ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 804/481/17

17.01.2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 року №121856-13, яким позивачеві визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн (т. 1 а.с. 5-7).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено з посиланням на правомірність прийняття вищенаведеного податкового повідомлення-рішення, оскільки за встановленими судом обставинами справи, транспортний засіб позивача є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році (т.1 а.с. 40-43).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року скасовано вищенаведене рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 року № 121856-13 з посиланням на відсутність належних та допустимих доказів, що середньоринкова вартість автомобіля позивача у 2016 році становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року (т. 1 а.с. 114-115).

За результатами касаційного перегляду, постановою Верховного Суду 15.05.2018 року скасовано вищенаведену постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 року та залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року у справі № 804/481/17 (т. 1 а.с. 139-146). Мотивуючи вказаний висновок, Верховний Суд посилався на правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що позивач є власником автомобіля (марки Mercedes-Benz, модель GL 500, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 4663 см. куб. тип палива бензин), що в розумінні положень Методики (п. 5) є аналогічним автомобілем одного виробника зазначеним в інформації, яка отримана від Мінекономрозвитку, в яких збігаються ознаки та параметри. У зв`язку з чим погодився з висновком суду першої інстанції, що транспортний засіб позивача належав до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році (т. 1 а.с. 139-146).

14.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі №804/481/17 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, з посиланням на те, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом не була встановлена істотна обставина, що стягнення з ОСОБА_1 транспортного податку, який є предметом розгляду в цій справі, має бути здійснено в порядку та на підставах, передбачених рішенням Криворізької міської ради від 21.01.2016 №716-35/VI «Про місцеві податки та збори», що зафіксовано в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 804/481/17. Проте з аналізу рішення Криворізької міської ради від 21.01.2016 №716-35/VI слідує, що ОСОБА_1 , як фізична особа, яка постійно проживає та зареєстрована за межами міста Кривий Ріг не є платником транспортного податку в 2016 році (т. 1 а.с. 152-153).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року у справі № 804/481/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі № 804/481/17. Залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року у справі № 804/481/17 (т. 1 а.с. 150, 151-152).

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на процесуальні порушення, допущені судом апеляційної інстанції внаслідок розгляду справи за її відсутності без жодних повідомлень про дату, час і місце судового засідання, враховуючи вимоги п. 3 ч. 3 статті 353 КАС України просила скасувати вищенаведену постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вищенаведені підстави касаційного оскарження, скаржник звернула увагу, що не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року, вона звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, проте жодних повідомлень до 14 лютого 2019 року від суду апеляційної інстанції вона не отримувала, а тільки 14 лютого 2019 року отримала постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за результатами апеляційного перегляду, якою відмовлено в задоволенні її апеляційної скарги і залишено без змін вищенаведену ухвалу суду першої інстанції. Проте позивач звернула увагу, що 07.12.2018 року судом апеляційної інстанції була прийнята ухвала, якою було відкрито апеляційне провадження у даній справі та копію якої ніби то було надіслано позивачу та надано право на надання доказів у справі. Однак вказану ухвалу, як і жодного повідомлення про дату, час і місце судового засідання по справі вона не отримувала. Також зауважила, що в цей же день 07.12.2018 року судом апеляційної інстанції була прийнята ще одна ухвала (про закінчення підготовки і призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження), в якій зазначено, що перша ухвала (про відкриття апеляційного провадження) нібито вже надіслана позивачу, що за її доводами не відповідає дійсності, оскільки перша ухвала фізично не могла дійти поштою в той же день і пізніше на її адресу не надходила. Отже враховуючи усе вищевикладене позивач вважає, що справа розглянута за її відсутності з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до п. 3 ч. 3 статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 24.01.2019 року із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 1-2).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, встановлений строк для подання відповідачем відзиву на касаційну скаргу, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача на адресу Суду не надходив, що у відповідності до вимог частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди позивача із висновками суду апеляційної інстанції, які слугували підставою для залишення без змін ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 804/481/17 про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року за нововиявленими обставинами. Тому враховуючи межі касаційного перегляду, передбачені вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги в контексті порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Переходячи до спірних процесуальних питань, колегія суддів звертає увагу, що підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а також порядок відкриття проваджень у наведених справах і призначення їх до розгляду судом першої інстанції та прийняття відповідних рішень за результатами їх розгляду, а також і апеляційний перегляд судових рішень з процесуальними вимогами щодо відкриття апеляційного провадження, призначення справи до апеляційного розгляду, повідомлення сторін про розгляд справи та ухвалення рішення за результатами апеляційного перегляду, передбачені вимогами Кодексу адміністративного судочинства далі - КАС України (в ред. після 15.12.2017 року).

Так, у відповідності до вимог частини 1, пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У відповідності до вимог частини 1 статті 368 КАС України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 статті 368 КАС України передбачено, що справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 року відкрито провадження у даній справі за заявою позивача про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі №804/481/17 за нововиявленими обставинами та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи і за результатами розгляду відповідної заяви прийнято ухвалу від 02.10.2018 року про відмову в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 із залишенням в силі постанови суду першої інстанції (т. 1 а.с. 164-165, 180, 181-182).

31.10.2018 року позивач звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою про перегляд вищенаведеної ухвали суду першої інстанції від 02.10.2018 року (т. 1 а.с. 186-187).

Так, у відповідності до вимог частини 1 статті 300 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі.

Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 298 цього Кодексу (частина 2 статті 300 КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 300 КАС України, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги на судове рішення. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Порядок надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи передбачений статтею 301 КАС України, за змістом якої, суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.

У відповідності до частини 1 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції (ст. 311 КАС України) з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

До того ж, у відповідності до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) (частина 2 статті 312 КАС України). При цьому ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутня у вказаному переліку.

Разом з тим, у відповідності до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були усунуті встановлені ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2018 року недоліки апеляційної скарги, шляхом сплати судового збору за подання апеляційної скарги (т. 1 а.с. 196, 199, 200, 201).

У зв`язку з викладеним, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 року встановлено, що апеляційна скарга подана в строк, передбачений ст. 295 КАС України і відповідає вимогам ст. 296 КАС України, тому на підставі ст. 300 КАС України суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження у цій справі, а також ухвалив:

- Надіслати скаржнику копію ухвали про відкриття апеляційного провадження. Направити іншим особам копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги.

Скаржнику: - надати суду докази на обґрунтування доводів апеляційної скарги;

Іншим учасникам справи запропоновано: - у десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копій відзиву іншим учасникам справи; - надати суду докази на спростування (або обґрунтування) доводів апеляційної скарги; - надати суду письмові заяви про можливість (або неможливість) письмового провадження у суді апеляційної інстанції (т. 1 а.с. 204).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в цей самий день - 07.12.2018 року судом апеляційної інстанції одночасно прийнята ухвала, якою закінчено дії по підготовці справи до розгляду та ухвалено розглянути справу в порядку письмового провадження 24 січня 2019 року (т. 1 а.с. 205).

При цьому як вбачається з вищенаведеної ухвали суду, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про закінчення дій по підготовці справи до апеляційного розгляду та про розгляд справи з огляду на вимоги п. 10 ст. 4, ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження встановив, що копія вищезазначеної ухвали суду від 07.12.2018 року (про відкриття апеляційного провадження) надіслана на адресу учасників справи для відома та виконання. У встановлений строк відзив на апеляційну скаргу від учасників справи на адресу суду апеляційної інстанції не надходив, як і не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні.

Однак колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази попереднього надіслання судом апеляційної інстанції на адресу позивача ухвали суду апеляційної інстанції від 07.12.2018 року про відкриття апеляційного провадження для відома та виконання з метою реалізації позивачем встановленого ухвалою суду, яка набрала законної сили процесуального права на подання до суду у встановлений строк письмової заяви про можливість (або неможливість) письмового провадження у суді апеляційної інстанції, а також власне і доказів на обґрунтування доводів апеляційної скарги, що свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції в ухвалі від 07.12.2018 (про закінчення дій по підготовці справи до розгляду) про те, що у встановлений судом строк від учасників (зокрема, позивача) не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні.

Отже має місце факт постановлення апеляційним судом одночасно ухвали від 07.12.2018 року про відкриття апеляційного провадження із встановленням позивачу строку для подання письмової заяви про можливість (або неможливість) письмового провадження у суді апеляційної інстанції (а також додаткових обґрунтувань до апеляційної скарги) і водночас прийняття іншої ухвали від 07.12.2018 року з констатацією судом не подання учасниками справи, зокрема позивачем, відповідних заяв у встановлений процесуальний строк, при цьому без підтверджуючих доказів отримання позивачем попередньої ухвали від 07.12.2018 року, якою був встановлений позивачеві строк для реалізації цих дій.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний конверт, адресований ОСОБА_1 , який повернувся на адресу суду 11.01.2019 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» із вказівкою в примітці «дата подання - 12.12.2018» (к/у від 07.12.2018 письмове провадження на 24.01.2019). Зі змісту вкладення у вказаному конверті вбачається, що судом апеляційної інстанції одночасно направлялась на адресу позивача: повістка-повідомлення разом з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 року про відкриття апеляційного провадження (якою був встановлений позивачу строк для надання доказів на обґрунтування доводів апеляційної скарги, а також письмової заяви про можливість (або неможливість) письмового провадження у суді апеляційної інстанції), а також і ухвала Третього апеляційного адміністративного суду постановлена того ж дня - від 07.12.2018 року, якою закінчено дії по підготовці справи до розгляду та ухвалено розглянути останню в порядку письмового провадження 24 січня 2019 року (т. 1 а.с. 208).

Проте незважаючи на викладене, за наслідками апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження 24.01.2019 року прийнята постанова, якою апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 02.10.2018 року (про відмову в задоволенні заяви про перегляд) без змін, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в контексті позбавлення права позивача на реалізацію процесуальних прав для подання додаткових обґрунтувань до апеляційної скарги, а також власного волевиявлення на подання заяви про розгляд справи за/або без її участі на виконання вимог ухвали (про відкриття апеляційного провадження), яка набрала законної сили.

Так, у відповідності до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Частиною 1 статті 9 КАС України, яка регулює принципи змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і надавати докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Отже вищенаведені вимоги Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Кодексу адміністративного судочинства України регулюють питання рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, зокрема, щодо права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи та забезпечення права доведення переконливості своїх доводів перед судом.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 рок у справі № 300/2890/21 (адміністративне провадження № К/990/28335/22).

Так, у відповідності до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Тому, як вірно зазначено скаржником в доводах касаційної скарги, процесуальні порушення, допущені судом апеляційної інстанції внаслідок розгляду справи за її відсутності без жодних повідомлень про дату, час і місце судового засідання, та власне без дотримання права останньої на реалізацію процесуального права на подання додаткових обґрунтувань до апеляційної скарги, свідчать про порушення судом апеляційної інстанції принципу рівності, змагальності сторін та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а також права на її участь у судовому розгляді справи, що в свою чергу у відповідності до вимог пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для задоволення касаційної скарги зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції та направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -