт на майно позивача.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 залишено позовну заяву без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви в 10 днів з дня вручення цієї ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду письмової заяви, яка буде містити докази сплати судового збору в розмірі 15636,21 грн.

6. Господарський суд першої інстанції, дослідивши матеріали позовної заяви, зазначив, що до неї не додано доказів сплати судового збору, розмір якого відповідно до Закону України "Про судовий збір" становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2684,00 грн і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 939400,00 грн.

7. 25.10.2023 позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про усунення недоліків, у якій повторно просив суд першої інстанції відстрочити позивачу сплату судового збору у розмірі 15636,21 грн за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

8. Позивач у вказаному клопотанні вказав, що суд залишив не розглянутим його клопотання, заявлене у позовній заяві, про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі, та повторно вказав про обставини, які наведені у попередньому клопотанні про відстрочення сплати судового збору.

9. В обґрунтування заявлених клопотань позивач послався на п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича про стягнення 1042414,00 грн заявнику.

11. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником в клопотанні не наведено жодної підстави, передбаченої ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", для відстрочення сплати судового збору. Вказані позивачем в клопотанні обставини щодо неможливості здійснити оплату у зв`язку з накладенням арештів на рухоме та нерухоме майно, не є підставою для відстрочення сплати судового збору згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.3034 ухвала Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 скасована. Справу №910/10936/23(910/16040/23) направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відстрочення чи відмову у відстроченні сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі №910/10936/23, відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі, повернення без розгляду або залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 .

13. Скасовуючи ухвалу, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача, яке заявлене у позовній заяві, не дослідив й не проаналізував додані до цього клопотання та до повторного поданого клопотання документи, а саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 06.07.2023, копії постанов про арешт коштів боржника ВП НОМЕР_2 від 09.05.2023 та про арешт майна боржника ВП НОМЕР_2 від 09.05.2023.

14. Суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції формально пославшись на невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали від 24.10.2023 не вказав, які саме докази на підтвердження рівня майнового стану мав надати позивач, враховуючи, що оцінка таких доказів надається судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

15. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 залишено позовну заяву без руху; встановлено строк у десять днів з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 15636,21 грн.

16. Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору в ухвалі зазначено, що враховуючи рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви, а зазначені обставини не можуть вважатися підставою для відстрочення від такої сплати.

17. 14.05.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків, до якої додав клопотання про звільнення від сплати судового збору.

18. В обґрунтування клопотання позивач послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 щодо умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору. Окрім того, позивач послався на практику Європейського суду з прав людини про те, що судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути "розумним" (рішення у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001). Враховуючи, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 , все рухоме та нерухоме майно арештовано, накладено арешт на грошові кошти, позивач просив звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви. При цьому, позивач також послався на висновки судів та встановлені обставини про майновий стан в ухвалах від 23.04.2024 у справі №369/15932/21, від 12.02.2024 у справі №910/10936/23(910/16040/23), які, на його переконання, є преюдиційними щодо ОСОБА_1 .

19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 заявнику.

20. Вказане судове рішення мотивоване тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви в частині надання доказів сплати судового збору у розмірі 15636,21 грн, а тому така позовна заява підлягає поверненню на підставі ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

21. При цьому суд першої інстанції відмовив у клопотанні про звільнення від сплати судового збору зазначивши про рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та необґрунтованість клопотання.

22. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 залишено без змін.

23. Господарський суд апеляційної інстанції погодився з обґрунтованістю висновку суду першої інстанції про відхилення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

24. Крім того, в постанові зазначено, що розстрочення, відстрочення або звільнення від сплати судового збору відноситься до дискреційних повноважень суду, а відповідно право позивача не є абсолютним, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що посилання суду першої інстанції на принцип рівності сторін перед законом і судом є правильним.

25. ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі.

26. Скаржник як підставу касаційного оскарження судових рішень у справі зазначає обставини, передбачені абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 1, п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

27. Так, скаржник вказує, що суди неправильно застосували п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судовий збір і статус суддів" та порушено норми процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 4, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 86, ч. 3 ч. 1 ст. 234, ст. 236 ГПК України.

28. Скаржник зауважує, що на підтвердження наявності у позивача підстав для відстрочки сплати судового збору за подання до господарського суду першої інстанції позову ним подані належні та допустимі докази, а саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору: від 06.11.2023 №2653-23-10707; від 13.02.2024 №2653-24-01489, а також податкову декларацію за 2023 рік.

29. Також скаржник з посиланням на п. 55 рішення у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001 ЄСПЛ зазначив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти, однак місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції вищенаведеного не врахували та поклали на Корніяша Р.В. надмірний тягар доказування, і несправедливо обмежили його у доступі до суду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

30. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надійшли.

31. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позову, зокрема несплатою судового збору.

32. Отже, перевірці підлягає питання щодо наявності чи відсутності підстав для повернення позовної заяви, зокрема причини несплати судового збору позивачем, та правомірність застосування господарськими судами вимог процесуального законодавства.

33. За змістом частин 1, 2, 4 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

34. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

35. Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

36. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

37. Відповідно до положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати з підстав, передбачених у частині першій цієї статті, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

38. У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 по справі №912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

39. Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

40. До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.

41. Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

42. При цьому, ГПК України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

43. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).

44. Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

45. Як зазначено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі №905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).

46. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

47. Як зазначалось вище та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, звертаючись з позовною заявою, позивач у позові заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 15636,21 грн за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі. Вказане клопотання мотивоване тим, що майновий стан позивача, щодо якого відкрито справу про неплатоспроможність, не дозволяє сплатити судовий збір за подання позовної заяви. Позивач зазначив, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 06.07.2023 розмір судового збору, який має сплатити позивач за подання позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а саме 2022. Також позивач зазначив, що постановою від 09.05.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 накладено арешт на грошові кошти позивача, постановою від 09.05.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 накладено арешт на майно позивача. Аналогічні підстави були наведені позивачем у його клопотанні про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви, яке подано разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви.

48. Відмовляючи у задоволенні вказаних клопотань, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що розстрочення, відстрочення або звільнення від сплати судового збору відноситься до дискреційних повноважень суду, а відповідно право позивача не є абсолютним, у зв`язку з чим відмовив у клопотанні про звільнення від сплати судового збору зазначивши про рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та необґрунтованість клопотання.

49. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Виходячи з конструкції частини першої статті 6 Конвенції, можна зробити висновок, що в ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.

50. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

51. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

52. Верховний Суд зауважує, що як свідчить практика ЄСПЛ в багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для отримання захисту своїх прав чи інтересів і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди щодо такої можливості.

53. Так, ЄСПЛ у пункті 52 рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначив: "Суд повторює, як він уже постановляв у багатьох випадках, що пункт 1 статті 6 [Конвенції] гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов`язків… Положення, яке містить у собі "право на суд", з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено… Навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (див. рішення Суду від 21.01.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", від 10.05.2001 у справі "Z та інші проти Сполученого Королівства")" (на це рішення ЄСПЛ в тому числі посилається скаржник).

54. У рішенні від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" ЄСПЛ також виклав конвенційні стандарти доступу до суду: "Суд повторює, що пункт 1 статті 6 [Конвенції] гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру… Він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (див., наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії")".

55. ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції"). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії").

56. За висновками ЄСПЛ, необхідність сплачувати судовий збір по-різному впливає на можливість особи реалізувати право на доступ до суду залежно від стадії процесу, на якій воно виникає. Так, якщо сплата судового збору є умовою прийнятності позову (заяви) до розгляду й відповідно неможливість виконати зобов`язання перешкоджає особі звернутися до суду першої інстанції, наведене становить "потенційне обмеження" права на доступ до правосуддя. Отже, у разі подання обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національним судам доцільно його задовольняти та порушувати провадження у справі (рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", рішення від 24.05.2006 у справі "Вейсман та інші проти Румунії").

57. Застосувавши такий підхід ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі №170/129/21 зазначила, що співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов`язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов`язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).

58. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовив позивачу у відстроченні сплати судового збору за подання позовної заяви без належної оцінки обставин щодо його майнового стану, що призвело до необґрунтованого повернення його позовної заяви.

59. З огляду на викладене є підстави вважати, що відповідно до ст. 55 Конституції України та п. 1 ст. 6 Конвенції право позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд є порушеним.

60. Верховний Суд вважає, що повернення позовної заяви із зазначених судом підстав не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права позивача на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.

61. Щодо клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, яке ним додано 14.05.2024 до заяви про усунення про усунення недоліків позовної заяви, Верховний Суд зазначає таке.

62. За вимогами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

63. Однак згідно з положеннями ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

64. З огляду на положення наведених норм процесуального законодавства скаржник має додати до позову докази сплати судового збору. У випадку, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника - фізичної особи за попередній календарний рік, він може клопотати про звільнення його від сплати судового збору. Таке клопотання скаржник повинен заявити в позовній заяві. Тобто строк подання такого клопотання визначений днем подання позовної заяви.

65. У разі пропущення скаржником зазначеного процесуального строку подання клопотання про звільнення його від сплати судового збору він може подати до суду заяву про поновлення такого строку одночасно з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору та доказами, що підтверджують таке клопотання.

66. Якщо суд визнає причини пропуску скаржником указаного строку поважними, він може поновити пропущений строк та розглянути клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору по суті. В іншому випадку таке клопотання підлягає залишенню без розгляду.

67. У разі коли суд поновив пропущений строк та розглянув клопотання по суті, він постановляє ухвалу про звільнення скаржника від сплати судового збору або відмову у задоволенні вказаного клопотання.

68. Якщо позовна заява залишається судом без руху, то позивачу надається строк для усунення її недоліків. Цей строк встановлюється судом, проте не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

69. Отже, строк для усунення недоліків позовної заяви до десяти днів є строком, що встановлюється судом, відповідно, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Разом із тим строк для усунення недоліків позовної заяви понад десять днів є строком, встановленим законом, відповідно може бути поновлений судом за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи.

70. У разі коли після постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку на усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору, позивач звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, суд може залишити таке клопотання без розгляду з підстав пропущення строку його подання або за заявою позивача поновити цей строк та розглянути клопотання по суті.

71. У випадку залишення судом клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє заявнику.

72. Отримавши її, позивач повинен виконати ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо позивач не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.

73. Для цього перед постановленням ухвали про повернення позовної заяви з підстави неусунення позивачем її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.

74. Якщо позивач звернувся до суду із заявою про продовження або поновлення встановленого судом або законом строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору, то суд може продовжити або поновити пропущений строк, прийняти докази сплати судового збору та відкрити провадження у справі, якщо визнає причини його пропуску поважними, або відмовити у продовженні, поновленні пропущеного строку та повернути позовну заяву.

75. Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №910/10939/22.

76. У цій справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 залишено позовну заяву без руху; встановлено строк у десять днів з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 15636,21 грн, а 14.05.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків, до якої додав клопотання про звільнення від сплати судового збору.

77. Господарський суд першої інстанції розглянув по суті клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору від 14.05.2024, оскаржуваною ухвалою його визнав необґрунтованим та, водночас, повернув позовну заяву позивачу через неусунення її недоліків - ненадання доказів сплати судового збору.

78. З наведеного вбачається, що господарський суд одночасно постановив ухвалу про відмову заявнику у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та про повернення позовної заяви. Як наслідок, позивач був позбавлений можливості дізнатись про те, що йому відмовили у задоволенні клопотання та, відповідно, не зміг сплатити судовий збір і усунути недоліки позовної заяви.

79. Слід зауважити, що господарський суд першої інстанції отримав клопотання позивача 14.05.2024, тобто до закінчення строку на усунення недоліків позовної заяви. Якщо б заявник дізнався про відмову йому в задоволенні клопотання до кінця відповідного строку, в нього була б можливість сплатити судовий збір і подати суду відповідні докази в межах установленого строку або клопотати про його поновлення.

80. Крім того, Верховний Суд бере до уваги, що особа, яка заявляє клопотання про звільнення її від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Оцінка майнового стану сторони здійснюється судом на підставі оцінки доказів. Обґрунтування обставин майнового стану сторони, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

81. Однак розглянувши по суті клопотання та дійшовши висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, господарський суд першої інстанції не зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали про докази, додані заявником до клопотання на підтвердження неможливості сплати ним судового збору, та не надав правової оцінки таким доказам (прийняв до уваги чи відхилив з певних мотивів) з точки зору підтвердження ними відповідних обставин.

82. Враховуючи викладене, Верховний Суд наголошує, що господарський суд у випадку розгляду по суті клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, повинен був надати належну оцінку наведеним у клопотанні доводам та доданим до нього доказам. У разі відмови на підставі такої оцінки в задоволенні клопотання та у звільненні позивача від сплати судового збору, господарський суд першої інстанції мав постановити відповідну ухвалу, направити її позивачу та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказом сплати судового збору.

83. Проте господарський суд не дотримався наведеного алгоритму дій, який є необхідним під час розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви згідно з положеннями процесуального законодавства та висновками Верховного Суду.

84. В свою чергу наведеним порушенням вимог процесуального законодавства не надав правову оцінку господарський суд апеляційної інстанції під час перегляду ухвали господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку.

85. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі про порушення господарськими судами норм процесуального права, отримали підтвердження під час касаційного провадження, та спростовують висновки судів про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

86. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

87. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 310 ГПК України).

88. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а прийняті у справі судові рішення скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі.

89. Частиною 14 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

90. Водночас Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що звертаючись з касаційною скаргою, скаржник з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" заявив клопотання саме про відстрочення сплати судового збору.

91. З метою забезпечення позивачу права на касаційний перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 та ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2024, Верховний Суд вирішуючи питання щодо відстрочення сплати судового збору, ухвалою від 25.09.2024 відстрочив позивачу сплату судового збору за подання касаційної скарги в сумі 3028,00 грн до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

92. Враховуючи диспозицію ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" про те, що суд саме за клопотанням сторони може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, відстрочена сплата судового збору за розгляд касаційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_1 в Дохід державного бюджету України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд