ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 727/8921/23

1. У серпні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» (далі - ТОВ «Гіпербуд», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Войціховський А. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

2. Позовні вимоги ТОВ «Гіпербуд» обґрунтовані тим, що 16 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення (торгове приміщення), яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 . У договорі вказано, що приміщення належить продавцю, на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня

2017 року.

3. Водночас постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 лютого 2018 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгове приміщення), під номером 225, загальною площею 42,3 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1 від 15 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Проспект».

4. ТОВ «Гіпербуд», на підставі договору оренди землі № 7800 від 04 травня 2012 року, є орендарем земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 .

5. Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області ТОВ «Гіпербуд» надано дозвіл на виконання будівельних робіт.

6. ТОВ «Гіпербуд» здійснило будівництво торгового центру, а сума витрат на будівництво, згідно зі звітом Приватної аудиторської фірми «Експрес-Аудит», станом на 30 вересня 2016 року склала 47 663 752,69 грн.

7. Товариство право на будівництво об`єкта нікому не передавало та про такі зміни органами державного архітектурно-будівельного контролю не повідомляло.

8. Посилаючись на викладене, ТОВ «Гіпербуд» просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) № 225, загальною площею 42,3 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 16 грудня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

9. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 березня

2024 року у задоволенні позову ТОВ «Гіпербуд» відмовлено.

10. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач за спірним договором діяв недобросовісно, зокрема, що ОСОБА_2 знала чи не могла не знати про те, що майно яке є предметом договору може належати іншій особі на праві власності.

11. Також, суд першої інстанції, вказав, що товариством обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки задоволення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу фактично призведе до відновлення прав продавця (сторони договору), а не позивача. Належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, які він вважає порушеними, може бути віндикаційний позов про витребування спірного майна.

12. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2024 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 та стягнуто з ТОВ «Гіпербуд» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

13. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Гіпербуд» про ухвалення додаткового рішення.

14. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

15. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Гіпербуд» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 березня 2024 року задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 березня 2024 року, шляхом викладення її в редакції вказаної постанови.

Апеляційні скарги ТОВ «Гіпербуд» на додаткові рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2024 року залишено без задоволення, а додаткові рішення суду залишено без змін.

16. Колегія суддів виходила з того, що ТОВ «Гіпербуд» набуло майнові права на торговий центр по АДРЕСА_1 в цілому, в тому числі і на спірне нежитлове приміщення, а тому його права є порушеними, оскільки товариство позбавлене можливості на введення в експлуатацію об`єкта нерухомості та оформлення права власності.

17. Суд першої інстанції правильно констатував, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту прав, оскільки правове становище товариства може бути відновлено у разі заявлення віндикаційного позову, а крім того позивач має заявити вимогу про визнання майнових прав на спірне нежитлове приміщення.

18. Щодо висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, то апеляційний суд звернув увагу, що спірне майно вибуло з володіння власника ТОВ «Гіпербуд» не з його волі.

19. Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, які просила стягнути сторона відповідача, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви та стягнення з товариства на користь ОСОБА_2 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

20. З огляду на відмову в позові, апеляційний суд погодився із судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви ТОВ «Гіпербуд» про стягнення судових витрат.

21. Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 червня 2024 року у задоволенні заяви ТОВ «Гіпербуд» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено, оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів хоча і уточнила мотиви відмови в позові, однак по суті вирішення справи для позивача не змінилось.

22. У касаційній скарзі ТОВ «Гіпербуд» просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 березня 2024 року, додаткові рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2024 року, постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2024 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 червня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову та здійснити новий розподіл судових витрат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. 15 липня 2024 року ТОВ «Гіпербуд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 березня 2024 року, додаткові рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2024 року, постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2024 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 червня 2024 року.

24. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 727/8921/23, які у вересні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

25. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 28 травня 2026 року у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Тітова М. Ю., суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

26. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27. Підставою касаційного оскарження судових рішень ТОВ «Гіпербуд» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року в справі № 727/7137/17, від 16 жовтня 2019 року в справі

№ 761/5156/13-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 910/10987/18, від 01 квітня 2020 року в справі № 182/2214/16-ц, від 03 червня 2020 року в справі

№ 363/4852/17, від 24 лютого 2021 року в справі № 367/4613/18-ц, від 19 жовтня 2023 року в справі № 727/7731/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

28. Вказує, що в результаті задоволення позовних вимог про визнання майнових прав на нежитлове приміщення позивач не стане власником цього майна як об`єкта нерухомості та не зможе витребувати його з чужого незаконного володіння. Оскільки позивач є замовником будівництва, то він повинен здати об`єкт в експлуатацію і після цього оформити право власності на цей об`єкт в порядку, встановленому частиною другою статті 331 ЦК України, а не визнавати майнові права на нежитлове приміщення.

29. Просить врахувати, що у аналогічних справах № 727/7137/17, 727/7763/17, 727/7731/22 за позовами ТОВ «Гіпербуд» Верховним Судом сформульовані правові позиції, згідно з якими визнання недійсними договорів є належним способом захисту позивача. Крім того, у справі № 727/7731/22 Верховний Суд уже аналізував чи є витребування майна з чужого незаконного володіння належним способом захисту прав ТОВ «Гіпербуд» та дійшов висновку на користь такого способу захисту, як визнання договору недійсним.

30. Зауважує, що у разі скасування оскаржених рішень про відмову в позові, підлягають скасуванню і додаткові судові рішення щодо розподілу судових витрат.

31. 24 жовтня 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат

Хованець А. І., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу

ТОВ «Гіпербуд», доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

32. Підстав для продовження строку на подання відзиву колегією суддів не встановлено та враховано, що згідно з матеріалами касаційного провадження, ОСОБА_2 19 вересня 2024 рокуотримала, ухвалу Верховного Суду від 20 серпня 2024 року про відкриття касаційного провадження, а отже мала достатньо часу для подання відзиву у визначений судом десятиденний строк. Натомість фактично відзив подано 24 жовтня 2024 року.

Обставини справи, встановлені судами

33. 04 травня 2012 року між Чернівецькою міською радою і ТОВ «Гіпербуд» укладено договір оренди земельної ділянки № 7800, за умовами якого, на підставі рішення 22 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29 березня 2012 року № 457, Чернівецька міська рада надала, а ТОВ «Гіпербуд» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 .

34. 29 серпня 2012 року Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області було видано ТОВ «Гіпербуд» дозвіл на виконання будівельних робіт

№ ЧВ11412152339 на будівництво будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга будівництво торгового центру).

35. Згідно зі звітом від 14 грудня 2016 року Приватної аудиторської фірми «Експрес-аудит» «Про фактичні результати стосовно відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності ТОВ «Гіпербуд», станом на

30 вересня 2016 року сума витрат ТОВ «Гіпербуд» на будівництво об`єкту «будинок з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга будівництво торгового центру)» за адресою: АДРЕСА_1 , складає 47 663 752,69 грн.

36. Між ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 15 березня 2017 року укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгове приміщення), під номером 225, загальною площею 42,3 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1 .

37. Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 лютого

2018 року визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгове приміщення), під номером 225, загальною площею

42,3 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1 , від 15 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макєєвою Н. В. (справа № 727/7763/17).

38. 16 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав за плату, а ОСОБА_2 прийняла у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) під № 225, загальною площею 42,30 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 .

39. Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

42. Згідно з частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

43. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

44. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц.

45. Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

46. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

47. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

48. Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі

№ 755/10947/17).

49. У розглядуваній справі спір пов`язаний насамперед із захистом речового права ТОВ «Гіпербуд» на нежитлове приміщення, що є предметом оспорюваного правочину. Звертаючись до суду з позовом, товариство вказувало, що право власності на майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .

50. Позивач стверджує, що саме він є власником майнових прав на новозбудований торговельний центр, а отже й на спірне приміщення, яке вибуло з володіння поза його волею.

51. Велика Палата Верховного Суду розглядаючи справу № 727/6125/23 за подібним позовом ТОВ «Гіпербуд» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: м. Чернівці, просп. Незалежності, 131, вказала у постанові від 23 липня 2026 року, що належним та ефективним способом захисту прав особи, яка є первісним носієм майнових прав на спірне приміщення, є пред`явлення позову про визнання майнових прав на спірне приміщення та витребування цього майна з незаконного володіння іншої особи (останнього набувача права власності). Тому пред`явлений позивачем ресцисорний позов у цій справі не може вважатися таким, що відповідає належному і ефективному способу захисту прав та інтересів позивача.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду констатувала наявність підстав для відступу від висновків, висловлених Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 23 липня 2024 року у справі № 727/11510/23 та від 19 жовтня 2023 року у справі № 727/7731/22, що полягають у визнанні ресцисорного позову в подібних спірних правовідносинах як належного та ефективного способу захисту.

52. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відступає не від постанови у конкретній справі, а від певного висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Незазначення повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22).

53. Незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня

2019 року у справі № 755/10947/17, від 10 листопада 2021 року у справі

№ 825/997/17, від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22).

54. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 липня

2026 року справі № 727/6125/23, підлягають врахування у розглядуваній справі відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України.

55. Отже апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, правильно вказав, що у цій справі належним способом захисту прав позивача є пред`явлення позову про визнання майнових прав на спірне приміщення та витребування цього майна із незаконного володіння іншої особи (останнього набувача права власності).

56. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого

2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22 червня 2021 у справі

№ 200/606/18 (пункт 76)).

57. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2024 року в частині інших висновків по суті вирішення спору, учасники справи не оскаржують, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

58. Оскільки Верховний Суд погодився з результатом вирішення справи судами попередніх інстанцій, відповідно до якого ТОВ «Гіпербуд» відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного приміщення, тому відсутні підстави для скасування чи зміни додаткових рішень районного суду та додаткової постанови апеляційного суду.

59. Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

60. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

61. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

62. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

63. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

64. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

65. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

66. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду