ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 569/21724/25

8. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2026 рокув задоволенні заяви відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частина п`ята статті 63 ЦК України допускає призначення фізичній особі одного або кількох опікунів, однак сама по собі наявність письмової згоди кандидата та подання органу опіки та піклування не зумовлює автоматичного призначення другого опікуна. Суд повинен перевірити необхідність такого призначення, відповідність кандидатури інтересам недієздатної особи, характер особистих відносин між кандидатом і підопічним та реальну можливість кандидата виконувати опікунські обов`язки.

10. Місцевий суд установив, що ОСОБА_1 виконує обов`язки опікуна з 2008 року, проживає разом із сином, здійснює догляд за ним і отримує передбачену законодавством допомогу на догляд. Водночас подані матеріали не підтвердили наявності об`єктивних обставин, які б унеможливлювали або істотно обмежували виконання чинним опікуном своїх повноважень.

11. Суд надав оцінку поданню органу опіки та піклування і дійшов висновку, що воно має рекомендаційний характер та не містить достатнього фактичного обґрунтування необхідності призначення саме ОСОБА_2 другим опікуном. У поданні не визначено конкретного обсягу майбутніх обов`язків кожного з опікунів, порядку їх взаємодії, характеру щоденної участі кандидата в догляді за підопічним і способу забезпечення постійного представництва його інтересів.

12. Суд також врахував, що ОСОБА_2 проживає в іншому населеному пункті, відвідує родину ОСОБА_4 переважно у вихідні та святкові дні, а надані докази не підтверджують здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_3 або систематичного матеріального забезпечення підопічного.

13. Відсутність установлених законом формальних перешкод для призначення ОСОБА_2 опікуном суд визнав недостатньою умовою для задоволення заяви, оскільки вирішальним є доведення того, що призначення додаткового опікуна об`єктивно необхідне і найкраще відповідає інтересам недієздатної особи.

14. Постановою Рівненського апеляційного суду від 02 червня 2026 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

15. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2026 рокузалишено без змін.

16. Апеляційний суд погодився з тим, що можливість призначення кількох опікунів, передбачена частиною п`ятою статті 63 ЦК України, не звільняє заявника та орган опіки та піклування від необхідності обґрунтувати фактичну потребу в додатковому опікуні та відповідність такого призначення найкращим інтересам підопічного.

17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що подання органу опіки та піклування не є обов`язковим для суду. Воно підлягає оцінці разом з іншими доказами, а суд вправі відхилити його, якщо наведені у ньому висновки не підтверджені належними і допустимими доказами або не містять достатнього обґрунтування.

18. Апеляційний суд звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні докази такого стану здоров`я чинного опікуна, який позбавляв би його можливості надалі здійснювати опіку, а похилий вік без установлення фактичних обмежень сам по собі не доводить необхідності призначення другого опікуна.

19. Також апеляційний суд погодився з оцінкою обставин щодо місця проживання, зайнятості та фактичної участі ОСОБА_2 у повсякденному догляді за ОСОБА_3 , вказавши, що наведені заявником загальні твердження не підтверджують спроможності кандидата забезпечувати безперервну опіку.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. 01 липня 2026року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сулковський Б. П., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до суду 06 липня 2026 року), в якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 червня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити.

21. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 127/10853/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди помилково пов`язали можливість призначення другого опікуна з необхідністю доведення повної або часткової неможливості чинного опікуна виконувати свої обов`язки, хоча частина п`ята статті 63 ЦК України прямо допускає призначення кількох опікунів і не встановлює такої додаткової умови.

23. Наголошує, що призначення другого опікуна має превентивний характер, спрямоване на забезпечення безперервності догляду, створення резервного механізму представництва інтересів недієздатної особи та зменшення ризиків, пов`язаних з похилим віком і станом здоров`я чинного опікуна.

24. Заперечує проти врахування судами тієї обставини, що ОСОБА_2 є військовозобов`язаним. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 127/10853/24, він зазначає, що чинне законодавство не передбачає обмежень щодо призначення опікуном особи мобілізаційного віку, а матеріали цієї справи не містять доказів проходження кандидатом військової служби, його призову, ухилення від військової служби або інших зловживань.

25. Також посилається на істотне порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. До початку судового засідання представник подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, а ОСОБА_1 просив відкласти розгляд через неможливість участі його представника, однак апеляційний суд відмовив у задоволенні цих клопотань і розглянув справу за їх відсутності.

26. На думку заявника, апеляційний суд не забезпечив участі адвоката недієздатної особи, хоча у суді першої інстанції для представництва інтересів ОСОБА_3 було залучено адвоката через систему безоплатної правничої допомоги, що свідчить про необхідність забезпечення такої процесуальної гарантії і на стадії апеляційного перегляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 569/21724/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сулковський Б. П. та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

28. 03 серпня 2026 року матеріали цивільної справи № 569/21724/25 надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю першої групи А з дитинства довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії № 133748 від 20 грудня 1994 року.

30. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2008 року у справі № 2о-5/2008, яке набрало законної сили, визнано ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним.

31. Над ним встановлено опіку та призначено його батька ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном.

32. Із заяви-згоди на призначення другим опікуном убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , добровільно надав свою згоду на призначення його другим опікуном ОСОБА_3 . Йому відомо, що опікуни зобов`язані дбати про особу, над якою встановлено опіку, забезпечувати реалізацію її прав та законних інтересів, створювати умови для належного догляду.

33. Висновком ЛКК № 247 від 26 вересня 2025 року встановлено, що ОСОБА_2 є здоровим та за станом здоров`я може надавати соціальні послуги терміном на 1 (один) рік

34. З витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до кримінальної відповідальності не притягувався, судимості відсутні, у розшуку не перебуває.

35. Зміст довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру вказує, що ОСОБА_2 проживає у будинку АДРЕСА_1 .

36. 19 січня 2026 року Органом опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради надано подання № 08-01-75/26 від 16 січня 2026 року про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , яким визнано за доцільне призначити ОСОБА_2 ще одним опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .

37. У поданні зазначено, що ОСОБА_3 , 1978 року народження, є особою з інвалідністю І Б групи з дитинства, власної родини не має, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

38. У своїй заяві мати зазначила, що враховуючи її похилий вік та стан здоров?я, не заперечує, щоб ОСОБА_2 був призначений другим опікуном її сина (медична довідка додається).

39. Двоюрідна сестра ОСОБА_5 , 1983 року народження, одружена, має двох дітей (одна дитина неповнолітня), з жовтня 2025 року працює на посаді економіста у відділі освіти, культури, молоді і спорту Олександрійської сільської ради, зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 . У своїй заяві вона зазначила про неможливість здійснення опіки у зв?язку з постійним місцем роботи та власним станом здоров?я (медична довідка та довідка з місця роботи додається).

40. Опікун батько, ОСОБА_1 , 1954 року народження, пенсіонер за віком, одружений, має дорослого сина, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Департаментом соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради йому призначена допомога на догляд за сином з 01 квітня 2025 року по 01 квітня 2026 року в розмірі 2 920 гривень щомісячно. У своїй заяві не заперечує, щоб ОСОБА_2 був призначений другим опікуном ОСОБА_3 , оскільки є особою похилого віку та з кожним роком стан його здоров?я погіршується.

41. ОСОБА_2 , 1978 року народження, одружений (чоловік двоюрідної сестри недієздатної особи), має двох дітей (одна з них неповнолітня), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Між ним та недієздатною особою склалися стабільні, довірливі та позитивні відносини. Він тривалий час підтримує недієздатну особу та його родину, забезпечує їхні побутові потреби, супроводжує до медичних закладів, надає фінансову допомогу, стан здоров?я дозволяє йому повноцінно здійснювати догляд та забезпечувати належні умови для недієздатної особи.

42. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

43. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

44. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

45. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

46. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.

47. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

48. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

49. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

50. Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

51. Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

52. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

53. У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

54. Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

55. У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

56. Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

57. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

58. Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування), для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

59. Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

60. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).

61. У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22(провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

62. Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

63. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

64. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

65. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявником не надано достатніх і достовірних доказів на підтвердження неможливості повноцінного забезпечення інтересів недієздатної особи раніше призначеним опікуном ОСОБА_1 та існування будь-яких підстав для призначення в інтересах недієздатної особи другого опікуна.

66. 19 січня 2026 року Органом опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради надано подання № 08-01-75/26 від 16 січня 2026 року про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_4 , яким визнано за доцільне призначити ОСОБА_2 ще одним опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .

67. У вказаному поданні зазначено, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю І Б групи з дитинства, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Мати, батько і двоюрідна сестра не заперечували, щоб ОСОБА_2 був призначений другим опікуном ОСОБА_3 . Сам ОСОБА_2 виявив намір бути опікуном.

68. Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що таке подання має рекомендаційний характер. Подання підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.

69. У справі, яка переглядається, суди встановили конкретні недоліки подання від 16 січня 2026 року № 08-01-75/26: відсутність достатнього обґрунтування необхідності призначення другого опікуна за наявності чинного опікуна; відсутність конкретного опису регулярного догляду; недостатнє з`ясування зайнятості особи, яка має намір стати другим опікуном, доходу, доступності з урахуванням проживання в іншому населеному пункті; невизначеність розподілу обов`язків між двома опікунами.

70. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у поданні органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради надано подання № 08-01-75/26 від 16 січня 2026 року не обґрунтовано необхідність призначення ОСОБА_2 другим опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , доказів неможливості повного чи часткового виконання обов`язків опікуна щодо підопічного ОСОБА_3 . Фактично вказане подання ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його додатковим опікуном, не містить обґрунтування відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатного.

71. Зазначені недоліки безпосередньо стосуються тих обставин, які за частиною четвертою статті 63 ЦК України повинні враховуватися при призначенні опікуна, а саме особистих стосунків з підопічним та можливості кандидата виконувати опікунські обов`язки.

72. Довідка про стан здоров`я кандидата, його письмова згода та відсутність судимості підтверджують відповідність ОСОБА_2 окремим загальним вимогам до особи опікуна, однак не доводять необхідності призначення другого опікуна та не замінюють оцінки того, чи забезпечуватиме саме ця особа систематичний догляд і представництво інтересів ОСОБА_3 .

73. Не спростовує висновків судів і посилання на похилий вік ОСОБА_1 . Вік чинного опікуна є обставиною, яка підлягає врахуванню, проте сам по собі не засвідчує неможливості виконання ним опікунських обов`язків. Суди встановили, що заявник продовжує проживати разом із сином, фактично здійснює догляд, отримує соціальну допомогу, а доказів виникнення складнощів чи недоліків при здійсненні опіки або функціональних обмежень, які перешкоджають виконанню ним обов`язків опікуна, не надано.

74. Суди не встановили обставин, які б свідчили, що ОСОБА_3 залишився або найближчим часом залишиться без належного догляду і представництва, а також того, що ОСОБА_2 , який проживає окремо та надає періодично допомогу, реально готовий і спроможний забезпечити стабільний обсяг догляду, підтримки і представництва, необхідний підопічному.

75. За таких обставин доводи касаційної скарги про запровадження судами не передбаченої законом умови щодо обов`язкового доведення повної неможливості чинного опікуна виконувати свої обов`язки не відповідають змісту оскаржених рішень. Суди перевіряли саме об`єктивну необхідність додаткової опіки та відповідність кандидатури іншого опікуна інтересам підопічного.

76. Колегія суддів у цій справі враховує, що несення чи виконання ОСОБА_2 військового обов`язку не є законодавчо встановленою перешкодою для його призначення опікуном та не може сама по собі обґрунтовувати відмову у задоволенні поданої заяви.

77. Водночас у цій справі встановлено, що ОСОБА_3 має опікуна з 2008 року, який продовжує здійснювати належний догляд, а предметом розгляду є доцільність призначення додаткового, другого опікуна.

78. Крім того, у справі, яка переглядається, відмова ґрунтується не на припущенні про ухилення особи, яка має намір бути опікуном, від військового обов`язку, а на встановлених судами комплексу обставин: недостатньому обґрунтуванні необхідності призначення другого опікуна, відсутності конкретних доказів постійної участі кандидата в догляді, його проживанні окремо від підопічного, недостатньому мотивуванні органом опіки та піклування подання.

79. Отже суди попередніх інстанцій не застосували при вирішенні цієї справи норм права всупереч висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 24 вересня 2025 року у справі № 127/10853/24.

80. Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки визнані судом поважними. Неявка учасників справи, належно повідомлених про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

81. Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

82. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 та його представник були належно повідомлені про розгляд справи. Долучений до клопотання представника медичний висновок підтверджував тимчасову непрацездатність лише 28 травня 2026 року і не підтверджував неможливості участі в судовому засіданні 02 червня 2026 року. Клопотання про участь у режимі відеоконференції подано не було.

83. Апеляційна скарга містила детально викладені доводи заявника, матеріали справи були достатніми для їх перевірки, а касаційна скарга не містить переконливого обґрунтування того, які саме пояснення або докази не могли бути подані раніше та яким чином особиста участь заявника чи представника могла змінити встановлені судами обставини та вплинути на їх оцінку.

84. Щодо посилання на незабезпечення участі адвоката недієздатної особи колегія суддів ураховує, що обов`язкова участь особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та її адвоката передбачена частиною першою статті 299 ЦПК України саме для справ про обмеження цивільної дієздатності або визнання фізичної особи недієздатною.

85. У цій справі питання про визнання ОСОБА_3 недієздатним не вирішувалося, оскільки його правовий статус визначено рішенням суду, яке набрало законної. Предметом розгляду було окреме питання про призначення другого опікуна. Тому положення частини першої статті 299 ЦПК України не створює безумовної підстави для відкладення апеляційного розгляду до особистої явки адвоката підопічного.

86. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц(провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

87. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судами та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законних судових рішень по суті спору.

88. Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення..

89. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та меж касаційного перегляду, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.

90. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, немає. Підстав для розподілу витрат, понесених у касаційному провадженні, також немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду