ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/16406/23

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Кузьмін Сергій Олександрович, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати техніку 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розрахунку до 100000,00 грн щомісячно, пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, за період із 06.03.2022 до 31.12.2022;

1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити техніку 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн щомісячно, пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, за період із 06.03.2022 до 31.12.2022 з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що в період із 06.03.2022 до 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка від 17.05.2023 № 705. Водночас за вказаний період позивачу виплачували грошову винагороду в розмірі 30000,00 грн замість 100000,00 грн, на які, на думку позивача, той має право.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Майстер-сержант ОСОБА_1 проходив військову за контрактом на посаді техніка 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку В/ч НОМЕР_1 .

4. НОМЕР_2 зенітний ракетний полк (В/ч НОМЕР_1 ) у розумінні статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» належить до виду Збройних Сил України - Повітряні Сили Збройних Сил України та до роду виду військ Збройних Сил України - Зенітні ракетні війська (далі - ЗРВ). Ця частина підпорядковується повітряному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (В/ч НОМЕР_3 ), яке підпорядковується командуванню Повітряних Сил ЗСУ.

5. Згідно з довідкою В/ч НОМЕР_1 від 17.05.2023 № 705 позивач у період із 06.03.2022 до 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 . Підставою для видачі довідки зазначено: копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 про виконання бойових завдань від 31.03.2023 № 439, від 31.03.2023 № 438, від 31.03.2023 № 437, від 31.03.2023 №436, від 31.03.2023 № 434, від 31.03.2023 № 435 (зареєстровані в книзі реєстрації вхідної документації від 01.01.2023 р.н. № 57); витяги з журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 (від 21.03.2023 р.н. № 64/86дск, від 21.03.2023 р.н. № 64/87 дск).

6. Згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2022 №102, від 30.04.2022 № 125, від 02.06.2022 № 157, від 01.07.2022 № 184, від 01.08.2022 № 212, від 01.09.2022 № 237, від 01.10.2022 № 262, від 01.11.2022 №282, від 02.12.2022 № 311, від 02.01.2023 № 1 протягом 24.02.2022 - 31.12.2022 вся територія Харківської області визначена районами ведення бойових дій.

7. Відповідно до витягу з наказу (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.04.2022 № 21 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період воєнного стану» установлено виплатити ОСОБА_1 за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення (бойових) дій (проведення заходів) додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах за період із 24.02.2022 до 25.03.2022, а саме за 24.02.2022 (бойовий наказ командира В/ч НОМЕР_1 від 24.02.2022 № 3) та 06.03.2022 (бойове розпорядження командира В/ч НОМЕР_1 від 06.03.2022 № 3).

8. Згідно з довідкою В/ч НОМЕР_1 від 09.08.2023 № 75 ОСОБА_1 за період із березня 2022 року до січня 2023 року виплачено додаткову грошову винагороду в розмірі 30000,00 грн.

9. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023, позов задоволено частково з виходом за межі позову. Зобов`язано В/ч НОМЕР_1 видати накази з приводу призначення ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у підвищеному до 100000,00 грн розмірі за 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022, провівши обчислення, нарахування та виплату означеної додаткової винагороди за вказані дати з утриманням належних податків і зборів та з урахуванням раніше здійснених платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

9.1. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що в спірних правовідносинах у 1 зенітному ракетному дивізіоні як структурному підрозділі В/ч НОМЕР_1 вели Журнал бойових дій, який, за поданими до справи копіями документів із грифом «ДСК» (оглянутих та досліджених і повернутих без долучення до матеріалів справи), містить інформацію про випадки вогневого ураження повітряних цілей противника (30.03.2022, 23.08.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022) та пуски ракет зенітного ракетного комплексу, результатах яких неможливий до оцінки (09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 09.09.2022, 15.10.2022). Попри відсутність належного документального оформлення командиром 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_3 фактів та обставин залучення заявника до виконання 1 зенітним ракетним дивізіоном бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей противника (30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022), суди визнали за заявником право на отримання за перелічені дні додаткової винагороди в порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100000,00 грн розмірі. Водночас зазначили, що належних та допустимих доказів про безпосередню участь заявника в інші дні за проміжок часу з 07.03.2022 до 31.12.2022 в бойових діях зенітного ракетного дивізіону з вогневого ураження повітряних цілей матеріали справи не містять.

9.2. За висновком судів попередніх інстанцій, у силу нездоланних дефектів оформлення командиром 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 звітних облікових документів про здійснені протягом 07.03.2022 - 31.12.2022 бойові дії зенітного ракетного дивізіону без відображення особистої та безпосередньої участі кожного окремого військовослужбовця у виконанні бойового завдання із зенітного прикриття об`єктів, територій, населених пунктів в частині вогневого ураження повітряних цілей противника, а також у силу невідображення обставин безпосередньої та особистої участі кожного конкретного військовослужбовця у виконанні згаданого бойового завдання в рапортах на призначення підвищеної до 100000,00 грн додаткової винагороди в порядку Постанови № 168, командир В/ч НОМЕР_1 явно та очевидно позбавлений можливості прийняти рішення про виплату означеної додаткової винагороди, зокрема, позивачу за заявлений ним період.

9.3. Ураховуючи спрямованість та правовий характер додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, суди попередніх інстанцій виснували, що існування істотних/вагомих/суттєвих дефектів у письмовому рапорті відповідного командира в частині невідображення з достатньою прийнятністю обставин особистої участі конкретного військовослужбовця у бойових діях здатні призвести до втрати заявником права на отримання означеного платежу. На цій підставі суди обох інстанцій дійшли висновку, що відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях чи заходах у період із 07.03.2022 до 31.12.2023 (окрім 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022) з урахуванням специфіки використання зенітного ракетного комплексу як колективної зброї підрозділу Зенітних ракетних військ Повітряних Сил є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

9.4. Стосовно доводів позивача про підтвердження його права на означену додаткову винагороду за період із 07.03.2022 до 31.12.2022 довідкою В/ч НОМЕР_1 від 17.05.2023 № 705 суди попередніх інстанцій зауважили, що цей документ може опосередковано підтверджувати участь заявника в заходах, але виключно в поєднанні з іншими об`єктивними даними, які беззаперечно та неспростовно підтверджують проходження військової служби у визначених Постановою №168 умовах для набуття права на отримання додаткової винагороди в підвищеному до 100000,00 грн розмірі. Оскільки таких даних щодо заявника суд під час розгляду справи не виявив, то сама лише обставина існування згаданої довідки, за оцінкою суду, не зумовлює набуття заявником права на отримання додаткової винагороди в порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100000,00 грн розмірі.

9.5. Суди попередніх інстанцій також урахували, що командир 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ракетного полку) складав рапорти про участь особового складу у виконанні бойових дій із 06.03.2022 до 31.12.2022 загального характеру, без щонайменшої конкретизації особистої та безпосередньої участі в бойових діях чи виконанні бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей противника кожного конкретного військовослужбовця з особового складу указаного зенітного ракетного дивізіону; складені рапорти були передані за командою. Водночас командир В/ч НОМЕР_1 за цими рапортами наказів про призначення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі щодо позивача не видавав (окрім календарної дати - 06.03.2022, за яку, згідно з наявними в справі документами, підтверджено факт виплати позивачеві додаткової винагороди згідно з Постановою № 168 у підвищеному до 100000,00 грн розмірі).

10. Не погодившись з ухваленими судовими рішеннями у цій справі, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузьмін С.О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 й постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

10.1. Ця касаційна скарга з урахуванням уточнень подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 у контексті правовідносин, що виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин, із приводу (не)виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої цим пунктом; пункту 2-1 Постанови № 168, абзаців третього, четвертого пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин, у зв`язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168.

10.2. За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій фактично позбавили позивача належного судового захисту, адже не з`ясували обставин, на яких ґрунтувалися позовні вимоги щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та заходах із національної безпеки й оборони, які велися на території Харківської області в період із 06.03.2022 до 31.12.2022, а саме коли позивач виконував завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій із виявлення повітряних цілей противника, із прикриття угруповань військ і об`єктів цивільної та військової інфраструктури від ударів противника з повітря, ураження повітряних цілей противника (ракет та безпілотних літальних апаратів). Зважаючи на обов`язок відповідача як суб`єкта владних повноважень у цьому спорі доводити правомірність своїх рішень/дій, підхід судів попередніх інстанцій до вирішення справи, за яким доводити свої твердження мав би позивач, на думку скаржника, суперечить завданням і принципам адміністративного судочинства.

10.3. Касатор наполягав на тому, що суди попередніх інстанцій не спростували того факту, що ОСОБА_1 у період із 06.03.2022 до 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в смт Борова та смт Високий Балаклійського району Харківської області. Наголошуючи на тому, що військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 постійно перебувають у зоні розгортання зенітних ракетних комплексів, несуть бойові чергування, скаржник уважає несправедливими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у нього права на означену додаткову винагороду у збільшеному до 100000,00 грн розмірі щомісячно пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей у частині заявленого ним періоду, за який йому відмовлено в задоволенні позовних вимог.

10.4. Скаржник зауважив, що на підставі рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 про виконання бойових завдань від 31.03.2023 № 439, від 31.03.2023 № 438, від 31.03.2023 № 437, від 31.03.2023 № 436, зареєстрованих у книзі реєстрації вхідної документації від 01.01.2023 р.н. № 57 та витягів із журналу бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 (від 21.03.2023 р.н. № 64/86, від 31.03.2023 р.н. № 64/87дск) йому надано довідку від 17.05.2023 № 705 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за підписом командира В/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 , яка, з погляду позивача, і є належним підтвердженням однієї з основних умов для виплати йому додаткової винагороди в збільшеному до 100000,00 грн розмірі за пунктом 1 Постанови №168 - безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

10.5. Касатор стверджував, що суди попередніх інстанцій неправомірно обмежили виплату додаткової винагороди лише строком фактичного вогневого ураження, не врахувавши специфіку служби у ЗРВ. На його думку, бойові завдання цих підрозділів виконуються постійно протягом усього періоду бойового чергування, оскільки забезпечення протиповітряної оборони (ППО) включає не лише запуск ракет, а й постійне чергування, контроль повітряного простору, виконання завдань з ППО об`єктів та прикриття військ у межах зони ураження, а також готовність до негайного реагування.

10.6. У взаємозв`язку з наведеним скаржник підкреслив, що військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 виконували бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей, що відповідає окремому дорученню Міністерства оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, відповідно до якого під терміном «безпосередня участь військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» необхідно розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема, і зазначених вище бойових завдань. При цьому скаржник звертав увагу Суду на ту обставину, що вказане окреме доручення датовано 23.06.2022, тобто воно, як мінімум, не охоплює періоду з 06.03.2022 до 23.06.2022.

11. Ухвалою Суду від 30.01.2024 касаційну скаргу залишено без руху з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України, а ухвалою Суду від 08.02.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою після усунення її недоліків.

12. Ухвалою Суду від 27.06.2025 закінчено підготовчі дії в справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 340 та 345 КАС України.

13. Не погоджуючись із доводами касаційної скарги, В/ч НОМЕР_1 подала до Суду письмовий відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

13.1. В/ч НОМЕР_1 наголошувала на тому, що додаткова винагорода в збільшеному до 100000 грн розмірі виплачується не за перебування військовослужбовця в зоні бойових дій у складі військового підрозділу, а за виконання безпосередньо ним бойових завдань, перелік яких чітко визначений в окремому дорученні Міністра оборони України, пропорційно участі за кожен день, а не просто за період перебування в районах їх ведення. Так, військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 справді несуть бойове чергування, але за це кожному військовослужбовцю передбачено та виплачується грошове забезпечення, водночас за несення бойового чергування не виплачується додаткова винагорода згідно із зазначеним вище Окремим дорученням Міністра оборони України.

13.2. Цей учасник справи звертав увагу на те, що відповідно до функціонального призначення та специфіки завдань, які виконує В/ч НОМЕР_1 , вона не веде бойових (воєнних) дій, відповідно її особовий склад не бере безпосередньої участі в бойових (воєнних) діях. У період із 06.03.2022 до 31.12.2022 ця військова частина не входила до складу угрупування об`єднаних сил, що перебувають у ПВК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в оперативному підпорядкуванні та виконують бойові завдання в районі ведення бойових дій з ураження повітряних цілей. У зазначений період частина також не входила до Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій згідно з Додатком № 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.

13.3. Щодо тверджень представника позивача в касаційній скарзі про виконання позивачем бойових завдань із виявлення повітряних цілей В/ч НОМЕР_1 просила врахувати, що такі завдання не притаманні відповідачу в силу свого функціонального призначення та технічних можливостей, і такі бойові завдання не ставились командуванням Північного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (В/ч НОМЕР_4 ), якому підпорядковується В/ч НОМЕР_5 , яка є підрозділом зенітних ракетних військ Збройних Сил України, основним завданням яких є протиповітряне прикриття критичних об`єктів інфраструктури. Водночас виявлення повітряних цілей, за яке передбачено збільшену додаткову винагороду в розмірі до 100000,00 грн згідно з Постановою № 168 та окремим дорученням Міністра оброни України №912/з/29, є завданням радіотехнічних військ (РТВ) Збройних Сил України. За змістом відповіді ПвК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (В/ч НОМЕР_4 ) за вих. № 350/172/І/2509/пс, у період із 07.03.2022 до 31.12.2022 В/ч НОМЕР_1 на підставі бойових розпоряджень встановлювались бойові завдання щодо протиповітряного прикриття визначених об`єктів (шляхом ураження повітряних цілей противника).

13.4. З позиції В/ч НОМЕР_1 , право на виплату додаткової винагороди в розрахунку до 100000,00 грн пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у контексті пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, мають право лише ті військовослужбовці, які виконують бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей.

13.5. У взаємозв`язку з цим В/ч НОМЕР_1 наголосила на тому, що, згідно з дослідженими судами попередніх інстанцій копіями журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 , той за період із 06.03.2022 до 31.12.2022 виконав 12 бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей, за які передбачено додаткову винагороду в розмірі до 100000,00 грн пропорційно дням виконання, а саме:

1) 06.03.2022 - здійснено пуски двох ракет з одним ураженням повітряної цілі;

2) 30.03.2022 - здійснено пуск однієї ракети з ураженням повітряної цілі;

3) 09.04.2022 - здійснено пуск однієї ракети без можливості визначення поразки цілі;

4) 10.04.2022 - здійснено пуск однієї ракети без можливості визначення поразки цілі;

5) 15.04.2022 - здійснено пуски двох ракет без можливості визначення поразки цілі;

6) 23.08.2022 - здійснено пуски двох ракет, із яких одне вогневе ураження повітряної цілі та один пуск без можливості визначення поразки цілі;

7) 09.09.2022 - здійснено пуски двох ракет без вогневого ураження повітряної цілі;

8) 15.10.2022 - здійснено пуск однієї ракети без можливості визначення поразки цілі;

9) 05.12.2022 - здійснено пуски п`яти ракет по п`ятьох повітряних цілях із трьома вогневими ураженнями повітряних цілей;

10) 16.12.2022 - здійснено пуск однієї ракети з ураженням повітряної цілі;

11) 20.12.2022 - здійснено пуски двох ракет із вогневим ураженням повітряних цілей;

12) 28.12.2022 - здійснено пуски двох ракет із двома вогневими ураженнями повітряних цілей.

13.6. В/ч НОМЕР_1 наполягала на тому, що позивач до виконання 1 зенітним дивізіоном бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей у дні бойових пусків ракет, згідно з журналами бойових дій, стосунку не мав, у вказані дати не був призначений до складу повної бойової обслуги 1 зенітного ракетного дивізіону, а тому бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей у складі повної бойової обслуги цього ракетного дивізіону у вказані дати не виконував.

13.7. У додаткових поясненнях В/ч НОМЕР_1 зауважила, що ЗРВ - рід військ у складі Повітряних Сил України, основне призначення яких - протиповітряна оборона стратегічно важливих об`єктів та угруповань військ шляхом вогневого ураження повітряних цілей. ЗРВ діють у тісній взаємодії з радіотехнічними військами (РТВ), які відповідають за виявлення, ідентифікацію та оповіщення про повітряні загрози. Виконання завдань із виявлення цілей у районах бойових дій покладається на РТВ, тоді як ЗРВ виконують завдання з їхнього ураження. Згідно з Керівництвом зенітних ракетних військ протиповітряної оборони бойова робота зенітного дивізіону розпочинається лише після переведення в готовність № 1, що відбувається за наказом командного пункту. У режимі готовності № 2 технічні засоби перебувають у режимі очікування, без активного ураження цілей.

13.8. Отже, із позиції В/ч НОМЕР_1 , ураховуючи, що 1 зенітний ракетний дивізіон не вів безперервних бойових дій, але виконував епізодичні завдання з ураження повітряних цілей (абзац дев`ятий пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29) у вказані вище дати, то участь військовослужбовців особового складу цього дивізіону у цих заходах, яка надає їм право на підвищену додаткову винагороду, безпосередньо пов`язана саме з виконанням бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей, тобто лише за окремі дні запусків ракет, а не за весь період, зазначений у довідці № 705, як на тому помилково наполягав позивач.

14. За інформацією із системи «Діловодство спеціалізованого суду», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 отримали касаційну скаргу в електронних кабінетах 19.01.2024 о 08.02, а ухвалу про відкриття касаційного провадження - 08.02.2024 о 23.32. Правом подати відзив чи пояснення на касаційну скаргу вказані треті особи не скористалися, що, відповідно до статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку.

15. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються й не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову в суді касаційної інстанції не допускається.

17. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Суд керується зазначеним нижче.

19. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу у В/ч НОМЕР_1 , що належить до виду Збройних Сил України - Повітряні Сили Збройних Сил України та до роду виду військ Збройних Сил України - Зенітні ракетні війська, додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови № 168.

20. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

21. У частині другій статті 9 цього Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

22. Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

23. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

24. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

25. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

26. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

27. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

28. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

29. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

30. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

31. Згодом цей пункт Постанови № 168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.04.2022 № 400, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 20.01.2023 № 43 та ін.

32. У Постанові № 168 Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір указаної вище додаткової винагороди. Водночас реалізація цитованих приписів зазначеної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах» є нечітким та породжувало істотні труднощі в його правозастосуванні, що насамперед пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

33. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), у якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, унесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

34. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, у тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

35. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), унесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

36. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяло з 01.06.2022).

37. За пунктом 1 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 (яке діяло до 01.06.2022), під поняттям «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) у районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань із ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдань із ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань із пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення заходів із виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

38. Згідно з пунктом 2 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) установлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно з розрахунку на місяць) у розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі в таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

39. За пунктом 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298, райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

40. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

41. Згідно з пунктом 4 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

42. Пунктом 5 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

43. Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 14 (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 01.06.2022 (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (у частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24.02.2022) під поняттям «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії в складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) у районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (у межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування в складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- виконання бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей;

- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій із виявлення повітряних цілей;

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

- здійснення заходів із виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту .

44. У пункті 3 цього Окремого доручення зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

44.1. Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

44.2. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

44.3. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

44.4. Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення».

45. Пунктом 4 цього ж Окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

45.1. У разі якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

45.2. У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами третім або четвертим та абзацом п`ятим пункту 3 цього доручення.

45.3. Надано право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022.

46. Пунктом 5 цього ж Окремого доручення встановлено виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;

керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

46.1. У цих наказах про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100000 грн за місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

47. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29).

48. Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168 у поєднанні з рішеннями (телеграмами) Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217 та від 25.03.2022 № 248/1298, а також Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, які мають бути враховані і в цій справі в силу частини третьої статті 341 КАС України.

49. Роль і значення в подібних правовідносинах указаних вище рішень (телеграм) та Окремого доручення були предметом розгляду, зокрема, у постановах від 08.05.2024 в справі №620/546/23, від 06.06.2024 в справі № 400/1217/23, від 31.07.2024 в справі №380/2691/23 та багатьох інших. У вказаних справах Суд сформував правові висновки щодо застосовності в подібних правовідносинах означеного окремого доручення та інших директив Міністра оборони України з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації в Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни.

49.1. Так, зокрема, у постанові від 06.06.2024 в справі № 400/1217/23 Верховний Суд виснував, що при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168 шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях та заходах.

49.2. Досліджуючи порядок та умови цієї виплати, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само собою не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які в розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами.

49.3. Документальним підтвердженням можуть слугувати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

50. За обставинами цієї справи, В/ч НОМЕР_1 , у якій ОСОБА_1 проходив військову службу, уходить до складу зенітних ракетних військ (далі - ЗРВ) Повітряних Сил.

51. Суди попередніх інстанцій констатували, що зенітні ракетні війська - це рід військ у складі Повітряних Сил, призначені для забезпечення у взаємодії з іншими родами військ протиповітряної оборони важливих адміністративно-політичних центрів, промислово-економічних районів, угруповань збройних сил та інших важливих об`єктів.

52. Відповідно до пункту 78 Керівництва зенітних ракетних військ протиповітряної оборони (далі - Керівництво) зміст бойових дій зенітного ракетного дивізіону з ураження повітряного противника складається з: пошуку, виявлення, захвату цілі; включення ракет; визначення державної належності цілі; обстрілу цілі; оцінки результатів обстрілу цілі.

53. Зенітні ракетні війська забезпечують протиповітряну оборону у взаємодії з радіотехнічними військами (РТВ), які призначені для ведення радіотехнічної розвідки повітряного, наземного і морського противника, пізнання виявлення цілей і оповіщення про них військ ППО, інших видів збройних сил, забезпечення наведення винищувачів на ціль, дій зенітних військ і виконання інших завдань.

54. Виконання бойових завдань у районах ведення воєнних дії з виявлення повітряних цілей покладено на радіотехнічні війська (РТВ).

55. Згідно з Керівництвом ведення дивізіоном бойової роботи здійснюється лише при переведенні дивізіону в готовність № 1 із моменту надходження з командного пункту полку відповідного наказу. При надходженні з командного полку наказу перевести дивізіон у режим готовності № 2 засоби радіолокаційної розвідки, зенітно-ракетні комплекси, засоби розвідки та цілевказівки вимикаються та знаходяться в режимі очікування.

56. Отже, з урахуванням функціонального призначення та специфіки завдань В/ч НОМЕР_1 виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій із вогневого ураження повітряних цілей.

57. Суди попередніх інстанцій установили, що В/ч НОМЕР_1 у період із 06.03.2022 до 31.12.2022, хоч і дислокувалася на території ведення бойових дій, визначених розпорядженнями Головнокомандувача Збройних Сил України, однак не входила до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), а також не входила до Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій згідно з додатком № 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.

58. Також суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до функціонального призначення та специфіки завдань, які вона виконує, В/ч НОМЕР_1 у період із 06.03.2022 до 31.12.2022 не вела безперервних бойових (воєнних) дій, але виконувала епізодичні бойові завдання в районі ведення бойових дій з ураження повітряних цілей (абзац дев`ятий пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29) на підставі бойових розпоряджень, якими встановлювались бойові завдання щодо протиповітряного прикриття визначених об`єктів (шляхом ураження повітряних цілей противника), а саме, за відомостями Журналів бойових дій у 1 зенітному ракетному дивізіоні як структурному підрозділі В/ч НОМЕР_1 із грифом "ДСК" (оглянутих і досліджених у судовому засіданні та повернутих без долучення до матеріалів справи), зафіксовано інформацію про випадки вогневого ураження повітряних цілей противника (30.03.2022, 23.08.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022) та пуски ракет зенітного ракетного комплексу, результат яких неможливий до оцінки (09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 09.09.2022, 15.10.2022). Водночас В/ч НОМЕР_1 не отримувала бойових наказів чи бойових розпоряджень саме на проведення бойової роботи з виявлення повітряних цілей противника як окремого та самостійного бойового завдання, а не невід`ємного складового етапу протиповітряного бою з вогневого ураження повітряних цілей противника.

59. Ураховуючи конкретизацію переліку та змісту бойових дій та заходів, визначених Міністром оборони України в межах його компетенції для цілей реалізації пункту 1 Постанови № 168 у телеграмі від 25.03.2022 № 248/1298 та Окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розуміння поняття «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» для різних військовослужбовців залежить від бойових завдань, що ними виконувались, зокрема в ситуації позивача такою участю є «виконання бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей».

60. При цьому суди попередніх інстанцій урахували, що, за змістом телеграми Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 04.07.2022 №350/1/329/пс, виконання завдань з охорони та оборони військових об`єктів у районі ведення бойових дій; перебування на військових об`єктах, по яких здійснювалось вогневе ураження противником без виконання особисто та безпосередньо бойових завдань у складі військової частини, яка веде бойові дії на території, перебуваючи безпосередньо в районах у період їх здійснення, не є підставою для виплати додаткової винагороди в порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100000,00 грн розмірі.

61. Під час судового розгляду суд першої інстанції оглянув та після дослідження повернув без долучення до матеріалів справи надані на вимогу суду В/ч НОМЕР_1 копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку В/ч НОМЕР_1 (із грифом «ДСК») із питань призначення військовослужбовцям особового складу додаткової винагороди в порядку Постанови № 168 за період 07.03.2022 - 31.12.2022 (від 10.04.2022 за період 07.03.2022 - 31.03.2022 на особовий склад у кількості 50 військовослужбовців; від 10.05.2022 за період 26.03.2022 - 30.04.2022 на особовий склад у кількості 63 військовослужбовців; від 10.06.2022 за період 01.05.2022 - 31.05.2022 на особовий склад у кількості 80 військовослужбовців; від 10.07.2022 за період 01.06.2022 - 30.06.2022 на особовий склад у кількості 80 військовослужбовців; від 04.09.2022 за період 01.08.2022 - 31.08.2022 на особовий склад у кількості 119 військовослужбовців; від 02.10.2022 за період 01.09.2022 - 30.09.2022 на особовий склад у кількості 123 військовослужбовця; від 02.11.2022 за період 01.10.2022 - 31.10.2022 на особовий склад у кількості 143 військовослужбовця; від 17.12.2022 за період 01.11.2022 - 30.11.2022 на особовий склад у кількості 147 військовослужбовців; від 05.01.2023 за період 01.12.2022 - 31.12.2022 на особовий склад у кількості 148 військовослужбовців). За результатом їх дослідження, суд констатував, що жоден із них не містить щонайменшої інформації з приводу особистої та безпосередньої участі кожного окремого військовослужбовця в бойових діях із вогневого ураження повітряних цілей противника.

62. Щодо перелічених рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку В/ч НОМЕР_1 , командир цієї військової частини прийняв рішення у формі письмової резолюції такого змісту: «В наказ встановленим порядком після розгляду комісією», «Розглянути на засіданні комісії».

63. Комісія щодо визначення порядку виплати військовослужбовцям В/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану створена наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 31.03.2022 № 18.

64. Результати розгляду цією комісією рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку В/ч НОМЕР_1 з питання призначення додаткової винагороди в порядку Постанови № 168 за період з 06.03.2022 до 31.12.2022 оформлені протоколами від 28.12.2022 № 2 та 24.01.2023 № 3, за змістом яких не встановлено прийняття за вказаними рапортами жодного рішення, що, за оцінкою суду, слід кваліфікувати бездіяльністю.

65. За висновком суду першої інстанції, із яким погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на зміст положень Керівництва зенітних ракетних військ протиповітряної оборони, Тимчасового бойового статуту Повітряних Сил «Зенітні ракетні війська Повітряних Сил Збройних Сил України», листа Департаменту соціального забезпечення міністерства оборони України від 26.07.2023 № 423/4552, листа В/ч НОМЕР_4 від 26.07.2023 №350/172/1/2509/8нс, як підтверджене вогневе ураження повітряної цілі, так і непідтверджене вогневе ураження повітряної цілі охоплюються поняттям «виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей» у розумінні телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29 для цілей застосування Постанови № 168 до військовослужбовців особового складу зенітного ракетного дивізіону, які за посадами, згідно з наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 24.12.2021 №135/дск до 25.11.2022 та наказами з аналогічних питань за період 26.11.2022 - 31.12.2022, входили до складу чергової бойової обслуги (чергових змін) чи повної бойової обслуги 1 зенітного ракетного дивізіону та сил і засобів оборони і охорони 1 зенітного ракетного дивізіону. Тобто особовому складу В/ч НОМЕР_1 , зокрема й позивачу, належить здійснювати виплату додаткової винагороди в порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100000,00 грн розмірі за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі), позаяк пуски ракет є однією із складових ураження повітряних цілей та передбачають активну дію підрозділу зі знищення повітряної цілі противника.

66. Отже, задовольняючи позовні вимоги в частині, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що в спірних правовідносинах у 1 зенітному ракетному дивізіоні як структурному підрозділі В/ч НОМЕР_1 вели Журнал бойових дій, який, за поданими до справи копіями документів із грифом «ДСК» (оглянутих і досліджених та повернутих без долучення до матеріалів справи), містить інформацію про випадки вогневого ураження повітряних цілей противника (30.03.2022, 23.08.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022) та пуски ракет зенітного ракетного комплексу, результатах яких неможливий до оцінки (09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 09.09.2022, 15.10.2022). Попри відсутність належного документального оформлення командиром 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку В/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_3 фактів та обставин залучення заявника до виконання 1 зенітним ракетним дивізіоном бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей противника (30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022) з урахуванням даних довідки В/ч НОМЕР_1 від 17.05.2023 № 705 суди визнали за заявником право на отримання за перелічені дні додаткової винагороди в порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100000,00 грн розмірі.

67. Водночас, констатувавши, що належних та допустимих доказів про безпосередню участь заявника в інші дні в період із 07.03.2022 до 31.12.2022 у бойових діях зенітного ракетного дивізіону з вогневого ураження повітряних цілей матеріали справи не містять, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність таких доказів за вказаний період (окрім 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022, а також календарної дати - 06.03.2022, за яку, згідно з наявними в справі документами, підтверджено факт виплати позивачеві додаткової винагороди згідно з Постановою № 168 у підвищеному до 100000,00 грн розмірі) з урахуванням специфіки використання зенітного ракетного комплексу як колективної зброї підрозділу зенітних ракетних військ Повітряних Сил), є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

68. При цьому, відхиляючи доводи позивача з покликанням на довідку В/ч НОМЕР_1 від 17.05.2023 № 705, яка, на його думку, є належним та достатнім доказом його безпосередньої участі в бойових діях зенітного ракетного дивізіону з вогневого ураження повітряних цілей протягом усього періоду з 06.03.2022 до 31.12.2022 (окрім указаних вище дат), суди попередніх інстанцій керувалися тим, що цей документ може опосередковано підтверджувати безпосередню участь заявника в бойових діях та заходах, але лише в поєднані з іншими об`єктивними даними, визначеними телеграмою Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та Окремим дорученням від 23.06.2022 № 912/з/29, а сама лише обставина існування згаданої довідки не зумовлює набуття позивачем права на отримання додаткової винагороди в порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100000,00 грн розмірі.

69. Не погоджуючись із цими висновками судів попередніх інстанцій, скаржник у касаційній скарзі наполягав на тому, що суди попередніх інстанцій неправомірно обмежили виплату додаткової винагороди лише строком фактичного вогневого ураження, не врахувавши специфіку служби у ЗРВ, за змістом якої бойові завдання цих підрозділів виконуються постійно протягом усього періоду бойового чергування, оскільки забезпечення протиповітряної оборони (ППО) включає не лише запуск ракет, а й постійне чергування, контроль повітряного простору, виконання завдань з ППО об`єктів та прикриття військ у межах зони ураження, а також готовність до негайного реагування, а тому, з його погляду, він має право на підвищену додаткову винагороду за весь період, зазначений у довідці В/ч НОМЕР_1 від 17.05.2023 № 705 [з 06.03.2022 по 31.12.2022].

70. Надаючи оцінку наведеним доводам касаційної скарги з підстав відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування абзаців третього, четвертого пункту 3 Окремого доручення № 912/з/29 у правовідносинах між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням цих військових частин щодо порядку виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 (пункти 1, 1-2), слід констатувати, що після відкриття касаційного провадження в цій справі Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування, зокрема, норм пунктів 1 та 2-1 Постанови № 168, пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23, від 08.05.2025 у справі № 520/17688/23, від 08.05.2025 у справі № 520/17986/23, від 02.07.2025 у справі № 520/22187/23, від 16.10.2025 у справі № 520/19106/23, від 17.10.2025 у справі № 520/18391/23, від 20.11.2025 у справі № 520/18153/23, від 29.04.2026 у справі № 520/17193/23, від 06.05.2026 у справі № 520/22190/23, від 14.05.202 у справі № 520/21243/23 та інших, які підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи в силу частини третьої статті 341 КАС України. Висновки в наведених справах є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав відступати від них у цій справі і надалі зауважує таке.

71. Так, Верховний Суд у постанові від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23 зазначив, що саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою «безпосередньої участі» у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями абзацу 9 пункту 1 відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу). За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі. При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань - не може уважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати, відповідно до Постанови № 168.

72. У справі № 520/17681/23 Верховний Суд дійшов висновку, що «безпосередня участь» військовослужбовців 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку В/ч НОМЕР_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися - виконанням завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі), які мають бути належним чином підтвердженими відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.

73. Верховний Суд звернув увагу на те, що з 01.06.2022 правове регулювання виплат означеної додаткової винагороди змінено насамперед у питанні ураження повітряних цілей: у новому Окремому дорученні № 912/з/29 з`явився детальніший опис (окремо «виявлення повітряних цілей» та «вогневе ураження»). Тобто, якщо в попередньому акті (телеграма Міністра оборони України № 248/1298 від 25.03.2022) було зазначено, що вогневе ураження повітряних цілей може визнаватися «безпосередньою участю» навіть поза межами районів бойових дій, то з 01.06.2022 визначення стало іншим бойові завдання щодо виявлення повітряних цілей передбачаються у районах ведення бойових дій. Тож на відміну від попереднього акта (телеграма № 248/1298 від 25.03.2022), виконання завдань (виявлення повітряних цілей) більше не визнається участю в бойових діях поза межами зони бойових дій.

74. Ототожнення позивачем будь-якого іншого бойового чергування в складі зенітних ракетних військ у період, окреслений довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2023 № 705, із «безпосередньою участю» у бойових діях є помилковим, оскільки в Окремому дорученні № 912/з/29 бойове завдання з виявлення повітряних цілей поза фактичною зоною ведення бойових дій не є рівнозначним участі в бойових діях.

75. Доводи позивача про його постійну та безпосередню участь у заходах оборонного характеру у зоні бойових дій та посилання на події в Харківській області у період його служби не спростовують того, що виконання у складі В/ч НОМЕР_1 полягало виключно у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає терміну «безпосередня участь», згідно з пунктами 1 телеграми Міністра оборони України № 248/1298 від 25.03.2022 та Окремого доручення, навіть, якщо частина не входить до переліку органів управління в зоні бойових дій.

76. Пунктом 1 телеграми Міністра оборони України № 248/1298 від 25.03.2022 установлено, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій (абзац перший);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій) (абзац сьомий).

77. У межах тлумачення пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 щодо військової частини НОМЕР_1 як військової частини зенітних ракетних військ Повітряних сил Збройних Сил України термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» охоплює виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі частини, що веде бойові дії у складі сил оборони в районі ведення бойових дій (абзац перший);

- бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника (абзац дев`ятий);

- бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац десятий).

78. Аналіз наведених положень свідчить, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей визнається «безпосередньою участю» незалежно від місця їх виконання (тобто навіть поза районами ведення бойових дій). Натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводу повітряних цілей набуває статусу «безпосередньої участі» лише за умови їх здійснення у районах ведення воєнних дій.

79. Отже, не кожна діяльність підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі в бойових діях. Ключовими критеріями є характер завдання та місце його виконання. До того ж періоди виплати додаткової винагороди та підхід до їх обчислення суттєво відрізняються залежно від роду військ і характеру виконуваних бойових завдань.

80. Означена додаткова винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що у випадку ЗРВ, означає дні здійснення пусків по повітряних цілях (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі). Виконання інших завдань не може вважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати згідно з Постановою № 168 (постанова Верховного Суду від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23).

81. Як установлено в справі, В/ч НОМЕР_1 не входила до складу угрупування об`єднаних сил, що знаходиться в оперативному підпорядкуванні Повітряних Сил Збройних Сил України, не була залучена до бойових дій, а виконувала бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей противника. Епізоди пусків ракет зенітного ракетного комплексу та факти ураження повітряних цілей противника зафіксовані в журналах бойових дій 30.03.2022, 23.08.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022 (випадки вогневого ураження повітряних цілей противника), а також 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 09.09.2022, 15.10.2022 (пуски ракет зенітного ракетного комплексу, результатах яких неможливий до оцінки).

82. Ураховуючи, що В/ч НОМЕР_1 не діяла у складі діючих угруповань військ (сил) у районі ведення бойових дій (абзац перший пункту 1), а виконання завдання з виявлення повітряних цілей (абзац десятий пункту 1) потребує перебування в районі ведення бойових дій, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що «безпосередньою участю» позивача може вважатися виключно виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Тобто, підставою для визнання військовослужбовця ОСОБА_1 таким, що брав безпосередню участь, є фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що у випадку ЗРВ означає дні здійснення пусків, а не дні бойового чергування чи виявлення повітряних цілей, як помилково вважає позивач.

83. Аргументи скаржника щодо постійної та безпосередньої участі в заходах оборонного характеру у зоні бойових дій, а також його посилання на події в Харківській області у період служби не спростовують того, що виконання у складі військової частини НОМЕР_1 зводилося до виконанні бойових завдань з ураження повітряних цілей, що відповідає терміну "безпосередня участь" згідно з пунктом 1 Окремого доручення № 912/з/29, навіть якщо частина не входить до переліку органів управління в зоні бойових дій.

84. Заперечення скаржника щодо того, що суди необґрунтовано звели його участь у бойових діях лише до часу виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей, не знаходять свого підтвердження. Доводи позивача про його цілодобову участь у заходах протиповітряної оборони, із захисту населення та інфраструктури України не змінюють висновку судів попередніх інстанцій про те, що В/ч НОМЕР_1 виконувала бойові завдання саме з вогневого ураження повітряних цілей противника, а не їх виявлення, моніторингу чи супроводу.

85. Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що "безпосередня участь" військовослужбовців 1-го зенітного ракетного дивізіону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися за фактом виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет, незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі, за умови документального підтвердження їх здійснення відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.

86. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23, від 08.05.2025 у справі № 520/17986/23, від 16.10.2025 у справі № 520/19106/23, від 29.04.2026 у справі №520/17193/23, від 06.05.2026 у справі № 520/22190/23 та інших.

87. З огляду на викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано врахували лише дні фактичного бойового застосування зенітних ракетних комплексів, тобто дні здійснення пусків ракет, ураження (чи без такого) повітряних цілей противника, підтверджені відповідною бойовою документацією та відхилили доводи позивача про прирівняння усього періоду будь-якої форми постійного чергування до "безпосередньої участі" в бойових діях.

88. Підсумовуючи Суд підтверджує правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо доведеності факту «безпосередньої участі» позивача в бойових діях лише в конкретні дні фактичних запусків ракет, що, відповідно до наведеного законодавства, є підставою для виплати додаткової винагороди в збільшеному до 100000,00 грн розмірі саме за ці дні.

89. Суд звертає увагу, що застосування норм є діяльністю, спрямованою на індивідуалізацію загальних правових норм у межах конкретної справи, яка здійснюється в установленому процесуальному порядку шляхом ухвалення судового рішення, що стосується конкретних суб`єктів і обставин справи.

90. Передумовою для застосування норм матеріального права є встановлення фактичних обставин справи.

91. Алгоритм та порядок установлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Усі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини в справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

92. Висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на досліджених доказах. Суд погоджується з цими висновками, оскільки їх зроблено відповідно до вимог процесуального закону.

93. Порушень норм процесуального права, які могли б вплинути на правильність застосування норм матеріального права або змінити зміст оскаржуваних судових рішень, Суд не встановив.

94. Суд акцентує на тому, що Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, виконуючи завдання адміністративного судочинства, визначене частиною першою статті 2 КАС України, у межах повноважень і в порядку, передбачених статтею 341 КАС України, не встановлює нових обставин та не здійснює переоцінки доказів, оцінених судами першої та апеляційної інстанцій у процесі розгляду справи.

95. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

96. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права.

97. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд