ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 920/656/23

1.1. Виконувач обов`язків керівника Окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації 19.06.2023 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Агро 2022" (далі - ТОВ "Сами-Агро 2022"), в якому просив витребувати у ТОВ "Суми-Агро 2022" на користь держави в особі Сумської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, яка знаходиться за межами населених пунктів Сумської міської територіальної громади.

1.2. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.06.2023 відкрито провадження у справі № 920/656/23 та призначено підготовче засідання на 20.07.2023 о 10:20 год; залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; позивачу та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

1.3. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.01.2024 у справі № 920/656/23 позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

1.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 апеляційну скаргу Керівника Окружної прокуратури міста Суми на ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.01.2024 у справі № 920/656/23 задоволено. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.01.2024 у справі № 920/656/23 скасовано. Справу № 920/656/23 направлено до Господарського суду Сумської області для продовження розгляду.

1.5. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.04.2024 продовжено розгляд справи № 920/656/23, призначено підготовче засідання на 02.05.2024 о 10:30 год. Запропоновано Прокурору надати докази на підтвердження реальної та фактичної адреси третіх осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також надати належні докази на підтвердження направлення на адреси третіх осіб копії позовної заяви та доданих до неї документів.

1.6. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.06.2024 провадження у справі № 920/656/23 зупинено до отримання відповіді компетентного органу - Центру надання адміністративних послуг м. Києва про місце реєстрації та місце перебування ОСОБА_1.

1.7. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі позовну заяву Прокурора залишено без руху. Вирішено надати Прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви - упродовж 5 (п`яти) днів із дня оголошення цієї ухвали. Визначено Прокурору спосіб усунення недоліків позовної заяви - шляхом подання до суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову.

2.1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.08.2025 (суддя Заєць С.В.) у справі № 920/656/23 позовну заяву Прокурора в особі Сумської обласної державної адміністрації залишено без розгляду відповідно до пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву Прокурора в особі Сумської обласної державної адміністрації, виходив із того, що станом на день постановлення цієї ухвали Прокурор не виконав вимоги ухвали від 05.08.2025 щодо надання документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову. Натомість, як установив суд, 08.08.2025 Прокурор подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій виклав письмові пояснення щодо виконання ухвали суду від 05.08.2025 у справі № 920/656/23.

Як установив суд, за змістом цих пояснень Прокурор заперечує наявність недоліків позовної заяви, які зазначені судом в ухвалі від 05.08.2025, та вважає, що наявні підстави для продовження розгляду справи № 920/656/23. Водночас суд зазначив, що обґрунтовано зобов`язав Прокурора виконати дії, передбачені Законом України від 12.03.2025 № 4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", з метою забезпечення подальшого справедливого вирішення спору з дотриманням вимог Закону.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі № 920/656/23 скасовано ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.08.2025 у справі №920/656/23. Матеріали справи № 920/656/23 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2.4. Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви Прокурора без руху на підставі абзацу 3 частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Як виснував апеляційний суд, системний аналіз частини 6 статті 164 та частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку із частиною 5 статті 390 Цивільного кодексу України свідчить, що внесення вартості майна на депозит суду є умовою постановлення рішення по суті у справах про витребування майна від добросовісного набувача, а не універсальною процесуальною умовою прийняття позовної заяви на стадії прийняття позову. Натомість, за висновком апеляційного суду, в цій справі суд першої інстанції перетворив вимогу про внесення визначеної експерно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду на передумову доступу до правосуддя, що суперечить приписам процесуального закону і фактично зміщує межі стадій розгляду. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання місцевого суду на положення розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" не змінює цього висновку.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, положення Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" не встановлюють безумовної вимоги про внесення позивачем визначеної експерно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду в усіх віндикаційних справах і не наділяють суд повноваженнями створювати кваліфікаційну умову для відкриття провадження на стадії прийняття заяви; вони застосовні у правовідносинах про витребування від добросовісного набувача і розкриваються через механізм, визначений частиною 5 статті 390 Цивільного кодексу України, саме під час постановлення судового рішення.

3.1. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Суми-Агро 2022" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі № 920/656/23 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.08.2025 у справі № 920/656/23.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "Суми-Агро 2022" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

При цьому скаржник зазначає, що Закон України від 12.03.2025 № 4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" має зворотну дію в часі, а тому повинен застосовуватися до справ, відкритих до набрання ним чинності. На думку ТОВ "Суми-Агро 2022", суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13.08.2025 у справі № 927/432/19, від 13.08.2025 у справі № 453/508/23, від 20.08.2025 у справі № 461/4367/23, від 27.08.2025 у справі № 570/5006/21, від 24.09.2025 у справі № 953/19731/20, щодо зворотної дії в часі Закону України від 12.03.2025 № 4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".

3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "Суми-Агро 2022" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі № 920/656/23 - без змін. При цьому Прокурор зазначає, що зворотна дія в часі Закону України від 12.03.2025 № 4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" стосується лише умов і порядку компенсації добросовісному набувачеві.

3.4. Сумська обласна державна адміністрація у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "Суми-Агро 2022" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі № 920/656/23 - без змін. Сумська обласна державна адміністрація зазначає, що витребування земельної ділянки здійснюється на підставі статті 317, 387 Цивільного кодексу України, статті 80 Земельного кодексу України, приписів Лісового кодексу України та переслідує легітимну мету відновлення законності та збереження лісового фонду держави. Тому, на думку Сумської обласної державної адміністрації, витребування майна від недобросовісного набувача не порушує справедливого балансу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення прокурора та представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.3. Місцевий господарський суд, залишаючи без розгляду позов Прокурора, установив, що Прокурор не виконав вимоги ухвали місцевого господарського суду від 05.08.2025 та не усунув недоліки позовної заяви Прокурора у строк, установлений судом. Тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

4.4. Апеляційний господарський суд, переглянувши в апеляційному порядку ухвалу господарського суду першої інстанції про залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, не погодився з висновками місцевого господарського суду.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виснував, що перехідні норми не встановлюють безумовної вимоги про внесення позивачем визначеної експерно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду в усіх віндикаційних справах і не наділяють суд повноваженнями створювати кваліфікаційну умову для відкриття провадження на стадії прийняття заяви; вони застосовні у правовідносинах про витребування від добросовісного набувача і розкриваються через механізм, визначений частиною 5 статті 390 Цивільного кодексу України, саме під час постановлення судового рішення.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що, як свідчать матеріали справи, прокурор звернувся з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) у ТОВ «Суми-Агро 2022», при цьому прокурором було вказано, що добросовісність набувача заперечується. Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння, оспорюючи добросовісність набувача. Відтак, за висновком суду, питання про застосування механізму, передбаченого частиною 5 статті 390 Цивільного кодексу України (попередній депозит і компенсація добросовісному набувачеві) може постати лише у разі встановлення судом добросовісності відповідача під час розгляду справи по суті та на етапі ухвалення рішення, але не як передумова допуску позову до розгляду. Нав`язування позивачу іншого підходу на цій стадії суперечить принципу диспозитивності, межам, визначеним статтею 176 Господарського процесуального кодексу України, і стандарту доступу до правосуддя.

4.5. Не погодившись із висновками апеляційного господарського суду, ТОВ "Суми-Агро 2022" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції.

4.6. Отже, предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу господарського суду першої інстанції про залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації.

4.7. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "Суми-Агро 2022" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

При цьому скаржник зазначає, що Закон України від 12.03.2025 № 4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" має зворотну дію в часі, а тому повинен застосовуватися до справ, відкритих до набрання ним чинності. На думку ТОВ "Суми-Агро 2022", суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13.08.2025 у справі № 927/432/19, від 13.08.2025 у справі № 453/508/23, від 20.08.2025 у справі № 461/4367/23, від 27.08.2025 у справі № 570/5006/21, від 24.09.2025 у справі № 953/19731/20, щодо зворотної дії в часі положень Закону України від 12.03.2025 № 4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".

4.8. Верховний Суд зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

4.9. Колегія суддів, проаналізувавши доводи, на які покликається скаржник, зауважує, що абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", який набрав чинності 09.04.2025, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема до статей 164, 174 цього Кодексу.

Статтю 164 Господарського процесуального кодексу України доповнено частиною 6 такого змісту:

"6. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

Крім того, частину 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України доповнено абзацом 3 такого змісту:

"Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму".

4.10. Верховний Суд також зазначає, що приписами Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" статтю 390 Цивільного кодексу України доповнено частиною 5 такого змісту:

"5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

4.11. Крім того, Законом України від 12.03.2025 № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" назву статті 391 Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "Стаття 391. Захист права власності власника майна", та доповнено цю статтю частиною 2 такого змісту:

"2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".

4.12. Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що за результатами розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд ухвалює рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.05.2026 у справі № 911/3108/25, від 14.04.2026 у справі № 904/1675/25, від 03.03.2026 у справі № 906/233/25.

4.13. Крім того, Верховний Суд зазначає, що в пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" вказано, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

4.14. Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

4.15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц викладено висновок про те, що власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

4.16. Водночас колегія суддів зазначає, що положення частини 5 статті 390 Цивільного кодексу України поширюються на випадки подання позову про витребування майна в добросовісного набувача. Разом із тим у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи частини 5 статті 390 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.05.2026 у справі № 911/3108/25, від 14.04.2026 у справі № 904/1675/25, від 03.03.2026 у справі № 906/233/25, від 03.03.2026 у справі № 906/233/25, від 04.03.2026 у справі № 922/3562/21, від 28.01.2026 у справі № 922/2555/21.

4.17. При цьому Верховний Суд зазначає, що у випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 Цивільного кодексу України без застосування приписів частини 5 статті 390 Цивільного кодексу України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві. Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення того, що набувач є добросовісним, суд відмовляє в задоволенні позову, зокрема, на підставі частини 5 статті 390 Цивільного кодексу України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.07.2026 у справі № 907/1136/25, від 24.06.2026 у справі № 922/813/21, від 19.05.2026 у справі № 911/3108/25, від 14.04.2026 у справі № 904/1675/25, від 23.03.2026 у справі № 910/3027/24 (911/643/25), від 03.03.2026 у справі № 906/233/25, від 04.03.2026 у справі № 922/3562/21, від 28.01.2026 у справі № 922/2555/21.

4.18. Крім того, в постановах Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 127/8274/24, від 19.05.2026 у справі № 911/3108/25, від 09.03.2026 у справі № 904/5764/23 (911/114/22) викладено висновки, відповідно до яких обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений приписами частини 5 статті 390 Цивільного кодексу України. Однак положення частини 5 статті 390 Цивільного кодексу України поширюються на випадки подання позову про витребування майна в добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна в недобросовісного набувача вимоги частини 5 статті 390 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню. У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини 5 статті 390 Цивільного кодексу України не застосовуються.

4.19. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 виснувала, що перевірка добросовісності набувача майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування / повернення майна.

4.20. Колегія суддів зазначає, що правовий висновок про добросовісність або недобросовісність особи висновок робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.05.2026 у справі № 911/3108/25, від 11.03.2025 у справі № 914/1905/23.

4.21. Апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції про залишення без розгляду позову Прокурора, встановив, що за змістом позовної заяви Прокурора ТОВ "Суми-Агро 2022" набуло у власність спірну земельну ділянку як внесок до статутного капіталу, що не є відплатним правочином. Такий спосіб передачі майна не супроводжується зустрічним майновим наданням, а тому, за висновком суду, виключає кваліфікацію як відплатного набуття. Крім того, спірна земельна ділянка розташована на землях, які використовуються для ведення лісового господарства, і накладається на територію, передану в користування Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Сумський агролісгосп". Тому відповідач, проявивши мінімальну обачність, міг і повинен був знати про обмеження щодо правового режиму такої землі.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що в преюдиційному рішенні Сумського районного суду Сумської області від 11.04.2019 у справі № 587/465/17, залишеному без змін постановою Верховного Суду від 29.12.2022 у справі № 587/465/17, установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546 повністю накладається на площі земельних ділянок, переданих у користування Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Сумський агролісгосп". Тому відповідач, отримуючи у власність спірну земельну ділянку, в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Як констатував суд апеляційної інстанції, Прокурор зазначав, що за відсутності ознак відплатності набуття та за наявності обставин, які свідчать про недобросовісність набувача, положення Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" про обов`язковість компенсації не можуть бути застосовані до цих правовідносин.

4.22. Суд апеляційної інстанції зазначив, що положення Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" не встановлюють безумовної вимоги про внесення позивачем визначеної експерно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду в усіх віндикаційних справах і не наділяють суд повноваженнями створювати кваліфікаційну умову для відкриття провадження на стадії прийняття заяви; вони застосовні у правовідносинах про витребування від добросовісного набувача і розкриваються через механізм, визначений частиною 5 статті 390 Цивільного кодексу України, саме під час постановлення судового рішення.

4.23. Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що за змістом положень частини 6 статті 164 та частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку із частиною 5 статті 390 Цивільного кодексу України внесення вартості майна на депозит суду є умовою для ухвалення рішення по суті у справах про витребування майна від добросовісного набувача, а не універсальною процесуальною умовою прийняття позовної заяви на стадії прийняття позову.

4.24. Колегія суддів також зазначає, що наведені висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 13.08.2025 у справі № 927/432/19, від 13.08.2025 у справі № 453/508/23, від 20.08.2025 у справі № 461/4367/23, від 27.08.2025 у справі № 570/5006/21, від 24.09.2025 у справі № 953/19731/20, щодо зворотної дії в часі положень Закону України від 12.03.2025 № 4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".

Оскільки ретроспективна дія положень Закону України від 12.03.2025 № 4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" повинна враховуватися при ухваленні судового рішення по суті справи про витребування майна від добросовісного набувача, то суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, обґрунтовано виснував про те, що внесення вартості майна на депозит суду є умовою ухвалення рішення по суті у справах про витребування майна від добросовісного набувача.

4.25. Крім того, колегія суддів зазначає, що Прокурор, звертаючись із позовом про витребування земельної ділянки, посилався на недобросовісність набувача. Тому приписи частини 5 статті 390 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 164, частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в цьому випадку не підлягають застосуванню під час вирішення питання про прийняття позову до розгляду. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.05.2026 у справі № 911/3108/25, від 14.04.2026 у справі № 904/1675/25.

4.26. За результатами перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин апеляційним господарським судом із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни постанови, що оскаржується.

4.27. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені апеляційним господарським судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови.

4.28. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанції, і переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд