ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/4103/23

1.1. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", позивач за первісним позовом) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (далі - ТОВ "Нафтосервіс", Товариство, відповідач за первісним позовом) про стягнення 50 984 563,32 грн штрафних санкцій, з яких: 35 707 483,32 грн пені, 15 277 080 грн штрафу з посиланням на положення статей 624, 629, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 216, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

1.2. Первісна позовна заява обґрунтовується простроченням виконання Товариством зобов`язання з поставки товару за договором поставки від 12.01.2022 № УБГ12/015-22 (далі - договір поставки), внаслідок чого позивачем нараховані спірні суми пені та штрафу за періоди: з 12.07.2022 по 27.10.2022, з 12.07.2022 по 30.10.2022, з 12.07.2022 по 02.11.2022, з 12.07.2022 по 06.11.2022, з 12.07.2022 по 11.01.2023, з 10.09.2022 по 06.11.2022, з 10.09.2022 по 09.03.2023.

1.3. ТОВ "Нафтосервіс" 25.08.2023 звернулося до суду із зустрічним позовом до АТ "Укргазвидобування" про стягнення безпідставно отриманої банківської гарантії в сумі 10 912 200 грн.

1.4. Зустрічна позовна заява аргументована безпідставним отриманням АТ "Укргазвидобування" банківської гарантії, якою було забезпечено поставку спірної продукції.

2.1. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

2.3. Постановою Верховного Суду від 25.06.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 904/4103/23 скасовано. Справу № 904/4103/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

2.4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2024 (суддя Дупляк С.А.), яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2025 (колегія суддів: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) первісний позов задоволено частково.

2.5. Стягнуто з ТОВ "Нафтосервіс" на користь АТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 700 400,00 грн (сімсот тисяч чотириста грн 00 коп.) пені, 299 600,00 грн (двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот грн 00 коп.) штрафу, 764 768,44 грн (сімсот шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят вісім грн 44 коп.) судового збору за подання первісної позовної заяви, 1 147 152,00 грн (один мільйон сто сорок сім тисяч сто п`ятдесят дві грн 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги, 1 223 629,52 грн (один мільйон двісті двадцять три тисячі шістсот двадцять дев`ять грн 52 коп.) судового збору за подання касаційної скарги. В задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовлено.

2.6. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

3.1. У касаційній скарзі АТ "Укргазвидобування", з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2025 в частині відмови в задоволенні первісного позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Касаційна скарга (з урахуванням уточненої касаційної скарги) подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права (статті 550, 611, 627, ч. 3 ст. 551, статті 617, 624, 629 ЦК України та статей 193, 216-218, 233 ГК України) та порушення норм процесуального права (статті 2, 7, 11, 13, 74-79, частини восьмої статті 80, статті 86, 210, частини першої, четвертої статті 236, частини четвертої статті 238, пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України), оскільки суди застосували наведені норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду постанови від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 у справі №910/14591/21 (пункт 70), від 05.04.2023 у cправі № 909/1033/21, від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 20.12.2023 у cправі № 910/1274/23, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 05.04.2023 у cправі № 910/18718/21, від 20.02.2020 у справі № 910/7970/19, від 16.04.2019 у справі № 914/906/18, від 09.04.2024 у cправі № 905/342/23, від 13.02.2024 у справі № 917/272/23, що також не узгоджується з вимогами частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

4.3. Обгрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої 2 статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України) скаржник зазначає про те, суд не дослідив зібрані у справі докази.

4.4. Зокрема, на думку скаржника, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зменшив розмір штрафних санкцій, врахувавши обставини, які фактично не є виключним випадком, тому не надають підстав для такого зменшення. За доводами скаржника, суди не дотрималися принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, адже врахували лише інтереси відповідача за первісним позовом; одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, а надмірне зменшення розміру пені і штрафу, як у даній справі - на 98% - фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Нафтосервіс" просив Суд залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.

5.2. ТОВ "Нафтосервіс" у відзиві також зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат становить 20 000,00 грн.

6.1. Між АТ "Укргазвидобування" (покупець) та ТОВ "Нафтосервіс" (постачальник) 12.01.2022 укладено договір №УБГ12/015-22, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 5.1, 6.2, 6.3, 6.5 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві Лот 4 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті) (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації (далі - специфікація), яка є додатком 1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком 3 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору. Покупець має право контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором, та зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору. Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором. Відвантаження та відправка товару постачальником покупцю здійснюється тільки після отримання покупцем звіту незалежної інспекційної компанії та погодження покупцем відвантаження та відправки товару, щодо якого отримано звіт незалежної інспекційної компанії.

6.2. Згідно з пунктами 10.1, 11.1, 11.13 договору №УБГ12/015-22 цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 цього договору і діє до 31.03.2023. Зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. Якщо договором передбачено направлення листів, повідомлень в електронному вигляді на електронні адреси сторін, такі листи, повідомлення вважаються належним чином направленими, якщо вони направлені в електронному вигляді на всі електронні адреси одночасно, вказані в розділі XIV цього договору.

6.3. Суди попередніх інстанцій встановили, що АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Нафтосервіс" 12.01.2022 підписали специфікацію 1, в якій, зокрема, зазначили про таке:

1. Загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, становить 218 244 000 (двісті вісімнадцять мільйонів двісті сорок чотири тисячі) грн, у т. ч. ПДВ 36 374 000 грн. Вартість товару по цій специфікації включає витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати на отримання сертифіката походження товару, митні витрати понесені продавцем при митному оформленні товару, а також усі мита, податки, та інші обов`язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару.

2. Умови поставки товару: DDР (згідно ІНКОТЕРМС 2010) - станція (склад) призначення відповідно до місця поставки, вказаного в пункті 10.1 цієї Специфікації. Транспортні витрати з доставки товару в місце призначення включено в ціну товару.

3. Строк поставки товару: поставка згідно з графіком: 50 % обсягу - протягом 180 календарних днів з дати укладання договору, 50 % обсягу - протягом 240 календарних днів з дати укладання договору. Дострокова поставка дозволена.

4. Умови та строки оплати: оплата по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару та підписання акта приймання-передачі товару або видаткової накладної на фактично поставлену партію товару.

5. Гарантія на товар: (предмет закупівлі) становить 12 місяців з дати поставки товару і є не меншою від гарантійного строку виробника.

6. Виробник товару: Voestalpine Tubulars GmbH & Со.КG., Австрія.

7. Рік виготовлення товару: Не більше 12 місяців з дати виготовлення товару на дату поставки.

10.1. Місце поставки:

6.4. Поставка залізничним транспортом:

- станція Красноград Південної залізниці, код 441606, отримувач: ФБУ "Укрбургаз", код 9239;

- станція Полтава Південної залізниці, код 448709, отримувач: Полтавське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;

- станція Шебелинка Південної залізниці, код 444106, отримувач: Шебелинське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;

- станція Стрий Львівської залізниці, код 377408, отримувач: Стрийське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;

Поставка автомобільним транспортом:

- ФБУ "Укрбургаз", Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база ВТЗіК;

- ФБУ "Укрбургаз", Полтавське відділення бурових робіт, м.Полтава, вул. Ковалівська, 5;

- ФБУ "Укрбургаз", Шебелинське відділення бурових робіт, Харківська обл., Балаклійський район, с. П`ятигірське.

- ФБУ "Укрбургаз", Хрестищенське відділення бурових робіт, Харківська обл., Красноградський район, с. Наталине, вул. Промислова 7.

- ФБУ "Укрбургаз", Стрийське відділення бурових робіт, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Пукеничі, вул. Львівська. 15.

6.5. У додатку 3 до договору №УБГ12/015-22 сторони узгодили графік поставки товару від 12.01.2022, згідно з яким граничними датами поставки труб є 11.07.2022 та 09.09.2022.

6.6. Часткові поставки труб відбулися 28.10.2022, 31.10.2022, 03.11.2022, 07.11.2022, що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000178, РН-0000179, РН-0000180, РН-0000181, РН-0000182, РН-0000183, РН-0000184, РН-0000185, РН-0000186, РН-0000187, РН-0000188 РН-0000191, РН-0000192, РН-0000193, РН-0000194, РН-0000195, РН-0000197, РН-0000198, РН-0000199, РН-0000200, РН-0000201, РН-0000202, РН-0000203, РН-0000204, РН-0000205.

6.7. Відповідач поставив з порушенням строку поставки товар обсягом 497,8366 тонн труби обсадної на загальну суму 54 127 748,88 грн. Решту товару відповідач не поставив.

6.8. В зв`язку з цим, на підставі пункту 7.9 договору №УБГ12/015-22, позивач нарахував відповідачу пеню та штраф за несвоєчасно поставлену першу партію товару, а саме пеню в сумі 5 818 848,17 грн за періоди з 12.07.2022 по 27.10.2022, з 12.07.2022 по 30.10.2022, з 12.07.2022 по 30.10.2022, з 12.07.2022 по 02.11.2022, з 12.07.2022 по 06.11.2022, з 10.09.2022 по 06.11.2022 та 7 % штрафу від вартості непоставленого товару (із врахуванням ПДВ), що становить 3 788 942,42 грн.

6.9. Також на підставі пункту 7.9 договору поставки від 12.01.2022 позивач нарахував відповідачу пеню та штраф за непоставлений товар за договором, а саме пеню в сумі 29 888 635,15 грн за періоди з 12.07.2022 по 11.01.2023, з 10.09.2022 по 09.03.2023 та 7 % штрафу від вартості непоставленого товару (із врахуванням ПДВ), що становить 11 488 137,58 грн.

6.10. Отже, загальна сума нарахованих позивачем штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору №УБГ12/015-22 становить 35 707 483,32 грн пені та 15 277 080 грн штрафу.

6.11. З метою виконання умов договору поставки від 12.01.2022 ТОВ "Нафтосервіс" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" (далі - ТОВ "Інко-Профіт") специфікацію від 14.01.2022 №6 до договору поставки від 02.02.2021 №0202/21, на підставі якої ТОВ "Інко-Профіт" зобов`язалося поставити на адресу ТОВ "Нафтосервіс" труби обсадні безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті, що відповідав асортименту товару за договором поставки, укладеним між сторонами.

6.12. Підписання між ТОВ "Нафтосервіс" і ТОВ "Інко-Профіт" специфікації №6 до договору поставки від 02.02.2021 №0202/21 було зумовлено тим, що ТОВ "Інко-Профіт" вже мав укладений контракт від 15.12.2021 №2030 з виробником необхідного позивачу товару - Voestalpine Tubulars GmbH & Со.КG., Австрія. З метою виконання договірних зобов`язань перед ТОВ "Нафтосервіс" ТОВ "Інко-Профіт" уклало з виробником товару - Voestalpine Tubulars GmbH & Со.КG., Австрія, відповідну специфікацію для виготовлення та постачання зазначеної труби на адресу Товариства.

6.13. ТОВ "Нафтосервіс" 21.01.2022 здійснило на користь ТОВ "Інко-Профіт" передоплату в сумі 10 000 000 грн за поставку товару, визначеного специфікацією №6 до договору від 02.02.2021 №0202/21, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.01.2022 №1178.

6.14. У свою чергу, ТОВ "Інко-Профіт" здійснило на користь Voestalpine Tubulars GmbH & Со.КG., Австрія передоплату в сумі 1 103 370 Євро за замовлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.01.2022 №10.

6.15. АТ "Укргазвидобування" направило на електронну адресу ТОВ "Нафтосервіс" лист без дати, в якому повідомило про те, що обсадні труби, які повинні бути поставлені відповідно до умов договору №УБГ12/015-22, закуповувалися для використання під час буріння свердловин у 2022-2023 рр. Оновлена програма буріння свердловин АТ "Укргазвидобування" на 2022-2023 рр. передбачає використання обсадних труб, що повинні бути поставлені згідно з договором №УБГ12/015-22 в значно меншому обсязі, ніж заплановано до поставки. Беручи до уваги зазначене вище, АТ "Укргазвидобування" просило ТОВ "Нафтосервіс" розглянути можливість зменшення обсягу поставки обсадних труб за договором №УБГ12/015-22 шляхом укладення додаткової угоди.

6.16. Зазначений лист АТ "Укргазвидобування" виданий на бланку позивача, підписаний директором з буріння О. Потернак, виконавець В. Тернавщенков. При цьому копія листа не містить інформації щодо підписання зазначеними особами ані в письмовому виді власноруч, ані шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

6.17. В цьому листі АТ "Укргазвидобування" виклало проєкт специфікації до додаткової угоди із зазначенням:

з/п Найменування товару Одиниця виміру Кількість 1 Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-125-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт3002Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-140-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт200. Всього: 500 тонн.

6.18. У відповідь 27.06.2022 ТОВ "Нафтосервіс" направило на адресу АТ "Укргазвидобування" лист № 2706/01, в якому надало згоду на пропозицію щодо зменшення обсягу поставки товару до наступних показників:

з/п Найменування товару Одиниця виміру Кількість 1 Труба обсадна безшовна 177,8x11,51 мм, гр. м. VА-D-125-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт3002Труба обсадна безшовна 177,8x11,51 мм, гр. м. VА-D-140-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт200. Всього: 500 тонн.

6.19. У зв`язку з продовженням дії форс-мажорних обставин, про які відповідач повідомляв раніше, постачальник просив про продовження строку поставки товару до листопада 2022 року згідно з договором №УБГ12/015-22.

6.20. Листом від 27.10.2022 ТОВ "Нафтосервіс" повідомило АТ "Укргазвидобування" про готовність до відвантаження трубної продукції згідно з договором поставки від 12.01.2022 та просило надати інформацію про зручні строки для вивантаження продукції.

6.21. У відповідь на вказаний лист АТ "Укргазвидобування" надало дозвіл на поставку, а саме в листі від 27.10.2022 №УБГ1914-1 повідомило:

"На Ваш лист від 27.10.2022 №2710 та відповідно до договору №УБГ12/015-22 БУ "Укрбургаз" надає дозвіл на поставку труб обсадних, безшовних з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті згідно з додатком 1 "Специфікація 1" та відповідно до додатку 5 "Технічні характеристики Товару", а саме:

з/п Найменування товару Одиниця виміру Кількість 1 Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-125-НС, V Аsuperior, PSL2, R3Т3002 Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-140-НС, V Аsuperior, PSL2, R3Т200, Місце призначення: Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база виробничо-технічного забезпечення і комплектації БУ "Укрбургаз".

6.22. Начальнику Красноградської БВТЗІК організувати отримання вищенаведеної продукції в установленому порядку в зазначеній кількості".

6.23. Зазначений лист АТ "Укргазвидобування" підписав заступник директора з МТЗ БУ "Укрбургаз" Є. Твєрдохлєбов шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

6.24. ТОВ "Нафтосервіс" виконало зобов`язання з поставки труб в кількості 497,8366 тонн за договором №УБГ12/015-22, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

6.25. На забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки від 12.01.2022, Акціонерне товариство "БАНК АЛЬЯНС" (далі - АТ "БАНК АЛЬЯНС", Гарант, Банк) видало гарантію від 10.12.2021 №16002-21, згідно з якою Банк гарантує належне виконання ТОВ "Нафтосервіс" зобов`язань за контрактом/договором, що укладається за результатами закупівлі 21Т-216_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби Труби обсадні в асортименті (Лот 1 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою типу Батресс групи міцності Р-110); (Лот 2 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" в асортименті); (Лот 3 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" в асортименті); (Лот4 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті); (Лот 5 - ДК 021:20І5 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з інтегральною різьбою (безмуфтові) класу "Преміум" в асортименті); (Лот 6 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з інтегральною різьбою (безмуфтові) класу "Преміум" в асортименті) за 4 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсади: труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті) (оголошення UА-2021-09-09-007417-1 від 09.09.2021), укладеним між Принципалом (ТОВ "Нафтосервіс") і АТ "Укргазвидобування", іменованим надалі Бенефіціар.

6.26. Гарант справжнім безвідклично, безумовно та без заперечень зобов`язався виплатити Бенефіціару на вимогу будь-яку суму, вказану у вимозі Бенефіціара, що не перевищує Лот 4: 10 912 200 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги Бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов`язань, на забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

6.27. Банк 23.12.2022 отримав від АТ "Укргазвидобування" (Бенефіціара) SWIFT-повідомлення вимогу від 22.12.2022 за банківською гарантією від 10.12.2021 №16002-21, в якій покупець вимагав від Гаранта сплатити гарантію в сумі 10 912 200,00 грн, а підставами настання гарантійного випадку зазначив невиконання відповідачем зобов`язань за договором №УБГ12/015-22 у частині поставки товару в повному обсязі та в установлені цим договором строки.

6.28. Листом від 26.12.2022 №21.2.1/3583 Банк повідомив ТОВ "Нафтосервіс" про те, що визнає заявлену вимогу дійсною, надіслав копію вказаної вище вимоги відповідачу та просив його перерахувати грошові кошти в розмірі 10 912 200,00 грн.

6.29. З метою уникнення понесення додаткових фінансових втрат постачальник перерахував на рахунок Гаранта грошові кошти в сумі 10 912 200 грн як оплату за вимогою згідно з гарантією, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.12.2022 №3692.

6.30. Банк 29.12.2022 перерахував грошові кошти в сумі 10 912 200,00 грн на користь АТ "Укргазвидобування", що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2022 №28665.

6.31. Предметом первісних позовних вимог є стягнення 35 707 483,32 грн пені та 15 277 080,00 грн штрафу за несвоєчасну і часткову поставку товару за договором.

6.32. Предметом зустрічних позовних вимог є стягнення безпідставно отриманих за банківською гарантією грошових коштів у розмірі 10 912 200,00 грн.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.3. У зв`язку із запланованою відпусткою судді Малашенкової Т. М. та відрядженням судді Булгакової І. В. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025, який наявний в матеріалах справи.

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Звертаючись із касаційною скаргою, позивач за первісним позовом оскаржує судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову, тому Суд переглядає судові рішення лише в оскаржуваній частині.

8.4. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.9. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.10. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.11. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.12. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.13. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.14. У справі, що розглядається, частково задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд зазначив, що доказів на підтвердження повної та своєчасної поставки товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував. Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 35 707 483 грн 32 коп та штрафу в сумі 15 277 080 грн 00 коп. місцевий суд визнав обґрунтованими.

8.15. Судом першої інстанції зменшено розмір пені до 700 400 грн 00 коп. та штрафу до 299 600 грн 00 коп.

8.16. При зменшенні розміру пені та штрафу суд першої інстанції виходив з такого:

- з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності; у даному випадку сторони при всій своїх турботливості та обачності на момент укладення договору поставки (12.01.2022) не могли передбачити виникнення у подальшому таких обставин, як: запровадження воєнного стану, активні бойові дії на частині території України, заблоковане морське сполучення, аварійні та планові відключення електроенергії, довготривалі повітряні тривоги і т.ін. Отже, вказані обставини у своїх сукупності враховуються судом під час вирішення питання щодо доцільності зменшення штрафних санкцій у даній справі, оскільки періодом прострочення є 12.07.2022 по 09.03.2023;

- загальна сума штрафних санкцій за непоставлений відповідачем товар становить 50 984 563,32 грн, що свідчить про загальну неспівмірність штрафних санкцій у спірних правовідносинах та не узгоджується з критеріями розумності, адекватності та справедливості штрафних санкцій, оскільки перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача і стає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (позивача);

- відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Отже, сплата відповідачем гарантії на користь позивача у розмірі 10.912.200,00 грн не виключає можливість застосування до нього (відповідача) штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу;

- як неустойка (пеня і штраф) так і гарантія є способами забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням яких є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Отже, отримані позивачем від відповідача у вигляді гарантії грошові кошти у сумі 10.912.200,00 грн спроможні компенсувати можливі втрати (збитки), у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання відповідачем;

- позивачем не спростовано того факту, що станом на теперішній час нових договорів щодо поставки товару подібного до того, що постачається відповідачем останній (позивач) не укладав, що може свідчити про те, що з початком повномасштабного вторгнення, а також тимчасовою окупацією частини території України, потреба у вказаній трубі у позивача відпала;

- в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушення; відомостей щодо наявності збитків чи інших невідворотних наслідків для позивача від допущеного відповідачем порушення матеріали справи також не містять;

- судом береться до уваги причина невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором, а саме: відмова 01.03.2022 виробника товару - Фірми "Фестальпине Тубуларс Гмбх & Ко КГ" (Австрія) від поставки товару в Україну, на що відповідач не міг вплинути та ніяк не міг цього передбачити в момент укладення спірного договору поставки з позивачем (12.01.2022);

- у даному випадку порушеним є негрошове зобов`язання, але судом також враховано, що у договорі передбачений розмір пені (0,1 %), який є більший, ніж визначений законодавством за порушення грошових зобов`язань, що може додатково свідчити про необхідність оцінки судом адекватності розрахованої пені за таким договором;

- пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому не можуть перетворюватися на джерело збагачення;

- судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування поставки товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.

8.17. Отже, з урахуванням зменшення заявлених до стягнення пені і штрафу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 700 400,00 грн пені та 299 600,00 грн штрафу (всього 1 000 000,00 грн).

8.18. Місцевий господарський суд у розгляді зазначеного питання звертався до висновків Верховного Суду, які містяться у постанові від 11.06.2024 у справі № 904/4102/23 за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" про стягнення неустойки (за участю тих самих сторін, предмет позову - стягнення 22 850 460 грн пені та 8 764 560 грн штрафу за договором поставки від 12.01.2022 № УБГ 11/015-22).

8.19. Як свідчить зміст касаційної скарги, АТ "Укргазвидобування" не погоджується з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення судом розміру неустойки.

8.20. В контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

8.21. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

8.22. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

8.23. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 зауважила, що після прийняття постанови у справі № 761/26293/16-ц вона вже конкретизувала критерій, на підставі якого суд застосовує частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України, в постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

8.24. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, провадження № 12-79гс19 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт 85)).

8.25. Верховний Суд також неодноразово вказував, що застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Переоцінка обставин, що є предметом доказування, та стали підставою для висновку щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

8.26. Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 925/74/19; від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) тощо). Визначення розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 тощо).

8.27. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

8.28. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

8.29. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

8.30. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

8.31. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі "Висновки щодо застосування норм матеріального права", зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила:

"213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

8.32. Таким чином, аналіз змісту оскаржуваних судових рішень у справі свідчить, що суди реалізували надане їм законом право на зменшення розміру штрафних санкцій за наслідками аналізу й оцінки доказів, дослідження конкретних обставин справи, а також з урахуванням фактичної та доказової бази, що визначає зміст і умови відповідних правовідносин, дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу.

8.33. Отже, ураховуючи підстави касаційного оскарження, Верховний Суд виходить з того, що в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

8.34. Відтак, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду, які зазначені в розділі 4 цієї постанови та на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, та наявність/відсутність правових висновків, які не враховано судами під час розгляду цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність цих справ. Зміст судових рішень у цих справах свідчить про різні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, які за своїми ознаками відрізняються від тих, що мають місце у справі, що розглядається.

8.35. Відтак, застосування норм матеріального права у контексті таких правовідносин не може бути однаковим, а судові рішення Верховного Суду, на які посилається скаржник для обґрунтування своєї позиції, не є релевантними до обставин цієї справи.

8.36. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у вказаних ним постановах Верховного Суду, з огляду на іншу, ніж у цій справі фактично-доказову базу.

8.37. Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

8.38. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

8.39. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

8.40. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

8.41. Отже, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.

8.42. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

8.43. Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21, від 21.03.2023 у справі № 908/125/18, від 19.04.2023 у справі № 921/64/22, від 06.06.2023 у справі № 914/217/22, від 09.04.2024 у справі № 910/6316/23).

8.44. У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку всім доказам, що були надані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.

8.45. З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

8.46. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, враховуючи також доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" в цій частині.

8.47. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.48. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

8.49. Верховний Суд виходить з того, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.50. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.

8.51. Проте, як уже зазначалося вище, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження, а тому і підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду також відсутні.

8.52. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.

8.53. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.54. Твердження скаржника, наведені в касаційній скарзі, практично дублюють надані апеляційному суду, та по суті зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, адже суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, які суди встановили під час вирішення справи.

8.55. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.56. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог - відсутні.

8.57. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.58. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.59. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України - залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення судових рішень (в оскаржуваній частині) без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд