ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/18282/25

У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також відповідач), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати пункт 7 протоколу від 28.02.2025 № 190/9 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000,00 грн, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 і повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 ;

зобов`язати Міністерство оборони України виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що вона є донькою військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із чим вона звернулась до Міністерства оборони України за виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168). Однак, у призначенні та виплаті вказаної допомоги відповідач відмовив.

Позивачка доводила протиправність цієї відмови, оскільки має право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14.11.2025, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026, позов задовольнив частково:

визнав протиправним та скасував пункт 7 протоколу від 28.02.2025 № 190/9 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000,00 грн, відповідно до пункту 2 Постанови № 168 і повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 ;

зобов`язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку пункту 2 Постанови № 168 у зв`язку із загибеллю батька - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду, що викладені в цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно з чинним на день загибелі ОСОБА_2 законодавством право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн мали: члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Поряд з цим суди зазначили, що підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 09.12.2023 № 3515-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (далі - Закон № 3515-ІХ) статтю 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) викладено в новій редакції.

Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З огляду на частину першу статті 58 Конституції України, статті 87 і 88 Закону України «Про адміністративну процедуру» та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.07.2024 у справі №280/3308/23, суди попередніх інстанцій виснували, що відповідач при прийняті рішення за результатами розгляду заяви позивачки зобов`язаний був застосовувати Закон № 2011-ХІІ в редакції Закону № 3515-ІХ, оскільки останній вже був чинним (набрав чинності 29.03.2024) як в день подання відповідної заяви, так і в день прийняття оскаржуваного рішення.

Суди підсумували, що відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти. При цьому згадана норма встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги для всіх дітей загиблого, незалежно від їх віку (повнолітні або неповнолітні) чи факту перебування їх на утриманні загиблого тощо.

Тому ОСОБА_1 , як рідна дитина загиблого ОСОБА_2 , має право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою № 168, а відповідач протиправно відмовив у її призначенні.

У квітні 2026 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, внаслідок неврахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.05.2026 у справі № 600/1860/25-а.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 13.05.2026 залишив касаційну скаргу без руху, а ухвалою від 01.06.2026 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою від 10.06.2026 Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про зупинення дії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2025.

ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги, а ухвалені у справі судові рішення - залишити без змін.

Треті особи не реалізували право подати відзив на касаційну скаргу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій у місті Херсоні внаслідок виконання обов`язків військової служби загинув батько позивачки - ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави під час збройної агресії Російської Федерації.

Факт загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується наступними доказами:

1) свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 07.06.2022 Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за актовим записом № 982;

2) сповіщенням сім`ї № 26 від 31.01.2023 за вих. № 61201, виданим ІНФОРМАЦІЯ_5 заявнику - донці загиблого - ОСОБА_1 , яким сповіщено про загибель солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги), надання пільг в установленому законодавством порядку;

3) лікарським свідоцтвом про смерть (форма 106/о) від 06.03.2022 № 349, виданим КП «Бюро судово-медичної експертизи» Херсонської облради, яким підтверджено настання смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Адреса проживання загиблого зазначена: АДРЕСА_1 ;

4) довідкою про причину смерті (до форми №106/о) від 06.03.2022 № 349, виданою КП «Бюро Судово-медичної експертизи» Херсонської облради, згідно з якою встановлена причина смерті ОСОБА_2 , 1963 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 - вогнепальне кульове поранення грудної клітини з пошкодженням легень під час військових дій;

5) довідкою від 23.07.2024 вих № 394/д, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 про те, що солдат ОСОБА_2 в період з 26.02.2022 по 02.03.2022 брав участь у заходах оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в Херсонській області, м. Херсон. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій;

6) довідкою від 24.07.2024 вих.№ 420/д, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 про те, що загиблий солдат ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації' проти України, перебуваючи в Херсонській області, м. Херсон. Ця довідка видана донці загиблого - ОСОБА_1 , та є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України;

7) витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії (підстава: протокол від 31.01.2024 № 401), яким підтверджено, що «Поранення солдата ОСОБА_2 , 1963 р. н., «Ушкодження внаслідок бойових лій, спричинені пострілом з вогнепальної зброї. Вогнепальні кульові поранення грудної клітини з пошкодженням легень. Гостра крововтрата (ІНФОРМАЦІЯ_3), яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами. Поранення, яке призвело до смерті, та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини»;

8) сповіщенням від 26.12.2022 № 8 року за вих №926, виданим Командиром військової частини НОМЕР_2 , на солдата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 при виконанні службових обов`язків, яке було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_6 для сповіщення ОСОБА_1 про те, що її батько: військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який 26.02.2022 призваний на військову службу, вірний військовій присязі, виконуючи свої посадові обов`язки, ІНФОРМАЦІЯ_3 під час оборони міста Херсона героїчно загинув;

9) довідкою (замість військового квитка), виданою 26.09.2015 за № 9-15 ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно Наказу МОУ № 402-08р, ОСОБА_2 визнаний придатним до військової служби;

10) мобілізаційним розпорядженням до в/ч НОМЕР_2 , виданим на ім`я ОСОБА_2 для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_8 протягом 24 годин за адресою: АДРЕСА_2 ;

11) витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання батька ОСОБА_2 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 07.06.2022, виданого донці ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з наказу від 14.06.2024 № 156-РС командира НОМЕР_3 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) (п. 12), відповідно до пункту 230 Положення про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України, солдата ОСОБА_2 , стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_4 окремого батальйону територіальної оборони, виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку зі смертю із 02.03.2022. Як зазначено в даному наказі, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій у місті Херсоні, смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Донька - ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з наказу від 28.05.2024 № 151 (п. 27) командира військової частин НОМЕР_2 (по стройовій частині) відповідно до пунктів 7 і 230 Положення про проходження громадянином України військової служби у Збройних Сил України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 115/2008 (зі змінами), солдата ОСОБА_2 , стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роги військової частини НОМЕР_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій у АДРЕСА_3 , з 02.03.2022 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю.

Згідно з витягом з наказу від 01.07.2024 № 381 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про обставини загибелі солдата ОСОБА_2 в ході виконання бойових завдань під час військової агресії російської федерації проти України» зазначено, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у парку «Бузковий» по АДРЕСА_3 час захисту Батьківщини.

05.06.2024 командиром військової частини НОМЕР_2 за вих № 1634/ФЕС/2.33.3 видано грошовий атестат, яким засвідчено, що стрілець солдат ОСОБА_2 має право на нарахування додаткової виплати винагороди в розмірі 100 000,00 грн.

27.09.2024 позивачка, як донька загиблого військовослужбовця, звернулась із заявою за вхідним № 9964 до ІНФОРМАЦІЯ_9 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, відповідно до положень пункту 2 Постанови № 168.

До цієї заяви позивачкою були надані документи (згідно переліку), які підтверджують її право на одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю батька - ОСОБА_2 :

1. копія паспорту заявника ОСОБА_1 серія НОМЕР_5 , виданого 31.01.2015 Білозерським РСУДМС України в Херсонській області, відповідно до якого вбачається адреса реєстрації та проживання з 22.10.2002: АДРЕСА_1 ;

2. копія документу заявника ОСОБА_1 про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків;

3. копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серія НОМЕР_1 , виданого 07.06.2022 Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за актовим записом № 982, яким підтверджено дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

4. копія свідоцтва про народження військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_6 , виданого 15.07.1966 року за актовим записом № 25;

5. на підтвердження родинних зав`язків із загиблим військовослужбовцем та відсутність інших членів родини окрім доньки - ОСОБА_1 , надані:

копія свідоцтва про народження позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дитини загиблого, серія НОМЕР_7 , виданого повторно 06.09.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за актовим записом №15, де батьком зазначений ОСОБА_2 , мати ОСОБА_5 ;

копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 серії НОМЕР_8 , виданого 27.03.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Білозерського районного управління юстиції Херсонської області;

копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , батька загиблого військовослужбовця, серія НОМЕР_9 , виданого 15.06.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Генічеського районного управління юстиції Херсонської області;

копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , мати загиблого військовослужбовця, серія НОМЕР_10 , виданого 15.03.2002 Генічеським відділом реєстрації актів громадянського стану Херсонської області;

6. на підтвердження проживання однією сім`єю доньки ОСОБА_8 разом із батьком ОСОБА_2 , надані копії:

довідки вих.№ 116, виданої 01.04.2024 Станіславською сільською військовою адміністрацією Херсонського району Херсонської області, у якій зазначено, що разом із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 проживали та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 члени родини: донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 з 22.10.2002 року по теперішній час, онука ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , з 31.03.2021 року і по теперішній час;

витягу Станіславської територіальної громади від 07.04.2925 № 2025/004564830 щодо реєстрації міста проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 22.10.2002;

довідки вих. № 01, виданої 02.02.2023 Відділом ЦНАП Станіславською сільською військовою адміністрацією Херсонського району Херсонської області, відповідно до якої на час смерті ОСОБА_2 зареєстровані та проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 члени родини: донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , голова д/г по теперішній час, донька голови д/г ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , по теперішній час;

витягу від 19.09.2024 № 00047067408 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища « ОСОБА_10 » - ОСОБА_1 ;

свідоцтва про народження онуки загиблого - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , відповідно до якого адреса реєстрації дитини: АДРЕСА_1 з 31.03.2021;

довідки від 01.10.2024 № 5137-5003473709 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 (у зв`язку з окупацією Білозерського району) за адресою: АДРЕСА_4 із зазначенням зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

7. на підтвердження факту про неперебування у шлюбі та відсутність іншої родини позивачки ОСОБА_1 надано:

свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_11 із ОСОБА_11 , видане 26.08.2020 Олешківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00047067408, виданого 26.08.2020 Олешківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції' (м. Одеса);

декларацію ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , № 0001-6503- НОМЕР_12 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу - лікар-педіатр Медичного центру «Taurt Medikal» в м. Херсоні (вул. Іллі Кулика, 33-а, місто Херсон, Херсонська область) ОСОБА_12 (у зв`язку з перебування м. Херсона в зоні бойових дій та пошкодженням приміщення закладу в м. Херсоні, медичний заклад перебуває в м. Одесі). Онука загиблого перебувала на медичному обліку в Херсонській області, м. Херсон після народження, під час перебування на обліку, під час окупації м. Херсона, та по теперішній час;

довідку про отримання (неотримання) допомоги, видану 22.05.2025 за № 2813 Департаментом праці та соціальної політики Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси, в якій зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси та отримує допомогу при народженні дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , призначену на період з 01.04.2021 по 31.03.2024, допомога нараховано в розмірі 860 грн;

витяг з державного реєстру актів цивільного стану про смерть для отримання допомоги на поховання від 07.06.2022;

заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Херсонській області про виплату на поховання від 01.05.2022 № 1895;

повідомлення приватного нотаріуса Херсонського районного нотаріального округу Товстоноженоко Н. В. від 12.09.2023 № 180/02-14, що згідно з даними спадкової справи № 78/2023 за 2023 рік після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 гр. ОСОБА_2 , спадкоємцем є: ОСОБА_1 (частка 1/1). Інших спадкоємців не має;

витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності» від 19.10.2023 про відсутності відомостей відносно ОСОБА_1

28.02.2025 Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням i виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, на засіданні протокольно (№ 19/д) дійшла висновку (п. 7) про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_13 , 1986 р. н., дочки померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану, солдата ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_13 від 07.06.2022 та витягу ВЛК від 31.01.2024 №401, з метою надання заявником документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітня дочка була членом сім`ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків) або перебування на його утриманні відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осiб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частин першої - третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивачки щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Пунктом 1 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII.

Так, статтею 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на момент смерті батька позивачки) було визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Разом з тим, 29.03.2024 набрав чинності Закон № 3515-ІХ, яким статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено в такій редакції:

« 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII)».

Отже, починаючи з 29.03.2024 законодавець істотно розширив коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, віднісши до них, зокрема, усіх дітей загиблого (померлого) військовослужбовця незалежно від їх віку, факту перебування на утриманні чи наявності права на пенсію у разі втрати годувальника.

Пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 8, 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, положеннями якої врегулював деякі особливості окремих виплат (в тому числі одноразової грошової допомоги), зокрема для військовослужбовців як осіб, які безпосередньо залучені до виконання завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пунктом 1 Постанови № 168 (тут і далі - в редакції, яка була чинною на момент смерті батька позивачки) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 1.4. розділу I наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі - Порядок № 45) передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 Постанови № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону № 2011-ХІІ, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою № 168 та порядками № 975 та № 45.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка як повнолітня донька загиблого в період дії воєнного стану військовослужбовця звернулась із заявою про призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги після отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 07.06.2022, відповідно до якого останній загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас спірне в цій справі рішення відповідача про повернення поданих документів на доопрацювання було прийнято 28.02.2025, тобто в період дії нової редакції статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, яка передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги повнолітніми дітьми.

Зважаючи на те, що законодавче регулювання правовідносин, пов`язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання такої допомоги, зазнало змін, Верховний Суд має надати відповідь на питання стосовно того, у якій редакції має застосовуватися стаття 16-1 Закону № 2011-XII у спірних правовідносинах у цій справі, які пов`язані із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги повнолітній доньці військовослужбовця, який загинув до набрання чинності Законом № 3515-IX, яким внесено зміни до зазначеної норми в частині визначення кола осіб, що мають право на отримання такої допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, у зв`язку з чим колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо офіційного тлумачення наведеної вище норми Основного Закону.

Так, Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 вказав на те, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп зазначено, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Таким чином, виходячи з концепції безпосередньої (прямої) дії нормативно-правового акта в часі, новий нормативно-правовий акт поширюється на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності, за винятком випадків, коли закон чи інший нормативно-правовий акт пом`якшує або скасовує відповідальність особи, а також коли в ньому прямо передбачено поширення його дії на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Як уже було зазначено вище, право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події.

При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, які мають таке право. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що зміни до законодавства, які набрали чинності після настання події, з якою закон пов`язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема щодо розширення кола осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії в часі та не підлягають застосуванню до правовідносин, у межах яких право на таку допомогу виникло до набрання чинності відповідними змінами.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

Такий висновок Верховний Суд виклав у постановах, зокрема, але не виключно, від 12.05.2026 у справі №280/1098/25, від 19.05.2026 у справі №600/1860/25-а, від 02.06.2026 у справі № 560/9476/25.

Суд наголошує, що нормою статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на момент смерті батька позивачки, було визначено вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме: члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин статтю 16-1 Закону № 2011-ХІІ у редакції Закону № 3515-ІХ та, як наслідок, зробили хибний висновок про те, що позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги як повнолітня дочка загиблого військовослужбовця без необхідності доведення статусу члена сім`ї або факту перебування на утриманні.

Верховний Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу» (рішення у справах «Kopecky v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), «Belane Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, п. 75). Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону №2011-ХІІ не відносила повнолітніх дітей до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачки не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.

Повертаючись до змісту оскаржуваного рішення відповідача, Суд вказує, що за результатами розгляду документів позивачки їх було повернуто на доопрацювання з метою надання заявником документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітня дочка була членом сім`ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків) або перебування на його утриманні відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осiб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі).

Під час розгляду справи суди не встановили факт подання ОСОБА_1 документів, відсутність яких стала підставою для прийняття спірного рішення. Це підтверджується матеріалами справи, у яких згадані документи відсутні.

У цьому аспекті Суд також вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка розглядаючи справу № 560/17953/21, у постанові від 18.01.2024 вказала на те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку: рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції; юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про призначення та виплату одноразової грошової допомоги особі, яка вважає себе членом сім`ї померлого військовослужбовця, що має право на виплату такої допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII за умови, що існує необхідність встановлення факту, що має юридичне значення (проживання однією сім`єю).

Відтак, оцінка доказів, наданих позивачкою на підтвердження фактів проживання із загиблим батьком однією сім`єю та перебування на його утриманні (таких як довідки та витяги про реєстрацію місця проживання, скриншоти листування, спільні фото, показання свідків, декларація про вибір лікаря тощо), перебуває поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції, оскільки у цій справі вирішенню питання про наявність у позивачки як повнолітньої доньки померлого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII передує вирішення питання про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 23 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку (заяви особи, яка має право на отримання допомоги), приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. За відсутності таких доказів відповідач обґрунтовано повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які могли б підтвердити її статус члена сім`ї або утриманця у розумінні спеціального законодавства.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Як підсумок, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд