ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 756/18224/21

У листопаді 2021 року Приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» (далі - ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок»_ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього безпідставно отриманих коштів в розмірі 812 157,35 грн, які були виплачені відповідачу як премії протягом 2017-2020 років.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2024 року стягнуто з ПрАТ «Український інститут з проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 500,00 грн. Дане додаткове рішення не оскаржувалось і є чинним.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року апеляційну скаргу ПрАТ «Український інститут з проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року залишено без змін.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року стягнуто з ПрАТ «Український інститут з проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2025 року постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу ПрАТ «Український інститут з проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» задоволено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року скасовано. Позовні вимоги ПрАТ «Український інститут з проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь вимоги ПрАТ «Український інститут з проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» безпідставно набуті кошти в розмірі 812 157,35 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Лисенко Ганною Олександрівною, задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року скасовано та залишено в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року.

29 червня 2026 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просить стягнути з ПрАТ «Український інститут з проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» сплачений за подання касаційної скарги судовий збір у сумі 19 492,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу, понесені у звязку із розглядом справи, у загальному розмірі 77 000,00 грн, з яких:

-29 000,00 грн - у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції;

-10 000,00 грн у зв`язку із першим переглядом справи в апеляційному порядку;

-5 000,00 грн - у зв`язку із першим переглядом справи в суді касаційної інстанції;

-13 000,00 грн - у зв`язку із другим переглядом справи в суді апеляційної інстанції;

20 000,00 грн - у звязку із другим переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Заява мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 24 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, оскаржувану постанову апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі. Проте судом касаційної інстанції під час винесення цієї постанови не було вирішено питання щодо стягнення судового збору за подання касаційної скарги та витрат на професійну правничу допомогу в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

30 червня 2026 року сторона позивача подала до Верховного Суду заперечення на вказану заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 19 492,00 грн.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасовано й залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 19 492,00 грн.

Крім того, відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Установлено, що правничу допомогу ОСОБА_1 в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій надавав адвокат Лисенко Г. О.

Установлено, що додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2024 року стягнуто з ПрАТ «Український інститут з проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 500,00 грн.

Оскільки Верховний Суд постановою від 24 червня 2026 року скасував оскаржувану постанову апеляційного суду від 18 грудня 2024 року та залишив в силі рішення суду першої інстанції від 05 червня 2024 року, додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення витрат на правову допомогу від 06 серпня 2024 року, як невід`ємна частина основного судового рішення, окремо від нього не оскаржувалось та набрало законної сили, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.

Відповідно до матеріалів справи, заявлений до стягнення розмір витрат 10 000,00 грн у зв`язку із першим розглядом справи в апеляційному порядку було зменшено до 5 000,00 грн згідно з додатковою постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, а згідно з постановою Верховного Суду від 27 серпня 2025 року додаткову постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі відповідач також заявив про відшкодування йому понесених у суді касаційної інстанції витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідач надав такі докази: договір про надання правової допомоги № 1-11/03/2021 від 11 березня 2021 року, додаткову угоду № 1 від 11 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги № 1-11/03/2021 від 11 березня 2021 року, ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акти надання послуг від 07 січня 2022 року, від 29 січня 2022 року від 06 червня 2024 року, від 28 лютого 2025 року, від 25 червня 2026 року із детальним описом робіт, виконаних адвокатом. Факт понесення цих витрат підтверджується квитанціями від 12 січня 2022 року, від 03 лютого 2022 року, від 10 квітня 2023 року, від 06 червня 2023 року, від 01 серпня 2023 року, від 11 березня 2024 року, від 05 червня 2024 року, від 06 грудня 2024 року, від 26 лютого 2025 року, від 19 листопада 2025 року, від 08 січня 2026 року, від 12 січня 2026 року.

ПрАТ «Український інститут з проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» подало до Верховного Суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило зменшити розмір витрат на правничу допомогу до співмірного рівня в сумі 24 500,00 грн, посилаючись на те, що заявлений до стягнення розмір витрат не відповідає критеріям справедливості та є явно завищеним.

Оцінюючи заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанції, на предмет їх пропорційності складеності справи, колегія суддів погоджується з доводами позивача про їх завищений розмір.

З огляду на викладене, враховуючи складність цієї справи та осяг виконаних адвокатом робіт, дотримуючись критерію розумності розміру понесених стороною витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн на відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції та 10 000,00 грн на відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду