ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 480/10066/24

1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач, скаржник), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міноборони, оформлене протоколом від 16 серпня 2024 року №18/с засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні ОСОБА_1 частки одноразової грошової допомоги на доньку - малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Міноборони прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 частки одноразової грошової допомоги на доньку - ОСОБА_3 та перерозподілити призначені суми коштів одноразової грошової допомоги рівними частинами між ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини, малолітньої ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини та ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини від розміру 15000000 грн, визначених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що є дружиною військовослужбовця ОСОБА_4 , який 09 липня 2022 року під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, загинув. У зв`язку з цим, 18 листопада 2022 року позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просила виплатити грошову допомогу їй та доньці ОСОБА_3 , втім, за результатами розгляду цієї заяви, у призначенні допомоги було відмовлено.

3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міноборони, оформлене протоколом від 16 серпня 2024 року №18/с засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні ОСОБА_1 частки одноразової грошової допомоги на доньку - малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано Міноборони повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_3 , про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ №168 на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що малолітня дитина загиблого військовослужбовця, яка була зачата за його життя та народжена після його смерті, у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі- Закон №2011-XII) належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а відтак відмова Міністерства оборони України у призначенні такої допомоги є протиправною, оскільки ґрунтується на підставах, не передбачених законом, зокрема пов`язаних із попереднім розподілом усієї суми допомоги між іншими особами, що не виключає права інших суб`єктів на її отримання.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавець не обмежив право дитини, зачатої за життя військовослужбовця, на отримання допомоги, а наведені Міноборони підстави відмови законом не передбачені.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міноборони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 16-1 Закону №2011-XII, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року №3515-ІХ (далі - Закон №3515-ІХ), статті 25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), абзацу 12 пункту 2 постанови КМУ №168.

7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник вказує на необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 травня 2024 року у справі №440/6725/23, від 26 травня 2025 року у справі №160/30873/23, оскільки, на думку Міністерства оборони України, ці висновки суперечать прямій забороні, встановленій у пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3515-ІХ, яка ігнорується судами при вирішенні справ цієї категорії.

8. Скаржник зазначає, що держава вже призначила допомогу в повному обсязі (15000000 грн) батьку та дружині загиблого. Оскільки загальна сума не може перевищувати цей ліміт, будь-які претензії нових отримувачів (зокрема доньки, народженої після смерті) мають вирішуватися шляхом перерозподілу часток між родичами за їх взаємною згодою або в судовому порядку, а не шляхом додаткового стягнення з держави.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. Касаційна скарга надійшла до Суду 20 листопада 2025 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 480/10066/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2026 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №480/10066/24 задоволено. Зупинено виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №480/10066/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

12. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні колегією у складі трьох суддів на 09 червня 2026 року о 14 годині 30 хвилин у приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.

13. У судовому засіданні, що відбулося 28 липня 2026 року, колегія суддів, враховуючи позицію учасників справи, дійшла висновку про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

14. ІНФОРМАЦІЯ_1 у додаткових поясненнях від 10 червня 2026 року, наданих на виконання протокольної ухвали Верховного Суду від 09 червня 2026 року, повідомив, що станом на 10 червня 2026 року ОСОБА_1 на підставі рішень комісії Міністерства оборони України від 10 лютого 2023 року №25/168 та від 19 грудня 2023 року №371/168 було перераховано відповідно 2 700 000 грн та 850 000 грн, тобто загалом 3 550 000 грн. ОСОБА_2 на підставі рішень комісії від 22 лютого 2023 року №59/168 та від 19 грудня 2023 року №371/168 також було перераховано відповідно 2 700 000 грн та 850 000 грн, тобто загалом 3 550 000 грн. Третя особа також повідомила, що в період із липня 2024 року до червня 2026 року кошти одноразової грошової допомоги на рахунки ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більше не виплачувалися. У червні 2026 року на рахунки ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло фінансування в сумі по 100 000 грн для кожного з названих отримувачів, однак ці кошти були зараховані на депонований рахунок і не перераховані отримувачам до вирішення справи №480/10066/24.

15. Позивачка у додаткових поясненнях від 12 червня 2026 року зазначила, що після смерті чоловіка припинила спілкування з ОСОБА_2 . По суті спору позивачка наголосила, що заява про призначення одноразової грошової допомоги в інтересах дитини була подана своєчасно, проте Міністерство оборони України повторно відмовило у її призначенні. Вимога про призначення дитині 1/3 частини одноразової грошової допомоги та перерозподіл загального розміру допомоги між дружиною, дитиною і батьком загиблого була заявлена з огляду на те, що кошти допомоги фактично не були виплачені у повному обсязі. Позивачка послалася на те, що з пояснень ІНФОРМАЦІЯ_1 убачається виплата ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише по 3 550 000 грн кожному, а перерозподіл коштів з урахуванням інтересів дитини не здійснювався.

16. У додаткових поясненнях від 31 липня 2026 року, поданих на виконання протокольної ухвали Верховного Суду від 28 липня 2026 року, позивачка заперечила проти доводів Міністерства оборони України про те, що питання реалізації права малолітньої ОСОБА_3 має вирішуватися виключно шляхом стягнення та перерозподілу коштів, виплачених батькові загиблого. Позивачка зазначила, що рішення про відмову в призначенні допомоги дитині було скасоване судами, тоді як рішення комісії Міністерства оборони України від 10 лютого 2023 року №25/168, від 22 лютого 2023 року №59/168 та від 19 грудня 2023 року №371/168 щодо призначення і розподілу допомоги між дружиною та батьком загиблого залишаються чинними та не переглядалися. Позивачка також указала, що Міністерство оборони України не виконало покладений на нього судовим рішенням обов`язок повторно розглянути заяву, подану в інтересах малолітньої дитини, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

17. 05 серпня 2026 року, на виконання протокольної ухвали Верховного Суду від 28 липня 2026 року, надійшли додаткові пояснення від Міністерства оборони України, які обґрунтовані твердженнями про те, що звернення ОСОБА_1 належним чином розглянуте і за наслідками такого розгляду позивачці, як законному представнику доньки загиблого військовослужбовця, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

18. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_4 з 26 квітня 2017 року проходив військову службу на посаді навідника 2 зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , НОМЕР_4.

19. Під час безпосередньої участі у заходах щодо забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 загинув, про що 15 липня 2022 року дружині загиблого ОСОБА_1 направлено сповіщення № 310/4.

20. Відповідно до витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 1283 від 14 жовтня 2022 року, травма і причина смерті ОСОБА_4 пов`язані із захистом Батьківщини.

21. Після смерті військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , яка згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , є донькою загиблого.

22. З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , позивачка 18 листопада 2022 року звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просила виплатити згадану допомогу їй та її дитині ОСОБА_3 . Одночасно у заяві повідомлялось, що іншими членами сім`ї загиблого є батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

23. За результатами розгляду вказаної заяви, 10 лютого 2023 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно з протоколом № 25/168 прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 1/3 частини одноразової грошової допомоги в сумі 5 000 000,00 грн.

24. Згідно з протоколом № 59/168 від 22 лютого 2023 року, комісією Міноборони прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги батьку загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини одноразової грошової допомоги в сумі 5 000 000,00 грн.

25. Згодом, 19 грудня 2023 року комісією Міноборони, з огляду на нереалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги іншими особами, згідно з протоколом № 371/168 прийнято рішення про перерозподіл залишку такої допомоги (1/3 частини, що становить 5 000 000,00 грн) між уже визначеними отримувачами - батьком та дружиною загиблого, у зв`язку з чим кожному з них додатково призначено по 2 500 000,00 грн. Таким чином, рішеннями комісії кожному із зазначених отримувачів було призначено по 7 500 000 грн, що в сукупності становить повний розмір одноразової грошової допомоги - 15 000 000 грн.

26. При цьому згідно з протоколом № 24/в - прийнято рішення про відмову у виплаті частини одноразової грошової допомоги доньці загиблого ОСОБА_3 .

27. За змістом згаданого рішення, підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги відповідач визначив те, що за змістом пункту 2 постанови КМУ №168 та статті 16-1 Закону №2011-XII, право на отримання допомоги мають особи, які є членами сім`ї загиблого військовослужбовця на день його смерті.

28. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №480/415/24 визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 , прийняте згідно з протоколом № 24/в від 19 грудня 2023 року. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 1/3 частки одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ №168, на доньку - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3 ).

29. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №480/415/24 апеляційну скаргу Міноборони було задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №480/415/24 скасовано в частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 1/3 частки одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ №168, на доньку - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на 1/3 частки одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ №168, на доньку - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з урахуванням висновків суду.

30. У зв`язку з цим позивачка повторно звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просила виплатити грошову допомогу їй та доньці ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

31. З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 16 серпня 2024 року №18/с, вбачається, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про скасування попереднього рішення та відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3515-ІХ визначено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови, що одноразова грошова допомога не призначена жодній із осіб, які мають право на отримання такої допомоги. При цьому така допомога у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 вже призначена іншим особам, які мали право на її отримання. Враховуючи викладене, комісією відмовлено у призначенні ОСОБА_1 частки одноразової грошової допомоги на доньку ОСОБА_3 .

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

32. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

33. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року відповідають не повністю, оскільки, правильно вирішивши спір по суті, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки умовам застосування механізму перерозподілу допомоги.

37. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

38. Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

39. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

40. Статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

41. Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає, а згідно із частиною сьомою статті 3 цього Кодексу сім`я створюється, зокрема, на підставі кровного споріднення.

42. За змістом частини першої статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Відповідно до частини другої статті 25 Цивільного кодексу України у випадках, установлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

43. Отже, дитина, зачата за життя військовослужбовця та народжена після його смерті, належить до його сім`ї за ознакою кровного споріднення. Народження дитини після смерті батька не змінює її походження від нього та не виключає належності до його сім`ї; тому час народження не може бути самостійною підставою для звуження обсягу соціальних гарантій, установлених для дітей загиблого військовослужбовця.

44. Зазначений висновок підтверджується тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року №3515-IX, який набрав чинності 29 березня 2024 року, статтю 16-1 Закону №2011-XII викладено у новій редакції та конкретизовано коло осіб, які мають право на призначення й отримання одноразової грошової допомоги.

45. Відповідно до пунктів 1 та 3 статті 16-1 Закону №2011-XII у зазначеній редакції, за відсутності особистого розпорядження або за наявності не охопленої таким розпорядженням частки одноразової грошової допомоги право на її призначення та отримання мають особи, визначені пунктом 4 цієї статті, у рівних частках.

46. Пунктом 4 статті 16-1 Закону №2011-XII до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1- 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, віднесено, зокрема, дітей, у тому числі усиновлених, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті.

47. Водночас пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3515-IX установлено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням і отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за її життя та народжених після її смерті, за умови, що одноразова грошова допомога не призначалася жодній з осіб, які мали право на її отримання.

48. Отже, Законом №3515-IX було прямо конкретизовано належність дітей, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Водночас пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено спеціальні умови поширення його положень на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності.

49. Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3515-IX визначає лише межі застосування нової редакції статті 16-1 Закону №2011-XII до раніше виниклих правовідносин. Це положення не припиняє і не обмежує право дитини, яке виникло відповідно до редакції Закону №2011-XII, чинної на день загибелі військовослужбовця, та було своєчасно заявлене її законним представником. З огляду на це підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 травня 2024 року у справі №440/6725/23 та від 26 травня 2025 року у справі №160/30873/23, немає. Закон №3515-IX конкретизував коло отримувачів допомоги, але не встановив заборони на реалізацію прав, які виникли за попереднім правовим регулюванням.

50. Згідно із частинами першою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови однієї з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

51. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

52. Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII.

53. Абзацами 2 - 4 пункту 2 постанови КМУ № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

54. Зі змісту наведених положень убачається, що одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю військовослужбовця є єдиною виплатою у фіксованому розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками між усіма особами, які мають право на її отримання. Таке право реалізується шляхом подання правомочною особою або її законним представником відповідної заяви до уповноваженого органу.

55. Передбачений абзацом четвертим пункту 2 постанови №168 механізм перерозподілу застосовується за сукупності двох умов: одноразова грошова допомога була призначена та фактично виплачена у повному розмірі, а інша особа, яка має право на її отримання, звернулася із відповідною заявою після завершення процесу призначення і виплати допомоги іншим отримувачам, які заявили про своє право раніше.

56. Отже, сам факт прийняття рішення про призначення та розподіл усієї суми допомоги між визначеними отримувачами не є достатнім для застосування цього механізму, якщо допомога фактично не була виплачена у повному розмірі.

57. При цьому Суд наголошує, що механізм перерозподілу коштів, передбачений абзацом четвертим пункту 2 постанови КМУ №168, не поширюється на випадок, коли право іншої особи було заявлене її законним представником до прийняття рішень про призначення та розподіл допомоги між іншими отримувачами, однак не було враховане уповноваженим органом. За таких обставин ідеться не про звернення нового отримувача після завершення виплати, а про неврахування своєчасно заявленого права під час первинного визначення кола отримувачів та належних їм часток допомоги.

58. Тому для оцінки правомірності спірного рішення на відповідність положенням абзацу четвертого пункту 2 постанови №168 визначальне значення мають час звернення законного представника дитини із заявою про призначення допомоги, час прийняття рішень щодо інших отримувачів, а також факт призначення і фактичної виплати допомоги у повному розмірі на момент прийняття спірного рішення.

59. У цій справі судами встановлено, що 18 листопада 2022 року позивачка звернулася до уповноваженого органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги одночасно їй та малолітній доньці ОСОБА_3 .

60. За результатами первинного розгляду цієї заяви Міністерство оборони України відмовило у призначенні частки допомоги дитині. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №480/415/24 таку відмову визнано протиправною та скасовано. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року рішення суду першої інстанції змінено в частині способу захисту та зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги на малолітню доньку з урахуванням висновків суду.

61. Отже, рішення Міністерства оборони України від 16 серпня 2024 року №18/с, яке є предметом оскарження у цій справі, було ухвалене не за новим зверненням особи, яка заявила про своє право після завершення призначення та виплати допомоги іншим отримувачам, а за результатами повторного розгляду заяви, поданої ще 18 листопада 2022 року, на виконання судового рішення, що набрало законної сили.

62. Право дитини на отримання частки одноразової грошової допомоги було заявлене її законним представником до прийняття Міністерством оборони України рішень від 10 лютого 2023 року №25/168 та від 22 лютого 2023 року №59/168 про призначення допомоги дружині та батькові загиблого, а також до прийняття рішення від 19 грудня 2023 року №371/168 про перерозподіл між ними частки допомоги, не реалізованої іншими особами.

63. За таких обставин ОСОБА_3 не може вважатися особою, яка звернулася за отриманням допомоги після завершення її призначення та виплати іншим отримувачам у розумінні абзацу четвертого пункту 2 постанови №168. Її право було заявлене на початковій стадії відповідних правовідносин, однак не було враховане Міністерством оборони України під час первинного визначення кола отримувачів та розподілу належних їм часток.

64. Крім того, із додаткових пояснень ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 червня 2026 року вбачається, що на підставі рішень комісії Міністерства оборони України ОСОБА_1. фактично перераховано 2 700 000 грн та 850 000 грн, а ОСОБА_2 - також 2 700 000 грн та 850 000 грн. Таким чином, кожному з них фактично виплачено по 3 550 000 грн, а загальна сума фактично перерахованої допомоги становила 7 100 000 грн із установленого постановою №168 загального розміру 15 000 000 грн.

65. ІНФОРМАЦІЯ_1 також повідомив, що з липня 2024 року до червня 2026 року інші кошти одноразової грошової допомоги на його рахунки не надходили та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не виплачувалися. Кошти в сумі по 100 000 грн для кожного із зазначених отримувачів, які надійшли у червні 2026 року, були зараховані на депонований рахунок та їм не перераховані, а тому не можуть вважатися фактично виплаченою одноразовою грошовою допомогою.

66. Таким чином, хоча Міністерством оборони України були прийняті рішення, якими визначено розподіл усього встановленого розміру одноразової грошової допомоги між дружиною та батьком загиблого, фактичної виплати допомоги у повному розмірі станом на 10 червня 2026 року не відбулося.

67. За таких обставин передбачені абзацом четвертим пункту 2 постанови КМУ №168 умови для вирішення питання виключно шляхом перерозподілу вже виплаченої допомоги за взаємною згодою отримувачів або в судовому порядку у спірних правовідносинах відсутні. Спірні правовідносини виникли не внаслідок звернення нового отримувача після повного завершення виплати, а внаслідок неврахування Міністерством оборони України своєчасно заявленого права дитини під час первинного призначення та подальшого розподілу виплати.

68. Подальше прийняття Міністерством оборони України рішень про призначення та розподіл одноразової грошової допомоги між дружиною і батьком загиблого не усуває обов`язку відповідача належним чином розглянути своєчасно подану заяву в інтересах малолітньої дитини, зокрема з урахуванням висновків судового рішення, що набрало законної сили, забезпечивши визначення рівних часток усіх належних отримувачів у межах загального розміру допомоги 15 000 000 грн.

69. Суб`єкт владних повноважень не може посилатися на наслідки неврахування ним своєчасно заявленого права одного з отримувачів під час первинного розгляду заяви як на самостійну підставу для повторної відмови такій особі.

70. Неврахування Міністерством оборони України під час первинного розгляду заяви своєчасно заявленого права малолітньої дитини є наслідком неналежного виконання відповідачем покладених на нього повноважень щодо визначення повного кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, та належних їм часток.

71. Наслідки такого неналежного виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків не можуть покладатися на членів сім`ї загиблого військовослужбовця шляхом покладення на них додаткового та надмірного тягаря щодо звернення до суду в порядку цивільного судочинства з вимогами про перерозподіл коштів між отримувачами. У цій справі необхідність коригування раніше прийнятих рішень виникла не через несвоєчасне звернення нового отримувача, а внаслідок того, що відповідач не врахував право дитини, заявлене до прийняття рішень про призначення та розподіл допомоги.

72. За таких обставин саме Міністерство оборони України як суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідні рішення, зобов`язане усунути наслідки допущеного порушення, повторно розглянути заяву позивачки та привести рішення щодо визначення отримувачів і розміру їхніх часток у відповідність до закону, не виходячи при цьому за межі встановленого загального розміру одноразової грошової допомоги - 15 000 000 грн.

73. Отже, посилання Міністерства оборони України у спірному рішенні виключно на те, що одноразову грошову допомогу вже призначено іншим особам, не є належною правовою підставою для відмови у призначенні дитині відповідної частки допомоги.

74. Таким чином, доводи касаційної скарги про відсутність у Міністерства оборони України правових підстав для повторного розгляду заяви позивачки та необхідність вирішення питання виключно шляхом перерозподілу вже виплаченої допомоги між її отримувачами за їх взаємною згодою або в судовому порядку не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду справи.

75. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку по суті спору про протиправність рішення Міністерства оборони України від 16 серпня 2024 року №18/с, наявність підстав для його скасування та необхідність повторного розгляду заяви позивачки з урахуванням правової оцінки суду.

76. Водночас мотиви судів попередніх інстанцій підлягають зміні з урахуванням наведеного у цій постанові тлумачення норм матеріального права та встановленого судами часу звернення законного представника дитини за призначенням допомоги.

77. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

78. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд змінює судове рішення, якщо воно ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

79. У цій справі суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір по суті, визнавши протиправним рішення Міністерства оборони України від 16 серпня 2024 року №18/с та зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву позивачки.

80. Водночас мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень підлягають зміні шляхом викладення мотивів щодо застосування статті 16-1 Закону №2011-XII, пункту 2 розділу II Закону №3515-IX та пункту 2 постанови КМУ №168 у редакції цієї постанови.

81. За таких обставин касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - зміні в мотивувальній частині із залишенням їх резолютивних частин без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Cуд