ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/11136/25

2. У вересні 2025 року ФОП Зубенко К.С. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми про стягнення 8 800 000,00 грн.

3. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору оренди транспортних засобів та будівельної техніки №01/07/23 від 01.07.2023 (далі - Договір оренди) та несвоєчасним поверненням орендованої техніки (чотирьох бетонозмішувачів марки HOWO з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) після припинення вказаного договору.

4. Господарський суд міста Києва рішенням від 02.02.2026 позов задовольнив повністю: стягнув з Фірми на користь ФОП Зубенка К.С. 8 800 000,00 грн неустойки, 132 000,00 грн судового збору, 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Фірма звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026.

6. В апеляційній скарзі Фірма, зокрема, заявила клопотання про зупинення провадження у справі №910/11136/25 до вирішення Господарським судом Київської області та набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/3166/25 за позовом Фірми до ФОП Зубенка К.С., Компанії Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко, яка діє через зареєстроване в Україні постійне Представництво "Сінцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., ЛТД" (далі - Компанія Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко) про визнання недійсним Договору оренди №01/07/23 від 01.07.2023, укладеного між Фірмою та ФОП Зубенком К.С., а також про визнання недійсним договору відповідального зберігання №29/06/23 від 29.06.2023, укладеного між ФОП Зубенком К.С. та Компанією Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко.

7. Клопотання про зупинення провадження у справі обґрунтоване, зокрема, таким:

- під час розгляду справи №910/11136/25 у Господарському суді міста Києва ще на стадії проведення підготовчого засідання було встановлено, що позивач не є та ніколи не був власником транспортних засобів та будівельної техніки, переданих в оренду відповідачу за Договором оренди; об`єктом оренди за Договором, за яким стягується з Фірми неустойка, є майно, яке на праві власності належить іншій юридичній особі - Компанії Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко та яка тривалий час не здійснює господарську діяльність на території України, в тому числі і на день укладання зазначеного Договору оренди між позивачем і відповідачем;

- під час підписання Договору оренди з ФОП Зубенко К.С., останній наголошував на тому, що він має всі законні права на передачу в оренду техніки, зокрема, первісно повідомивши, що таке право у нього є на підставі договору відповідального зберігання від 29.06.2023 №29/06/23, який був укладений з власником орендованого майна - Компанією Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко, а також підписаного до цього договору акта прийому-передачі товару від 01.07.2023;

- копії цих документів були надані у день підписання Договору оренди між позивачем та відповідачем, однак на підставі наявного в матеріалах справи №910/11136/25 висновку експерта від 06.10.2025 за результатами проведення технічної експертизи, документів встановлено, що підписи від імені Голови Представництва Компанії Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко - Лю Дзіньке являють собою графічні зображення одного й того ж підпису, що є відтиском факсиміле підпису або внесено в документи за допомогою графічного редактору комп`ютерної програми;

- як вбачається з відповіді Державної прикордонної служби України та Державної міграційної служби України Голова Представництва Компанії Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко - пан Лю Цзюньке 02.01.2021 о 12 год. 08 хв. виїхав з території України через п/п "Бориспіль - 1" і з того часу не повертався до України;

- у справі №910/8009/24 не досліджувалося питання щодо законності підстав ФОП Зубенка К.С. передавати в оренду відповідне майно, власником якого він не є взагалі, чи мав він на це згоду законного власника майна, чи був власник обізнаний взагалі, який тривалий час не здійснює господарську діяльність на території України, а голова його представництва відсутній в Україні з 2021 року; у матеріалах справи №910/8009/24 відсутні будь-які документи з цього приводу, а зміст прийнятих у справі рішень дозволяє стверджувати про те, що зазначені питання взаємовідносин сторін судами не досліджувались.

8. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.04.2026, зокрема, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026.

9. В судовому засіданні 05.05.2026 головуючий суддя поставив на обговорення учасників процесу клопотання представника Фірми про зупинення провадження у справі №910/11136/25, яке заявлено в апеляційній скарзі. Під час розгляду справи Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді справи до 26.05.2026.

10. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.05.2026:

- задовольнив клопотання Фірми про зупинення апеляційного провадження у справі;

- зупинив апеляційне провадження у справі до вирішення Господарським судом Київської області та набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/3166/25;

- зобов`язав сторони повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Господарським судом Київської області справи №911/3166/25, надати суду відповідні процесуальні документи.

11. Ухвала суду апеляційної інстанцій мотивована, зокрема, таким:

- Фірма звернулася до Господарського суду Київської області з позовом про визнання договору позички автомобілів (наземних самохідних транспортних засобів) №30/06/23-7082 від 30.06.2023 недійсним з посиланням на нікчемність підпису керівника на ньому та на договорі відповідального зберігання №29/06/23 від 29.06.2023, оскільки надано докази про те, що Голова Представництва Компанії Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко - пан Лю Цзюньке перебуває за межами України з 02.01.2021;

- у разі визнання у справі №911/3166/25 договору позички автомобілів (наземних самохідних транспортних засобів) №30/06/23-7082 від 30.06.2023, укладеного між ФОП Зубенком К.С. і Компанією Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко, буде встановлено факт, що позивач у цій справі є неналежним орендодавцем, то підстави для стягнення неустойки у цій справі №910/11136/25 будуть відсутні;

- провадження у цій справі варто зупинити з таких підстав:

1) у справі №911/3166/25 про недійсність договору позички автомобілів №30/06/23-7082 від 30.06.2023, укладеного між ФОП Зубенком К.С. і Компанією Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко, вирішується первинне питання про правомірність позивача передавати майно в оренду та набування статусу орендодавця;

2) без вирішення справи №911/3166/25 неможливо встановити суб`єктивний склад орендних правовідносин; для стягнення неустойки за договором оренди суд повинен встановити, що: 1) договір оренди є чинним; 2) позивач є належним кредитором; 3) позивач має право вимагати повернення майна; 4) саме на користь позивача виникло право про стягнення неустойки;

3) якщо договір позички автомобілів №30/06/23-7082 від 30.06.2023 буде визнаний недійсним, виникає питання про відсутність у позивача передавати майно в оренду та, відповідно, про відсутність у нього права вимагати повернення майна і стягнення санкцій; рішення у справі №911/3166/25 прямо впливає на визначення належного позивача у цій справі №910/11136/25;

4) обставини щодо наявності або відсутності у позивача правового титулу на передачу майна в оренду є предметом дослідження у іншій справі та матимуть преюдиційне значення для вирішення спору про стягнення неустойки; саме преюдиційність є ключем до застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК;

5) існує ризик ухвалення взаємовиключних судових рішень: якщо справа №910/11136/25 буде розглянута раніше та суд стягне неустойку, виходячи з того, що позивач є належним орендодавцем, а потім у справі №911/3166/25 буде встановлено відсутність у нього правових підстав для передачі майна в оренду, виникне ситуація існування двох судових актів, побудованих на взаємовиключних висновках щодо правового статусу позивача;

6) суд не може встановити у цьому процесі і оцінити договір позички автомобілів №30/06/23-7082 (наземних самохідних транспортних засобів) від 30.06.2023, оскільки не всі сторони цього договору є учасниками справи №910/11136/25 і через обмеженість доказової бази та з урахуванням того, що підставою визнання недійсним договору позички є дефект волевиявлення власника речі.

12. 21.06.2026 ФОП Зубенко К.С. через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026, в якій просить її скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

13. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК ФОП Зубенко К.С. зазначає, що Північний апеляційний господарський суд неправильно застосував положення п.5 ч.1 ст.227 ГПК; безпідставно дійшов висновку про існування об`єктивної неможливості розгляду апеляційної скарги до вирішення Господарським судом Київської області справи №911/3166/25, хоча матеріали справи не містять жодних доказів того, що встановлення обставин, необхідних для вирішення спору про стягнення неустойки, є неможливим у межах цього провадження; порушив ч.4 ст.75 ГПК та проігнорував преюдиційні обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8009/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та постановою Верховного Суду від 26.07.2025; порушив статті 80, 269 ГПК.

14. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до такого:

- суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про існування об`єктивної неможливості розгляду апеляційної скарги до вирішення Господарським судом Київської області справи №911/3166/25, хоча матеріали справи не містять жодних доказів того, що встановлення обставин, необхідних для вирішення спору про стягнення неустойки, є неможливим у межах цього провадження; суд фактично поставив розгляд цієї справи у залежність від результату іншого судового процесу, який лише перебуває на стадії розгляду та в якому відсутнє будь-яке судове рішення, що набрало законної сили;

- суд апеляційної інстанції повністю проігнорував преюдиційні обставини, встановлені рішеннями судів у справі №910/8009/24; предметом спору у цій справі №910/11136/25 є виключно стягнення неустойки за наступний період прострочення повернення цього самого майна після періоду, який уже був предметом судового розгляду у справі №910/8009/24;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що предметом справи №911/3166/25 є вимоги про визнання недійсними інших правочинів, тоді як у цій справі №910/11136/25 суд перевіряє законність рішення про стягнення неустойки за невиконання відповідачем вже встановленого судом обов`язку повернути майно; сам по собі факт існування іншого спору не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, оскільки всі необхідні для її вирішення докази вже знаходяться в матеріалах справи та можуть бути самостійно досліджені судом апеляційної інстанції;

- суд апеляційної інстанції фактично підмінив критерій "об`єктивної неможливості розгляду справи", передбачений п.5 ч.1 ст.227 ГПК, критерієм можливого впливу майбутнього судового рішення в іншій справі, чого процесуальний закон не допускає;

- подання Фірмою позову у справі №911/3166/25 свідчить про намір уникнення відповідальності за порушення договірних зобов`язань у правовідносинах з ФОП Зубенком К.С. за Договором оренди;

- фактично суд апеляційної інстанції погодився з доводами Фірми, яка шляхом подання позову у справі №911/3166/25 намагається поставити під сумнів правові висновки та преюдиційні обставини, вже встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8009/24, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, які набрали законної сили;

- разом з апеляційною скаргою Фірма подала низку нових документів (доказів), зокрема, висновок експерта від 11.12.2025 №84/25, процесуальні документи зі справи №911/3166/25, листи Державної прикордонної служби України та Державної міграційної служби України, отримані у березні 2026 року, тобто після ухвалення рішення Господарським судом міста Києва від 02.02.2026 у цій справі; Фірма не навела жодного належного обґрунтування існування передбачених ч.3 ст.269 ГПК виняткових підстав для прийняття таких доказів судом апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції не встановив: чи існували зазначені докази на момент розгляду справи судом першої інстанції; чи могли вони бути подані раніше; які саме об`єктивні причини перешкоджали їх своєчасному поданню; чи відповідають вони критеріям допустимості, визначеним статтями 80 та 269 ГПК;

- оскаржувана ухвала не містить жодних мотивів, які б пояснювали, чому після відкриття апеляційного провадження, початку розгляду апеляційної скарги та дослідження доводів сторін виникла саме об`єктивна неможливість продовження апеляційного перегляду; суд обмежився загальними посиланнями на взаємопов`язаність справ №910/11136/25 та №911/3166/25, не навівши жодних аргументів щодо неможливості самостійного встановлення відповідних обставин у межах апеляційного провадження.

15. 24.07.2026 надійшов відзив Фірми, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

16. У відзиві Фірма зазначає, зокрема, таке:

- у справі №910/8009/24, на яку посилається позивач, не досліджувалося і не могло досліджуватися питання наявності юридичних підстав для передачі ФОП Зубенком К.С. в оренду відповідного майна, а також не встановлювався факт того, чи мав позивач на це згоду від законного власника майна;

- не з`ясованим також наразі залишається питання про те, чи був взагалі обізнаний власник майна щодо проведених з ним операцій ФОП Зубенком К.С.; з цього питання у матеріалах справи №910/8009/24 відсутні будь-які документи, а зміст прийнятих у цій справі судових рішень дозволяє стверджувати про те, що питання взаємовідносин сторін судами в рамках справи №910/8009/24 не досліджувались;

- в цьому випадку взагалі йде мова про те, чи є ФОП Зубенко К.С. належним позивачем у цій справі №910/11136/25, чи має він законне право вимагати стягнення неустойки на свою користь; відповідь на це ключове питання може бути надана лише за результатом розгляду справи №911/3166/25;

- при розгляді справ №910/8009/24 і №910/11136/25 ФОП Зубенко К.С. не повідомляв ані суд, ані Фірму щодо обставин, які стосуються "набуття" ним "майнового права" на передачу в оренду майна, що належить Компанії Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко;

- склад учасників справ №910/11136/25 і №911/3166/25 є різним; у суді першої інстанції у цій справі Фірма заявляла клопотання про залучення до участі у справі Компанії Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко, проте суд відмовив у задоволенні цього клопотання; з огляду на це Фірма позбавлена можливості заявити зустрічні вимоги про визнання недійсним договорів у цій справі, тому звернулася з відповідним позовом у справі №911/3166/25;

- поновлення розгляду справи №910/11136/25 до розгляду і набрання законної сили рішення у справі №911/3166/25 призведе до передчасного стягнення з відповідача грошових коштів на користь сторонніх осіб, а отже подальше повернення грошових коштів (поворот виконання рішення) стане неможливим;

- позивач наголошує на зміну правової позиції відповідача у справі №910/11136/25, порівняно зі справою №910/8009/24, що нібито є недобросовісними діями з його боку; втім, справи №910/11136/25 і №910/8009/24 мають дещо різний предмети спору, а станом на час розгляду справи №910/8009/24 відповідачу не було відомо про обставини, що з`ясувалося під розгляду пов`язаних справ №911/11136/25 і №910/8009/24; зміна правової позиції, тим більше за з`ясованих обставин, є беззаперечним правом відповідача як учасника спору;

- доводи скаржника про те, що нібито розгляд Північним апеляційним господарським судом клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/11136/25 відбувся після початку розгляду його апеляційної скарги, є неправдивими, спростовуються протоколами та записами судових засідань - суд апеляційної інстанції не приступав до розгляду апеляційної скарги і вирішував виключно питання по заявленому клопотанню Фірми.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

17. Верховний Суд ухвалою від 13.07.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Зубенка К.С., розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження.

Щодо об`єктивної неможливості розгляду справи до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у іншій справі

18. Зупиняючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що в іншій справі №911/3166/25 має бути вирішене питання про наявність у позивача права передавати майно в оренду та набуття ним статусу орендодавця; без вирішення справи №911/3166/25 неможливо встановити суб`єктивний склад орендних правовідносин, а рішення у ній прямо впливає на визначення належного позивача у цій справі.

19. ФОП Зубенко К.С. у касаційній скарзі вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про існування об`єктивної неможливості розгляду апеляційної скарги до вирішення Господарським судом Київської області справи №911/3166/25; предметом спору у справі №911/3166/25 є вимоги про визнання недійсними інших правочинів, тоді як у цій справі №910/11136/25 суд перевіряє законність рішення про стягнення неустойки за невиконання відповідачем вже встановленого судом у справі №910/8009/24 обов`язку повернути майно.

20. Скаржник зазначає, що сам по собі факт існування іншого спору не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, оскільки всі необхідні для її вирішення докази вже знаходяться в матеріалах справи та можуть бути самостійно досліджені судом апеляційної інстанції;

21. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, виходячи з такого.

22. Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належить до основних засад (принципів) господарського судочинства за ч.3 цієї ж статті.

23. Аналізуючи питання зупинення провадження у справі, Верховний Суд виходить з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення

24. Положення ст.227 ГПК передбачають обов`язок суду зупинити провадження у справі.

25. Пункт п.5 ч.1 ст.227 ГПК визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

26. Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч.1 ст.227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п.4 ч.1 ст.229 ГПК).

27. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

28. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у cправі №910/17615/20 зробив такі висновки щодо застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК:

"8.9. Досліджуючи питання дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема, пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України Верховний Суд виходить з системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:

- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;

- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

8.11. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне виснувати, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення".

29. Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п.5 ч.1 ст.227 ГПК суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

30. Водночас, за приписами п.5 ч.1 ст.227 ГПК суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

31. Предметом позову у цій справі є вимоги ФОП Зубенка К.С. до Фірми про стягнення коштів (штрафних санкцій) у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором оренди, а саме, несвоєчасним поверненням орендованої техніки після припинення договору.

32. Господарський суд міста Києва рішенням від 02.02.2026 задовольнив позовні вимоги, встановивши такі істотні обставини: наявність договірних відносин, зміст обов`язків сторін, обставини повернення транспортних засобів позивачу.

33. Постановивши ухвалу про зупинення апеляційного провадження у цій справі до завершення розгляду іншої справи, суд апеляційної інстанції виокремив підстави, з огляду на наявність яких розгляд цієї справи є неможливим.

Щодо правомірності позивача передавати майно в оренду

34. В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції вказав, що у справі №911/3166/25 вирішується первинне питання про правомірність позивача передавати майно в оренду та набування статусу орендодавця; без вирішення справи №911/3166/25 неможливо встановити суб`єктивний склад орендних правовідносин, оскільки для стягнення неустойки за договором оренди суд повинен встановити, що: 1) договір оренди є чинним; 2) позивач є належним кредитором; 3) позивач має право вимагати повернення майна; 4) саме на користь позивача виникло право про стягнення неустойки; якщо договір позички автомобілів №30/06/23-7082 від 30.06.2023 буде визнаний недійсним, виникає питання про відсутність у позивача передавати майно в оренду та, відповідно, про відсутність у нього права вимагати повернення майна і стягнення санкцій; рішення у справі №911/3166/25 прямо впливає на визначення належного позивача у цій справі №910/11136/25.

35. ФОП Зубенко К.С. заперечує проти цього, зазначаючи, що відсутні докази неможливості самостійного вирішення цього спору судом; вважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував преюдиційні обставини, встановлені рішеннями судів у справі №910/8009/24. Скаржник наголосив, що предметом спору у цій справі №910/11136/25 є виключно стягнення неустойки за наступний період прострочення повернення цього самого майна після періоду, який уже був предметом судового розгляду у справі №910/8009/24.

36. Верховний Суд щодо цих доводів зазначає таке.

37. Як встановив суд апеляційної інстанції, предметом розгляду у справі №911/3166/25 є вимоги Фірми до ФОП Зубенка К.С. і Компанії Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко про визнання недійсними:

- договору позички автомобілів (наземних самохідних транспортних засобів) №30/06/23-7082 від 30.06.2023, укладеного між ФОП Зубенком К.С. і Компанією Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко;

- договору відповідального зберігання №29/06/23 від 29.06.2023, укладеного між ФОП Зубенком К.С. і Компанією Сіньцзян Комм`юнікейшнз Груп Ко;

- договору оренди транспортних засобів та будівельної техніки №01/07/23 від 01.07.2023, укладеного між ФОП Зубенком К.С. і Фірмою (за яким заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій у цій справі).

38. При цьому, як встановив суд та як наголошує ФОП Зубенко К.С., між ФОП Зубенком К.С. і Фірмою вже розглядався спір щодо наявності підстав для повернення орендованого майна за Договором оренди та стягнення коштів (основного боргу, неустойки, пені, інфляційних втрат та 3% річних) (справа №910/8009/24).

39. Господарський суд міста Києва рішенням від 10.12.2024 у справі №910/8009/24, позов задовольнив частково: зобов`язав Фірму повернути ФОП Зубенку К.С. транспорті засоби; стягнув з Фірми на користь ФОП Зубенка К.С. 1 000 000 грн основного боргу, 4 400 000 грн неустойки, 3 852,46 грн 3% річних, 6 000 грн інфляційних втрат, 34 617,49 грн пені; у задоволенні іншої частини позову відмовив.

40. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8009/24 залишено без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та Верховного Суду від 26.06.2025.

41. Отже, у справі №910/8009/24 між ФОП Зубенком К.С. і Фірмою вже вирішено вимоги про повернення техніки ФОП Зубенку К.С. та стягнення на його користь неустойки за попередній період (за період з 01.01.2024 до 15.06.2024).

42. Спір у цій справі фактично стосується стягнення штрафних санкцій за наступний період того самого прострочення за період з 16.06.2024 до дати фактичного повернення техніки 16.05.2025.

43. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що у справі №911/3166/25 розглядаються вимоги Фірми до ФОП Зубенка К.С. про визнання недійсним Договору оренди, не свідчать про неможливість розгляду цієї справи. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.04.2025 у справі №922/2146/23, від 18.05.2026 у справі №911/1020/25.

44. Отже, суд апеляційної інстанції мав оцінити значення вже встановлених обставин і правові наслідки остаточного судового рішення у справі №910/8009/24, а не ставити об`єктивну неможливість розгляду цієї справи в пряму залежність від можливого результату іншого (нового) спору у справі №911/3166/25.

Щодо преюдиційного значення обставин іншої справи

45. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що обставини щодо наявності або відсутності у позивача правового титулу на передачу майна в оренду є предметом дослідження у іншій справі та матимуть преюдиційне значення для вирішення спору про стягнення неустойки.

46. Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4, 5 ст.75 ГПК).

47. Як вже зазначалося, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

48. Пов`язаність цієї справи №910/11136/25 (про стягнення штрафних санкцій за Договором оренди) та справи №911/3166/25 (зокрема, про визнання недійсним Договору оренди) не заперечується, оскільки в іншій справі оспорюються правочини, пов`язані з переданням техніки в оренду.

49. Водночас сама лише пов`язаність справ є необхідною, але недостатньою умовою для застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК, оскільки не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.

50. Суд апеляційної інстанції мав встановити конкретну обставину, без якої неможливо вирішити цю справу, і обґрунтувати, в чому полягає неможливість її самостійного встановлення в межах цієї справи, та процесуальну або юрисдикційну перешкоду, що не дозволяє встановити її у цій справі.

51. Разом з тим, на переконання Верховного Суду, всупереч наведеним вимогам законодавства, суд апеляційної інстанції зупиняючи апеляційне провадження не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідно до викладених у ньому висновків.

Щодо ризику ухвалення взаємовиключних рішень

52. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що існує ризик ухвалення взаємовиключних судових рішень у цій справі №910/11136/25 та у справі №911/3166/25; у цій справі суд не може надати оцінку договору позички автомобілів №30/06/23-7082 від 30.06.2023, оскільки не всі сторони цього договору є учасниками справи.

53. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив пов`язаність справ №910/11136/25 та №911/3166/25, однак помилково ототожнив пов`язаність і можливий вплив майбутнього рішення з об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи. Ризик різної правової оцінки не є окремою підставою для зупинення провадження у справі, передбаченою п.5 ч.1 ст.227 ГПК. Крім того, майбутнє рішення у справі №911/3166/25 саме собою не скасовує рішення у справі №910/8009/24 між тими самими сторонами за тим самим Договором оренди.

54. Крім того, суд касаційної інстанції зауважує, що у цій справі не вирішуються вимоги про права чи обов`язки власника техніки. На відміну від законодавства, яке діє erga omnes (щодо всіх, тобто з правовим ефектом щодо невизначеного кола суб`єктів), судове рішення у цій справі (приватноправовому спорі) стосується виключно учасників спору - Фірми та ФОП Зубенка К.С., а отже має дію inter partes (тобто з правовим ефектом тільки для сторін у справі) і не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у справі (постанова Верховного Суду від 30.07.2025 у справі №910/5079/23).

55. Тому, суд апеляційної інстанції і не має надавати оцінку дійсності договору позички автомобілів №30/06/23-7082 від 30.06.2023, оскільки це не є предметом цього спору (стягнення з Фірми на користь ФОП Зубенка К.С. заборгованості - неустойки за Договором оренди).

56. У цій справі встановленню підлягають факт порушення боржником зобов`язання, наявність відповідної умови в договорі або законі щодо її розміру, період прострочення, а також відсутність обставин, які звільняють боржника від відповідальності, які апеляційний суд в силу приписів ст.269 ГПК може встановити на підставі наявних у справі доказів, адже він наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних обставин/фактів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, що надає йому можливість самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті.

57. Оскаржувана ухвала не містить обґрунтування, яку саме обставину, необхідну для перевірки законності рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не може встановити на підставі допустимих доказів у межах своїх повноважень.

Щодо подання нових доказів до суду апеляційної інстанції

58. ФОП Зубенко К.С. у касаційній скарзі вказує, що разом з апеляційною скаргою Фірма подала низку нових документів (доказів), зокрема, висновок експерта від 11.12.2025 №84/25, процесуальні документи зі справи №911/3166/25, листи Державної прикордонної служби України та Державної міграційної служби України, отримані у березні 2026 року, тобто після ухвалення рішення Господарським судом міста Києва від 02.02.2026 у цій справі; Фірма не навела жодного належного обґрунтування існування передбачених ч.3 ст.269 ГПК виняткових підстав для прийняття таких доказів судом апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції не встановив: чи існували зазначені докази на момент розгляду справи судом першої інстанції; чи могли вони бути подані раніше; які саме об`єктивні причини перешкоджали їх своєчасному поданню; чи відповідають вони критеріям допустимості, визначеним статтями 80 та 269 ГПК.

59. Відповідаючи на ці доводи скаржника, Верховний Суд зауважує, що незалежно від обставин врахування доказів судом апеляційної інстанції, такі докази не підтверджують наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

60. З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку, що висновок про об`єктивну неможливість розгляду справи є передчасним, а зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/3166/25 здійснене з порушенням приписів п.5 ч.1 ст.227 ГПК.

Щодо інших доводів скаржника

61. ФОП Зубенко К.С. у касаційній скарзі також вказує, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не містить жодних мотивів, які б пояснювали, чому після відкриття апеляційного провадження, початку розгляду апеляційної скарги та дослідження доводів сторін виникла саме об`єктивна неможливість продовження апеляційного перегляду.

62. Отже, скаржник не погоджується зі стадією розгляду справи, на якій суд постановив ухвалу про зупинення провадження у справі.

63. Верховний Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.03.2025 у справі №910/13175/23 надала відповідь на питання, чи можливе зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції на стадії розгляду справи по суті, дійшовши таких висновків:

"7.40. Поряд із цим у постановах від 01.02.2022 у справі № 902/368/16, від 07.09.2023 у справі № 910/15380/21 та від 13.04.2023 у справі № 914/2150/18, в яких постало питання зупинення провадження на стадії розгляду справи в апеляційному порядку на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, висновок суду касаційної інстанції був обґрунтований неможливістю зупинення провадження у справі з цієї підстави на стадії розгляду справи по суті з огляду на положення частини третьої статті 195 ГПК України, що було основним самостійним аргументом.

7.41. Велика Палата Верховного Суду вважає достатніми підстави для відступу від наведених висновків, зважаючи на сформульований у цьому рішенні висновок про те, що положення частини третьої статті 195 ГПК України (стаття 210 ЦПК України та стаття 193 КАС України) щодо можливості суду зупинити провадження у справі на стадії розгляду справи по суті виключно з підстав, передбачених цією нормою, підлягають застосуванню у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції".

64. Тому, не знайшли своє підтвердження доводи скаржника щодо неможливості зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції на стадії розгляду справи по суті.

65. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

66. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

67. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього суду.

68. Оскільки суд касаційної інстанції направляє справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд