ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 921/527/23

1. У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпо" (далі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забавської Н. В. (далі - нотаріус) про визнання недійсними довіреностей, виданих Товариству та посвідчених нотаріусом.

2. На обґрунтування позовних вимог послалося на відсутність волевиявлення Товариства на видачу директором (керівником) і водночас головою комісії з його припинення ОСОБА_1 оспорюваних довіреностей від імені Товариства, які посвідчив нотаріус із порушенням закону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 10.07.2003 зареєстроване Товариство (адреса: місто Тернопіль, вулиця Текстильна, будинок 18) і 23.03.2005 унесений запис у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстр). Розмір статутного капіталу Товариства 1 385 163 грн, а його учасниками є: фізична особа ОСОБА_4 із розміром частки 1 246 646,70 грн і ОСОБА_1 із розміром частки 138 516,30 грн, яка також є керівником і представником Товариства і виконує функції голови комісії з припинення.

4. 28.07.2011 на підставі рішення Господарського суду міста Севастополя від 07.09.2009 у справі № 5020-12/223 за Товариством зареєстроване право приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва - комплекс будівель і споруд 86 % готовності, загальною вартістю 7 914 722,60 грн, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 13-А. Цей об`єкт розміщений на земельній ділянці площею 0,7000 га з кадастровим номером 8536400000:03:005:0012 (реєстраційний номер майна 34252794).

5. З 08.02.2014 Товариство перебувало у стані припинення за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи у результаті її ліквідації, про що державний реєстратор Тернопільської міської ради Сарабун Я. Д. уніс у реєстр запис за № 16461100018000666.

6. У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа № 921/301/17-г/11 про банкрутство Товариства, провадження у справі порушено 26.05.2017 за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції. 27.07.2021 у цій справі постановлена ухвала про закриття провадження на підставі пункту 4 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів).

7. Нотаріус посвідчила і зареєструвала у реєстрі довіреності на вчинення певних дій від імені Товариства, видані директором (керівником) ОСОБА_1, що діяла на підставі статуту та наказу від 27.01.2010 № 18, а саме:

- довіреність від 07.04.2021, зареєстрована у реєстрі за № 651 на ім`я ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 14.03.2006 РВ Макіївського МУ УМВС України у Донецькій області);

- довіреність від 11.11.2021, зареєстрована у реєстрі за № 1971 на ім`я ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 04.06.2014 РВ у м. Миколаєві УДМС України у Миколаївській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 );

- довіреність від 07.12.2021, зареєстрована у реєстрі за № 2107 на ім`я ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 05.01.2000 Кіровським РВ УМВС України у Кіровоградській області, м. Кіровоград, вул. Володимирська, 15).

8. За цими довіреностями названих вище осіб Товариство уповноважило вчиняти такі дії:

- здійснювати дії по оформленню у власність на ім`я товариства будь-яких об`єктів нерухомого майна, у тому числі з часткою у праві власності;

- здійснювати дії по реєстрації права власності (виникнення, зміни, припинення тощо) на ім`я товариства на будь-які об`єкти нерухомого майна, у тому числі частки у праві власності, з правом заповнювати, підписувати та подавати від імені товариства реєстраційні заяви, бланки, формуляри, запити, довідки та всі інші документи будь-якого змісту та правової природи; запитувати та отримувати документи, що підтверджують право власності та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, їх оригінали, копії та дублікати, оформляти та підписувати всі без винятку документи, необхідні для здійснення/зупинення/припинення реєстраційних дій з відчуження (передачі/переходу/припинення) права власності належного товариству майна та вчиняти всі інші, без винятку дії, необхідні для реєстрації виникнення, зміни або припинення будь-яких майнових прав;

- здійснювати продаж від імені Товариства та в його інтересах юридично значущих дій щодо відплатного відчуження нерухомого майна, належного Товариству на підставі рішення Господарського суду міста Севастополя від 07.09.2009 у справі № 5020-12/223, а саме: об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 13-А, що має 86 % будівельної готовності та складається з комплексу будівель і споруд, зокрема, літера "А", будівля недобудованого двоповерхового виставочно-торговельного центру; літера "Б", будівля виробничого цеху; літера "В", будівля АТП; інших споруд № 1 (ворота), № 2 (підвісна стіна), № 3 (сходи), № 4 (підпірна стіна), № 5 (підпірна стіна), № 6 (підпірна стіна), розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8536400000:03:005:0012, у тому числі, але не виключно, будь-якого іншого належного товариству на праві власності нерухомого майна. За довіреністю представнику надається увесь необхідний обсяг повноважень, включаючи зокрема, право бути представником Товариства у всіх без винятку установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх форми власності та підпорядкування (в тому числі, але не виключно в органах державної влади та місцевого самоврядування, в органах виконавчої влади та їх структурних підрозділах будь-якого рівня і будь-якої спрямованості, у фондах, інспекціях, адміністраціях, комісіях, кооперативах, органах нотаріату (нотаріальних конторах); органах податкової служби, органах юстиції (в тому числі органах реєстрації актів цивільного стану), в правоохоронних органах, тощо.

9. У довіреностях засвідчено, що вони підписані директором ОСОБА_1 від імені Товариства у присутності нотаріуса, особу її встановлено, а також правоздатність і дієздатність Товариства і повноваження його представника. За поясненнями нотаріуса, на підтвердження повноважень Слободянюк Н. В. на підписання цих довіреностей їй надавався протокол від 22.12.2020 № 22/12-20 зборів учасників Товариства, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко Оксаною Іларіївною і зареєстрований у реєстрі за №№ 2459, 2460. Цим рішенням учасники Товариства уповноважили директора ОСОБА_1 здійснити від імені та в інтересах Товариства юридично значущі дії щодо відплатного відчуження нерухомого майна, належного Товариству на праві власності, зареєстрованого у реєстрі згідно з рішенням Господарського суду міста Севастополя від 07.09.2009 у справі № 5020-12/223, а саме названого вище об`єкта нерухомості.

10. 13.03.2023 Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення у справі № 921/454/22 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 22.12.2020, оформленого протоколом № 22/12-20, і воно набрало законної сили. Мотивував тим, що загальні збори Товариства 22.12.2020 не могли відбутися, а протокол зборів учасником Товариства ОСОБА_4 не підписувався, оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено витягом зі свідоцтва про смерть від 25.10.2021 серії НОМЕР_7 . Установлено також порушення вимог чинного законодавства під час проведення цих зборів.

11. 16.02.2022 слідче управління Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі розпочало кримінальне провадження № 142022010000000031 за фактом вчинення шахрайських дій щодо Товариства за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України. Нотаріус залучений як свідок. Досудовим розслідуванням установлено, що невстановлені особи, використовуючи підроблені довіреності, видані нібито від Товариства в особі директора ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5. , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідчені нотаріусом, заволоділи нерухомим майном, яке належить на праві приватної власності Товариству та знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Допитана як потерпіла директор Товариства ОСОБА_1 повідомила, що вона ці довіреності не видавала, а зазначені у них особи їй невідомі; у нотаріуса вона ніколи не була і підписи у довіреностях їй не належать.

12. Нотаріус у ході її допиту у межах цього кримінального провадження зазначила, що при посвідченні довіреності від 07.12.2021 на ім`я ОСОБА_3 вона не могла пересвідчитися, що довіреність від імені Товариства підписується саме ОСОБА_1, оскільки особа, яка підписувала довіреність від імені Товариства, перебувала у медичній масці через необхідність дотримання заходів запобігання поширенню коронавірусу. Вона не порівнювала підпис на довіреності, виконаний невстановленою особою від імені ОСОБА_1 , із підписом ОСОБА_1, що міститься у паспорті, оскільки підпис особи з часом змінюється. Не звернула уваги на невідповідність відмітки у паспорті ОСОБА_1 про реєстрацію її місця проживання діючим вимогам, зокрема, щодо наявності у реєстраційному записі слова "прописаний", тоді як у реєстраційних записах про місце проживання зазначається інформація не про прописку, а про реєстрацію особи за відповідною адресою. Не перевіряла інформацію про дату та місце народження ОСОБА_1 у наданому їй паспорті з відомостями, які містяться у реєстрі актів цивільного стану. Разом з тим відомості, зазначені у копіях паспорта ОСОБА_1., зроблених нотаріусом при посвідченні довіреностей, не відповідають відомостям, зазначеним у дійсному паспорті ОСОБА_1

13. 11.05.2023 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26.04.2023 у справі № 752/7572/23 (провадження № 1-кс/752/3079/23), протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 11.05.2023 з додатком до протоколу (опис речей і документів, які вилучені) старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в АР Крим та місті Севастополі вилучив у нотаріуса оригінали оспорюваних довіреностей.

14. У межах цього кримінального провадження на підставі постанови слідчого управління ГУНП в АР Крим та місті Севастополі Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр провів судово-технічну та судово-почеркознавчу експертизи (постанови про призначення експертиз від 26.07.2023 та від 05.06.2023). Для виконання експертних досліджень експерту надавалися оспорювані довіреності і матеріали кримінального провадження зі зразками підпису та почерку ОСОБА_1, а також зразки відтиску печатки Товариства.

15. Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 29.06.2023 № СЕ-19/111-23/29222-ПЧ експерт установив, що підписи на цих довіреностях виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, до того ж підписи на довіреностях від 07.12.2021 та від 07.04.2021 виконані однією особою, а підпис у графі "підпис" на довіреності від 11.11.2021 виконаний іншою особою.

16. Відповідно до висновку судово-технічної експертизи від 02.08.2023 № СЕ-19/111-23/39409-ДД відбиток печатки Товариства на названих вище довіреностях нанесений не печаткою останнього, відтиск якої надало Товариство для порівняння, до того ж відбитки печатки Товариства на довіреностях від 11.11.2021 та від 07.04.2021 нанесені одним кліше, а відбиток печатки на довіреності від 07.12.2021 іншим кліше.

17. Справа розглядалася судами неодноразово.

18. 19.03.2024 Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, визнав недійсними довіреності, видані Товариством і посвідчені нотаріусом на ім`я ОСОБА_5., ОСОБА_2., ОСОБА_3., у позові до ОСОБА_1. відмовив.

19. Мотивував тим, що нотаріус при посвідченні цих довіреностей зазначив про встановлення нею особи ОСОБА_1 та про те, що підпис на довіреності вчинено нею власноручно у присутності нотаріуса, однак ці твердження не відповідають установленим судом фактичним обставинам. Своїми діями нотаріус порушив вимоги законодавства щодо порядку вчинення нотаріальних дій, а також майнові права Товариства. Вимоги до ОСОБА_1 суд визнав безпідставними, оскільки вона спірні довіреності не видавала, що підтверджено експертним висновком.

20. 09.04.2024 цей же суд ухвалив додаткове рішення про стягнення з нотаріуса 2 147,20 грн судового збору та 20 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

21. Не погодившись з цими рішеннями, нотаріус оскаржила їх до Західного апеляційного господарського суду і просила скасувати рішення Господарського суду Тернопільської від 19.03.2024 у частині задоволення позову до нотаріуса та додаткове рішення цього ж суду від 09.04.2024.

22. 18.06.2024 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про скасування рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову Товариства до нотаріуса й ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у позові, а у решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2024 залишив без змін. Додаткове рішення цього ж суду від 09.04.2024 також скасував й ухвалив нове про відмову у задоволенні заяви Товариства про стягнення судових витрат, здійснив розподіл судових витрат, присудив до стягнення з Товариства на користь нотаріуса 6 441,60 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 9 662,40 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, а також присудив до стягнення Товариства у дохід Державного бюджету України 2 415,60 грн судового збору.

23. Мотивував відсутністю доказів на підтвердження заінтересованості нотаріуса при посвідченні названих вище довіреностей, доказів притягнення нотаріуса до цивільно-правової, кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, що підтверджували би порушення нотаріусом вимог законодавства про порядок вчинення нотаріальних дій. До того ж, нотаріус не є учасником цивільних правовідносин між учасниками нотаріальної дії. Зазначив, що місцевий господарський суд помилився у висновку про те, що нотаріус є належним відповідачем у цій справі, тоді як належним відповідачем у цій справі для визнання недійсними довіреностей є повірені (особи, яким видано довіреність), а не нотаріус, про що також виснував Верховний Суд у постанові від 12.01.2022 у справі № 201/2760/20. Адже нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності і в цій справі він може бути лише залучений лише як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. На підставі оспорюваних довіреностей відчужений належний позивачеві названий вище об`єкт незавершеного будівництва, що не оспорює жодна зі сторін. Незважаючи на припинення 08.02.2022 дії оспорюваних довіреностей, порушене право позивача не відновлено.

24. 01.10.2024 Верховний Суд ухвалив постанову про скасування постанови суду апеляційної інстанції і передачу справи на новий розгляд до цього ж суду.

25. 11.12.2024 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог до нотаріуса й ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у позові. Скасував також додаткове рішення і прийняв нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства про стягнення судових витрат, присудив до стягнення з Товариства на користь нотаріуса 9 662,40 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 16 104 грн судового збору, сплаченого за розгляд судом касаційної інстанції скарги на постанову суду апеляційної інстанції.

26. Мотивував тим, що ОСОБА_1 не підписувала зазначених довіреностей, волі Товариства на укладення оспорюваних довіреностей, як правочинів, не було, а тому вони є неукладеними. Відповідно їх не може бути визнано недійсними згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

27. Товариство оскаржило цю постанову суду апеляційної інстанції і в касаційній скарзі просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

28. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункти 2, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

29. Вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків Верховного Суду, викладених у раніше прийнятій постанові від 01.10.2024 у цій же справі, позаяк не з`ясував, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення цього спору, чи обрав він належний та ефективний спосіб захисту, а також не дослідив зібрані у справі докази, що зумовило прийняття незаконної постанови.

30. На переконання Товариства, суд апеляційної інстанції безпідставно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16, у якій правовідносини неподібні до обставин цієї справи, і просить відступити від нього.

31. Крім того, скаржник просить сформулювати висновок щодо питання застосування пунктів 2, 3 глави 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також щодо ефективного способу захисту порушеного права при оскарженні нотаріальних дій стосовно неправомірного посвідчення нотаріусами довіреностей.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

32. Нотаріус у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що предметом спору у цій справі є визнання недійсними довіреностей, як односторонніх правочинів, а не оскарження дій нотаріуса, як публічної особи (визнання дій протиправними чи їх скасування), вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є витребування відчуженого майна з чужого незаконного володіння.

33. У постанові від 01.10.2024 у цій же справі Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд суду апеляційної інстанції, вказав на необхідність установлення, чи заявлені вимоги у контексті спірних правовідносин є належні та ефективні. Поряд з цим зауважив про можливість установлення, чи заявлений позов до належних відповідачем лише після з`ясування правильного обрання позивачем способу захисту порушеного права.

34. Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

35. За наслідками нового розгляду суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог до нотаріуса й ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у позові. Мотивував тим, що довіреності, як правочини, неукладені, адже не підписувалися від імені Товариства ОСОБА_1, а неукладені правочини за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від якого скаржник висловив намір відступити, не може бути визнано недійсними.

36. Одним з аргументів касаційної скарги Товариства є те, що суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову без виконання вказівок Верховного Суду, викладених у раніше прийнятій постанові від 01.10.2024 у цій же справі, позаяк не з`ясував, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення цього спору, чи обрав він належний та ефективний спосіб захисту. Просить сформулювати висновок стосовно ефективного способу захисту порушеного права.

37. Відповідач зі свого боку звернув увагу на обрання Товариством неналежного й неефективного способу захисту порушеного права, про що наголошував суд касаційної інстанції під час попереднього касаційного перегляду.

38. Так, як зазначалося раніше, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5. , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на вчинення від імені Товариства певних дій на підставі оспорюваних довіреностей.

39. Згодом, за цими довіреностями відчужено належний Товариству на праві власності об`єкт незавершеного будівництва, що складається з комплексу будівель і споруд, про який зазначено вище.

40. У постанові від 19.12.2018 у справі № 910/23629/17 Верховний Суд виснував, що довіреність є підставою для представництва і ґрунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють і за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином. На довіреність як правочин поширюються загальні вимоги закону щодо правочинів.

41. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, визнання правочину недійсним (статті 16 Цивільного кодексу України).

42. Водночас визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України. Аналогічні висновки сформульовані у пунктах 5.5-5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

43. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (пункт 22)).

44. Наразі Товариство звернулося з позовом про визнання недійсними довіреностей, як односторонніх правочинів, на підставі яких відчужено назване вище нерухоме майно. Тобто позивач планує використати судове рішення у цій справі як підставу для задоволення позову в іншій справі і вирішення спору у цій справі фактично спрямоване на досягнення Товариством результату щодо повернення відчуженого майна на підставі довіреностей, волевиявлення на які Товариство не мало.

45. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

47. Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

48. Отже, заявлена у цій справі вимога позивача про визнання недійсними довіреностей, на підставі яких відчужено належне позивачеві нерухоме майно, не відновить його право власності на нього, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним, що є підставою для відмови у задоволенні цього позову.

49. Колегія суддів вважає, що такі позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав саме обрання позивачем неефективного способу захисту, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову в позові, але з інших підстав. Тому слід змінити оскаржувану постанову у цій справі, виклавши її мотивувальні частину у редакції цієї постанови, а в решті постанову залишити без змін.

50. Якщо позивач вважає, що майно за оспорюваними довіреностями відчужене з порушенням закону, то ефективним способам захисту його прав відповідатимуть позовні вимоги про оспорення договорів відчуження із застосуванням реституції або витребування майна з чужого незаконного володіння залежно від того, хто наразі є власником цього майна і чи перебувають сторони у зобов`язальних відносинах.

51. З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав надавати правову оцінку іншим доводам скаржника, так як позивач обрав неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові та не вимагає з`ясування інших обставин по суті спору.

52. Відтак колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміну постанови суду апеляційної інстанції з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови, оскільки в ході касаційного провадження Верховний Суд дійшов висновку про обрання позивачем неефективного способу захисту.

53. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

54. Згідно зі статтею 311 цього ж Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

55. За наведених обставин колегія суддів, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову у цій справі, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а в решті постанову залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

56. З огляду на висновок про зміну лише мотивувальної частини оскаржуваної постанови із залишенням без змін її резолютивної частини відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд