ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 524/13439/24

1. Описова частина

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зараз-5» (далі - ТОВ «УК «Зараз-5») про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, в якому просила суд:

- визнати неправомірними дії ТОВ «УК «Зараз-5» щодо нарахування ОСОБА_1 комунальних послуг - постачання теплової енергії у розмірі 10 068 ,07 грн;

- зобов`язати ТОВ «УК «Зараз-5» виключити з обліку (розрахунку) за особовим рахунком квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , суму заборгованості постачання теплової енергії 10 068, 09 грн;

- стягнути з ТОВ «УК «Зараз-5» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі

1 000 000, 00 грн.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 жовтня 2021 року

ОСОБА_1 приєдналась до Індивідуального договору приєднання про надання послуг з постачання відповідачем теплової енергії № 21/4-Б. Рішенням від 21 жовтня 2021 року № 688 виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області встановив ТОВ «УК «Зараз-5» одноставковий тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуг із постачання теплової енергії споживачам на території АДРЕСА_1 у розмірі 2070,00 грн/1 Гкал з ПДВ. Відповідно до пунктів 1, 7 цього договору ТОВ «УК «Зараз-5» постачає тепло на індивідуальний тепловий пункт багатоквартирного будинку, де проживає

ОСОБА_1 ; постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». За доводами позивача корпус 4 будинку №21 є окремим будинком, що підтверджується даними інвентаризаційної справи №2386. Згідно з розрахунком на оплату послуг з постачання теплової енергії за жовтень 2022 - квітень 2024 ТОВ «УК «Зараз-5» нарахувало ОСОБА_1 39 691,76 грн заборгованості за теплопостачання. Натомість за самостійними розрахунками ОСОБА_1 дійсна сума заборгованості становить 29 623,67 грн, а сума незаконних нарахувань - 10 068,09 грн. При цьому такий розрахунок вартості спожитої теплоенергії та незаконних нарахувань за опалювальні сезони 2022 - 2023 та 2023 - 2024 вона здійснила на підставі актів зняття показників будинкових лічильників теплової енергії: № 50 від 01 грудня 2022 року, № 34 від 30 грудня 2022 року, № 13 від 31 січня 2023 року, від 28 лютого 2023 року, № 12 від 03 квітня 2023 року, складені ТОВ «Техно Універсал», а також звітів № 36-47 про використання теплової енергії будинком № 21 корпус 3 , 4, 5, 6 за листопад 2023 - березень 2024. Позивач посилається на те, що такими незаконними діями щодо нарахування неіснуючої заборгованості ТОВ «УК «Зараз-5» завдало їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 1 000 000,00 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач не довела неправомірності дій ТОВ «УК «Зараз-5» під час нарахування їй оплати за послуги з постачання теплової енергії. Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що ТОВ «УК «Зараз-5» виконані зобов`язання щодо забезпечення надання комунальної послуги з постачання теплової енергії, надавши цю послугу позивачу як споживачу своєчасно та у повному обсязі. Наданий позивачем розрахунок не знайшов свого підтвердження при розгляді справи, а досліджені судом першої інстанції докази не спростували правильність нарахувань за спожиту нею теплову енергію відповідачем.

Судами першої та апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що позивач не довела неправомірності дій ТОВ «УК «Зараз-5» під час нарахування їй оплати за послуги з постачання теплової енергії.

12 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, в якій посилаючись на порушення норма матеріального та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 21 квітня 2020 року у справі № 910/7968/19, що передбачає вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2026 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

17 березня 2026 року справа № 524/13439/24 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що спір у справі стосується правильності нарахування плати за постачання теплової енергії, а саме застосування під час такого нарахування пунктів 6, 7 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика № 315).

Вважає, що розрахунок послуги, що надає ТОВ «Зараз-5», має здійснюватися лише з урахуванням показників лічильника тепла корпусу № 4 будинку № 21 , в якому вона проживає, а не виходячи із загального обсягу споживання теплової енергії корпусами

№ 3 4,5,6 цього будинку. Зауважує, що корпус 4 будинку № 21 є окремим будинком, що підтверджується, на її думку, даними інвентаризаційної справи № 2386 (а. с. 13-18 т.1), а розрахунок спожитої теплової енергії, який використовує відповідач під час нарахування оплати за надані послуги, застосовується лише за відсутності у корпусі (приміщенні) будинку індивідуальних засобів обліку, а ці корпуси оснащені окремим відгалуженим відводом для кожного з корпусів, що підтверджується наявністю окремого лічильника тепла у кожного корпусу.

У поясненнях представника позивача деталізовані доводи № 1 (а. с. 128-138 т.1) та № 3 (а. с. 11-13 т.2), які були предметом обговорення та з приводу яких представники сторін надавали свої додаткові пояснення у судових засіданнях.

Вважає, що суди не дослідили докази - акти та звіти зняття показників будинкового лічильника теплової енергії Х-12 № 08133 з 01 грудня 2022 року до березень 2024 року, чим порушили вимоги статті 229 ЦПК України, щодо безпосереднього дослідження доказів у справі.

Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій в своїх рішеннях неправильно застосували вказані норми матеріального та процесуального права, та не врахували висновок, зазначений у постанові Верховного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 753/2748/20, згідно якого нараховування вартості послуг з центрального опалення без урахування показників лічильника обліку порушує права позивача на раціональне споживання теплової енергії та оплату за фактично отриманні послуги.

Вимоги касаційної скарги в значній частині ідентичні вимогам апеляційної скарги.

У січні 2026 року представник ТОВ «УК «Зараз-5» - Сіньков В. Г. подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи позивачки не дають підстав для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ТОВ «УК «Зараз-5» є теплопостачаючою компанію та здійснює свою діяльність на підставі статуту товариства та ліцензії на виробництво теплової енергії, ліцензії на транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, ліцензії на постачання теплової енергії, виданих Київською обласною державною адміністрацією 09 липня 2021 року № 424 (а. с. 107-109, 156-157 т.1).

Рішеннями від 29 вересня 2022 року № 361 та від 20 жовтня 2023 року № 601 виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області встановив ТОВ «УК «Зараз-5» одноставковий тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуг із постачання теплової енергії споживачам на території АДРЕСА_1 , у розмірі 2 070,00 грн/1 Гкал з ПДВ (а. с. 37-40 т.1).

Послуги з постачання теплової енергії на ІТП для потреб опалення ТОВ «УК «Зараз-5» надає споживачам на підставі умов Індивідуального договору приєднання №21/4-Б про надання послуг із постачання теплової енергії від 01 жовтня 2021 року, який є публічним договором. ОСОБА_1 є споживачем послуг із постачання теплової енергії на підставі пункту 4 цього договору, яким передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги, надання виконавцю підписання заяви-приєднання (а. с. 41-52 т.1).

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загально-будинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (пункт 5 договору).

В абзаці другому пункту 7 договору № 21/4-Б визначено, що постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 11 договору №21/4-Б передбачено, що якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку (абзац 2).

Поясненнями представника відповідача, мережі теплопостачання будинку № 21 мають дві точки вводу - через перший та шостий корпуси цього будинку, який має сім індивідуальних теплових пунктів, п`ять з яких знаходяться під корпусами № 3, 4, 5, 6 будинку № 21, і тільки один з цих п`яти індивідуальних теплових пунктів обладнано модулем підігріву води, яку споживають всі чотири корпуси. Таким чином, п`ять індивідуальних теплових пунктів, оснащених вузлами обліку теплової енергії, обслуговують чотири корпуси будинку № 21 , а саме корпуси: №3 , №4 , №5 , №6 , і лише один із п`яти обладнаний системою підігріву води, яка використовується зазначеними корпусами будинку № 21 . Зазначені обставини, за його доводами, підтверджуються схемами загально-проектної та загально-будинкової тепломереж, схемами індивідуальних теплових пунктів та актом введення будинку № 21 в експлуатацію. Розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги за рішенням співвласників багатоквартирного будинку. Натомість, співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 не приймалось рішення щодо розподілу обсягу спожитої теплової енергії для кожної окремої частини будинку. Доводи ж позивача, що корпус № 4 будинку № 21 є окремим будинком, необґрунтовані, а доказ, на який посилається позивач в обґрунтування зазначеного доводу, а саме титульний лист інвентаризаційної справи № 2386, є неналежним, оскільки лише наявність інвентаризаційної справи не доводить того, що корпус № 4 будинку № 21 є окремим будинком, оскільки технічний паспорт може видаватись не тільки на корпус, а і на під`їзд будинку та на приміщення в будинку, що не робить їх окремими будинками.

Судами досліджено, зокрема, загальний план внутрішньо-будинкової мережі, план індивідуальних теплових пунктів корпусу № 3 будинку № 21 та схеми індивідуальних теплових пунктів корпусів № 4,5,6, під час якого представник відповідача звернув увагу суду на місце знаходження модуля підігріву води (а. с. 99-104 т.1).

Судами встановлено, що будинок АДРЕСА_3 , в якому проживає позивач, складається із 6 корпусів та має загальний ввід зовнішньої інженерної мережі і єдину тепломережу будинку, яка поєднує усі 6 корпусів між собою, має у своєму складі 7 індивідуальних теплових пунктів.

Наведене унеможливлює такий порядок розрахунку, який вимагає позивач, оскільки лічильник, що знаходиться на її індивідуальному тепловому пункті, не є комерційним лічильником у розумінні Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 якого вузол комерційного обліку - це вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.

У цьому випадку лічильник Х-12 № 08133, встановлений на індивідуальному тепловому пункті у корпусі АДРЕСА_1 , є технічним засобом вимірювання. Однак, за відсутності комерційного вузла обліку, розрахунок нарахувань за споживання теплоенергії можливий тільки шляхом складання показів технічних облікових засобів, встановлених на індивідуальних теплових пунктах будинку № 21 .

Технічна специфіка роботи індивідуальних теплових пунктів полягає у тому, що в залежності від температури води усередині мережі, індивідуальні теплові пункти вмикаються та вимикаються автоматично, при цьому у зв`язку з тим, що тепломережа будинку є спільною для усього будинку, вода, яка як теплоносій поступає до корпусу №4 будинку №21, та може підігріватися індивідуальним тепловим пунктом, встановленим у іншому корпусі, на якому встановлений інший технічний засіб обліку (наприклад Х-12 № 08217 у корпусі № 5 будинку № 21 ).

Представник відповідача у суді першої інстанції неодноразово наголошував, що позивач, як співвласник багатоквартирного будинку, може ініціювати перед іншими співвласниками будинку питання придбання та встановлення спільного комерційного вузла обліку на загальний ввід зовнішньої інженерної мережі (тепломагістралі) до зазначеного.

Застосований ТОВ «УК «Зараз-5» метод нарахування узгоджується із вимогами підпункту 1 пункту 4 розділу І Методики № 315 в якому зазначено, що для розподілу спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

В абзаці 2 пункту 7, абзац 2 пункту 11 договору № 21/4-Б, зазначено постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Якщо будинок оснащений двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку.

Судами встановлено, що методика обчислень об`ємів спожитої теплової енергії, яку ТОВ «УК «Зараз-5» використовує при нарахуванні сум для оплати за надані послуги, відповідає вимогам зазначеним у Методиці № 315, а тому є законною та обґрунтованою.

Рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18.01.2008 №5 блоку «1-А-1» присвоєно адресу будинок №21 корпус 5; блоку «1-А-2» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 3; блоку «1-А» присвоєно адресу будинок №21 корпус 4 ; блоку «Б» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 1 ; блоку «В» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 6, блоку «Г» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 2 (а. с. 98 т.1).

Судами встановлено, що всі корпуси будинку № 21 є єдиним об`єктом, оскільки мають єдину внутрішньо-будинкову систему теплопостачання, а будинок має загальний ввід зовнішньої інженерної мережі.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою та другою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Преамбулою Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За правилами частини четвертої статті 10 Закону України від 22 червня 2017 року № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У частині першій статті 9 цього Закону визначено, що комерційний облік теплової енергії, спожитої у багатоквартирному будинку, здійснюється вузлами комерційного обліку теплової енергії, що забезпечує загальний облік її споживання, згідно з показаннями даних засобів вимірювальної техніки.

За змістом абзацу 2 пункту 19 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

У пункті 3 розділу І Методики № 315 встановлено, зокрема, що розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

За загальними правилами розподілу спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг, визначеними у пункті 4 цього розділу: 1) для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги; 2) у разі розбіжностей показань вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, знятих виконавцем розподілу комунальних послуг, та показань, переданих споживачем, для розподілу приймаються показання, зняті виконавцем розподілу комунальних послуг; 3) для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.

Пунктом 6 розділу І Методики № 315 встановлено, що у разі, якщо дві та більше будівлі/будинки мають загальний ввід зовнішньої інженерної мережі зі спільним для них вузлом комерційного обліку, розподіл здійснюється як для однієї будівлі/будинку відповідно до вимог цієї Методики. У разі, якщо дві та більше будівлі/будинки мають загальний ввід зовнішньої інженерної мережі з окремими вузлами комерційного обліку на відгалуженнях до кожної будівлі/будинку, розподіл для кожної з таких будівель/будинку здійснюється окремо.

Згідно з пунктом 7 цього ж розділу у разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащені вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку - це вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.

У даному випадку лічильник Х-12 №08133, встановлений на індивідуальному тепловому пункті у корпусі АДРЕСА_1 , є технічним засобом вимірювання.

Відповідно до частини друга статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання усередині або за межами будинку, що обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, будівлі і споруди, призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що розрахунок нарахувань за споживання теплоенергії шляхом складання показів технічних облікових засобів, встановлених на індивідуальних теплових пунктах будинку № 21 , узгоджується із вимогами законодавства, оскільки підпунктом 1 пункту 4 розділу І Методики № 315 визначено, що для розподілу спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

В абзаці 2 пункту 7, абзац 2 пункту 11 договору № 21/4-Б визначено, що постачання теплової енергії на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Якщо будинок оснащений двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку (а. с. 41-52 т.1).

Рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2008 року № 5 блоку «1-А-1» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 5; блоку «1-А-2» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 3; блоку «1-А» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 4 ; блоку «Б» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 1 ; блоку «В» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 6, блоку «Г» присвоєно адресу будинок №21 корпус 2 . Це рішення сільської ради не спростовує те, що вказаний будинок має загальний ввід зовнішньої інженерної мережі та єдину мережу будинку, яка поєднує усі 6 корпусів будинку та має у своєму складі 7 індивідуальних теплових пункті (а. с. 98 т.1).

Судами встановлено, що основним доказом на підтвердження того, що корпуси 1-6 будинку № 21 є єдиним житловим об`єктом (єдиним будинком), є акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 14 грудня 2007 року та рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 18 січня 2008 року №5 (а. с. 94-98 т.1).

Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва на момент прийняття будинку передбачались Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, згідно якого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягало у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об`єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

З цього акту слідує прийняття в експлуатацію об`єкт будівництва в цілому, що складається із блоків: «А-1», «А-2», «А-3», «Б», «В-1», «В-2», «Г», тобто окремих його корпусів.

Рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 18 січня 2008 року № 5 блоку «1-А-1» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 5; блоку «1-А-2» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 3; блоку «1-А» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 4 ; блоку «Б» присвоєно адресу будинок №21 корпус 1 ; блоку «В» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 6, блоку «Г» присвоєно адресу будинок № 21 корпус 2 (а. с. 98).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі корпуси будинку № 21 є єдиним об`єктом, містять єдину внутрішньо-будинкову систему теплопостачання, а будинок має загальний ввід зовнішньої інженерної мережі.

Верховий Суд погоджується, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що позивачем та її представником не доведено та не спростовано існування корпусів буд. АДРЕСА_1 як окремих об`єктів, які містять для кожного корпусу окрему внутрішньо-будинкову систему теплопостачання та окремі вводи зовнішньої інженерної мережі.

Встановлено, що методика обчислень об`ємів спожитої теплової енергії, яку ТОВ «УК «Зараз-5» використовує при нарахуванні сум для оплати за надані послуги, відповідає вимогам зазначеним у Методиці № 315.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 розділу ІІ Методики № 315, загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії розподіляється на загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку та загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на гаряче водопостачання.

Представником відповідача надано копії довідок про нарахування теплової енергії за листопад 2022, листопад 2023.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування за поставку теплової енергії у будинку № 21 за опалювальний період 2022-2023 відображені у довідці № 828/11 від 26 листопада 2024 року.

Підпунктом 1 пункту 4 розділу І Методики № 315 для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

Абзацом 2 пункту 7 договору №21/4-Б про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 жовтня 2021 року, який є публічним, і до якого приєдналась позивач, постачання теплової енергії на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частино першою статті 16 Закону України «Про жилово-комунальні послуги».

Пунктом 11 договору № 21/4-Б передбачено, що будинок оснащений двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а тому обсяг спожитої послуги по будинку визначається, як сума показань таких вузлів обліку.

Верховий Суд погоджується, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що ТОВ «УК «Зараз-5» виконані зобов`язання щодо забезпечення надання комунальної послуги з постачання теплової енергії, надавши цю послугу позивачу як споживачу своєчасно та у повному обсязі.

А тому суди прийшли до правильного висновку про відмову у позові про визнання неправомірними дій товариства щодо порядку нарахування ОСОБА_1 комунальних послуг та зобов`язання товариства виключити з обліку (розрахунку) за особовим рахунком квартири №20 , що належить ОСОБА_1 , суму заборгованості постачання теплової енергії, і як наслідок цього про відмову у стягненні з товариства грошової суми на відшкодування моральної шкоди.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини у цій справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 21 квітня 2020 року у справі № 910/7968/19, є безпідставними, оскільки висновки судів у цих справах, зроблені за інших фактичних обставин.

Зокрема, справа № 750/12850/16-цнаправлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки судом не досліджено факт отримання чи неотримання відповідачами комунальних послуг щодо опалення місць загального користування.

У справі № 642/2858/16 встановлено, що відповідач належним чином не виконував своїх обов`язків щодо оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Також справу № 910/7968/19направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки із судових рішень першої та апеляційної інстанції не вбачається, на підставі яких саме доказів судами встановлено факт надання послуг позивачем у спірний період, перелік наданих послуг та споживання таких послуг відповідачем. При цьому суди не з`ясовували правових підстав для здійснення відповідачем оплати за надання житлово-комунальних послуг. Також судами не встановлено, що товариство направляло на адресу споживача рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг.

Крім того, висновок у постанові Верховного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 753/2748/20, стосується обмеження прав споживача здійснювати оплату вартості фактично отриманої теплової енергії відповідно до даних встановленого індивідуального вузла розподільчого обліку теплової енергії у належній йому квартирі.

Отже, наведене свідчить про необґрунтованість як заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, так і доводів касаційної скарги про не дослідження судами наявних в матеріалах справи доказів.

У справі, яка переглядається, проаналізувавшизміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні спору по суті судами попередніх інстанцій були ухвалені судові рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Судами правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до висновку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду