ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 465/2135/16

1. Описова частина

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 04 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 004-2900/840-0262 на загальну суму 180 000 доларів США, з процентною ставкою 7,5 % річних, цільове призначення кредиту для придбання майна.

07 серпня 2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої було змінено відсоткову ставку на 8,5% річних, а відповідно до пункту 1.1.2 додаткової угоди, починаючи з 01 серпня 2014 року позичальник зобов`язався сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у розмірі 13,2 % річних.

Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 07 серпня 2013 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед банком за виконання боржником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Оскільки відповідачі не виконували зобов`язань, покладених на них кредитним договором і договором поруки, не дотримувалися графіку погашення заборгованості за кредитом, ПАТ «Універсал Банк» 15 березня 2016 року звернулося до них із вимогами про погашення заборгованості, які залишені позичальником та поручителем без реагування.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору та неповернення боргу, станом на 16 березня 2016 року утворилася заборгованість, що становить 224 603,25 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 2 834,32 доларів США, сума дострокового стягнення кредиту - 171 350,12 доларів США, відсотки - 50 093,22 долари США, підвищені відсотки - 325,59 доларів США.

Посилаючись на наведене, ПАТ «Універсал Банк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитом у сумі 122 400 долари США, з яких: заборгованість по сумі кредиту - 69 146,87 доларів США; прострочена заборгованість - 2 834,32 доларів США; відсотки - 50 093 доларів США; підвищені відсотки - 325,59 доларів США.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 липня 2016 року у складі судді Масендич В. В. позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 5 567 914,56 грн, з яких: 70 262,79 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 4 247 769,47 грн - сума дострокового кредиту, 1 241 810,92 грн - відсотки, 8 071,37 грн - підвищені відсотки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення районного суду мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, не сплачував передбачені договором платежі, у зв`язку із чим у нього станом на 16 березня 2016 року склалася заборгованість у розмірі 5 567 914,56 грн, яка, з врахуванням укладеного між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_2 договору поруки, підлягає солідарному стягненню з позичальника та поручителя, які на вимоги не реагували.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 січня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 як правонаступників ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 січня 2021 року - без змін.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Змінено заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 липня

2016 року, викладено другий та третій абзац його резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001, р/р НОМЕР_3 у ПАТ «Універсал Банк») заборгованість в розмірі 122400 дол. США, з яких: заборгованість по сумі кредиту - 69146.87 дол. США; прострочена заборгованість - 2834.32 дол. США, відсотки - 50093.22 дол. США, підвищені відсотки -325.59 дол. США.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001, р/р НОМЕР_3 у ПАТ «Універсал Банк») судовий збір в розмірі по 24643.43 грн. з кожного».

Вирішено питання стягнення судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення кредитної заборгованості на користь банку солідарно з позичальника та поручителя, але не врахував, що банк просив у позовній заяві стягнути на свою користь 22 400 долари США, та не у гривні, тому, враховуючи принцип диспозитивності, апеляційний суд вважав, що не можна виходити за межі позовних вимог та стягувати повний розмір встановленої заборгованості.

При цьому, оскільки кредит було надано у доларах США, то стягнення заборгованості слід проводити саме у цій валюті.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2024 року до Верховного Суду, АТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріальногоправа, порушення норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 19 червня 2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, залучивши правонаступників померлого позичальника ОСОБА_1 до розгляду справи, помилково стягнув заборгованість судовим рішенням з останнього, а не вказав про стягнення заборгованості з його правонаступників, до яких переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника.

Відзиви на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

14 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», найменування якого в подальшому змінювалося на ПАТ «Універсал Банк», АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 004-2900/840-0262, за умовами якого кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у сумі 180 000 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином виконати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, у порядку, на умовах та в строки, визначні цим договором. Розмір процентної ставки за користування кредитом становить 7,5 % відсотків річних за користування кредитом з 04 жовтня 2007 року до 01 жовтня 2012 року включно; 12,45 % відсотків річних - з 02 жовтня 2012 року до 01 жовтня 2037 року.

ПАТ «Універсал Банк» зобов`язання за кредитним договором по наданню кредитних коштів виконало.

07 серпня 2013 року сторони уклали додаткову угоду, за умовами якої відсоткову ставку було змінено на 8,5 % річних, а відповідно до пункту 1.1.2 додаткової угоди, починаючи з 01 серпня 2014 року позичальник зобов`язувався сплачувати кредитору за користування кредитом проценти в розмірі 13,2 % відсотки річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 07 серпня 2013 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед банком за виконання боржником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору та неповернення боргу, станом на 16 березня 2016 року утворилася заборгованість, що становить 224 603,25 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 2 834,32 доларів США, сума дострокового стягнення кредиту - 171 350,12 доларів США, відсотки - 50 093,22 долари США, підвищені відсотки - 325,59 доларів США.

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 вересня

2022 року у справі № 200/16065/17, від 30 вересня 2022 року у справі № 169/1080/18, від 18 січня 2023 року у справі № 161/5814/13-ц.

Також зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга АТ «Універсал Банк» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Зазначені норми урегульовують правову підставу позову.

Змінюючи заочне рішення районного суду шляхом визначення сум, які підлягають стягненню на користь банку, зокрема, не у гривні, а у доларах США, суд апеляційної інстанції стягнув такі суми з ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , незважаючи на те, що ухвалою від 05 січня 2021 року апеляційним судом було залучено до участі у справі правонаступників останнього, його спадкоємців: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .

Зазначене є суттєвим порушенням норм процесуального права. Так, зміна судового рішення де-юре є ухваленням нового рішення у відповідній частині і ці процесуальні дії апеляційного суду визначені в одній статті - 376 ЦПК України.

Тим більше, це стосується резолютивної частини судового рішення, як акту правосуддя, яке включає в себе наказ суду, яким має бути чітко вирішене питання про наявність або відсутність прав і обов`язків у сторін справи. Проте, апеляційний суд у резолютивній частині свого рішення вказав на обов`язок померлої особи.

При цьому, згідно із частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Цивільне процесуальне законодавство не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справі (у тому числі апеляційного) щодо осіб, які померли. Для цього існує стаття 55 ЦПК України.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, залучивши до розгляду справи спадкоємців померлого позичальника, не дослідив в яких частинах ними успадковано майно ОСОБА_1 , його вартість та не визначив, за яку частину із зобов`язань померлого відповідає кожен з його правонаступників.

Апеляційний суд не врахував, що після залучення до розгляду справи правонаступників, усі дії, вчинені в цивільному процесі до їх вступу, є обов`язковими для них так само, як вони були обов`язкові для особи, яку вони замінили. Змінюючи рішення місцевого суду в частині, що стосується стягнення заборгованості, суд вже повинен був стягувати заборгованість саме із залучених до участі у справі правонаступників, відповідно до успадкованого кожним з них майна та у межах його вартості.

При цьому, суду слід звернути увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у провадженнях: № 14-44цс22, № 14-12цс24, № 14-53цс18, врахувавши їх релевантність до обставин цієї справи, врахувавши, що ОСОБА_2 є і поручителем і спадкоємцем.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не з`ясував розмір спадкової маси померлого боржника, стягнувши заборгованість з особи, яка померла та яку було замінено на правонаступників, усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,