ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 340/7587/25

1. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 27 квітня 2022 року по 24 серпня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 27 квітня 2022 року по 24 серпня 2023 року грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 27 квітня 2022 року по 24 серпня 2023 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі 4463 гривні 15 копійок щомісяця, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі індексацію грошового забезпечення з 27 квітня 2022 року по 24 серпня 2023 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці (щомісячну фіксовану індексацію) в розмірі 4463 гривні 15 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 27 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, виплачених за період служби з 27 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року, обчисливши їх із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, а також перерахувати похідні додаткові види грошового забезпечення (допомогу для оздоровлення) за вказаний період, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, військова частина звернулась до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 340/7587/25 - залишено без руху.

Установлено військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

5. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 березня 2026 року відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору.

Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 340/7587/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

6. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 , Третій апеляційний адміністративний суд указав, що військова частина НОМЕР_1 не підпадає під категорію платників судового збору щодо яких можливе прийняття рішення про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору. Виходячи з цього, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Також, у встановлений судом строк скаржником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 340/7587/25.

7. Ураховуючи те, що скаржником у встановлений судом строк не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 340/7587/25, а також не усунуто інші недоліки апеляційної скарги, колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

8. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій зазначила, що вважає її незаконною та необґрунтованою.

9. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково констатував пропуск строку на апеляційне оскарження, повністю проігнорувавши наявні в матеріалах електронної справи докази щодо фактичної дати вручення повного тексту судового рішення відповідачу.

10. Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що рішення суду першої інстанції відповідачем було отримано у кабінеті підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС лише 04 лютого 2026 року о 09 годині 46 хвилин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та карткою руху документа. Апеляційна скарга була подана військовою частиною НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» 03 березня 2026 року, тобто на 28-й день з моменту фактичного отримання повного тексту рішення. Отже, на переконання скаржника, військова частина НОМЕР_1 не пропустила строк подання апеляційної скарги, а реалізувала своє право на оскарження в межах гарантованого законом 30-денного строку з дня фактичного вручення судового рішення.

11. Скаржник уважає, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Третій апеляційний адміністративний суд не врахував практику Європейського суду з прав людини. У справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. У випадку військової частини НОМЕР_1 суд апеляційної інстанції застосував саме надзвичайний формалізм, вимагаючи клопотання про поновлення строку там, де обставини та матеріали електронної справи прямо вказували на подання скарги у встановлений законом термін.

12. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 340/7587/25 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

13. На момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 від позивача до Верховного Суду не надходив.

14. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Рух касаційної скарги

15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 травня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 340/7587/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, та витребував із Кіровоградського окружного адміністративного суду справу № 340/7587/25.

16. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 01 червня 2026 року (у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи) визначено наступний склад суду: Мацедонська В. Е. (суддя-доповідач), Кашпур О. В., Смокович М. І.

17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 340/7587/25 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду апеляційної інстанції, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

18. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає таке.

19. Касаційне провадження у справі відкрито з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання відповідача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

20. За обставин цієї справи ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 27 квітня 2022 року по 24 серпня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно.

21. Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 30 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

22. Не погодившись із таким судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 звернулась до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

23. Вимоги до апеляційної скарги визначені у статті 296 КАС України, серед яких законодавцем передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

24. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

25. Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

26. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

27. Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку у строк, визначений судом, така скарга повертається особі, яка її подала.

28. Як убачається з матеріалів справи, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2026 року відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишив без руху та встановив відповідачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. У вказаній ухвалі суд апеляційної інстанції також зазначив, що для усунення недоліків апеляційної скарги, скаржнику необхідно надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якій вказати підстави для його поновлення.

29. На виконання вимог указаної ухвали військова частина НОМЕР_1 надіслала заяву про усунення недоліків, у якій зазначила, що згідно з випискою з рахунка за 03 березня 2026 року у військовій частині НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 відсутнє фінансування з Державного бюджету України, тому внести відповідну суму судового збору до Державного бюджету України станом на теперішній час не являється можливим. У зв`язку з викладеним військова частина НОМЕР_1 просила звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги або відстрочити сплату судового збору на певний час, але не пізніше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

30. Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

31. Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

32. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

33. За змістом статті 8 Закону № 3674-VI ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

34. Відмовляючи військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції указав, що відповідач не підпадає під категорію платників судового збору щодо яких можливе прийняття рішення про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору.

35. Верховний Суд погоджується з таким висновком Третього апеляційного адміністративного суду, оскільки особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

36. Верховний Суд неодноразово наголошував, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду. Одночасно суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

37. У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

38. Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

39. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливають на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).

40. Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

41. За усталеною позицією Верховного Суду відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (постанови від 01 серпня 2019 року у справі № 1440/1822/18, від 22 липня 2021 року у справі № 640/13056/19, від 30 листопада 2021 року у справі № 560/6797/20, від 14 квітня 2022 року у справі № 420/3670/20, від 05 квітня 2023 року у справі № 300/8677/21).

42. Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

43. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

44. Верховний Суд ураховує, що такі ж доводи щодо звільнення від сплати судового збору відповідач зазначав в апеляційній скарзі на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року, яку було залишено без руху судом апеляційної інстанції. При цьому, у заяві на усунення недоліків апеляційної скарги військова частина НОМЕР_1 не просила суд апеляційної інстанції продовжити строк на усунення недоліків про які було зазначено в ухвалі суду від 10 березня 2026 року про залишення апеляційної скарги відповідача без руху.

45. Отже, оскільки відповідач не довів суду існування обставин, з якими закон пов`язує можливість звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

46. Верховний Суд також звертає увагу, що підставою залишення апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 без руху, крім несплати відповідачем судового збору, був пропуск 30-денного строку, передбаченого статтею 295 КАС України.

47. Так, статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.

48. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

49. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

50. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

51. На підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

52. Суд апеляційної інстанції установив, що військова частина оскаржує рішення суду першої інстанції від 30 січня 2026 року, проте з апеляційною скаргою відповідач звернувся 03 березня 2026 року. Отже, Третій апеляційний суд в ухвалі від 10 березня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху запропонував військовій частині НОМЕР_1 надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, у якій вказати підстави для його поновлення.

53. Верховний Суд ураховує, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року надіслано судом до Державного реєстру судових рішень лише 03 лютого 2026 року, зареєстровано 04 лютого 2026 року, забезпечено надання загального доступу 05 лютого 2026 року.

54. Водночас Верховний Суд також звертає увагу, що в заяві на усунення недоліків апеляційної скарги військова частина НОМЕР_1 не клопотала про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не зазначала будь-яких доводів на предмет пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, а указана заява містила лише аргументи щодо неможливості сплатити судовий збір.

55. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що у суду апеляційної інстанції були передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

56. Верховний Суд звертає увагу, що несплата відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги, є самостійним фактом неусунення скаржником недоліків апеляційної скарги, на які вказано в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року про залишення апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 без руху.

57. За таких обставин відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього суду.

58. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

59. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

60. Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду