ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 357/4004/25

1. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

2. В обґрунтування заяви зазначав, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю другої групи, перебуває на обліку у сімейного лікаря та лікаря психіатра.

3. Раніше догляд за ОСОБА_2 здійснювали її батьки ОСОБА_3 , 1946 року народження, та ОСОБА_4 , 1951 року народження. Однак, через похилий вік та незадовільний стан здоров`я наразі вони не мають можливості опікуватися дочкою, у зв`язку з чим ОСОБА_1 , який є троюрідним братом ОСОБА_2 , забрав її до свого будинку, у березні 2025 року зареєстрував у своєму житлі та опікується нею.

4. Посилаючись на те, що має добрий стан здоров`я, не перебуває на обліку у нарколога чи психіатра і може бути опікуном ОСОБА_2 , заявник просив суд:

- визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 (за поданням органу опіки та піклування).

5. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року, заяву задоволено частково. Визнано недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлено над нею опіку. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Також суд вирішив тимчасово, до призначення опікуна, покласти обов`язки з опіки над недієздатною ОСОБА_2 на виконавчий комітет Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, як орган опіки та піклування.

6. Визнаючи ОСОБА_2 недієздатною, суд першої інстанції врахував висновок судово-психіатричної експертизи від 23 липня 2025 року № 262-ц.

7. Відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обов`язковою умовою призначення особи опікуном є наявність відповідного подання органу опіки та піклування.

8. Однак виконавчий комітет Узинської міської ради двічі надавав висновок про недоцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , а отже подання органу опіки та піклування про призначення заявника опікуном відсутнє.

9. Суди обох інстанцій також врахували статус заявника як військовослужбовця, умови воєнного стану в Україні та відсутність у

ОСОБА_1 реальної можливості щоденно дбати про підопічну, забезпечувати їй догляд та лікування, створювати належні побутові умови.

10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Маринич А. І., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У березні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Маринич А. І., подав касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у травні 2026 року надійшли до Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Також вважає, що судами порушені норми процесуального права та наявні передбачені пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті

389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що первинний висновок опікунської ради передбачав можливість призначення заявника опікуном, а подальша зміна позиції не містить належного обґрунтування, оскільки наразі окрім ОСОБА_1 немає інших осіб, які б могли належним чином виконувати обов`язки опікуна щодо ОСОБА_2 .

17. Вказує, що рішення виконавчого комітету, як органу опіки та піклування, слід розуміти як акт, який має рекомендаційний характер, не є обов`язковим для суду і не створює самостійних правових наслідків для осіб, щодо яких він прийнятий.

18. Зазначає, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання конституційного обов`язку, не намагається уникнути мобілізації чи проходження військової служби, а мотиви звернення до суду з цією заявою ґрунтуються виключно на родинних зв`язках, моральному обов`язку та реальній потребі забезпечити належний догляд за близькою особою.

19. Стверджує, що ОСОБА_1 не залучається до активних бойових дій, його служба має небойовий характер, що дає йому можливість виконувати обов`язки опікуна.

20. Наголошує на застосуванні індивідуального, а не формального підходу, з урахуванням пріоритету найкращих інтересів недієздатної особи.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

21. ОСОБА_2 1977 року народження є особою з інвалідністю другої групи, безстроково.

22. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 23 липня

2025 року № 262-ц ОСОБА_5 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад - помірну розумову відсталість та за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і не може з`являтися в судове засідання та особисто давати пояснення по суті.

23. Із березня 2025 року ОСОБА_2 зареєстрована за однією адресою із ОСОБА_1 .

24. Заявником надані адресовані суду копії заяв батьків ОСОБА_2 , в яких вони вказала про неможливість здійснювати догляд за дочкою через свій стан здоров`я та похилий вік, а також відсутність заперечень проти того, щоб обов`язки опікуна взяв на себе її троюрідний брат. До заяв долучені в копіях виписки з амбулаторних карток батьків ОСОБА_2 .

25. Рішенням виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області від 19 травня 2025 року визнано недоцільним призначення заявника опікуном над ОСОБА_2 яка станом на 19 травня 2025 року не визнана недієздатною.

26. Рішенням виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області від 24 жовтня 2025 року затверджено висновок про недоцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, не має можливості в повній мірі виконувати обов`язки опікуна.

27. В матеріалах справи наявні документи щодо стану здоров`я заявника ОСОБА_1 та батьків ОСОБА_2 ; щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 ; довідки про доходи ОСОБА_1 ; довідки про склад сім`ї ОСОБА_1 ; заява рідного брата ОСОБА_2 в якій він вказує про неможливість бути опікуном сестри; акт обстеження матеріально-побутових потреб сім`ї ОСОБА_1 від 17 квітня 2025 року, яким встановлено, що утриманням та доглядом хворої

ОСОБА_2 займається її тітка ОСОБА_6 (матір заявника).

28. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. Відповідно до частин першої-другої, четвертої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

31. Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

32. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України).

33. У відповідності до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження.

34. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина третя статті 296 ЦПК України).

35. Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджено висновком експерта, обґрунтовано визнав її недієздатною та встановив над нею опіку.

Рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не оскаржувалось, тому Верховний Суд, відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, справу у цій частині не переглядає.

36. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

37. Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

38. Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

39. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

40. У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

41. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

42. Системний аналіз частини першої статті 60 ЦК України, частини першої статті 300 ЦПК України дає підстави для висновку, що умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною особою є наявність подання органу опіки та піклування.

43. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21, від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23, від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23.

44. У постанові від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 Верховний Суд вказав, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

45. Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

46. У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

47. Статтею 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником. Зокрема опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

48. Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

49. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна (див. Правила опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування).

50. Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

51. У постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав, що

«..сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною. У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун».

52. У розглядуваній справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області від 24 жовтня 2025 року затверджено висновок про недоцільність призначення

ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .

53. Мотивуючи недоцільність призначення заявника опікуном ОСОБА_2 , орган опіки та піклування врахував, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в лавах Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), виконує завдання для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. При цьому за адресою реєстрації ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 зареєстрована та фактично проживає матір заявника - ОСОБА_6 , 1961 року народження.

54. Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов, складеним у квітні 2025 року фахівцем КУ «Центр з надання соціальних послуг» Узинської сільської ради, утриманням та доглядом ОСОБА_2 займається її тітка (матір заявника) ОСОБА_6 .

55. Встановивши фактичні обставини, керуючись інтересами недієздатної особи, врахувавши позицію органу опіки та піклування щодо недоцільності призначення ОСОБА_1 опікуном з огляду на відсутність в нього реальної можливості щоденно дбати про підопічну та створювати їй належні побутові умови, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 і тимчасово поклали виконання обов`язків опіки на орган опіки та піклування.

56. З огляду на запровадження воєнного стану та динамічну безпекову ситуацію в Україні, посилання заявника на те, що він не залучається до активних бойових дій, як і довідка ВЛК від 15 жовтня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , 1985 року народження, непридатний до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях та у спецспорудах, висновків судів в оскарженій частині не спростовує.

57. Доводи касаційної скарги про те, що первинний висновок опікунської ради передбачав можливість призначення заявника опікуном підлягають відхиленню, оскільки згідно витягу з протоколу засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Узинської міської ради від 05 травня 2025 року вбачається, що опікунська рада рекомендувала органу опіки та піклування Узинської міської ради розглянути питання про доцільність призначення опікуном ОСОБА_1 відносно повнолітньої особи у разі визнання її недієздатною, враховуючи, що на той час ОСОБА_2 не була визнана недієздатною та висновок судово-психіатричної експертизи про стан її здоров`я відсутній.

58. Проте, оскільки опікунська рада є лише консультативно-дорадчим органом, а виконавчий комітет Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області своїм рішенням від 19 травня 2025 року визнав недоцільним призначення заявника опікуном ОСОБА_2 , відсутні підстави стверджувати, що орган опіки та піклування приймав рішення чи затверджував подання щодо доцільності призначення заявника опікуном.

59. Підстав для відступлення від висновків Верховного Суду у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24, які узгоджуються з усталеною судовою практикою, щодо подання органу опіки та піклування про призначення опікуна, колегією суддів не встановлено.

60. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (див. зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

61. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

62. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

63. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, які б давали підстави для їх скасування.

64. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду