ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/7671/23

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову

1. Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (далі - позивач, ПАТ «Центренерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач, ПрАТ «НЕК «Укренерго»), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 282 131 811,48 грн, з яких 195999462,80 грн - інфляційних втрат, 86 132 348,67 грн - 3% річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов`язання з оплати отриманої електричної енергії для балансування, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість за Договором про участь у балансуючому ринку № 0423-04013 від 30.06.2019.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень, ухвалених у цій справі

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 позов задоволено, стягнуто з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ПАТ «Центренерго» 3% річних в сумі 86 132 348,67 грн, інфляційні втрати в сумі 195999462,80 грн.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт надання позивачем та отримання відповідачем електричної енергії підтверджується відповідними актами купівлі-продажу, які були підписані сторонами без жодних зауважень. Крім того, відповідач не заперечував проти розміру основної заборгованості та сплатив її в повному обсязі вже після того, як було відкрито провадження у справі.

5. Щодо правової природи інфляційних втрат та 3% річних місцевий господарський суд застосував статтю 625 Цивільного кодексу України, вказавши, що за прострочення виконання грошового зобов`язання боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та 3% річних. Місцевий господарський суд зазначив, що ці нарахування не мають характеру штрафних санкцій (на відміну від пені чи штрафу), а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку із знеціненням коштів внаслідок інфляції та користуванням цими коштами боржником.

6. Щодо неможливості зменшення суми нарахувань суд зазначив, що оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то до них не може бути застосована стаття 233 Господарського кодексу України, яка надає суду право зменшувати розмір саме штрафних санкцій.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 в частині стягнення інфляційних втрат змінено. В цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 викладено в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ПАТ «Центренерго» інфляційні втрати в сумі 183 149 455,62 грн. В іншій частині у стягненні інфляційних втрат, - відмовити.». В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 про стягнення 3% річних в сумі 86 132 348,67 грн - залишено без змін.

8. Апеляційний господарський суд не погодився з виснуванням суду першої інстанції про арифметичну правильність нарахованих позивачем сум інфляційних втрат, і здійснивши перевірку розрахунку позивача, встановив їх обґрунтованість в сумі 183 149 455,62 грн.

9. Суд апеляційної інстанції виснував, що підстав для зменшення відсотків річних, під час нарахування відповідачу встановлених статтею 625 ЦК України трьох відсотків річних у спірних правовідносинах не встановлено та відповідачем не доведено.

Касаційна скарга

10. Не погодившись у повній мірі із ухваленими у цій справі судовими рішеннями, ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 в частині задоволених позовних вимог ПАТ «Центренерго» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 14284473,39 грн, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

11. У поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

12. В обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми статті 625 Цивільного кодексу України та статті 236 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, від 25.08.2020 у справі №924/534/19, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 щодо необхідності заокруглення до десяткового числа після коми при визначені сукупного індексу інфляції при проведенні нарахувань інфляційних втрат, що, на думку скаржника, призвело до винесення судових рішень про стягнення завищених інфляційних втрат.

13. Позивач - ПАТ «Центренерго», своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, відповідний відзив до Верховного Суду не подав.

14. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго» наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що подана у цій справі касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

16. Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (щодо необхідності заокруглення до десяткового числа після коми при визначені сукупного індексу інфляції при проведенні нарахувань інфляційних втрат), викладених у постановах Верховного Суду, наведених у пункті 12 цієї постанови.

17. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

18. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

19. Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 зазначила, що разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20.

20. У справі, що переглядається, предметом спору є стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ПАТ «Центренерго» інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань за Договором про участь у балансуючому ринку № 0423-04013 від 30.06.2019.

21. Водночас предметом касаційного розгляду є судові рішення виключно в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПрАТ НЕК «Укренерго» інфляційних втрат у розмірі 14 284 473,39 грн.

22. Колегія суддів звертає увагу, що скаржник в доводах касаційної скарги не заперечує ані факту існування грошового зобов`язання перед позивачем, ані факту його прострочення, ані права останнього на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Фактично єдиним аргументом незгоди ПрАТ НЕК «Укренерго» з оскаржуваними судовими рішеннями є арифметичний розрахунок частини інфляційних втрат, а саме у розмірі 14 284 473,39 грн, про що свідчить наданий скаржником контррозрахунок.

23. У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

24. Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, на яку посилається скаржник.

25. У даній справі (910/7671/23), оцінивши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, апеляційний господарський суд здійснив власний перерахунок заявлених позивачем нарахувань за допомогою інформаційно-аналітичної системи LIGA360 (раніше - «Ліга: Закон»), та встановив, що за деякими рахунками здійснено невірний розрахунок інфляційних нарахувань.

26. У зв`язку з чим, апеляційний господарський не погодився з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 195 999 462,80 грн, оскільки за його розрахунком до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 183 149 455,62 грн.

27. Верховний Суд зауважує, що допустимість використання інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «Ліга: Закон» є усталеною практикою, зокрема, викладеною у постановах Верховного Суду від 25.11.2025 у справі № 910/11325/23, від 01.07.2025 у справі №910/18308/21.

28. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи встановлені фактичні обставини цієї справи, апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, здійснивши його математичне коригування, встановив його відповідність умовам договору та приписам чинного законодавства, водночас скаржник, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині, зокрема стверджуючи, що не здійснено заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми, фактично просить суд касаційної інстанції переоцінити докази у цій справі.

29. Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 27.02.2025 у справі № 910/16282/23, від 25.11.2025 у справі № 910/11325/23, від 09.04.2026 у справі № 910/14304/23.

30. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86, 300 ГПК України.

31. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є повноваженням судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

32. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

33. Крім того, в контексті спірних правовідносин Верховний Суд вважає за необхідне звернутись до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відповідно до якого правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та надавати оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

34. Верховний Суд зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

35. З огляду на викладене в пункті 28 цієї постанови, Верховний Суд не вбачає неузгодженості застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях із їх застосуванням Верховним Судом у зазначених скаржником постановах від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

36. З аналогічних підстав, зазначених в пункті 35 цієї постанови, не заслуговують на увагу і посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, від 25.08.2020 у справі № 924/534/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

37. Отже, підсумовуючи викладене, Верховний Суд вбачає, що передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження у цьому разі не знайшла свого підтвердження, за відсутності її належного обґрунтування.

38. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

39. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

40. У цій справі скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених ними судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

41. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувались, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд