ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/8937/25

4. Приватна компанія з обмеженою відповідальністю Голденберг Ассетс Лтд (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd, далі - Приватна компанія Голденберг Ассетс Лтд) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про стягнення 46 617 617,30 грн, з яких 15 974 709,00 грн безпідставно збережених коштів, 26 132 788,40 грн інфляційних втрат та 4 510 119,90 грн 3% річних.

5. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Київська міська рада набула та продовжує утримувати 15 974 709,00 грн коштів, сплачених покупцем земельної ділянки площею 0,5237 га для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення, кінцевим набувачем якої (ділянок на які її було поділено) був позивач.

6. За твердженнями Приватної компанії Голденберг Ассетс Лтд після визнання недійсним у судовому порядку відповідного рішення Київської міської ради, укладеного договору купівлі-продажу та витребування земельних ділянок у позивача, як їх останнього набувача, утримання цих коштів відповідачем є безпідставним, а тому вони підлягають стягненню на користь позивача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зі здійсненими передбаченими частиною другою статті 625 цього Кодексу нарахуваннями на них.

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/8937/25 зазначений позов було задоволено. Стягнуто з Київської міської ради на користь Приватної компанії Голденберг Ассетс Лтд 15 974 709,00 грн безпідставно збережених коштів, 26 132 788, 40 грн інфляційних втрат, 4 510 119,90 грн 3% річних.

8. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обов`язок Київської міської ради повернути отримані за недійсним договором кошти виник одразу після їх отримання, а право у позивача вимагати їх повернення та нарахування 3% річних та інфляційних втрат на таку суму - з моменту придбання ним земельних ділянок (2015 рік), незаконно проданих відповідачем та які врешті перейшли у власність позивача та були у нього витребувані у судовому порядку за результатами розгляду справи № 910/21329/17.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі № 910/8937/25 зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

10. У цій постанові апеляційний господарський суд серед іншого звернув увагу на те, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 02.10.2013 у справі № 757/8077/13, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5237 га, укладений 01.07.2010 між Київської міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Престижбудсервіс» (далі - ТОВ «Престижбудсервіс»), набрало законної сили 26.12.2013 (тобто, коли було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва у справі № 757/8077/13), а тому саме з 26.12.2013 у відповідача виник обов`язок повернути кошти у розмірі 15 974 709,00 грн, правова підстава набуття яких (договір купівлі-продажу від 01.07.2010) відпала. Заразом період нарахування 3% річних (11.12.2015 - 09.05.2025) та інфляційних втрат (грудень 2015 року - квітень 2025 року), зазначений позивачем у позові, не суперечить такому висновку, позаяк у позивача право вимагати повернення спірних коштів та нарахування 3% річних та інфляційних втрат на відповідні кошти виникло з моменту придбання ним земельних ділянок, незаконно проданих відповідачем та які врешті перейшли у власність позивача і були у нього витребувані судовими рішеннями у справі №910/21329/17.

11. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 заяву Приватної компанії Голденберг Ассетс Лтд про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн таких витрат. У решті зазначеної заяви у задоволенні відмовлено.

12. Враховуючи подане відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, зважаючи на складність справи, суд дійшов висновку, що зазначена заява підлягає частковому задоволенню на суму 30 000,00 грн (10 000,00 грн витрат за подання відзиву на апеляційну скаргу + 10 000,00 грн за участь адвоката позивача у двох судових засіданнях + 10 000,00 грн «гонорар успіху»). В іншій же частині у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката (тобто, в розмірі 45 000,00 грн) суд апеляційної інстанції відмовив.

Касаційна скарга

13. Не погодившись, зокрема, із ухваленими у цій справі рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2025, постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 та додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026, Київська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить ці судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарг

14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій у даному випадку є підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15. На обґрунтування цих підстав касаційного оскарження у касаційній скарзі Київської міської ради, зокрема, наведено, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували норми права (статтю 625 ЦК України у зв`язку зі статтею 257 цього Кодексу) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, у відповідності до яких:

- згідно зі статтею 625 ЦК України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову (постанова об`єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17);

- у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Тому звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02.04.2020 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24);

- стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.08.2017 по 22.11.2023 є можливим лише за період з 23.11.2020 по 22.11.2023 (тобто за останні три роки, що передували подачі заяви про збільшення позовних вимог від 22.11.2023), оскільки позовна давність для вимог, нарахованих за вказаний період, станом на 02.04.2020 спливла, а продовження строків позовної давності з 02.04.2020 (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану) можливо лише у разі, якщо позовна давність на момент введення карантину (тобто станом на 02.04.2020) не спливла (постанова Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 916/574/15-г);

- главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України); враховуючи, що позивач звернувся за стягненням інфляційних втрат і річних відсотків за весь період прострочення платежу, то суд повинен встановити, чи дотримано позовну давність (постанова Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №3-1522гс16);

- як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 11.08.2021 у справі № 344/2483/18 та від 12.04.2023 року у справі № 461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійсним оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним. При цьому Велика Палата Верховного Суду не може погодитись з висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 905/1313/18, про те, що зобов`язання продавця повернути кошти, сплачені йому за розірваним договором купівлі-продажу, виникло з набранням чинності рішенням суду від 16.01.2017 у справі № 905/1290/16 про стягнення з нього цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, тоді як договір купівлі-продажу був розірваний судовим рішенням від 31.08.2010 у справі № 905/3512/13, цим же рішенням покупця було зобов`язано повернути придбане за договором майно. Отже, саме з набранням законної сили рішенням суду у справі № 905/3512/13 про розірвання договору та зобов`язання покупця повернути придбане майно відпала підстава набуття продавцем коштів, сплачених йому покупцем за це майно. Саме з цього моменту у продавця виник обов`язок повернути безпідставно утримані кошти покупцю, а не з моменту набранням чинності рішенням суду у справі № 905/1290/16 про стягнення з нього цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, яке в цьому випадку було механізмом примусового виконання продавцем свого обов`язку з повернення безпідставно утриманих коштів, який він не виконав добровільно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

16. Наведеним скаржник обґрунтовує підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

17. До того ж у касаційній скарзі відповідач зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 1212 ЦК України, а саме щодо виникнення обов`язку первісного продавця повернути безпідставно утримані кошти на користь останнього покупця у разі укладення кількох договорів купівлі-продажу, коли первісний продавець та кінцевий покупець не пов`язані жодними договірними зобов`язаннями спільно укладеного договору купівлі-продажу (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

18. Викладені у касаційній скарзі інші аргументи Київської міської ради стосуються того, що судами попередніх інстанцій належним чином не було ураховано встановленого судовими рішеннями у справі № 910/21329/17, а також не було взято до уваги, що саме ці рішення, якими витребувано спірні земельні ділянки у позивача (у тому числі і постанова Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 910/21329/17), засвідчують, що відповідна підстава відпала і продавець (Компанія з обмеженою відповідальністю «Сенатум Холдінг Лімітед») зобов`язаний повернути покупцю (Приватній компанії Голденберг Ассетс Лтд) кошти. У зв`язку з цим, Київська міська рада також наполягає на тому, що не є належним відповідачем у цій справі.

19. Приватна компанія Голденберг Ассетс Лтд подала відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому просить залишити її без задоволення, а ухвалені у цій справі рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 залишити без змін.

20. У відзиві позивач серед іншого зазначає, що висновки Верховного Суду щодо застосування правових норм, на які посилається скаржник висловлено у справах з неподібними правовідносинами, зауважуючи при цьому, що наведене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 (на яку також міститься вказівка у касаційній скарзі), при розгляді цієї справи, зокрема, судом апеляційної інстанції було ураховано.

21. Заразом з огляду на зміст висновків Верховного Суду, які цитує скаржник, позивач у відзиві зауважує, що клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності має бути заявленим до суду першої інстанції і лише у виключних випадках може заявлятися до апеляційного господарського суд, про те відповідачем у цьому разі такого взагалі зроблено не було.

22. Також, за твердженнями Приватної компанії Голденберг Ассетс Лтд, на обґрунтування передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження відповідачем не вказано, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, не обґрунтовано необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору та не мотивовано у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, як і не вказано, як саме, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

23. Крім того, на підтвердження своєї позиції щодо наявності підстав для задоволення заявленого ним позиву позивач у відзиві посилається на низку постанов Верховного Суд із висновками щодо застосування статті 1212 ЦК України. Водночас на спростування відповідних доводів скаржника Приватна компанії Голденберг Ассетс Лтд зазначає, що компанія, яка придбала земельну ділянку у відповідача, як і компанія, яка надалі продала її позивачу, наразі ліквідовані, а тому відповідні кошти мають бути сплачені саме Київською міською радою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

24. Як з`ясували суди попередніх інстанцій, 23.04.2009 Київська міська рада прийняла рішення № 343/1399 «Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Престижбудсервіс» [ТОВ «Престижбудсервіс»] для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Городецького, 6-А у Печерському районі м. Києва», яким:

- погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки за названою адресою;

- затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 15 974 709,00 грн на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 29.07.2008);

- вирішено продати ТОВ «Престижбудсервіс» земельну ділянку площею 0,5237 га за 15 974 709,00 грн для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення, яка перебуває в оренді у ТОВ «Престижбудсервіс» згідно з договором від 18.08.2008 № 82-6-00510;

- затверджено умови продажу ТОВ «Престижбудсервіс» цієї земельної ділянки та доручено Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації, далі КМДА) забезпечити оформлення у двотижневий термін договору купівлі-продажу земельної ділянки. Після повної сплати вартості земельної ділянки має бути оформлено та видано ТОВ «Престижбудсервіс» в установленому порядку державний акт на право власності.

25. На підставі цього рішення 01.07.2010 Київська міська рада та ТОВ «Престижбудсервіс» уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 586, за умовами якого продавець продав, а покупець придбав земельну ділянку, розташовану на вулиці Архітектора Городецького, 6-А у Печерському районі м. Києва, загальною площею 0,5237 га, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0039, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації. Земельна ділянка продана для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення (пункти 1.1, 1.2).

26. Згідно з пунктом 2.1 цього договору ціна продажу земельної ділянки ? 15 974 709, 00 грн. В рахунок цієї суми покупцем було сплачено продавцеві аванс у розмірі 6 685 912,03 грн.

27. У довідці від 13.06.2025 № 057-7732 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив, що решта вартості земельної ділянки, яка підлягала сплаті та становила 9 288 796, 97 грн, була сплачена ТОВ «Престижбудсервіс» у повному обсязі (останній платіж 10.12.2013). Копії витягів із виписок щодо надходження коштів ТОВ «Престижбудсервіс» згідно з договором долучені, як додатки, до цієї довідки.

28. Разом з цим суди попередніх інстанцій встановили, що у господарських судах розглядалася справа № 910/21329/17 за первісним позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватної компанії Голденберг Ассетс ЛТД, треті особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор», Товариство з обмеженою відповідальністю «Городецький пасаж», Компанія Сенатум Холдінгс Лімітед (виключено зі складу учасників справи ухвалою від 29.02.2024), про витребування земельних ділянок та за зустрічним позовом Приватної компанії Голденберг Ассетс ЛТД до Київської міської ради, за участю тих самих третіх осіб, про стягнення шкоди у розмірі 135 940 000, 00 грн.

29. Первісний позов у зазначеній справі було обґрунтовано тим, що рішення Київської міської ради та укладений на його підставі договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки в судовому порядку визнані недійсними, що згідно зі статтею 388 ЦК України дає підстави для витребування цієї ділянки у відповідача, як останнього набувача майна, на користь його власника - територіальної громади міста Києва.

30. Натомість вимоги зустрічного позову обгрунтовувалися тим, що витребування земельних ділянок у Приватної компанії Голденберг Ассетс ЛТД знаходиться в нерозривному зв`язку з встановленням незаконності рішення органу місцевого самоврядування та незаконності подальших дій з його реалізації, тому з позивача за первісними позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Київської міської ради слід стягнути 135 940 000 грн, що відповідає дійсній ринковій вартості земельних ділянок, що витребовуються, та є розміром шкоди за вилучення майна з власності останнього його набувача.

31. Як було встановлено судами у справі № 910/21329/17:

- згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів КМДА від 01.07.2010 № 1850-д право на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з такими обмеженнями (обтяженнями): ухвала Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2009 у справі № 2-3469/2009; ухвала Печерського районного суду міста Києва від 07.05.2010 № 2-136/2010 щодо скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2009; ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10 стосовно скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Апеляційного суду міста Києва від 30.06.2010, якою ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07.05.2010 залишено без змін;

- наведене свідчить про наявність судових та досудових спорів щодо спірної земельної ділянки упродовж 2009-2010 років;

- 06.07.2010 ТОВ «Престижбудсервіс» видано державний акт № 02-8-00286 на право власності на спірну земельну ділянку;

- у подальшому постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.05.2011 у справі № 2а-96/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 343/1399 про продаж земельної ділянки ТОВ «Престижбудсервіс». Під час розгляду вказаної справи суди встановили, що продана ТОВ «Престижбудсервіс» земельна ділянка є прибудинковою територією житлових будинків № 4 та № 6 на вулиці Архітектора Городецького у місті Києві та включає в себе проїзд між зазначеними будинками, а також використовується для експлуатації та обслуговування житлового будинку № 4;

- рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02.10.2013 у справі № 757/8077/13, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.12.2013, визнано недійсним договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки;

- проте під час апеляційного перегляду справи № 757/8077/13, а саме 10.12.2013, ТОВ «Престижбудсервіс» як продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю «Городецький пасаж» (далі - ТОВ «Городецький пасаж») як покупець уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,5237 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0039, за 16 550 000,00 грн без ПДВ;

- ТОВ «Городецький пасаж» у свою чергу відчужило вказану земельну ділянку Компанії з обмеженою відповідальністю Сенатум Холдінгс Лімітед на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2013 за ціною 16 750 000,00 грн (2 095 584,00 доларів США за курсом НБУ станом на дату підписання договору);

- надалі ТОВ «Будгеопроект» виконало роботи зі складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,5237 га по вул. Архітектора Городецького, 6-А, внаслідок чого було створено 3 нові земельні ділянки;

- 11.12.2015 між Компанією з обмеженою відповідальністю Сенатум Холдінгс Лімітед, як продавцем, та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю Голденберг Ассетс Лтд, як покупцем, укладено договори купівлі-продажу, за умовами яких продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належні продавцю на праві приватної власності земельні ділянки: 1) площею 0,06 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0170, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 13-Б, за ціною 81 345,00 доларів США; 2) площею 0,2862 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0171, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 4-Б, за ціною 388 012,00 доларів США; 3) площею 0,1775 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0172, розташовану за адресою: м. Київ, вулиця Архітектора Городецького, 8-А, за ціною 240 643,00 доларів США;

- з огляду на поділ первісної земельної ділянки Прокурором було заявлено вимоги про витребування у відповідача (Приватної компанії Голденберг Ассетс ЛТД) на користь територіальної громади міста Києва трьох новоутворених земельних ділянок.

32. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/21329/17, надалі залишеним у силі постановою Верховного Суду від 04.12.2024, позов Прокурора було задоволено, витребувано від Приватної компанії Голденберг Ассетс ЛТД на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради вищевказані земельні ділянки.

33. За висновками місцевого господарського суду, з якими погодився Верховний Суд, спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі вже згадуваного рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 343/1399, яке скасовано в судовому порядку через його незаконність, а волі територіальної громади міста Києва на таке вибуття не було. За таких обставин виникли правові підстави для витребування земельних ділянок в порядку ЦК України.

34. Крім того, судовим рішенням у справі № 757/8077/13-ц (за позовами фізичних осіб до ТОВ «Престижбудсервіс», Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів КМДА про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державного акта, державної реєстрації) встановлено, що земельна ділянка, яка була продана ТОВ «Престижбудсервіс», є прибудинковою територією житлових будинків № 4 та № 6 по вул. Архітектора Городецького у м. Києві, єдиним проїздом між зазначеними будинками та частиною скверу, а вказані житлові будинки № 4 та № 6 мають входи до парадних через єдиний міжбудинковий проїзд.

35. З огляду на це, суд касаційної інстанції у справі № 910/21329/17 наголосив на тому, що з урахуванням явно видимих зовнішніх ознак спірних земельних ділянок місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що, як Приватна компанія Голденберг Ассетс ЛТД, так і попередні власники цих земельних ділянок (надалі поділеної земельної ділянки) були обізнані про існування вищевказаних обставин, відтак, проявивши розумну обачність, відповідач міг і повинен був знати, що на спірних земельних ділянках розташований проїзд до житлових будинків (а також споруди Київського метрополітену), з урахуванням чого набуття таких ділянок у власність не може бути правомірним. Тож Верховний Суд вказав на правильність висновку суду першої інстанції, згідно з яким Приватна компанія Голденберг Ассетс ЛТД не є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок.

36. Зважаючи на викладені фактичні обставини, Приватна компанія Голденберг Ассетс ЛТД звернулася до суду з позовом про стягнення з Київської міської ради 15 974 709,00 грн безпідставно збережених від про продажу відповідної земельної ділянки коштів та нарахованих на них з моменту придбання позивачем цього майна 26 132 788,40 грн інфляційних втрат та 4 510 119,90 грн 3% річних, що і розглядався господарськими судами у цій справі.

37. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені фактичні обставини справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Київської міської ради підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

39. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

40. Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

41. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як з дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, з дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

42. Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та безпідставно збагатило його.

43. Безпідставне збагачення може полягати як у так званому фактичному збагаченні, коли набувач, не набувши права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в юридичному збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.

44. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

45. Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

46. Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача майна, що набуто поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї, якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18).

47. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).

48. Предметом спору у справі, що переглядається (№ 910/8937/25), є заявлена у порядку статті 1212 ЦК України грошова вимога щодо повернення безпідставно збережених коштів, що є вартістю майна (земельної ділянки, у подальшому поділеної на декілька ділянок), за яку його було відчужено відповідачем (Київською міською радою).

49. Така вимога заявлена позивачем (Приватною компанією Голденберг Ассетс ЛТД), як останнім набувачем цього майна, у якого його було витребувано, з огляду, зокрема, на обставини протиправності та скасування у судовому порядку рішення зазначеного органу місцевого самоврядування щодо відчуження цього майна та недійсності договору його купівлі-продажу,

50. Ураховуючи невиконання Київською міською радою обов`язку із повернення безпідставно збережених коштів, Приватна компанія Голденберг Ассетс ЛТД також просить стягнути з відповідача передбачені статтею 625 ЦК України нарахування за порушення грошового зобов`язання за період з моменту придбання позивачем спірного майна (земельних ділянок) до 09.05.2025, тобто майже до моменту подання позову у цій справі.

51. При цьому у даному випадку позовні вимоги заявлено саме до Київської міської ради, позаяк, зокрема, юридична особа, у якої Приватна компанія Голденберг Ассетс ЛТД придбала відповідні земельні ділянки, наразі ліквідована.

52. Зі змісту оскаржуваних судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів, ухвалених у цій справі, вбачається, що ними було досліджено та оцінено доводи сторін справи № 910/8937/25 крізь призму предмета, підстав позову та кола доказування, які входять у таку категорію справ.

53. Заразом судами попередніх інстанцій були ураховані у тому числі встановлені остаточними судовими рішеннями, що набрали законної сили, у інших судових справах обставини неправомірності рішення Київської міської ради про відчуження спірного майна (відповідної земельної ділянки) та недійсності укладено нею договору з його продажу, у зв`язку із чим зроблено висновки про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у порядку застосування статті 1212 ЦК України.

54. Верховний Суд вважає такі висновки місцевого та апеляційного господарських судів законними та обґрунтованими.

55. Інакше правозастосування за встановлених у цій конкретній справі фактичних обставин на переконання Верховного Суду свідчило б про покладення на позивача надмірного тягаря та не досягло б справедливого балансу між інтересами сторін, ураховуючи, зокрема, вчинення самим органом місцевого самоврядування порушень при відчуженні спірного майна та присудження на користь територіальної громади в його особі витребування цього майна у Приватної компанії Голденберг Ассетс ЛТД, а також зважаючи на ту обставину, що юридична особа, у якої позивач придбав відповідне майно, вже ліквідована.

56. Цим підтверджується, як обґрунтованість заявлених у справі № 910/8937/25 позовних вимог, так і правомірність їх заявлення саме до Київської міської ради, а заразом і підтверджується помилковість протилежних аргументів скаржника.

57. Доводи касаційної скарги відповідача наведеного не спростовують та полягають, зокрема, у безпідставному посиланні останнього на неврахування судами попередніх інстанцій висновків суду касаційної інстанції у справах, правовідносини у яких не є подібними.

58. Натомість неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в інший спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив суд касаційної інстанції в іншій справі.

59. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження не урахування відповідного правового висновку.

60. Цитування відповідачем у касаційній скарзі окремих висновків суду касаційної інстанції, викладених у постановах у справах, фактичні обставини в яких є відмінними, а правовідносини - неподібними до правовідносин, що склалися у справі № 910/8937/25, не є належним правовим обґрунтуванням передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.

61. У контексті справ, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вбачає, що у справі № 922/4099/17 розглядався позов про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням товариством своїх зобов`язань за контрактом про продаж техніки та запасних частин, у справі № 903/602/24 вирішувався спір про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих через неналежне виконання відповідачем умови договору та прострочення оплати виконаних робіт та наданих послуг, у справі № 916/574/15-г було заявлено позов про стягнення боргу заборгованості, пені, інфляційних втрат, та 3% річних, обґрунтований неналежним виконанням замовником умов договору про закупівлю робіт за державні кошти, у справі ж № 3-1522гс16 йшлося про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати робіт за договором підряду, заборгованість за що було стягнуто судовими рішеннями, ухваленими у іншій судовій справі.

62. Отже, хоча у всіх цих справах і були заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, проте правовідносини у них (зокрема, за фактичними та юридичним підставами заявлених позовів, а також встановленими обставинами, що мають юридичне значення для вирішення спору) не є подібними до спірних правовідносин, які виникли між сторонами справи № 910/8937/25.

63. Заразом процитовані скаржником висновки із ухвалених у зазначених справах постанов Верховного Суду та Верховного Суду України стосуються питання перебігу позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які було сформульовано, з огляду на встановлені фактичні обставин справ, що переглядалися.

64. При цьому, оскільки суд може вирішити питання про застосування наслідків спливу позовної давності лише у разі, якщо стороною справи заявлено про це, а у справі № 910/8937/25 відповідачем такого клопотання не заявлялось (на що доречно звертає увагу Приватна компанія Голденберг Ассетс ЛТД у відзиві на касаційну скаргу), у даному випадку це питання не поставало перед судами попередніх інстанцій та не вирішувалося ними, а тому відповідні висновки Верховного Суд, на які посилається скаржник, не могли бути ураховані при ухваленні оскаржуваних судових рішень та за таких обставин не є релевантними.

65. Тож відповідні доводи касаційної скарги відповідача не можуть бути ураховані Верховним Судом у контексті оцінки правильності здійсненого судами попередніх інстанцій правозастосування, позаяк правові норми, що визначають порядок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах (зокрема, до вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних) ними правомірно не застосовувались за відсутності дотримання обов`язкової умови щодо заявлення відповідачем про це.

66. Водночас щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 суд касаційної інстанції вбачає, що на висновки висловлені у ній посилався як апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові, так і скаржник у поданій касаційній скарзі.

67. Заразом за своїм змістом сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній справі висновки узагальнено зводяться до того, що обов`язок повернути безпідставно отримані кошти виникає з моменту отримання цих коштів, а не з моменту набрання законної сили судового рішення про їх стягнення.

68. При цьому, ухвалюючи постанову від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.08.2021 у справі № 344/2483/18 та від 12.04.2023 у справі № 461/4066/21) про те, що зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним.

69. Проаналізувавши наведене, Верховний Суд вбачає, що за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, яка переглядається, урахуванню підлягає те, що у даному випадку спір про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та стягнення нарахованих на них інфляційних втрат та 3% річних розглядається в межах однієї судової справи, сторони цієї справи у договірних правовідносинах у контексті спору, що виник, ніколи не перебували. До того ж позивач став набувачем спірного майна (земельних ділянок), вартість якого на момент його першого продажу він визначає безпідставно збереженими коштами, вже після визнання укладеного Київською міською радою договору про продаж цього майна недійсним. До моменту ж витребування спірного майна (тобто, до моменту набрання законної сили рішенням суду про це) у відповідача не могло виникнути обов`язку повернути відповідні кошти саме Приватній компанії Голденберг Ассетс ЛТД, як його останньому набувачу.

70. Отже, Верховний Суд констатує, що безпідставність збереження Київською міською радою відповідних коштів по відношенню до позивача виникла з моменту витребування у останнього відповідних земельних ділянок, а саме з моменту набрання законної сили рішенням у справі № 910/21329/17. Тому доводи касаційної скарги відповідача з приводу застосування статті 1212 ЦК України у контексті виникнення обов`язку первісного продавця повернути безпідставно утримані кошти на користь останнього покупця знайшли своє підтвердження (тобто, підтвердилася передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження).

71. Водночас при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій наведеного не урахували, внаслідок чого неправильно визначили період прострочення грошового зобов`язання відповідача, а тому і період за який з нього підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на безпідставно утримані ним кошти.

72. Цим підтверджується неправильність здійсненого місцевим та апеляційним господарським судами застосування правових норм при вирішенні спору у цій частині позовних вимог, і заразом, як вже зазначено, це свідчить про часткове підтвердження доводів касаційної скарги Київської міської ради (зокрема, пункт 17 цієї постанови).

73. Ураховуючи наведене (і одночасно разом з тим), Верховний Суд вбачає, що правильними періодами нарахування 3% річних та інфляційних втрат у цьому разі є 05.12.2024 - 09.05.2025 і грудень 2024 року - квітень 2025 року відповідно, у зв`язку з чим судові рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних підлягають зміні, позаяк за вказані періоди з Київської міської ради на користь Приватної компанії Голденберг Ассетс ЛТД має бути присуджено до стягнення 914 428, 37 грн інфляційних втрат та 204 729, 54 грн 3% річних. У решті ж позовних вимог Приватної компанії Голденберг Ассетс ЛТД про стягнення передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань (тобто у стягненні з Київської міської ради 25 218 360,03 грн інфляційних втрат та 4 305 390,36 грн 3% річних) слід відмовити.

74. При цьому Верховний Суд зазначає, що за встановлення судами попередніх інстанцій у повній мірі всіх фактичних обставин справи, що переглядається, відсутня необхідність у направленні цієї справи у тому числі і у відповідній частині на новий розгляд.

75. Інші аргументи, твердження та заперечення, неведені у касаційній скарзі Київської міської ради, не охоплююся визначеними скаржником підставами касаційного оскарження, підставами відкриття касаційного провадження у справі № 910/8937/25 не слугували, а отже не досліджуються та не оцінюються Верховним Судом.

76. Безвідносно до викладеного, зокрема, доводи відповідача про не урахування судами попередніх інстанцій встановленого у судовій справі № 910/21329/17 повністю спростовуються наведеним у пунктах 31-35 цієї постанови. До того ж за своїм змістом ці твердження спрямовані на переоцінку фактичних обставин, що згідно з вимогами частини другої статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

77. Заразом жодних доводів щодо оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026, якою вирішувалося питання про розподіл витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, касаційна скарга Київської міської ради не містить. При цьому за обставин часткового задоволення названим додатковим судовим рішення заяви позивача про покладення на відповідач вказаних витрат та за умови зміни основного судового рішення лише у відповідній частині Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового судового рішення і як невід`ємної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі № 910/8937/25 (вважає співмірним відповідний розподіл витрат на правову допомогу і при частковому задоволенні позовних вимог).

78. В свою чергу аргументи відзиву Приватної компанії Голденберг Ассетс ЛТД приймаються Верховним Судом у тій мірі, що відповідає викладеному у цій постанові, однак з урахування того, що належних доводів, які б свідчили про помилковість вищевикладених висновків щодо неправильного визначення судами попередніх інстанцій періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, за який відповідні нарахування підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, цей відзив не містить.

79. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

80. За змістом частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

81. Підсумовуючи все викладене, Верховний Суд зазначає, що у цій справі наявні підстав для часткового задоволення касаційної скарги Київської міської ради, зміни судових рішень судів попередніх інстанцій по суті спору в частині позовних вимог про стягнення з позивача на користь відповідача інфляційних втрат та 3% річних. Ухвалену ж у справі № 910/8937/25 додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

82. Оскільки Суд частково задовольняє касаційну скаргу Київської міської ради та змінює оскаржувані судові рішення по суті спору у зазначеній частині, за правилами статті 129 ГПК України суд касаційної інстанції змінює здійснений місцевим господарським судом розподіл судового збору, а також у відповідній частині стягує з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд