ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 127/24218/24

1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 недієздатним та призначити його опікуном над ОСОБА_2 .

2. Мотивував вимоги тим, що він є рідним братом ОСОБА_2 , якому 02 квітня 2018 року була встановлена перша «А» група інвалідності, безтерміново.

3. Зазначив, що ОСОБА_2 з 2006 року хворіє на розсіяний склероз та знаходиться на обліку цього захворювання та потребує стороннього догляду.

4. Догляд за ОСОБА_2 на непрофесійній основі здійснює заявник, адже їх батьки є особами пенсійного віку та самі мають тяжкі захворювання, а тому у них відсутня фізична можливість доглядати дорослого сина, який фактично повністю позбавлений можливості пересуватись та рухатись взагалі.

5. Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 27 березня 2025 року заяву задовольнив частково.

6. Визнав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 недієздатним.

7. Визначив строк дії рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним 2 роки з моменту набрання цим рішенням суду законної сили.

8. У задоволенні подання про призначення опікуном ОСОБА_1 відмовив.

9. Врахувавши висновок експерта від 28 листопада 2024 року № 1100 місцевий суд вказав на необхідність визнання ОСОБА_2 недієздатним.

10. Вінницький апеляційний суд постановою від 21 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2025 року залишив без змін.

11. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині задоволеної заяви про визнання недієздатним ОСОБА_2 апеляційним судом не перевіряв, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржувалося.

12. Ухвалюючи оскаржене рішення в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважали, що підстави для задоволення заяви відсутні.

13. Суди вказували, що подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним братом не містило належного обґрунтування щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном та відсутність заперечень проти цього з боку інших родичів: матері - ОСОБА_3 та батька - ОСОБА_4 .

14. Суди також зауважили, що у ОСОБА_2 є дочка, яка з його колишньою дружиною у 2019 році виїхали за кордон, проте відповідних доказів розлучення, виїзду за кордон, згоди чи незгоди здійснювати опіку над ОСОБА_2 , матеріали справи не містять. Інших об`єктивних підстав призначення недієздатному опікуна у зазначеному поданні не містилося. Окрім рідного брата ОСОБА_1 у недієздатного є також мати та батько, які мають ряд вікових захворювань, однак група інвалідності їм не встановлювалась. У матеріалах справи також відсутні докази того, що батьки недієздатного не можуть здійснювати опіку над ним.

15. У поданій у червні 2025 року до Верховного Суду касаційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокатка Чернілевська Р. В. просила постанову Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2025 та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2025 в частині відмови у задоволенні подання про призначення ОСОБА_1 опікуном над його недієздатним братом

ОСОБА_2 скасувати. Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким подання задовольнити у повному обсязі.

16. Наведені у касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

17. Представник заявника вважає, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21, від 24 липня

2024 року у справі № 727/597/24, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22, від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23.

18. Суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної постанови лише процитував наведені висновки Верховного Суду, однак не застосував їх у цій справі та висловив твердження про те, що наданий органом опіки та піклування висновок про доцільність призначення заявника опікуном не підлягає застосуванню.

19. Касаційна скарга містить посилання про те, що апеляційний суд, попри вказівку Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 червня 2021 року у справі

№ 11-104can21 про те, що вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду не навів пояснення стосовно того, в чому, власне полягає невмотивованість подання органу опіки та піклування. Постанова також не містить висновків щодо доводів сторони заявника стосовно неможливості батьків та повнолітньої доньки недієздатного здійснювати опіку над ним.

20. Арґументом касаційної скарги також є те, що сторона заявника подавала клопотання про витребування доказів у суді апеляційної інстанції, з метою отримання підтвердження перебування повнолітньої дочки ОСОБА_2 за межами України, однак жодної оцінки вказаній заяві суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 21 травня 2025 року не надав.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали

21. Верховний Суд ухвалою від 23 червня 2025 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Вінницького міського суду Вінницької області.

22. Справа № 127/24218/24 надійшла до Верховного Суду 04 липня 2025 року.

23. Верховний Суд ухвалою від 13 липня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

24. Заявник ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

25. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 02 квітня 2018 року серії 12 ААА № 934181, яка була видана Вінницькою міською МСЕК № 1, 02 квітня 2018 року ОСОБА_2 була встановлена перша «А» група інвалідності безтерміново. Також у вказаній довідці зазначено, що ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.

26. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 28 листопада

2024 року № 1100, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді деменції внаслідок розсіяного склерозу (F02.8) та позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

27. З подання Виконавчого комітету Вінницької міської ради, як органу опіки та піклування від 04 листопада 2024 року № Н/01/73434/10010 про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в разі визнання його судом недієздатним суди встановили, що ОСОБА_2 розлучений.

28. Зі слів заявника, колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у 2019 році разом із донькою виїхала за кордон у Німеччину.

29. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружений, зареєстрований та проживає разом з дружиною, двома неповнолітніми дітьми та братом за адресою:

АДРЕСА_2 .

30. Батьки заявника ОСОБА_4 , 1954 року народження та ОСОБА_3 , 1954 року народження, згідно з поданими заявами від 04 жовтня 2024 року не заперечують, щодо призначення опікуном сина, оскільки вони проживають окремо за адресою: АДРЕСА_3 , а також через похилий вік та вікові хвороби.

31. Дружина заявника ОСОБА_6 , 1984 року народження, згідно з поданою заявою від 04 жовтня 2024 року не заперечує щодо призначення її чоловіка опікуном.

32. Обстеження побутових умов проживання сім`ї було здійснене працівниками Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) 22 жовтня 2024 року. Умови проживання - задовільні.

33. Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 станом на 18 вересня 2024 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

34. Відповідно до виписки ФОП ОСОБА_7 від 01 жовтня 2024 року та довідки Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні від 20 вересня 2024 року

№ 1858 протипоказань щодо призначення ОСОБА_1 опікуном немає.

35. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

37. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

38. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

39. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

40. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

41. За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном над ОСОБА_2 , а тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом переглядаються лише в означеній частині.

42. Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

43. Визнання фізичної особи недієздатною тягне за собою правові наслідки спрямовані на захист її прав та інтересів.

44. Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною особою встановлюється опіка.

45. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

46. У статті 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересі малолітніх осіб, а також неповнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

47. Інститут опіки забезпечує реалізацію та охорону цивільних прав і обов`язків недієздатної фізичної особи.

48. У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

49. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

50. Системний аналіз частини першої статті 60 ЦК України, частини першої статті 300 ЦПК України дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

51. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого

2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24), від 04 грудня

2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24), від 28 травня

2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711св24).

52. Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

53. У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

54. Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

55. Наведені норми свідчать, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов`язків діяти в інтересах підопічного, забезпечуючи йому належні умови життя, догляд і правове представництво.

56. При призначенні опікуна необхідно враховувати, зокрема особисті взаємини між опікуном і підопічним, які забезпечать нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна (Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня

1999 року № 34/166/131/88).

57. Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 звертав увагу, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

58. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок, згідно з яким рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

59. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд у задоволенні зави в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над його братом відмовив та звернув увагу на те, що подання органу опіки та піклування щодо призначення ОСОБА_1 опікуном належним чином не мотивоване.

60. Апеляційний суд зауважив, що у поданні зазначено, що у ОСОБА_2 є дочка, яка з його колишньою дружиною у 2019 році виїхали за кордон, проте відповідних доказів розлучення, виїзду за кордон, згоди чи незгоди здійснювати опіку над ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, а тому інших об`єктивних підстав призначення недієздатному ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 у зазначеному поданні не міститься.

61. Також суди вказали, що у ОСОБА_2 , окрім рідного брата ОСОБА_1 , є мати та батько, зауважили, що матеріали справи не містять доказів того, що батьки не можуть здійснювати опіку над недієздатним, так у них є низка вікових захворювань. Акцентували також увагу на тому, що групи інвалідності батькам заявника не встановлені.

62. Колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасним з огляду на таке.

63. У частинах першій, другій статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

64. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що питання про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна належать до компетенції суду.

65. У свою чергу рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом під час вирішення по суті питання про призначення позивача опікуном / співопікуном (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 листопада 2025 року у справі

№ 587/3140/23 (провадження № 61-1921св25).

66. Сумніви судів в обґрунтованості висновку органу опіки та піклування колегія суддів вважає належним чином необґрунтованими, оскільки самі собою такі сумніви не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності підстав для призначення опікуном над недієздатною особою ОСОБА_2 , адже такий висновок підлягав оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

67. Висновки судів щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатного брата фактично зводяться до того, що у недієздатного є батьки, які мають ряд вікових захворювань, однак група інвалідності їм не встановлювалась, а у матеріалах справи відсутні докази того, що батьки недієздатного не можуть здійснювати опіку над ним.

68. Суди вказали, що дочка ОСОБА_5 і колишня дружина недієздатного - ОСОБА_5 у 2019 році виїхали за кордон, проте відповідних доказів розлучення, виїзду за кордон, згоди чи незгоди здійснювати опіку над ОСОБА_2 матеріали справи не містять, попри надходження до апеляційного суду клопотання представника заявника про витребування таких доказів у Державної прикордонної служби України.

69. При цьому, зазначаючи як одну із підстав для відмови у задоволенні вимог заявника - відсутність доказів неможливості виконання дочкою ОСОБА_2 опікунських обов`язків стосовно батька, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили ми має вона таке бажання та можливість забезпечити йому належний догляд та чи дійсно перетинала кордон, взагалі не з`ясували її думку з цього питання.

70. Разом із тим суди не перевірили чи перебуває недієздатний ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , не встановили наявності у неї такого обов`язку щодо недієздатного та, за позитивного результату, не з`ясували чи виявляє дружина (колишня дружина) недієздатного бажання здійснювати догляд за ним та чи спроможна вона забезпечити належний догляд.

71. Крім того, ОСОБА_1 у своїй заяві зазначав, що його брат фактично проживає у його родині і він постійно здійснює за ним догляд.

72. Отже, зробивши висновок про те, що подання органу опіки та піклування не містить належної мотивації, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, не обґрунтував та не зазначив, які саме питання повинен був з`ясувати, але не з`ясував орган опіки та піклування під час перевірки можливості заявника, який є рідним братом підопічного, здійснювати повноваження опікуна.

73. Крім того, посилаючись на можливість батьків, дочки та дружини (колишньої дружини) виконувати обов`язки опікуна, суди не зазначили, якими доказами це підтверджується, не перевірили, чи зверталися вони з письмовими заявами до органу опіки та піклування про призначення їх опікунами недієздатного сина (батька, чоловіка (колишнього чоловіка)), адже за змістом статті 63 ЦК України особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою.

74. Крім того, суди не з`ясували, чи мають можливість батьки, дочка та дружина (колишня дружина) виконувати обов`язки опікуна свого сина (батька, чоловіка (колишнього чоловіка)), у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про призначення заявника опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

75. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 серпня

2025 року у справі № 462/6374/23 (провадження № 61-2582св25), від 03 грудня

2025 року у справі № 590/1440/23 (провадження № 61-15512св24), від 17 грудня

2025 року у справі № 672/1174/25 (провадження № 61-10983св25).

76. Також Верховний Суд звертає увагу, що у статті 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником.

77. За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

78. Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

79. За змістом статті 64 ЦК України вбачається, що у ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном під час проведення загальної мобілізації, яка оголошена у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, чи через перебування особи на військовій службі, у тому числі у зв`язку із мобілізацією.

80. Так, згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять службу за мобілізацією, звільняються зі служби через такі сімейні обставини, як необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.

81. Відповідно до абз. 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

82. Абзац 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи не здійснює / може здійснювати інша особа.

83. Тобто єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

84. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 (провадження

№ 61-9539сво25) виснувала, що законодавство не містить заборони або обмеження щодо призначення опікуном недієздатної особи саме військовослужбовця, який проходить військову службу, у тому числі за призовом під час мобілізації. Сам собою факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною. Абзац п`ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пов`язує можливість реалізації відповідної правової підстави з наявністю або відсутністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку над недієздатною особою. У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

85. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що за обставин цієї справи апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не надав належної правової оцінки поданню органу опіки та піклування та іншим наявним у справі доказам, не встановив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про призначення піклувальника, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви у цій частині.

86. З огляду на те, що обставини, які необхідні для вирішення питання про призначення опікуна недієздатної особи, наразі не встановлені, а до повноважень Верховного Суду не належить встановлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 та направлення справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду для повного та об`єктивного встановлення обставин, які мають значення для вирішення цієї справи.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

87. Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

88. Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

89. Верховний Суд урахував, що апеляційний суд не усунув усіх порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, а також взяв до уваги тривалий час розгляду судами цієї справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду, а також з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), дотримання основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення спору.

90. Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить врахувати викладене, доцільно заслухати представника органу опіки та піклування, з`ясувати, зокрема: чи підтримує орган опіки та піклування своє подання; хто фактично виконував функції опікуна ОСОБА_2 після визнання його недієздатним; чи надходили до органу опіки та піклування звернення інших (окрім ОСОБА_1 ) осіб, бажаючих виконувати функції опікуна ОСОБА_2 , і якщо так, то які результати розгляду таких звернень, тощо; розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону. У разі необхідності, апеляційний суд також не позбавлений можливості викликати в судове засідання дочку та дружину

ОСОБА_2 .

Щодо судових витрат

91. Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

92. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028сво18) зазначив, що у разі, якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з направленням справи на розгляд до суду першої / апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

93. Враховуючи, що у цій справі Верховний Суд не змінив рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалив нове, а направив справу на новий розгляд, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду