ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 354/971/21

Описова частина

У липні 2021 року Яремчанська міська рада звернулась до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2611091501:19:001:0001, площею 1,5027 га, яка розташована за межами села Микуличин, підлягала обов`язковій передачі в комунальну власність Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Однак, під час проведення заходів з інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення для передачі в комунальну власність територіальних громад передало Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області спірну земельну ділянку у приватну власність третій особі ОСОБА_3 , всупереч відмові органу місцевого самоврядування у погодженні надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває більше як 20 років у користуванні місцевих жителів. Вказане призвело до передачі у приватну власність земельної ділянки, що десятки років знаходиться у постійному користуванні місцевих мешканців та порушує право громади в особі Яремчанської міської ради реалізувати свої повноваження як законного власника землі.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2024 року позов задоволено частково.

Вирішено визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про надання дозволу на розробку документації від 15 жовтня 2020 року № 9-1356/15-20-СГ та наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про надання у власність від 17 грудня 2020 року № 9-2086/15-20-СГ.

У задоволенні позовних вимог у частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091501:19:001:0001, цільове призначення: 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства», площею 1,5027 га та витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки на користь власника- Яремчанської територіальної громади відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_3 без отримання згоди органу місцевого самоврядування на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_3 . Отже, надання у приватну власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки відбулося з порушенням встановленої законодавством процедури, а тому накази Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку документації від 15 жовтня 2020 року № 9-1356/15-20-СГ та наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 17 грудня 2020 року № 9-2086/15-20-СГ, яким надано у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, є недійсними та підлягають скасуванню. Одночасно з цим Микуличинська сільська рада відмовила у погодженні наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_3 , але не відмовила стосовно виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:19:001:0001. Отже, відсутні підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка вибула з володіння органу місцевого самоврядування не з його волі. А тому у задоволенні позовних вимог у частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та витребування її з незаконного володіння останнього - відмовлено, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною першою статті 388 ЦК України, для її витребування у добросовісного набувача, яка набута за відплатним договором.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та представник ОСОБА_1 - адвокат Романишин К. В. подали апеляційні скарги.

Ухвалами Івано-Франківського апеляційного суду від 26 квітня та 03 травня 2024 року відкрито апеляційні провадження у справі за вказаними апеляційними скаргами, а ухвалою суду від 22 травня 2024 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року провадження у справі за апеляційними скаргами ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та представника ОСОБА_1 - адвоката Романишин К. В. на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2024 року у справі за позовом Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи № 354/473/21 (провадження № 61-4553ск24).

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підставами позовів визначено порушення процедури вирішення питання про передачу земельних ділянок у власність, порушення прав третіх осіб та в цілому, законність передачі земельних ділянок у власність. Тому правовий висновок в аналогічній справі № 354/473/21 матиме значення для вирішення цього спору.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_4 , через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи № 354/473/21 (провадження № 61-4553ск24), оскільки зазначена справа жодним чином не може вплинути на рішення суду у справі № 354/971/21.

На момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду 08 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано з Івано-Франківського апеляційного суду матеріали цивільної справи № 354/971/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У листопаді 2024 року матеріали справи № 354/971/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає помилковий висновок суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи № 354/473/21 (провадження № 61-4553ск24), оскільки зазначена справа жодним чином не може вплинути на рішення суду у справі № 354/971/21 (частина друга статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Романишин К. В., підлягає задоволенню.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У частині першій статті 252 ЦПК України визначені випадки, коли суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі у випадку, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об`єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду, та прийняття ними справи до свого провадження. Така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

Відповідні правові висновки щодо застосування норм процесуального права викладені у постановах Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 607/18957/18, від 21 липня 2021 року у справі № 265/2189/20, від 18 травня 2022 року у справі № 296/685/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 127/34633/21, від 21 червня 2023 року у справі № 757/55435/18-ц.

Справа № 354/473/21, до закінчення розгляду якої у касаційному порядку було зупинено провадження оскарженою ухвалою апеляційного суду, перебуває на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, а не об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду.

Тому касаційний суд погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про зупинення апеляційного провадження.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

З огляду на викладене, оскаржену ухвалу належить скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду