ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 917/1003/24(917/2288/24)

1.1. 10.09.2024 Господарський суд Полтавської області ухвалив про відкриття за заявою Приватного підприємства "БВК Компанія" провадження у справі про банкрутство Селянського (фермерського) господарства "Греков" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), визнання грошових вимог ініціюючого кредитора до Боржника в сумі 2 993 683 грн 22 коп. заборгованості та 30 280 грн 00 коп. - судового збору, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника, процедури розпорядження майном, призначення розпорядником майна Боржника арбітражної керуючої Бурцевої І. Ю.

1.2. 17.12.2024 фізична особа ОСОБА_1 (далі - Кредитор) подав заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 7 706 244 грн 64 коп. неповернутої позики, процентів за користування коштами та інфляційних втрат.

1.3. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника за укладеним між сторонами договором позики в сумі 6 млн. грн, яка разом з процентами за користування коштами та інфляційними втратами була стягнена за судовим рішенням, на виконання якого виданий виконавчий лист.

2.1. 18.02.2025 Господарський суд Полтавської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025) про часткове задоволення заяви Кредитора, визнання його грошових вимог до Боржника в сумі 7 232 876 грн 70 коп. та відхилення вимог в іншій частині із зобов`язанням розпорядника майна Боржника включити визнані грошові вимоги Кредитора до реєстру вимог кредиторів.

2.2. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведенням доказами у справі грошових вимог у визнаній судом частині, які становлять позичені Боржником у Кредитора кошти, сума яких була стягнена рішенням суду. В частині відхилених грошових вимог, що становлять проценти та інфляційні втрати, судові рішення мотивовані здійсненням Кредитором відповідних нарахувань після відкриття провадження у цій справі про банкрутство, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, протягом якого індекс інфляції та проценти від простроченої суми не застосовуються.

2.3. 01.04.2025 Господарський суд Полтавської області за результатами проведення попереднього засідання постановив ухвалу (залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025) зокрема про зобов`язання розпорядника майна Боржника організувати проведення зборів кредиторів відповідно до статті 48 КУзПБ, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду.

2.4. Судові рішення мотивовані ухваленням судових рішень, якими були розглянуті та визнані грошові вимоги кредиторів до Боржника, що є підставою їх включення розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів Боржника та подальшого проведення зборів кредиторів у цій справі.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 у справі № 550/1098/24 позов Кредитора до Боржника про стягнення заборгованості за договором позики задоволено повністю, стягнуто з Боржника на користь Кредитора заборгованість за договором позики № б/н від 10.01.2023 в сумі 7 232 876 грн 70 коп., стягнуто з Боржника на користь державного бюджету судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15 140 грн 00 коп.

Під час ухвалення вказаного рішення суд першої інстанції встановив, що протягом періоду з 10.01.2023 до 14.08.2023 відповідач (Боржник) отримав від позивача (Кредитора) грошові кошти на загальну суму 6 000 000 грн 00 коп., що підтверджується квитанціями відповідача до прибуткових касових ордерів №№ 1-120, виданих за період з 10.01.2023 до 14.08.2023 включно, підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023 - 15.08.2023, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6851 за 01.01.2023 - 15.08.2023, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Цим судом також встановлено, що суму боргу у визначений у договорі позики строк відповідач не повернув, і тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 10.01.2023 у сумі 7 232 876 грн 70 коп., що складається із 6 000 000 грн 00 коп. основного боргу та 1 232 876 грн 70 коп. 20 % за користування грошовими коштами за період з 15.08.2023 до 26.08.2024 включно.

3.2. Матеріали справи містять копію договору від 10.01.2023 позики між Кредитором та Боржником, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язувався передати у власність позичальника, а позичальник зобов`язувався прийняти у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 6 000 000 грн 00 коп. та зобов`язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, а саме 6 000 000 грн 00 коп. строком до 15.08.2024.

Пунктом 8 вказаного договору позики встановлено, що за домовленістю сторін за користування грошовими коштами позичальник сплачує на користь позикодавця проценти у розмірі 20 %, починаючи з 15.08.2023 за кожен рік користування фактично отриманих грошових коштів, визначених у пунктах 1, 2 даного договору. Сторони також узгодили, що нарахування процентів за даним договором з 10.01.2023 до 14.08.2023 включно не здійснюється.

3.3. На виконання рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 у справі № 550/1098/24 Чутівським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист від 20.11.2024 із зазначенням, що рішення набрало законної сили 15.11.2024.

3.4. Матеріали справи не містять доказів сплати Боржником заборгованості за договором позики № б/н від 10.01.2023 в сумі 7 232 876 грн 70 коп. на підставі рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 у справі № 550/1098/24.

4.1. 17.07.2025 розпорядник майна Боржника арбітражна керуюча Бурцева І. Ю. подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 7 232 876 грн 70 коп. та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 в частині визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 7 232 876 грн 70 коп., ухваливши нове рішення, яким задовольнити клопотання розпорядника майна від 09.01.2025 (вх. 265) та ініціюючого кредитора, Приватного підприємства "БВК Компанія", від 19.12.2024, про витребування від Боржника документів (за переліком) стосовно грошових вимог ОСОБА_1 (первинну документацію, договір позики та справу № 550/1098/24 тощо).

5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень в цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди:

- неправильно застосували принцип преюдиційності згідно зі статтею 75 ГПК України, без врахування висновків щодо її застосування, викладених в постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі 922/2013/18, від 25.06.2024 по справі № 910/7859/23, Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, не врахувавши при цьому, що розпорядник майна Боржника та інші кредитори у цій справі не були сторонами у справі № 550/1098/24, в якій ухвалено рішення щодо стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості з позики, яке було взято до уваги під час визнання грошових вимог у спірних правовідносинах, а тому зазначені особи не мали можливості спростувати встановлені в зазначеній справі обставини;

- визнали грошові вимоги за відсутності первинної документації на підтвердження надання Боржнику визнаної суми позики, проігнорувавши спеціальні, а тому пріоритетні норми КУзПБ щодо критеріїв оцінки доказів, визначених судовою практикою Верховного Суду для справ про банкрутство, в тому числі принцип підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог;

- не дослідили докази, подані розпорядником майна Боржника, не надали їм належної оцінки, згідно з якими спростовується реальність виникнення у Боржника визнаної у цій справі за грошовими вимогами заборгованості перед Кредитором, не мотивували відхилення доводів та не з`ясували обставин виникнення сумнівних грошових вимог;

- порушили права учасників справи на змагальність і повний розгляд справи, не витребувавши первинних бухгалтерських документів, попри клопотання та сумніви щодо достовірності наданих доказів у справі.

Щодо грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, які обґрунтовані судовим рішенням про стягнення боргу.

6.1. Предметом судового розгляду стали заявлені Кредитором до Боржника грошові вимоги, які складають стягнуту заборгованість за укладеним між сторонами договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі (пункти 1.2, 1.3, 3.1 - 3.4).

6.2. У застосуванні положень статті 1, частини чотирнадцятої статті 39, частин, першої, четвертої, шостої статті 45, а також 46 та 47 КУзПБ, якими врегульований порядок звернення кредитора у справі про банкрутство із вимогами, Суд згідно з усталеними висновками колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово підкреслював, що завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

6.3. При цьому, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21)

Отже, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

6.4. Заявник же сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21 тощо).

6.5. За своїми правовими ознаками договір позики, на підставі якого були заявлені спірні грошові вимоги (пункти 1.3, 3.1, 3.2) (стаття 1046 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц).

6.6. Поряд з цим слід враховувати, що провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів є однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство (висновок наведений у постановах від 10.08.2023 у справі № 918/246/23, від 26.11.2024 у справі № 908/2519/22, від 19.11.2024 у справі № 911/4610/15).

6.7. Суд також зазначає, що між учасниками цивільного обороту може мати місце використання ними правомірного цивільно-правового інструментарію з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності у приватних відносинах, захисту прав та інтересів.

Так, у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 Верховний Суд зазначив, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково. Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству.

6.8. Отже, до розгляду таких грошових вимог має бути беззаперечно застосований підвищений стандарт доказування, грошові вимоги підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами ГПК України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду щодо вимог кредитора, що виникли за договором про надання позики фізичною особою, сформульованої в постанові від 13.05.2025 у справі № 902/1253/22 (пункти 66-80) та до правової позиції Верховного Суду щодо грошових вимог заінтересованої особи до боржника, сформульованої в постанові від 12.06.2025 у справі № 924/232/22.

6.9. У постанові від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов також таких висновків:

- судові рішення, ухвалені судами на користь певних кредиторів проти боржника, не є обов`язковими ані для інших кредиторів, ані для суду, який розглядає справу про банкрутство;

- при цьому, суд, який розглядає справу про банкрутство, не зв`язаний судовими рішеннями, ухваленими судами проти боржника, відтак може відхилити вимоги, підтверджені судовим рішенням.

- під час розгляду заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів (окрім кредиторів, ініціюючих провадження у справі про банкрутство), рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, не є обов`язковим, а при його наявності оцінюється судом поряд з іншими доказами, а саме первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно/господарсько-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/5663/22.

6.10. Суд також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).

6.11. Таким чином, з метою виконання передбачених у статті 2 ГПК України завдань господарського судочинства, виконання яких здійснюється з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів на засадах, серед іншого, неприпустимості зловживання процесуальними правами, суди у цій справі мали ex officio правильно кваліфікувати вимоги кредиторів ОСОБА_1 , дослідивши та надавши оцінку доказам та обставинам:

- щодо надання Кредитором Боржнику позичених коштів;

- щодо спроможності зазначеного кредитора запозичити відповідні суми кошти Боржнику та джерел походження цих коштів у зазначеного кредитора;

- щодо напрямків використання позичальником запозичених у кредитора коштів, щодо причин їх неповернення позичальником кредитору;

що судами попередніх інстанцій між тим дотримано не було.

6.12. Так, ураховуючи викладені вище правові висновки, а також зміст заперечень розпорядника майна Боржника, ініціюючого кредитора проти грошових вимог ОСОБА_1 до Боржника, наведених в судах першої і апеляційної інстанцій, а також в цьому провадженні (пункт 5.1), Суд зазначає про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо визнання грошових вимог фізичної особи ОСОБА_1 до Боржника, оскільки суди, за наявності заперечень проти цих вимог учасників у справі про банкрутство, які не брали участі у розгляді цивільної справи № № 550/1098/24 (пункт 3.1) щодо стягнення з Боржника на користь вказаної фізичної особи заборгованості, фактично обмежилися лише наявністю судового рішення про стягнення коштів, однак не дослідили ні обставини запозичення Кредитором коштів Боржнику, ні фінансову спроможність відповідного кредитора надати позику Боржнику, ні докази, на витребуванні та дослідженні яких наполягали і розпорядник майна Боржника, і ініціюючий кредитор у поданих ними в суді першої інстанції клопотаннях, про задоволення яких просить скаржник у цьому провадженні та які містяться в матеріалах цієї справи (пункт 4.1).

Тож оскаржувані судові рішення не містять дослідження, оцінки та встановлення з посиланням на докази у справі, які мали бути надані Кредитором та/або витребувані судом за клопотанням учасників справи щодо обставин надання Кредитором Боржнику відповідних сум позики, фінансової спроможності фізичної особи ОСОБА_1 надати цю позику на відповідну суму, зокрема, щодо джерел походження запозичених коштів. А також суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у справі доказам та аргументам розпорядника майна Боржника, а саме: щодо стверджуваних цією особою сумнівів у реальності виникнення у Боржника визнаної у цій справі за грошовими вимогами заборгованості перед Кредитором, не мотивували відхилення відповідних доводів та не з`ясували обставин виникнення стверджуваних розпорядником майна Боржника як сумнівних грошових вимог, порушили права учасників справи на змагальність і повний розгляд справи, не витребувавши первинних документів (квитанцій до прибуткових касових ордерів, актів звірок, інших бухгалтерських документів тощо), попри заявлені клопотання про їх витребування та дослідження судом та сумніви щодо достовірності наданих доказів у справі.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.1).

6.13. У наведеному підході щодо розгляду грошових вимог у справі про банкрутство, які обґрунтовані судовим рішенням про стягнення боргу (пункти 6.6- 6.12) Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 03.07.2025 у справі № 904/5467/23.

6.14. Отже ухвалені у цій справі оскаржувані ухвали місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду в частині визнаних до Боржника грошових вимог ОСОБА_1 не є обґрунтованими, а судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушено вимоги статей 86, 236 ГПК України.

6.15. Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується вимогами та аргументами скаржника в тій частині (пункти 4.1, 5.1), в якій він стверджує про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, однак відхиляє вимоги та аргументи про витребування від Боржника документів (за переліком) стосовно грошових вимог ОСОБА_1 (первинної документації, договору позики та справи № 550/1098/24 тощо), оскільки такі вимоги не узгоджуються та не відповідають визначеним в статті 300 ГПК України межам розгляду справи судом касаційної інстанції (висновки в пункті 6.14).

6.16. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог Кредитора до Боржника.

6.17. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд