ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 922/1591/24

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Кларк" (далі - ТОВ "Юніон Кларк", боржник). Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ОСОБА_2 (змінено прізвище на ОСОБА_3 ) в розмірі: 152 684,00 грн - основна заборгованість, 24 224,00 грн - судовий збір, а також витрати, пов`язані із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Орлову Тетяну Анатоліївну.

06.06.2024 на офіційному вебпорталі судової влади України здійснено офіційне оприлюднення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Юніон Кларк".

Після офіційного оприлюднення повідомлення надійшли заяви кредиторів з вимогами до боржника. Арбітражним керуючим Орловою Т.А. надано заяву щодо окремого повідомлення про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.11.2024 у попередньому засіданні до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Юніон Кларк" включені визнані судом вимоги, а саме:

1) ОСОБА_4 , які складаються з: 152 684,00 грн - основної заборгованості (четверта черга); 24 224,00 грн - судового збору, 24 000,00 грн - авансованого платежу арбітражному керуючому (перша черга). А також додаткові грошові вимоги ОСОБА_4 у загальному розмірі 103161,64 грн, з яких: 4 844,80 грн судового збору - перша черга; 98 316,84 грн - четверта черга;

2) Акціонерного товариства "ОТП Банк" у загальному розмірі 12 800 378,75 грн, з яких: 6 056,00 грн судового збору - перша черга; 89 146,04 грн судового збору - перша черга; 8 798 176,71 грн - четверта черга; 3907000,00 грн - забезпечені заставою майна боржника (позачергово);

3) Головного управління ДПС у Харківській області у загальному розмірі 603014,21 грн, з яких: 6 056,00 грн судовий збір - перша черга; 596 958,21 грн - шоста черга;

4) Головного управління ДПС у Житомирській області у загальному розмірі 317457,70 грн, з яких: 4 844,80 грн судовий збір - перша черга вимог кредиторів; 257211,34 грн - третя черга вимог кредиторів; 55 401,56 грн - шоста черга вимог кредиторів;

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" (м. Таллін) у загальному розмірі 9 875 345,29 грн - забезпечені заставою майна боржника (позачергово).

03.02.2025 розпорядник майна арбітражний керуючий Орлова Т.А. звернувся до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Орлову Т.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 визнано забезпечені кредиторські вимоги ТОВ "Евервелле" за порушення зобов`язання за фінансовою аграрною розпискою від 03.02.2020 у розмірі 20 587 674,90 грн. Зобов`язано розпорядника майна окремо внести визнані судом вимоги ТОВ "Евервелле" до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, встановленої Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КузПБ).

ТОВ "Евервелле" подано заяву про зобов`язання розпорядника майна привести реєстр вимог кредиторів у відповідність, обґрунтовуючи її наступним.

Згідно окремого повідомлення арбітражної керуючої Орлової Т.А. було заявлено вимоги до боржника у розмірі 9 875 345,29 грн. Проте, кошти в сумі 9875345,29 грн стягуються ТОВ "Евервелле" з ТОВ "Попільнянський комбікормовий завод" у справі № 906/708/20, яка перебуває на розгляді Господарського суду Житомирської області. Ці кошти стягуються за першою аграрною розпискою №2089 від 20.08.2019 з ТОВ "Попільнянський комбікормовий завод" у відповідності до частини четвертої статті 13 Закону України "Про аграрні розписки". Відповідно сума вимог ТОВ "Евервелле" до ТОВ "Агросвіт Житомир" (ТОВ "Юніон Кларк") за аграрною розпискою № 2089 від 20.08.2019, яка може бути задоволена у справі №922/1591/24, становить 118 659,55 долари США (487 770,61 долари США (загальна сума боргу за аграрною розпискою № 2089 від 20.08.2019) відняти 369111,06 долари США (стягнення у справі №906/708/20 з ТОВ "Попільнянський комбікормовий завод").

Тому, фактично, наразі в реєстрі кредиторів міститься недостовірна інформація щодо суми 9 875 345,29 грн, яка включена до реєстру кредиторських вимог помилково, замість необхідної суми - 4 865 041,55 грн, яка відповідає дійсній сумі боргу.

Розпорядником майна надані до суду пояснення щодо кредиторських вимог ТОВ "Евервелле" (вх. № 4342) та клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (вх. № 4344).

Постановою Господарського суду Харківської області від 04.03.2026, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2026, визнано ТОВ "Юніон Кларк" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражну керуючу Орлову Т.А.

Судові рішення обґрунтовані наявністю умов, необхідних для запровадження ліквідаційної процедури, а саме, закінчення строку, відведеного для стадії розпорядження майном; наявність ознак банкрутства; наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури та відсутність пропозицій щодо санації боржника.

Суди виходили з того, що у межах даної справи були виконані передбачені умови та заходи процедури розпорядження майном: проведено аналіз фінансового стану боржника, вжито заходів щодо виявлення активів; встановлено відсутність у боржника майна, господарської діяльності та джерел доходу; матеріали справи не містять заяв осіб, які виявили намір брати участь у санації у порядку, визначеному частиною дев`ятою статті 45 КУзПБ, рішень зборів або комітету кредиторів про введення процедури санації, які відповідно до статей 48, 49 цього Кодексу є уповноваженими приймати такі рішення, плану санації або будь-яких економічно обґрунтованих пропозицій щодо відновлення платоспроможності боржника.

Щодо поданої ТОВ "Евервелле" заяви суди зазначили, що кредиторські вимоги ТОВ "Евервелле" були предметом розгляду Господарського суду Харківської області та визначені відповідними судовими актами від 20.11.2024 та 23.04.2025. Вказані судові акти або не були оскаржені заявником, або залишені без змін за результатами їх перегляду; інших судових рішень, які б змінювали розмір визнаних вимог або були підставою для коригування реєстру, матеріали справи не містять; обставин, які могли б зумовлювати зміну розміру вимог, судами не встановлено.

ТОВ "Евервелле" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 04.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2026, направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області на стадію розпорядження майном для усунення порушень та зобов`язання арбітражного керуючого Орлової Т.А. привести реєстр кредиторських вимог кредиторів у відповідність щодо вимог ТОВ "Евервелле" з включенням суми 4 865 041,55 грн (замість 9 875 345,29 грн) та опрацювати варіант введення процедури санації боржника.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій безпідставно не було враховано висновків, наведених у низці постанов Верховного Суду (зокрема, у постановах 13.12.2022 у справі №904/4608/21, від 07.04.2026 у справі №902/560/20, 11.07.2023 у справі №904/4790/21, від 22.04.2021 у справі №918/420/16, від 15.06.2021 у справі №916/1950/16, від 25.05.2023 у справі №902/207/22) щодо правомірності припинення судом процедури розпорядження майном та визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено фактичного розміру забезпечених вимог ТОВ "Евервелле"; впливу зміни розміру вимог кредитора на реєстр вимог кредиторів; можливості відновлення платоспроможності боржника; наявності підстав саме для ліквідації боржника, а не застосування санаційної процедури; в оскаржуваних постановах не надано належної оцінки порушенням, допущеним при веденні арбітражною керуючою реєстру вимог кредиторів та переході до ліквідаційної процедури.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Ліквідатор ТОВ "Юніон Кларк" арбітражний керуючий Орлова Т.А. у відзиві заперечує проти касаційної скарги ТОВ "Евервелле", просить залишити скаргу без задоволення, ухвалені судами попередніх інстанцій постанови просить залишити без змін, зазначаючи, що вони прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням всіх обставин/

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом касаційного судового перегляду у цій справі є постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду.

На вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання щодо правомірності припинення судом процедури розпорядження майном та визнання боржника - ТОВ "Юніон Кларк" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Переглянувши оскаржувані судові рішення з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та зважаючи на визначені ГПК України межі касаційного перегляду, суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 6 щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

За змістом частини першої статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Завершальною стадією процедури розпорядження майном боржника є підсумкове засідання.

Відповідно до статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном боржника у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

У разі, якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном боржника не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п`яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 КУзПБ).

Законодавець не пов`язує можливість переходу до ліквідаційної процедури виключно з наявністю рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, частиною четвертою статті 49 КУзПБ суду надано право навіть за відсутності рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності визначених КУзПБ обставин (закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, наявність ознак банкрутства та за відсутністю пропозицій щодо санації боржника) прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №918/420/16).

Тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, в залежності від обставин справи, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (відповідні висновки наведено Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі №916/3619/19).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Отже, у разі чи наявності, чи відсутності рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, за результатами підсумкового засідання господарський суд, з застосуванням судового розсуду, приймає одне з рішень, передбачених частиною третьою статті 49 КУзПБ (аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.04.2023 у cправі №924/1277/20).

Стаття 1 КУзПБ визначає банкрутство як визнану господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника. Боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Тож завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/866/20, від 26.10.2022 у справі № 922/3529/20, від 18.05.2023 у справі № 923/954/20).

Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16, від 29.07.2021 у справі №925/409/20, від 31.05.2022 у справі № 905/2852/16).

Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника має містити відомості про актив боржника, такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), на підставі якого кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури, у подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду у судовому засіданні у справі про банкрутство.

Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника.

Тлумачення положень КУзПБ свідчить, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов`язком розпорядника майна боржника, визначеним пунктом 5 частини третьої статті 44 КУПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №908/2755/19, від 23.12.2023 у справі №924/1155/18).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій:

- розпорядником майна проведено роботу з виявлення майна та інших активів боржника, направленні запитів до відповідних установ, згідно з отриманими відповідями та наданими відомостями на які у боржника відсутнє зареєстроване за ним майно та грошові активи;

- з метою проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника - ТОВ "Юніон Кларк" та для складання відповідних висновків за результатами проведеного аналізу, керуючись Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 зі змінами та доповненнями, Наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2015 № 572, арбітражною керуючою - розпорядником майна боржника було проведено інвентаризацію необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) боржника; інвентаризацію запасів; інвентаризацію матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання; інвентаризацію грошових коштів; інвентаризацію наявності грошових документів, бланків документів суворої звітності; інвентаризацію наявності фінансових інвестиції; інвентаризацію розрахунків з дебіторами і кредиторами.

За результатами проведення інвентаризації встановлено, що станом на даний час у ТОВ "Юніон Кларк" відсутні активи, які станом на даний час належать чи зареєстровано за боржником;

- розпорядником майна дебіторська заборгованість ТОВ "Юніон Кларк" не виявлена і у розпорядника майна відсутні будь-які документи чи інформація про наявність будь-якої дебіторської заборгованості;

- загальна сума кредиторських вимог до боржника ТОВ "Юніон Кларк" становить 23 852 041,59 грн. У ТОВ "Юніон Кларк" відсутні працюючі працівники та заборгованість по заробітній платі;

- за відсутності у боржника основних засобів, необоротних активів, оборотних засобів, грошових коштів, дебіторської заборгованості та наявність кредиторської заборгованості - відсутня можливість отримання підприємством будь-якого прибутку;

- за показниками коефіцієнту покриття, співвідношення активів та зобов`язань, а також враховуючи відсутність провадження фінансово-господарської діяльності, що має наслідком відсутність доходів від такої діяльності, ТОВ "Юніон Кларк" перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності;

- пропозицій щодо введення процедури санації боржника до розпорядника майна чи суду не надходило;

- розпорядником майна шляхом опитування проведено загальні збори кредиторів ТОВ "Юніон Кларк", на яких одноголосно прийнято рішення щодо звернення до суду з клопотанням про застосування до боржника процедури ліквідації.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Заперечуючи такий висновок, скаржник зазначає, що судами не надано належної оцінки обставинам щодо невідповідності реєстру вимог кредиторів фактичним даним, зокрема в частині розміру вимог ТОВ "Евервелле"; арбітражним керуючим не приведено реєстр кредиторських вимог у відповідність, попри наявність відповідних звернень кредитора; висновки про неплатоспроможність боржника є передчасними з огляду на наявність обставин щодо можливого повернення майна боржника та необхідності дослідження таких обставин у межах процедури розпорядження майном; перехід до ліквідаційної процедури здійснено без належної перевірки можливості відновлення платоспроможності боржника та без урахування пріоритетності процедури санації.

ТОВ "Евервелле" посилається на неправильність відображення у реєстрі вимог кредиторів його забезпечених вимог у розмірі 9 875 345,29 грн та необхідність привести реєстр вимог кредиторів у відповідність щодо вимог ТОВ "Евервелле".

Водночас, наведені доводи були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції, який встановив, що вимоги ТОВ "Евервелле" були предметом розгляду Господарського суду Харківської області та визнані відповідними судовими актами від 20.11.2024 (ухвала попереднього засідання) та від 23.04.2025 (ухвала про визнання забезпечених кредиторських вимог ТОВ "Евервелле").

Ухвала попереднього засідання від 20.11.2024 в апеляційному та касаційному порядку не переглядалась, ухвала від 23.04.2025 постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 залишена без змін. Отже вказані ухвали суду набрали законної сили.

Інших судових рішень, які б змінювали розмір визнаних кредиторських вимог ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ" (PLC EVERWELLE)/(OU Everwelle) або були б підставою для коригування реєстру, матеріали справи не містять; обставин, які могли б зумовлювати зміну розміру вимог (погашення, списання, прощення), судом не встановлено і питання внесення змін в реєстр кредиторів суд не розглядав.

Щодо доводів про передчасність висновків про неплатоспроможність боржника та визнання його банкрутом колегія суддів зауважує, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для переходу до ліквідаційної процедури, судами попередніх інстанцій були враховані такі чинники, як тривалість процедури розпорядження майном, перевищення пасивів над активами і відповідно наявність очевидних ознак банкрутства (відсутність у боржника майна, господарської діяльності та джерел доходу), ухвалення зборами кредиторів рішення про перехід до ліквідаційної процедури та відсутність пропозицій щодо санації боржника.

Заперечення вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на твердженні про формальні висновки розпорядника майна, з якими погодились суди попередніх інстанцій, не перевіривши належним чином повноту здійснених заходів щодо виявлення активів боржника, можливість повернення майна, без належного дослідження всіх можливостей застосування процедур, спрямованих на відновлення платоспроможності боржника, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи.

Разом з цим, наведені доводи фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів всупереч тому, що відповідну оцінку їм вже було надано судами першої та апеляційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).

У даному випадку судом касаційної інстанції не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів, оцінку яким надано судами першої та апеляційної інстанції.

У зв`язку з викладеним, колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги в частині заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного їх викладення, оскільки незгода з наданою судами оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, намагання здійснити їх переоцінку в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що оцінка аргументів учасників справи та наявних у справі доказів була здійснена судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням приписів процесуального права.

Наведеним спростовуються протилежні доводи скаржника, які зводяться до спонукання Верховного Суду до переоцінки доказів та встановлення обставин, що в силу процесуального закону виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Розглянувши посилання заявника на можливість покращення фінансового стану, повернення активів, можливість застосування санаційних процедур у даній справі колегія суддів зазначає, що вони не підтверджені належними і допустимими доказами, адже жодних заяв від потенційних санаторів до арбітражного керуючого та суду не надходило, як і не запропоновано жодного реального механізму відновлення платоспроможності боржника.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанції висновків, викладених у наведеній в касаційній скарзі низці постанов, оскільки посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Ураховуючи наведене у цій постанові через призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, з огляду на межі касаційного оскарження колегія суддів дійшла висновку, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржені судові рішення у цій справі, Верховний Суд не встановив обґрунтованості підстав касаційного оскарження, на які посилався скаржник.

З огляду на викладене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд