ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 521/15627/24

Описова частина

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця, у якому просив визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. в частині винесення постанови від 03 вересня 2024 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 03 вересня 2024 року.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що 26 вересня 2012 року на виконання рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 26 жовтня 2010 року у справі N? 2-879/10 було видано виконавчий лист N? 2-879/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АБ «Укгазбанк» заборгованості по тілу кредиту - 56 360,64 дол. США, що за курсом НБУ становить 445 812,66 грн; заборгованості по процентам - 11 796,75 дол. США, що за курсом НБУ становить 93 312,29 грн; заборгованості за пенею за несвоєчасну сплату процентів - 14 915,59 грн; штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки - 27 900,00 грн, а всього 68 157,39 дол. США, що за курсом НБУ становить 539 124,95 грн та 42 815,59 грн, на загальну суму 581940,54 грн.

Боржником за даним виконавчим листом є ОСОБА_1 , стягувачем - АБ «Укгазбанк». Строк пред`явлення виконавчого листа до виконавчої служби - один рік.

На підставі виконавчого листа за N? 2-879/10 від 26 вересня 2012 року Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та Малиновським відділом державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області здійснювалися виконавчі провадження, що підтверджується відмітками на зазначеному виконавчому листі, зокрема: про завершення виконавчого провадження вперше 20 жовтня 2014 року згідно пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»; про завершення виконавчого провадження вдруге 12 грудня 2016 згідно пункту 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

25 листопада 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

Таким чином, виконавче провадження № НОМЕР_2 було відкрито по спливу більш ніж одного року після повернення виконавчого документа стягувачу.

Із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання АБ «Укгазбанк» не зверталося.

У зв`язку з цим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Притуляка В. М.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2022 року у справі №521/653/20 було визнано незаконною та скасовано постанову приватного виконавця Притуляка В. М. від 25 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду від 14 вересня 2012 року Малиновського районного суду м. Одеси по справі N? 2-879/10.

Проте, 25 червня 2024 року ОСОБА_1 дізнався про винесення 14 березня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В. М. постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-879/2010, виданого 26 вересня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АБ «Укгазбанк» - заборгованості по тілу кредиту 56 360,64 дол. США; - заборгованість за процентами 11 796,75 дол. США; - заборгованості за пенею за несвоєчасну сплату процентів - 14 915,59 грн; - штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки - 27 900,00 грн. А всього 68 157,39 дол. США та 42 815,59 грн.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця Притуляка В. М. (справа № 521/11196/24). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, вказану скаргу залишено без задоволення.

02 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В. М. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

В подальшому ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників дізнався, що 03 вересня 2024 року приватним виконавцем Притуляком В. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-879/2010, виданого 26 вересня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси.

Вважає, що виконавче провадження № НОМЕР_1 було відкрито поза межами річного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, у зв`язку із чим виконавчий лист підлягав поверненню стягувачу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», чого приватним виконавцем Притуляка В. М. зроблено не було.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М., заінтересована особа - АБ «Укргазбанк», залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В. М. 03 вересня 2024 року правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, оскільки передбачений законом строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплинув, а отже підстави для задоволення скарги відсутні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

17грудня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника- адвоката Копаньова О. В. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року у вказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

19 січня 2026 року на адресу Верховного Суду від АБ «Укргазбанк» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому стягувач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

04 квітня 2026 року ОСОБА_1 направив до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку письмові пояснення, у яких підтримав вимоги касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

30 січня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Інни Андросюк від 03 червня 2026 року № 618/0/226-26 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Зайцева А. Ю. справу № 521/15627/24 (провадження № 61-16122св25) призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В., у складі колегії суддів: Воробйова І. А., Зайцев А. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 26 вересня 2012 року на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2010 року у справі N? 2-879/10 було видано виконавчий лист N? 2-879/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на користь АБ «Укгазбанк» заборгованості по тілу кредиту - 56 360,64 дол. США, що за курсом НБУ становить 445 812,66 грн; заборгованості по процентам - 11 796,75 дол. США, що за курсом НБУ становить 93 312,29 грн; заборгованості за пенею за несвоєчасну сплату процентів - 14 915,59 грн; штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки - 27 900,00 грн, а всього 68 157,39 дол. США, що за курсом НБУ становить 539 124,95 грн та 42 815,59 грн, на загальну суму 581940,54 грн. Боржником за даним виконавчим листом є ОСОБА_1 , стягувачем - АБ «Укгазбанк». Строк пред`явлення виконавчого листа до виконавчої служби - один рік.

На підставі виконавчого листа за N? 2-879/10 від 26 вересня 2012 року Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та Малиновським відділом державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області здійснювалися виконавчі провадження, що підтверджується відмітками на зазначеному виконавчому листі: - виконавче провадження, яке було відкрито вперше та завершено - 20 жовтня 2014 року згідно пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»; виконавче провадження вдруге було завершено - 12 грудня 2016 згідно пункту 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

25 листопада 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

17 січня 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до Малиновського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії приватного виконавця Притуляка В. М.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2022 року у справі № 521/653/20 було визнано незаконною та скасовано постанову приватного виконавця Притуляка В. М. від 25 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду від 14 вересня 2012 року Малиновського районного суду м. Одеси по справі N? 2-879/10.

15 березня 2023 року приватний виконавець Притуляк В. М. повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Також судами встановлено, що у травні 2021 року ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа від 26 вересня 2012 року таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19грудня 2023 року у справі № 2-879/10 заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа від 26 вересня 2012 року таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

14 березня 2024 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа N? 2-879/10 від 26 вересня 2012 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 28 серпня 2024 року по справі № 521/11196/24, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 14 березня 2024 року та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. усунути порушення прав заявника шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 14 березня 2024 року.

02 вересня 2024 року приватний виконавець Притуляк В. М. повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

03 вересня 2024 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. за виконавчим листом № 2-879/10 від 26 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції ґарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України № 1404-VIIIвід 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон України № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом України № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону України № 1404-VIIIдо виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14ц (провадження № 61-20552св18), від 16 лютого 2022 року у справі № 751/214/21 (провадження № 61-18449св21).

Згідно зі статтею 1 Закону України № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIIIвизначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 12 Закону України № 1404-VIIIвиконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Частиною четвертою-п`ятою статті 12 Закону України № 1404-VIIIвстановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника- з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Тлумачення частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону України № 1404-VIIIсвідчить, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується(див. постанову Верховного Суду від 30 грудня 2024 року у справі № 755/11941/22(провадження № 61-520св24)).

Отже, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що АБ «Укргазбанк» вже неодноразово звертався до органу виконавчої служби із заявами про відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, виконавчі листи були повернуті стягувачу.

Таким чином, в даному випадку переривання строку відбувалося неодноразово: 12 грудня 2016 року, 15 березня 2023 року, 02 вересня 2024 року, тобто вже після того, як набрав чинності 05 жовтня 2016 року новий Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, яким збільшено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до трьох років. У такому разі, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, з моменту переривання строку, з одного року автоматично збільшився до трьох років, оскільки строк пред`явлення до виконання за яким не сплив на час набрання чинності цим Законом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанцій, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В. М. 03 вересня 2024 року правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, оскільки передбачений законом трирічний строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплинув, а отже підстави для задоволення скарги відсутні.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду