ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 143/684/24

1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила:

- встановити факт того, що ОСОБА_1 була членом сім`ї ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого батька ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

1. В обґрунтування вимог вказувала, що вона є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім того, вона має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має статус дитини інваліда віком до 18 років. Після народження другого сина, відносини з батьком дітей погіршились і заявниця переїхала проживати до свого батька ОСОБА_3 та почала вести з ним спільне господарство. В 2017 році вона та ОСОБА_7 уклали шлюб, однак через необхідність постійного догляду за молодшим сином у зв`язку з його захворюванням, стосунки між подружжям не склались і вона знову переїхала проживати до свого батька.

Оскільки сім`я заявниці складається лише з неї та двох неповнолітніх дітей, один з яких має статус дитини інваліда до 18 років, відповідно вона не мала можливості офіційно працювати, тому що здійснює догляд за сином ОСОБА_6 . Єдиним джерелом доходу заявниці були допомога одинокій матері на двох дітей та дитині з інвалідністю з дитинства, яких недостатньо для повного матеріального забезпечення її та дітей, тому утримання своєї доньки та онуків взяв на себе її батько ОСОБА_3 .

Однак, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 25 лютого 2022 року ОСОБА_3 мобілізували до лав Збройних Сил України. Після мобілізації ОСОБА_3 продовжив утримувати заявницю. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_3 загинув в бою за Батьківщину під час артилерійського обстрілу біля населеного пункту Невельське Донецької області. Після отримання сповіщення про загибель батька, вона разом із сестрою поховали його на кладовищі в селищі Сутиски Вінницького району Вінницької області.

У зв`язку із смертю ОСОБА_3 , ОСОБА_1 із сестрою розпочали підготовку документів для отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Однак, за результатами розгляду документів заявниці та сестри, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийняла рішення про повернення на доопрацювання документів. Підставою для повернення документів на доопрацювання є те, що заявниці не відносяться до неповнолітніх дітей загиблого, також неможливо встановити чи є повнолітні заміжні дочки загиблого військовослужбовця непрацездатними (особами з інвалідністю) та чи перебували вони на його утриманні.

Тому, без надання документів, які підтверджують, що повнолітні заміжні дочки перебували на утриманні загиблого батька, неможливо встановити право заявниць на отримання часток одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

При цьому, заявниця вказувала, що спільно проживала та знаходилась на утриманні свого батька.

2. Встановлення цих фактів їй необхідно для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

3. Тиврівський районний суд Вінницької області рішенням від 03 жовтня 2024 року у задоволенні заяви відмовив.

4. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що заявниця не надала суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували її належність до категорії непрацездатних осіб, які б, у разі встановлення судом фактів належності до члена сім`ї загиблого військовослужбовця та перебування на його утриманні, надавали їй право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

5. Отже, встановлення фактів належності ОСОБА_1 до члена сім`ї загиблого військовослужбовця та перебування на його утриманні, не породить для неї юридичних наслідків, тобто не призведе до набуття нею права на отримання одноразової грошової допомоги.

6. Вінницький апеляційний суд постановою від 07 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_8 , залишив без задоволення, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2024 року - без змін.

7. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції врахував всі обставини справи, надав оцінку усім належним доказам, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

9. У лютому 2025 року представниця ОСОБА_1 - адвокатка Грушко Ж. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

10. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

11. Представниця ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/14776/23, від 20 листопада 2024 року у справі № 179/986/23, від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22. Крім того, представниця посилається на висновки, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13.

12. Суди попередніх інстанцій перебрали на себе дискреційні повноваження Міністерства оборони України та вирішили питання наявності чи відсутності права заявниці на отримання матеріальних виплат та гарантій передбачених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

13. Матеріали справи повністю підтверджують наявність підстав для задоволення вказаної заяви.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

14. У березні 2025 року від Міністерства оборони України до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, який Верховний Суд ухвалою від 12 березня 2025 року повернув без розгляду.

15. Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Тиврівського районного суду Вінницької області.

16. 07 березня 2025 року цивільна справа № 143/684/24 надійшла до Верховного Суду.

17. Верховний Суд ухвалою від 13 липня 2026 року справу призначив до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

18. ОСОБА_9 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03 травня 1989 року.

19. ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23 березня 1998 року, має ще одну дочку, ОСОБА_10 .

20. ІНФОРМАЦІЯ_4 батько ОСОБА_3 - ОСОБА_11 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 04 червня 1979 року. ІНФОРМАЦІЯ_5 мати ОСОБА_3 - ОСОБА_12 також померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17 травня 2023 року.

21. 13 жовтня 2017 року ОСОБА_13 та ОСОБА_7 уклали шлюб, про що виконавчим комітетом Сутисківської селищної ради складено актовий запис № 14, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 13 жовтня 2017 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_14 .

22. ОСОБА_1 є матір`ю двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

23. Згідно із заключенням ЛКК від 02 серпня 2015 року № 64 ОСОБА_6 , у зв`язку з діагнозом згідно з міжнародною класифікацією хвороб F84.0, за станом здоров`я потребує постійного стороннього нагляду та допомоги матері і не може відвідувати дошкільний заклад до 6-річного віку.

24. Відповідно до медичного висновку від 31 січня 2023 року № 1 про дитину інваліда віком до 18 років (форма медичної документації 080/о) ОСОБА_6 має захворювання згідно з міжнародною класифікацією хвороб F84.0, у зв`язку з чим йому встановлено інвалідність та надано категорію підгрупи «А».

25. Згідно із посвідченням серії НОМЕР_6 від 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 є отримувачем соціальної допомоги на дитину з інвалідністю ОСОБА_6 .

26. Відповідно до довідок про допомогу на двох дітей одиноким матерям, сума допомоги, яка виплачена ОСОБА_1 складає: за 2015 рік - 8 315,90 грн, 2016 рік - 13 130,40 грн, 2017 рік - 18 663,56 грн, 2018 рік - 29 481,17 грн, 2019 рік - 31 761,32 грн, 2020 рік - 19 709,62 грн.

27. Згідно із довідкою УПЗСН Вінницької РВА від 26 лютого 2024 року № 35-12/8-240 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю з дитинства та надбавку на догляд за нею, а саме на ОСОБА_6 , з 27 лютого 2017 року до 16 січня 2025 року розмір державної соціальної допомоги склав: у 2017 році - 23 730,14 грн, у 2018 році - 34 185,62 грн, у 2019 році - 37 878 грн, у 2020 році - 41 286 грн, у 2021 році - 57 928,72 грн, у 2022 році - 81 204,40 грн, у 2023 році - 85 573,20 грн, у січні-лютому 2024 року - 16 089,40 грн.

28. Актом комісії у складі депутата Сутисківської селищної ради Березовського В. Г., жителів вул. Зарічна селища Сутиски ОСОБА_2 , ОСОБА_15 від 06 лютого 2024 року підтверджено факт спільного проживання в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день його смерті.

29. Відповідно до довідки виконавчого комітету Сутисківської селищної ради від 06 лютого 2024 року № 122 ОСОБА_1 , за свідченням свідків, спільно проживала (без реєстрації) з батьком ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30. Показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які є сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 із її дітьми проживали разом в АДРЕСА_1 , протягом близько 5 років перед загибеллю ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не працювала, оскільки має на утриманні двох дітей, один з яких дитина з інвалідністю. У зв`язку з цим, утриманням сім`ї займався батько ОСОБА_3 .

31. Згідно з випискою по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_7 , належній ОСОБА_1 , за період з 01 березня 2022 року до 05 березня 2023 року зафіксовано перерахування коштів від ОСОБА_3 : 30 березня 2022 року - 7 000 грн, квітень 2022 року - 9 547,74 грн, травень 2022 року - 29 000 грн, червень 2022 року - 33 010,06 грн, липень 2022 року - 34 050,19 грн, серпень 2022 року - 45 075,18 грн, вересень 2022 року - 31 155,80 грн, жовтень 2022 року - 50 251,28 грн, листопад 2022 року - 37 160,83 грн, грудень 2022 року - 30 150,78 грн, січень 2023 року - 42 221,15 грн, лютий 2023 року - 18 341,72 грн, березень 2023 року - 7 035,18 грн.

32. Відповідно до архіву платежів за карткою НОМЕР_8 , належній ОСОБА_1 , за період з 06 березня 2022 року до 02 квітня 2023 року зафіксовано оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , за березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий 2023 року.

33. Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_9 від 25 лютого 2022 року № 45 солдата ОСОБА_3 , призначеного на підставі наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 лютого 2022 року № 2 «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» та указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» на посаду наглядача лінійно-кабельного відділення взводу зв`язку роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_9 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_9 .

34. В копії військового квитка ОСОБА_3 серії НОМЕР_10 в графі 15 зазначено про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_9 з 25 лютого 2022 року.

35. Відповідно до довідки від 22 вересня 2022 року № 405 військової частини НОМЕР_11 солдат ОСОБА_3 приймав безпосередню участь в бойових діях в складі військової частини НОМЕР_11 з 25 березня 2022 року по час видачі довідки.

36. Згідно із сповіщенням сім`ї № 37 солдат ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час артилерійського обстрілу біля населеного пункту Невельське Донецької області.

37. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 10 березня 2023 року № 639, довідки про причину смерті від 10 березня 2023 року до форми № 106/о № 639 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від ушкоджень внаслідок бойових дій, спричинених іншими видами вибухів та уламків.

38. Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_12 від 10 березня 2023 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян для отримання допомоги на поховання від 10 березня 2023 року № 00038815652 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Невельське Донецької області.

39. Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 регіональної військово-лікарської комісії від 02 травня 2024 року № 1392 травма, яка призвела до смерті ОСОБА_3 , пов`язана із захистом Батьківщини.

40. Згідно із витягом з наказу Міністерства оборони України від 13 травня 2023 року № 139/НСТ старшого солдата ОСОБА_3 з 07 березня 2023 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_11 . Наказано виплатити дочці загиблого ОСОБА_2 матеріальну допомогу на поховання. Наказано виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби, надбавку за виконання особливо важливих завдань, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінетом Міністерства України від 28 лютого 2022 року № 168, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Наказано всі належні кошти виплачувати в рівних частинах дочці ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_1 .

41. Відповідно до витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 грудня 2023 року № 25/д, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів, поданих для призначення одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

42. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

43. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

44. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

45. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

46. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

47. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

48. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

49. Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

50. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

51. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21).

52. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

53. Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження

№ 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження

№ 11-150апп23).

54. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту її проживання та перебування на утриманні батька ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Метою встановлення вказаного юридичного факту заявниця зазначила призначення та отримання нею як особою, що перебувала на утриманні загиблого, одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

55. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

56. Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

57. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) визначено, що:

- встановлення судом факту перебування фізичної особи на утриманні прямо передбачено у пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України;

- для отримання одноразової грошової допомоги згідно з Порядками № № 975, 3-1 додаються рішення суду, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

58. Отже, гарантією реалізації права на соціальний захист утриманців загиблих військовослужбовців є судовий порядок встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

59. Відносини, пов`язані з наданням утримання і перебуванням фізичної особи на утриманні, є за своєю сутністю цивільно-правовими. Перебування на утриманні як триваючий юридичний факт може бути також підставою для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (виплата допомоги (стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), призначення пенсії (стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») тощо). Норми цивільного процесуального законодавства (глава 6 ЦПК України) визначають, що суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні, причому безвідносно до того, задля виникнення яких правовідносин необхідним є встановлення цього факту. Також норми цивільного процесуального права допускають встановлення інших фактів, що мають юридичне значення, для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (наприклад, згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 ЦПК України суд встановлює факт каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню). Отже, визнання судом фізичної особи такою, що перебувала на утриманні померлого, може мати правове значення як у приватних, так і в публічних правовідносинах, однак зазначене не змінює цивільного характеру правовідносин на публічний.

60. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, серед яких є встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, а зміст судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, має містити відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив ці докази (частина перша статті 319 ЦПК України).

61. Аналізуючи у сукупності предмет та характер відносин щодо встановлення факту, що має юридичне значення для реалізації прав заявника, їх суб`єктний склад, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) дійшла висновку, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, окрім як в порядку цивільного судочинства.

62. Отже, в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, є суд цивільної юрисдикції відповідно до статті 19 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України.

63. Відмовляючи у задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій зазначили, що заявниця не надала суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували її належність до категорії непрацездатних осіб, які б, у разі встановлення судом фактів належності до члена сім`ї загиблого військовослужбовця та перебування на його утриманні, надавали їй право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

64. Отже, встановлення фактів належності ОСОБА_1 до члена сім`ї загиблого військовослужбовця та перебування на його утриманні, не породить для неї юридичних наслідків, тобто не призведе до набуття нею права на отримання одноразової грошової допомоги.

65. Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій.

66. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

67. Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц.

68. У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 зазначено, що предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 СК України, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

69. Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 344/6751/22.

70. Звертаючись до суду з заявою ОСОБА_1 посилалася на те, що має двох синів, один з яких має статус дитини інваліда віком до 18 років. З чоловіком та батьком дітей не склалися відносини, тому була вимушена переїхати проживати до батька ОСОБА_3 , з яким вела спільне господарство та перебувала з дітьми на його повному матеріальному забезпеченні, оскільки хоча і є працездатною особою, проте не мала можливості офіційно працювати через догляд за сином, який має статус дитини інваліда віком до 18 років.

71. Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця.

72. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

73. Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків. Дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. (пункти «а», «д» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

74. Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

75. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

76. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) вказано, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

77. Положення статті 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги, утриманці визначаються, як члени сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

78. Аналіз вказаних нормативних актів дає підстави для висновку, що станом на 06 березня 2023 року (дата смерті військовослужбовця) законодавець передбачив, що повнолітня дочка загиблого військовослужбовця мала право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо вона була утриманцем загиблого, тобто мала право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

79. Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повнолітня дочка мала у випадку, якщо, в розумінні цього закону, була непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебувала на його утриманні.

80. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 березня 2026 року у справі № 339/471/24, від 01 липня 2026 року у справі № 345/3886/24.

81. Підпунктом «д» пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» розтлумачено, що членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать працездатні члени сім`ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім`ї військовослужбовця право на трудову пенсію.

82. Положення підпункту «д» пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 містить дві самостійні правові підстави для віднесення працездатних членів сім`ї військовослужбовця до категорії осіб, які для цілей пенсійного забезпечення визнаються непрацездатними - догляд за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку та догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років.

83. Отже, якщо дочка загиблого військовослужбовця не працює у зв`язку із здійсненням догляду за своєю дитиною, яка є онуком загиблого військовослужбовця та має статус дитини з інвалідністю віком до 16 років, то керуючись підпунктом «д» пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 може бути віднесена до працездатних членів сім`ї військовослужбовця, які визнаються непрацездатними для цілей пенсійного забезпечення.

84. Проте, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї».

85. Водночас необхідно враховувати, що саме по собі Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 не створює права на пенсію. Воно лише роз`яснює зміст поняття непрацездатного члена сім`ї. Для виникнення права на пенсію у разі втрати годувальника повинні бути виконані й інші умови, передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема щодо перебування на утриманні годувальника або отримання від нього постійної допомоги як основного джерела засобів до існування.

86. Аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у взаємозв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 дає підстави для висновку, що повнолітня дочка загиблого військовослужбовця не виключається із кола осіб, які можуть набути право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

87. Конституційний Суд України, здійснюючи офіційне тлумачення відповідних положень законодавства, дійшов висновку, що до членів сім`ї, які перебували на утриманні військовослужбовця, можуть бути віднесені й працездатні члени сім`ї військовослужбовця, які не працюють у зв`язку зі здійсненням догляду за особами, визначеними законом.

88. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви з вказаних підстав.

89. Отже при новому розгляді цієї справи, суду першої інстанції необхідно на підставі належних та допустимих доказів встановити чи перебувала повнолітня дочка на момент смерті військовослужбовця на його утриманні у розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, чи отримувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

90. У березні 2025 року від представниці ОСОБА_1 - адвокатки Грушко Ж. В., до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі.

91. Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392-395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу.

92. У цій справі суд касаційної інстанції не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у зв`язку із чим Верховний Суд не вбачає підстав для надання детальної відповіді на інші аргументи учасників справи по суті спору, які не наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20).

Щодо клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження у справі

93. У березні 2025 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

94. Клопотання про закриття провадження у справі обґрунтовано тим, що у цій справі відсутні відомості про звернення заявниці до територіального органу Пенсійного фонду України з питання призначення пенсії в разі втрати годувальника або отримання відповідної відмови, яка може бути оскаржена в судовому порядку. Отже, ОСОБА_1 не використала позасудовий порядок отримання статусу утриманця.

95. У березні 2025 року від представниці ОСОБА_1 - адвокатки Грушко Ж. В., до Верховного Суду надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в яких зазначено, що вказане клопотання є необґрунтованим.

96. Клопотання про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

97. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) вказано, що установлення факту перебування особи на утриманні передує зверненню до відповідних органів за призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.

98. Судове рішення про встановлення факту перебування особи на утриманні є тим документом, який заявник подає для призначення йому одноразової грошової допомоги як утриманцю загиблого (померлого) військовослужбовця (пункті 10 Порядку № 975). Тобто таке судове рішення є обов`язковим (преюдиційним) для органів військового управління.

99. Отже, чинне правове регулювання створює передумови для можливості реалізації права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги утриманцю загиблого військовослужбовця без вирішення публічно-правового спору, що відповідає як прагненню ефективного соціального захисту близьких загиблих військовослужбовців, так і принципам процесуальної економії.

100. Водночас, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень.

101. Однак на етапі встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні публічно-правовий спір між позивачем та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, ще не виник. Заперечення суб`єкта владних повноважень про те, що факт не підтверджений належними доказами, самі собою не свідчать про існування спору про право.

102. Публічно-правовий спір може виникнути (але не обов`язково) у тому випадку, якщо після встановлення судом факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця суб`єкт владних повноважень відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, які не пов`язані з доведеністю факту утримання.

103. Одноразова грошова допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого).

104. За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.

105. У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

106. Велика Палата Верховного Суду вважала, що сформовані у зазначеній постанові висновки є правозастосовними до цих правовідносин про встановлення факту перебування онуки на утриманні загиблого діда (військовослужбовця), оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки також передбачено частиною першою статті 315 ЦПК України і метою встановлення факту є призначення і виплата одноразової грошової допомоги.

107. У справі, яка переглядається, заявниця не оскаржувала будь-яке рішення органу державної влади або місцевого самоврядування по суті щодо факту, що має юридичне значення, а звернулася до суду цивільної юрисдикції, щоб встановити факт, який належить встановлювати в судовому порядку за правилами ЦПК України.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

108. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

109. Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

110. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

111. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

112. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду