ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 240/15981/24

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось в суд із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01 квітня 2024 року №00067790710, № 00067800710, №00067810710.

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 січня 2025 року залишив без розгляду позовну заяву Товариства на підставі частини п`ятої статті 205 КАС України та пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, оскільки мало місце повторне неприбуття позивача в підготовче судове засідання 08 січня 2025 року та 28 січня 2025 року без поважних причин.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року залишено без змін.

17 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №240/15981/24, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2025 року, справу витребувано з суду першої та/або апеляційної інстанції.

29 вересня 2025 року справа №240/15981/24 надійшла до Верховного Суду.

Позивач, покликаючись на положення частини п`ятої статті 205, пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, зазначає, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, у судове засідання без поважних причин, за умови належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, за відсутності заяви про розгляд справи без участі позивача та за умови неможливості розгляду справи за його відсутності.

В касаційній скарзі скаржник зазначає обставини щодо поданих клопотань про перенесення розгляду справи з аргументуванням причин неявки представника Товариства, в тому числі директора як законного представника, в судові засідання 08 січня 2025 року та 28 січня 2025 року. Причини неявки вважає поважними, про що було долучено докази та завчасно повідомлено суд першої інстанції.

Касаційна скарга містить посилання на правову позицію Верховного Суду, за якою залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті і на підставі наявних у ній доказів.

Наведений підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 9901 /949/18, від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 9901/345/21.

Отже, має бути встановлена така умова для залишення позову без розгляду як неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача.

На переконання позивача, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання можливості розгляду справи за його відсутності, висловивши свої доводи в ухвалі від 28 січня 2025 року наступним чином: «При цьому, суд не вбачає за можливе якісно та у порядку, встановленому процесуальним законом, провести підготовче засідання у зв`язку з неявкою у нього позивача й виконати усі завдання, визначені для підготовчого провадження, зокрема вчинити усі необхідні та регламентовані дії, які дозволили б забезпечити правильний, своєчасний і безперешкодний розгляд справи по суті», так як на момент подання до суду першої інстанції адміністративною позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позивач обґрунтував свої доводи з посиланням на діючи норми законодавства України, висновки Верховного Суду у аналогічних спорах, надав відповідні докази. Також, у встановлений ухвалою суду першої інстанції від 28 серпня 2024 року строк, позивач надав відповідь на відзив відповідача з долученням вичерпного переліку документів в підтвердження незаконності податкових повідомлень - рішень.

Також скаржник акцентує на тому, що суд першої інстанції в ухвалі від 28 серпня 2024 року у справі № 240/15981/24 про відкриття загального позовного провадження визначив процесуальні обов`язки позивача та відповідача, серед яких зазначив, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, суд першої інстанції не встановив процесуального обов`язку для обов`язкової явки сторін до суду.

Скаржник наголошує, що наведені вище порушення призвели до постановлення передчасного судового рішення, яке порушує його право на доступ до суду, тому оскаржувана ухвала після перегляду в апеляційному порядку підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23 вересня 2025 року від податкового органу на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому відповідач, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

24 вересня 2025 року від Товариства на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу.

Правове регулювання та позиція Верховного Суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам скаржника, Суд виходить з вимог частини першої статті 341 КАС України, згідно з якою, суд касаційної інстанції переглядає рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряє дотримання судами попередніх інстанцій, зокрема, норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із частиною п`ятою вказаної статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише в разі повторної неявки.

Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Наведений підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18, від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 9901/345/21.

Як видно з матеріалів справи ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №240/15981/24 за правилами загального позовного провадження. Цією ухвалою призначено підготовче судове засідання по даній справі на 26 вересня 2024 року о 14:30. Про дату, місце, час проведення вказаного підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд».

26 вересня 2024 року в судове засідання представник Товариства не з`явився. Водночас, до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№53355/24 від 26 вересня 2024 року), в якому позивач просив відкласти підготовче судове засідання на іншу дату у зв`язку із перебуванням директора - Близнеця Віталія Олександровича у щорічній відпустці з 16 вересня 2024 року по 09 жовтня 2024 року, в підтвердження чого надав Наказ Товариства від 02 вересня 2024 року №19/К «Про надання щорічної основної відпустки директору Близнецю В. О.».

Суд першої інстанції визнав поважними причини неможливості явки представника позивача в підготовче судове засідання, відклав розгляд справи та призначив підготовче судове засідання на 16 жовтня 2024 року о 14:30.

У зв`язку із перебуванням головуючої судді Черніхович І. Е. в період з 02 жовтня 2024 року по 28 жовтня 2024 року на лікарняному, призначене на 16 жовтня 2024 року підготовче судове засідання було відкладено на 26 листопада 2024 року о 14:00. Про дату, місце, час проведення вказаного підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд».

26 листопада 2024 року сторони в судове засідання не з`явилися. Водночас, 26 листопада 2024 року до суду від представника Головного управління ДПС у Житомирській області надійшло клопотання (вх. №64944/24), в якому відповідач просив відкласти розгляд справи на іншу дату. Обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач зазначив, що відповідальний за супроводження даної справи представник Лафицький О. Д. перебуває у відпустці, а начальник відділу ОСОБА_1 звільнена, що підтверджується відповідними наказами, доданими до клопотання. В свою чергу, інші працівники задіяні до участі в інших судових засіданнях, що унеможливлює забезпечення належного представництва у даній справі.

Підготовче судове засідання у справі було відкладено на 17 грудня 2024 року о 14:00. Сторони належним чином повідомлені про дату, місце та час проведення вказаного підготовчого засідання сторони, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд».

В підготовче судове засідання 17 грудня 2024 року представник Товариства не з`явився. Разом з тим, 17 грудня 2024 року до суду від директора Товариства Близнеця В. О. надійшло клопотання, в якому він просив перенести розгляд справи та призначити судове засідання після 01 січня 2025 року.

В обґрунтування заявленого клопотання директор Товариства зазначив, що він постійно перебуває у відрядженнях та не має юридичної освіти, а тому на підприємстві було введено штатну одиницю за посадою юрист підприємства. Вказав, що на вказану посаду призначена Хазова Т. М., яка приступає до своїх обов`язків 01 січня 2025 року.

В підтвердження наведених в клопотанні обставин до суду надано трудовий договір з юристом підприємства від 30 жовтня 2024 року, укладений між Товариством та Хазовою Тетяною Миколаївною, а також наказ Товариства від 30 жовтня 2024 року №14/К «Про призначення працівника Хазової Т.М.» згідно з яким, Хазову Тетяну Миколаївну призначено на посаду юриста Товариства за основним місцем роботи з 01 січня 2025 року.

У зв`язку із неявкою представника Товариства та поданням зазначеного клопотання, підготовче судове засідання по даній справі було відкладено на 08 січня 2025 року о 15:00. Про дату, місце, час проведення вказаного підготовчого засідання сторони повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд».

Водночас, 19 грудня 2024 року до суду від директора Товариства надійшло клопотання (вх.№70663/24 від 19 грудня 2024 року), в якому він просив перенести розгляд справи та призначити підготовче судове засідання після 08 січня 2025 року. В обґрунтування поданого клопотання директор Товариства Близнець В. О. зазначив, що він постійно перебуває у відрядженнях та не має юридичної освіти. В свою чергу, юрист підприємства Хазова Тетяна Миколаївна, яка згідно наказу та трудового договору приступає до виконання своїх обов`язків з 01 січня 2025 року, на даний час виконує обов`язки юриста на іншому підприємстві, де їй було надано додаткову відпустку, як працівнику, який має двох або більше дітей віком до 15 років та є одинокою матір`ю, терміном на 17 календарних днів, з 23 грудня 2024 року по 08 січня 2025 року (включно), що підтверджується наказом Приватного підприємства «АЛІСА ОІЛ» від 19 грудня 2024 року №31К. Відтак, представник Товариства - юрист Хазова Т. М. приступить до виконання своїх обов`язків після 08 січня 2025 року.

08 січня 2025 року в підготовче судове засідання не з`явилися ні директор Товариства, а ні юрист товариства Хазова Т. М.

У зв`язку із неявною в підготовче судове засідання представника Товариства, судовий розгляд справи відкладений на 28 січня 2025 року о 14:00. Про дату, місце, час проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд».

28 січня 2025 року в підготовче судове засідання представник Товариства не з`явився, надав клопотання (вх. №5750/25), в якому просив перенести розгляд справи на іншу дату. В обґрунтування клопотання директор Товариства зазначив, що представник позивача - юрист Хазова Тетяна Миколаївна з 26 січня 2025 року перебуває на лікарняному, тому фізично позбавлена можливості прийняти участь в засіданні.

Вирішуючи питання поважності причин не прибуття представника Товариства у судові засідання, суди попередніх інстанцій зазначили, що з шести призначених судових засідань, причиною не проведення трьох із них (26 вересня 2024 року, 17 грудня 2024 року та 08 січня 2025 року) була саме неявка представника Товариства, як і на судове засідання 28 січня 2025 року, коли суд вирішив залишити позов без розгляду.

Товариство повідомляло суд про причини неявки його представника у судові засідання, що були призначені на 26 вересня 2024 року, 17 грудня 2024 року, 08 січня 2025 року та 28 січня 2025 року. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що у двох випадках, а саме 08 січня 2025 року та 28 січня 2025 року, позивач не прибув у судові засідання без поважних причин.

Зазначеною в клопотанні від 19 грудня 2024 року (вх.№70663/24) причиною неявки представника Товариства в судове засідання, призначене на 08 січня 2025 року, було те, що директор Товариства Близнець В. О. постійно перебуває у відрядженнях, а юрист підприємства Хазова Т. М. перебуває в додатковій відпустці з 23 грудня 2024 року по 08 січня 2025 року (включно).

Суд першої інстанції, оцінюючи доводи Товариства щодо перебування директора у відрядженнях, виходив з того, що жодного доказу на підтвердження того, що 08 січня 2025 року директор Близнець В. О. перебував у відряджені, до клопотання додано не було. З приводу перебування юриста підприємства Хазової Т. М. у відпустці, суд зазначив, що згідно наявних у матеріалах справи трудового договору з юристом підприємства від 30 жовтня 2024 року, укладеного між Товариством та Хазовою Т. М. та наказу Товариства від 30 жовтня 2024 року №14/К «Про призначення працівника Хазової Т. М.», Хазова Тетяна Миколаївна призначена на посаду юриста Товариства за основним місцем роботи з 01 січня 2025 року. При цьому, до клопотання не додано жодних доказів того, що працюючи на підприємстві позивача, як на основному місці роботи, юристу Хазовій Т. М. була надана додаткова відпустка в період з 23 грудня 2024 року по 08 січня 2025 року (включно), зокрема відповідного наказу Товариства, який підтверджував би законність підстав її відсутності у вказаний період на робочому місці та відповідно неможливість прибуття до суду для представництва інтересів позивача.

Суди попередніх інстанцій визнали, що долучений до клопотання наказ Приватного підприємства «АЛІСА ОІЛ» від 19 грудня 2024 року №31К підтверджує надання Хазовій Т. М. додаткової відпустки терміном на 17 календарних днів з 23 грудня 2024 року по 08 січня 2025 року (включно), саме як працівнику Приватного підприємства «АЛІСА ОІЛ». В той час, як згідно наданих самим позивачем документів (трудового договору від 30 жовтня 2024 року та наказу від 30 жовтня 2024 року №14/К) Хазова Т. М. з 01 січня 2025 року працює за основним місцем роботи юристом на Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ».

Зазначені обставини, за висновком судів попередніх інстанцій, ставлять під сумнів достовірність наданих позивачем документів, адже згідно них Хазова Т. М. одночасно працює за основним місцем роботи на двох підприємствах, що не передбачено нормами чинного законодавства України.

Оцінюючи поважність причин неявки представника Товариства в судове засідання 28 січня 2025 року, а саме перебування юриста підприємства Хазової Т. М. з 26 січня 2025 року на лікарняному, суди зазначили, що в порушення частини першої статті 77 КАС України позивач не долучив до поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи жодного доказу, який підтверджував би факт перебування юриста підприємства на лікарняному, зокрема відповідної довідки з медичного закладу чи скрін-шоту з особистого кабінету страхувальника чи застрахованої особи на порталі Пенсійного фонду України, який відображував би інформацію про листок непрацездатності (електронний лікарняний) Хазової Тетяни Миколаївни .

Наведене вище зумовило висновок суду першої інстанції, що позивач не підтвердив наявність існування обставин, якими обґрунтована неможливість прийняття участі в підготовчому судовому засіданні, призначеному 28 січня 2025 року.

Окремо, суд першої інстанції врахував й положення частини третьої статті 55 КАС України та зауважив, що представництво інтересів Товариства в суді може його директор - Близнець Віталій Олександрович. Разом з тим, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували існування обставин неможливості прийняття директором участі в судових засіданнях, призначених на 08 січня 2025 року та 28 січня 2025 року.

Суд першої інстанції визнав за неможливе якісно та у порядку, встановленому процесуальним законом, провести підготовче засідання у зв`язку з неявкою у нього позивача й виконати усі завдання, визначені для підготовчого провадження, зокрема вчинити усі необхідні та регламентовані дії, які дозволили б забезпечити правильний, своєчасний і безперешкодний розгляд справи по суті. В свою чергу, від відповідача вимоги щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів не надходило.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 08 січня 2025 року представник Товариства у судове засідання не прибув, водночас 19 грудня 2024 року на адресу суду представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 08 січня 2025 року «адміністративна справа № 240/15981/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень в судовому засіданні не слухалась в зв`язку з надходженням клопотання про відкладення від представника позивача. Наступне судове засідання призначити на 28 січня 2025 року о 14:00». Довідку підписала секретар судового засідання Ніна Сірик.

Тобто фактично суд не відкривав судове засідання, призначене на 08 січня 2025 року, та відповідно причини неявки у судовому засіданні неповажними не визнавав. Лише за повторної неявки позивача суд застосував наслідки, передбачені процесуальним законом.

На переконання колегії суддів Верховного Суду, невизнання судом першої інстанції неповажними причин неявки позивача в судове засідання, призначене на 08 січня 2025 року, з яким суд пов`язує першу неявку представника позивача в судове засідання без поважних причин, унеможливлює застосування пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, який передбачає залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям позивача в судове засідання саме без поважних причин.

Принцип правової визначеності, який є складовою верховенства права, вимагає від суду послідовності у процесуальних діях, передбачуваності застосування правових наслідків та дотримання визначених законом процедур. Невиконання судом обов`язку щодо надання оцінки поважності причин неявки сторони в судовому засіданні 08 січня 2025 року, які викладені у клопотанні від 19 грудня 2024 року, призвело до ситуації правової невизначеності для учасника процесу.

За приписами частини п`ятої статті 205 та пункту 4 частини першої статті 240 КАС України обов`язковою умовою для прийняття судом рішення про залишення позовної заяви без розгляду є повторна неявка позивача в судове засідання без поважних причин. Виходячи з обставин цієї справи, оскільки 08 січня 2025 року судове засідання не відбулось у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, а також те, що причини неявки представника суд першої інстанції неповажними не визнавав, то відсутні підстави для ухвалення рішення про залишення позовної заяви без розгляду через повторне неприбуття позивача в судове засідання 28 січня 2025 року без поважних причин.

Аналогічний правовий висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у схожих за змістом правовідносинах, викладений у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 990/307/23 (провадження № 11-200заі24).

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування процесуальних наслідків повторної неявки позивача не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та необхідність скасування оскарженої ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №240/15981/24 з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -