ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/5187/24

1. Кроткий зміст заяви про вжиття заходів забезпечення позову та судових рішень, ухвалених за результатами її розгляду

1.1. У листопаді 2024 року Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" (далі - АТ "Одеський припортовий завод") звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДП "Укрінтеренерго") та Акціонерному товариству "ДТЕК Одеські електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Одеські електромережі") вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 22.10.2024 № 10/24 та договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.11.2018 № 1 до вирішення спору по суті.

1.2. АТ "Одеський припортовий завод" зазначало, що має намір звернутися в подальшому до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП "Укрінтеренерго", АТ "ДТЕК Одеські електромережі" про зобов`язання виконання умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 22.10.2024 №10/24, укладеного з ДП "Укрінтеренерго", та про зобов`язання виконати умови договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного з Акціонерним товариством "Одесаобленерго" (найменування якого в подальшому було змінено на АТ "ДТЕК Одеські електромережі"), до умов якого АТ "Одеський припортовий завод" приєдналося в порядку, визначеному пунктом 8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 14.03.2018 № 312.

1.3. Заява АТ "Одеський припортовий завод" про забезпечення позову до подання позовної заяви обґрунтована тим, що 22.10.2024 між АТ "Одеський припортовий завод" (споживач) та ДП "Укрінтеренерго" (електропостачальник) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" № 10/24. За умовами цього договору ДП "Укрінтеренерго" зобов`язалося продавати електричну енергію споживачу, а АТ "Одеський припортовий завод" зобов`язалося оплачувати вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

1.4. Водночас 30.10.2024 на адресу АТ "Одеський припортовий завод" було надіслано попередження ДП "Укрінтеренерго" про припинення постачання електричної енергії від 30.10.2024 № 44/11-011458/П, відповідно до якого споживача повідомлено про припинення постачання електричної енергії 22.11.2024 з 09 год 00 хв.

1.5. Крім того, 31.10.2024 на адресу АТ "Одеський припортовий завод" було надіслано попередження АТ "ДТЕК Одеські електромережі" про припинення (обмеження) споживання електричної енергії споживачу від 31.10.2024 № 01/47/03-7875, яким повідомлено споживача про припинення (обмеження) споживання електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, Кодексу систем розподілу з 09 год 00 хв 22.11.2024.

1.6. Разом з тим, як зазначало АТ "Одеський припортовий завод", на цей час відсутні правові підстави для вчинення заходів щодо припинення, відключення та/або від`єднання точок комерційного обліку АТ "Одеський припортовий завод" від електричної мережі. При цьому, за доводами АТ "Одеський припортовий завод", до моменту вирішення судом питання щодо наявності у ДП "Укрінтеренерго" правових підстав для припинення виконання умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 22.10.2024 № 10/24, існує ризик такої зміни поточного стану дійсності, за якої буде зведено нанівець результат розгляду судом спору про зобов`язання виконати умови договорів. Як зазначало АТ "Одеський припортовий завод", станом на цей час ДП "Укрінтеренерго" може вільно та безперешкодно в зазначений ДП "Укрінтеренерго" період припинити виконувати взяті на себе зобов`язання за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 22.10.2024 № 10/24 та протиправно від`єднати АТ "Одеський припортовий завод" від електропостачання. У такому разі навіть при наявності позитивного рішення про зобов`язання ДП "Укрінтеренерго" виконувати умови зазначеного договору право АТ "Одеський припортовий завод" на безперервне отримання попередньо обумовленого сторонами обсягу електричної енергії вже буде порушеним, а для відновлення стану, який існує на цей час, доведеться докласти значних зусиль. При цьому така зміна status quo як зумовить порушення балансу інтересів сторін, так і призведе до несприятливих наслідків для всього Одеського регіону.

1.7. Крім того, на переконання АТ "Одеський припортовий завод", припинення електропостачання АТ "ДТЕК Одеські електромережі" є протиправним обмеженням АТ "Одеський припортовий завод" у його праві на отримання електричної енергії за договорами про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", про розподіл електричної енергії. АТ "Одеський припортовий завод" звертало увагу на те, що основним видом його діяльності є виробництво аміаку, карбаміду та іншої хімічної продукції. Станом на цей час технологічні процеси виготовлення зазначених речовин є призупиненими з метою збереження життя і здоров`я працівників АТ "Одеський припортовий завод" під час дії на території України правового режиму воєнного стану, оскільки продовження виробничої діяльності у цей період стало небезпечним для життя і здоров`я працівників АТ "Одеський припортовий завод". З огляду на це з 31.03.2022 працівникам АТ "Одеський припортовий завод" призупинено дію трудових договорів, за виключенням працівників, які забезпечують технічну підтримку щодо утримання в робочому та безпечному стані обладнання, що перебуває на балансі АТ "Одеський припортовий завод". Тобто, за доводами заявника, станом на цей час АТ "Одеський припортовий завод" припинило виробництво аміаку, карбаміду та іншої хімічної продукції з метою отримання прибутку. У той же час заявник стверджував, що, незважаючи на зупинення технологічного процесу виробництва зазначеної .продукції; повне знеструмлення підприємства призведе до техногенної катастрофи, оскільки АТ "Одеський припортовий завод" є вибухонебезпечним об`єктом підвищеної небезпеки 1 класу хімічної небезпеки та належить до особливо важливої категорії об`єктів цивільного захисту. Заявник звертав увагу на те, що в його сховищах знаходиться близько 1,0 тис. тонн аміаку, а стабільне забезпечення електроенергією АТ "Одеський припортовий завод" дозволяє організувати безпечне зберігання зазначеного продукту завдяки роботі циклу зберігання за проектною схемою. Крім того, за доводами заявника, повне припинення електропостачання призведе до неконтрольованого процесу повної зупинки та втрати обладнання унікального технологічного комплексу, що належить державі, та призведе до тяжких наслідків техногенного та екологічного характеру для значної частини густонаселеного району Одеської області.

1.8. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 916/5187/24, задоволено заяву АТ "Одеський припортовий завод" про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Вирішено заборонити ДП "Укрінтеренерго" та АТ "ДТЕК Одеські електромережі" вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 22.10.2024 № 10/24 та договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.11.2018 № 1.

Строк, протягом якого АТ "Одеський припортовий завод" зобов`язане пред`явити позов та надати відповідне підтвердження суду, становить десять днів з дня постановлення ухвали суду.

1.9. Господарський суд першої інстанції, задовольняючи заяву АТ "Одеський припортовий завод" про забезпечення позову у справі № 925/34/24 до подання позовної заяви, зазначив, що у разі якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення в разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За висновком місцевого господарського суду, в немайнових спорах також має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

1.10. Водночас господарський суд першої інстанції, проаналізувавши наявні матеріали поданої АТ "Одеський припортовий завод" заяви про забезпечення позову у справі № 925/34/24 до подання позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, оскільки, за висновком суду, заходи забезпечення позову, визначені заявником, є адекватними і співмірними із позовними вимогами, з якими АТ "Одеський припортовий завод" планує звернутися за захистом своїх прав. При цьому, як зазначив місцевий господарський суд, попередженнями про припинення електропостачання достатньо обґрунтовано припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він планує звернутися до суду. Крім того, господарський суд першої інстанції взяв до уваги обставини технологічного процесу виробництва на підприємстві заявника та можливі наслідки припинення електропостачання АТ "Одеський припортовий завод" для міста Одеси внаслідок впливу на технологічний процес виготовлення хімічної продукції та функціонування виробництва. Місцевий господарський суд також урахував, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, необхідним для попередження подальших неправомірних дій, про усунення яких заявник просить у позові, і такий захід забезпечення позову не вирішує питання щодо наявності будь-якого права. Крім того, за висновком суду, спосіб забезпечення позову покликаний на період вирішення спору по суті зупинити вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову, з огляду на предмет спору та правову природу спірних правовідносин. Суд також зазначив про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви. Водночас місцевий господарський суд зазначив, що відповідачі не позбавлені права звернутися до Господарського суду Одеської області із клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову в разі надання відповідних доказів, які би спростовували необхідність застосування таких заходів.

1.11. Апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду в апеляційному порядку, погодився з висновками господарського суду першої інстанції та зазначив, що, виходячи зі змісту заяви АТ "Одеський припортовий завод" про забезпечення позову у справі до подання позовної заяви, між сторонами наявний спір стосовно правомірності виставлення відповідачами вимог про відключення заявника від електропостачання. Водночас заявник в обґрунтування вимог посилається на незаконність вчинених відповідачами дій щодо припинення електропостачання електроустановок споживача, а тому, за висновком апеляційного господарського суду, заходи забезпечення позову щодо заборони оператору системи розподілу та електропостачальнику вчиняти дії з припинення та/або обмеження постачання електричної енергії споживачу є цілком співмірними та адекватними. Апеляційний господарський суд також взяв до уваги те, що АТ "Одеський припортовий завод" є суб`єктом господарської діяльності, у власності (користуванні) якого перебувають пожежовибухонебезпечні об`єкти, а тому на заявника поширюється дія Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки", відповідно до якого на АТ "Одеський припортовий завод" покладено обов`язок вживати заходи, спрямовані на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію наслідків та захист людей та довкілля від їх впливу, забезпечення експлуатації об`єктів з дотриманням мінімально можливого ризику. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що АТ "Одеський припортовий завод" включено до реєстру об`єктів підвищеної небезпеки першого класу. Наведене, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, свідчить про те, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову забезпечать встановлене статтею 50 Конституції України право кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля, дозволить уникнути істотних ризиків техногенно-екологічної катастрофи в регіоні, що матиме наслідком повне відключення заявника від електропостачання.

2.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 та ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі № 916/5187/24, до Верховного Суду звернулося ДП "Укрінтеренерго" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви АТ "Одеський припортовий завод" про забезпечення позову у справі до подання позовної заяви.

2.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ДП "Укрінтеренерго" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме приписів статей 73, 74, 76- 79, 86, статей 136, 137, 210, 236- 238 частин 7, 8 статті 270, статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. ДП "Укрінтеренерго" вважає, що оскаржувані судові рішення становлять загрозу для національної безпеки, оскільки негативно впливають на розрахунки на ринку електричної енергії, що є одним із факторів енергетичної кризи в державі. ДП "Укрінтеренерго" зазначає, що є ключовим учасником ринку електричної енергії, тому зупинення діяльності ДП "Укрінтеренерго" через несплату платежів споживачами, у тому числі АТ "Одеський припортовий завод", призведе до негативних економічних наслідків для інших учасників ринку електричної енергії України. ДП "Укрінтеренерго" наголошує на тому, що оскаржувані судові рішення порушують його права та інтереси в частині довготривалого порушення АТ "Одеський припортовий завод" договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 22.10.2024 (перебування на постачанні більше ніж 90 днів, відсутність сплати спожитої АТ "Одеський припортовий завод"), а також погіршують фінансовий стан ДП "Укрінтеренерго" та негативно впливають на весь ринок електричної енергії (порушують установлену на ньому платіжну дисципліну), особливо в умовах воєнного стану.

2.4. На думку скаржника, постачання ДП "Укрінтеренерго" електричної енергії будь-якому споживачу після закінчення строку постачання, встановленого вимогами законодавства на ринку електричної енергії, є порушенням частин 8, 9, 12 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 5.4.2 глави 5.4 розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1469. Скаржник наголошує на тому, що строк постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" АТ "Одеський припортовий завод" закінчився 06.12.2023; відповідно до обов`язків, визначених статтею 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" зобов`язаний, зокрема, здійснювати постачання електричної енергії споживачам у випадках, визначених цією статтею, до обрання споживачами електропостачальника, але не більше як протягом 90 днів.

2.5. При цьому скаржник із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22, зазначає, що суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення / розірвання відносин / договорів гарантоване Конституцією та законами України. Тому скаржник вважає, що заборона ДП "Укрінтеренерго" та АТ "ДТЕК Одеські електромережі" вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 22.10.2024 № 10/24 та договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.11.2018 № 1 призводить до втручання в господарську діяльність, зокрема, ДП "Укрінтеренерго" та порушує збалансованість сторін.

2.6. Крім того, скаржник, посилаючись на частину 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Водночас, на думку ДП "Укрінтеренерго", господарські суди, задовольнивши заяву АТ "Одеський припортовий завод" про забезпечення позову у справі до подання позовної заяви, фактично унеможливили припинення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 22.10.2024 № 10/24, що за змістом є тотожним задоволенню позовних вимог про заборону відповідачам вчиняти будь-які дії з припинення договірних відносин, у тому числі з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії постачальником "останньої надії".

2.7. ДП "Укрінтеренерго" також вважає, що господарські суди попередніх інстанцій помилково не оцінили співмірності заходів забезпечення позову із позовними вимогами, внаслідок чого дійшли неправильних висновків про задоволення заяви АТ "Одеський припортовий завод" про забезпечення позову у справі до подання позовної заяви. Водночас ДП "Укрінтеренерго" наголошує на тому, що АТ "Одеський припортовий завод" за період отримання електричної енергії від постачальника "останньої надії" спожило електричної енергії на загальну суму 404 058 856,90 грн, але не здійснило жодної оплати за спожиту електричну енергію.

3.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

3.2. За змістом частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

3.3. Переглянувши оскаржувані судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

3.4. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

3.5. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

3.6. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

3.7. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

3.8. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

3.9. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.

3.10. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.

3.11. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

3.12. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

3.13. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.

3.14. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

3.15. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

3.16. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

3.17. Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

3.18. Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.

3.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

3.20. Ключовим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

3.21. Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

3.22. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши заяву АТ "Одеський припортовий завод" про забезпечення позову до подання позовної заяви, дійшли висновків про наявність підстав для її задоволення.

3.23. Проте Верховний Суд не може погодитися з висновками господарських судів з огляду на таке.

3.24. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

3.25. Водночас господарські суди встановили, що АТ Одеський припортовий завод" має намір звернутися до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП "Укрінтеренерго", АТ "ДТЕК Одеські електромережі" про зобов`язання виконати умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 22.10.2024 №10/24, укладеного з ДП "Укрінтеренерго", та про зобов`язання виконати умови договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного з Акціонерним товариством "Одесаобленерго" (найменування якого в подальшому було змінено на АТ "ДТЕК Одеські електромережі"), до умов якого АТ "Одеський припортовий завод" приєдналося в порядку, визначеному пунктом 8 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

3.26. При цьому в поданій заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви, яка задоволена господарськими судами, АТ "Одеський припортовий завод" просило заборонити ДП "Укрінтеренерго" та АТ "ДТЕК Одеські електромережі" вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 22.10.2024 № 10/24 та договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.11.2018 № 1.

3.27. Наведене свідчить про те, що АТ "Одеський припортовий завод" обрало спосіб заходу забезпечення позову, який за змістом є тотожним із задоволенням майбутніх позовних вимог. Однак таке застосування судами обраного АТ "Одеський припортовий завод" заходу забезпечення позову безумовно не узгоджується з приписами частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

3.28. За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписи частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вжили заходи забезпечення позову, які за змістом є тотожними із задоволенням майбутніх позовних вимог АТ "Одеський припортовий завод".

3.29. Оскільки, як установили господарські суди, АТ Одеський припортовий завод" має намір звернутися до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов`язання відповідачів виконати умови договорів, то обраний АТ Одеський припортовий завод" спосіб забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії з припинення договірних відносин не відповідає вимогам щодо співмірності та адекватності. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.04.2024 під час розгляду касаційної скарги ДП "Укрінтеренерго" на судові рішення про забезпечення позову у справі № 922/5184/23 про зобов`язання відповідачів дотримуватися меж застосування права з припинення постачання електричної енергії позивачу. Аналогічний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 29.10.2024 у справі № 921/461/24, ухваленій у подібних правовідносинах зі справою, що розглядається.

3.30. З урахуванням вкладеного Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково не врахували співмірності заходів забезпечення позову із майбутніми позовними вимогами. Тому помилковими є висновки господарських судів про те, що заходи забезпечення позову, визначені заявником, є адекватними і співмірними із позовними вимогами, з якими АТ "Одеський припортовий завод" планує звернутися за захистом своїх прав.

3.31. Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22, на неврахування судами яких обґрунтовано посилається скаржник, суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення / розірвання відносин / договорів гарантоване Конституцією та законами України. Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23, від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24 під час розгляду касаційних скарг, зокрема, ДП "Укрінтеренерго" на судові рішення про задоволення заяв щодо забезпечення позовів.

3.32. Тому Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами скаржника про те, що забезпечення позову в цій справі шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договорами призводить до втручання в господарську діяльність, зокрема, ДП "Укрінтеренерго" та порушує збалансованість інтересів сторін.

3.33. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, допустили порушення приписів статей 136, 137, 236 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин касаційну скаргу ДП "Укрінтеренерго" належить задовольнити, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - скасувати, а в задоволенні заяви АТ "Одеський припортовий завод" про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити. При цьому інші доводи АТ "Одеський припортовий завод" не впливають на результати розгляду касаційної скарги ДП "Укрінтеренерго".

4.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

4.3. За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

4.4. Частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

4.5. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі підтвердилися, а тому касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а в задоволенні заяви АТ "Одеський припортовий завод" про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у справі № 916/5187/24 не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд