ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 599/258/25

1. Описова частина

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») про визнання відсутнім права оренди та скасування державної реєстрації змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки).

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, щона підставі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2016 року у справі №599/1111/16-ц, їй належить на праві власності земельна ділянка площею 1,2811 га, кадастровий номер 6122680400:01:001:0028, з цільовим призначенням- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білоголівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

29 вересня 2017 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» (далі - ТОВ «Розтоцьке») було укладено договір оренди землі, за яким передано в оренду вищезазначену земельну ділянку строком на 7 років. У той самий день між нею, ТОВ «Розтоцьке» (орендар) та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» (новий орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від29 вересня 2017 року про заміну сторони та внесення змін до договору оренди, згідно з якою орендар передає, а новий орендар приймає права та обов`язки орендаря, передбачені в договорі оренди.

08 лютого 2025 року вона дізналася з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 412229191, що 20 листопада 2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено зміни про інше речове право - право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданої 26 жовтня 2020 року, видавники: ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 . Строк дії договору змінено з 29 вересня 2024 року на 29 вересня 2027 року з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації.

Однак, вона будь-яких додаткових угод до договорів оренди землі з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» ніколи не укладала і не підписувала; ніколи не узгоджувала перехід права оренди землі до ТОВ «Західна агровиробнича компанія»; не погоджувалась на зміну строку оренди землі з правом пролонгації. Також вона нікого не уповноважувала на вчинення подібного правочину. Таким чином, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» неправомірно користується її землею та порушує її право на користування та розпорядження належним їй майном.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну предмета позову, на підставі статей 203, 391, 396, 627, 638, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положень Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про оренду землі», просила суд:

? визнати відсутнім право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку площею 1,2811 га, кадастровий номер 6122680400:01:001:0028, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білоголівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, з 29 вересня 2024 року;

? скасувати державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6122680400:01:001:0028, запис про інше речове право № 23726105) від 20 листопада 2020 року, внесених на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Л. М., індексний номер - 55331455 від 25 листопада 2020 року

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року, залишеним без змін постановоюТернопільського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано відсутнім право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2811 га з кадастровим номером 6122680400:01:001:0028, що знаходиться на території Білоголівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, з 29 вересня 2025 року.

Скасовано державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 6122680400:01:001:0028, запис про інше речове право № 23726105) від 20 листопада 2020 року, внесених на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Л. М., індексний номер - 55331455 від 25 листопада 2020 року. Вирішено питання розподілу судових витрат

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачка довела відсутність її згоди на укладення додаткової угоди від 26 жовтня 2020 року, яка змінює істотні умови договору без волі власника землі, а тому не створює жодних правових наслідків для позивачки, оскільки судами встановлено факт відсутності підпису позивачки під додатковою угодою.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на статтю 109 ЦПК України, зазначили, що ухилення від надання оригіналу угоди стороною відповідача розцінюється як процесуальна недобросовісність та підтверджує неукладеність додаткової угоди ОСОБА_1 .

При цьому суди визнали необґрунтованими та такими, що не доведені належними і допустимими доказами, посилання відповідача на те, що позивачка отримала орендну плату в більшому розмірі, тому вона ніби-то погодилася з умовами укладеної додаткової угоди. Згідно з наявними в матеріалах справи квитанціями ТОВ «Західна агровиробнича компанія» здійснено виплату орендної плати лише за 2022 та за 2023 роки. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 взагалі отримувала орендну плату за 2024 рік, та ще й у більшому розмірі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

02 квітня 2026 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 березня 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2026 року виконано.

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 599/258/25. У задоволенні клопотання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку відмовлено.

18 травня 2026 року матеріали цивільної справи № 599/258/25 надійшли до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» просить скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц; постановах Верховного Суду: від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, 26 квітня 2023 року у справі № 192/1903/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник указує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка отримувала від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» орендну плату, що підтверджується платіжними інструкціями: № 2473205228 від 28 грудня 2022 року за 2022 рік, № 2747660384 від 15 грудня 2023 року та № 1838012019 від 09 квітня 2024 року за 2023 рік. Зазначені докази вказують на те, що умови договору оренди землі та додаткової угоди фактично виконувалися. Оскільки ТОВ «Західна агровиробнича компанія» використовувало землю, а ОСОБА_1 отримувала кошти, між сторонами існували договірні відносини, що підтверджує волевиявлення орендодавця на правочин, незважаючи на відсутність її підпису на додатковій угоді.

Відзив на касаційну скаргу від позивачки до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2016 року у справі № 599/1111/16-ц належить на праві власності земельна ділянка площею 1,2811 га, кадастровий номер 6122680400:01:001:0028, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білоголівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

29 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Розтоцьке» укладено договір оренди землі, за яким передано в оренду цю земельну ділянку строком на 7 років. Тією ж датою між орендодавцем ОСОБА_1 , орендарем ТОВ «Розтоцьке» та новим орендарем - ТОВ «Західна агровиробнича компанія», укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 29 вересня 2017 року про заміну сторони та внесення змін до договору оренди, згідно з якою орендар передає, а новий орендар приймає права та обов`язки орендаря, передбачені в договорі оренди.

Відповідно до договору оренди від 29 вересня 2017 року (зі змінами від тієї ж дати), орендна плата встановлювалась у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації.

Розрахунок належної до сплати орендної плати, здійснений позивачкою, показує, що за 2022 рік відповідач мав сплатити 7 017,47 грн, а за 2023 рік - 7 374,22 грн. Фактично ж ТОВ «Західна агровиробнича компанія» перерахувало позивачці лише по 6 794,61 грн кожного року.

У матеріалах справи міститься копія додаткової угоди від 26 жовтня 2020 року до договору оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди сторони дійшли згоди збільшити строк дії договору та права оренди до 29 вересня 2027 року.

08 лютого 2025 року ОСОБА_1 дізналася з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 412229191, що 20 листопада 2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено зміни про інше речове право - право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданої 26 жовтня 2020 року, видавники: ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою, третьою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Отже, право оренди виникає на підставі договору оренди, укладеному між орендодавцем і орендарем.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, за положеннями частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Отже підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Наслідком непідписання письмового правочину його стороною, за відсутності доказів фактичного вчинення такого правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є його неукладеність.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Про це зазначено у постанові Великої Палата Верховного Суду від 26жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Спосіб захисту порушеного права має бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту має гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, провадження № 12-30гс21).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Такий спосіб захисту, як визнання права, може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту, як визнання права, охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі

№ 567/3/22, провадження № 61-5252сво23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зазначено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зазначено, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтями 125 і 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із положень частини першої статті 4, частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» убачається, що державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 зазначала, що додаткової угоди від 26 жовтня 2020 року до договору оренди земельної ділянки, вона не підписувала.

З метою перевірки відповідності підпису на спірному правочині нею неодноразово заявлялись клопотання про витребування у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригіналу вказаного документа для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалами Зборівського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року та від 01 квітня 2025 року її клопотання про забезпечення доказів були задоволені, а відповідача зобов`язано надати суду оригінал додаткової угоди. Ухвалами Зборівського районного суду Тернопільської області від 06 травня 2025 року та від 19 червня 2025 року у справі призначалися судові почеркознавчі експертизи. Проте матеріали справи повернулися з експертної установи без виконання через ненадання відповідачем оригіналу досліджуваного документа.

Відповідно до статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від участі в експертизі, якщо без цього експертизу провести неможливо, суд залежно від того, хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які, врахувавши процесуальну недобросовісність відповідача (що виявилася в ухиленні від виконання судових ухвал про витребування оригіналу документа), обґрунтовано застосували наслідки статті 109 ЦПК України та визнали встановленим факт того, що позивачка не підписувала додаткову угоду від 26 жовтня 2020 року до договору оренди земельної ділянки.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неукладеність додаткової угоди до договору оренди землі.

Отримання плати за фактичне користування земельною ділянкою не є належним доказом укладення спірної додаткової угоди. Наведені ТОВ «Західна агровиробнича компанія» обставини щодо здійснення платежів не спростовують встановленого у справі факту відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на продовження строку оренди на умовах, зазначених у цій додатковій угоді.

Колегія суддів наголошує, що вищезазначені виплати здійснювалися відповідачем у межах дії договору оренди землі від 29 вересня 2017 року, строк дії якого закінчувався у вересні 2024 року.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, надав оцінку доказам і зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

З урахуванням встановлених обставин справи, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду, на які заявник посилався у касаційній скарзі.

Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду