ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 909/649/25

1.1. Фізична-особа підприємець Гнип Ігор Теодозійович (далі - ФОП Гнип І.Т.) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - Івано-Франківська ОДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп "Княгиничі" (далі - ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі") про:

- визнання недійсним Державного акта на право користування землею серія Б №083427 від 1986 року, виданого Рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 13,1519 га, кадастровий номер № 2624480600:03:001:0001;

- скасування рішення державного реєстратора Загвіздянської сільської ради Івано-Франківської області Цалин Юлії Василівни, індексний номер: 77850390, від 17.03.2025 про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер № 2624480600:03:001:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3106604426244), площею 13,1519 га за відповідачами.

1.2. Позовні вимоги ФОП Гнипа І.Т. мотивовані тим, що речові права на земельну ділянку площею 13,1519 га з кадастровим номером № 2624480600:03:001:0001 зареєстровані за відповідачами незаконно, а державна реєстрація спірної земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номера відбулась із порушенням законодавства. За твердженням позивача, розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зазначені реєстраційні дії здійснені без рішення виконавчого комітету районної (міської) Ради народних депутатів трудящих, без оригіналу Державного акта на право постійного користування та без запису у Книзі записів державних актів. Тому, на думку ФОП Гнипа І.Т., Державний акт на право користування земельною ділянкою, серія та номер Б 083427 за 1986 рік не складений, не оформлений та не зареєстрований відповідно до вимог законодавства, що діяли на час його видачі, а тому є недійсним і не може підтверджувати набуття в установленому порядку до 01.01.2013 жодного речового права. Крім того, позивач зазначав, що під час приватизації державного майна - цілісного майнового комплексу Рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району земельна ділянка в користування суб`єктам приватизації не передавалася.

Позивач також зазначав, що державна реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та реєстрація речових прав за відповідачами порушує його права та охоронювані законом інтереси як орендаря нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної власності, для цілей аквакультури (рибництва), порушує його право та законний інтерес на отримання в оренду земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом для цілей аквакультури (рибництва), експлуатації орендованого майна та унеможливлює використання його за цільовим призначенням.

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2025, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у справі № 909/649/25, відмовлено в задоволенні позову ФОП Гнипа І.Т.

2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ФОП Гнипа І. Т. до ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі" про визнання недійсним Державного акта на право користування землею серія Б №083427 від 1986 року, виданого Рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району, зазначив про відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача, а також про безпідставність позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ФОП Гнипа І. Т. про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 13,1519 га кадастровий номер № 2624480600:03:001:0001, та скасування рішення державного реєстратора Загвіздянської сільської ради Івано-Франківської області про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер № 2624480600:03:001:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3106604426244), площею 13,1519 га, суд першої інстанції виходив із того, що ці вимоги є похідними від первісної позовної вимоги, в задоволенні якої належить відмовити.

Суж першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ФОП Гнипа І. Т. до Івано-Франківської ОДА, оскільки виснував, що Івано-Франківська ОДА в цій справі є неналежним відповідачем.

2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, погодився з висновком суду першої інстанції про недоведення позивачем порушення свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу у зв`язку з видачею Державного акта на право користування землею серії Б № 083427 від 1986 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію земельної ділянки, права власності Івано-Франківської ОДА та права постійного користування ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі", що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, ураховуючи відсутність факту порушення прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові, зазначив про відсутність необхідності надавати правову оцінку аргументам скаржника щодо незаконності проведення державної реєстрації земельної ділянки та речових прав на неї.

3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ФОП Гнип І. Т. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та рішення Господарського суду Івано-Франківської від 18.12.2025 у справі № 909/649/25, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ФОП Гнипа І. Т. задовольнити повністю.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ФОП Гнип І. Т. зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду та Верховного Суду України:

- викладені в постановах від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 10.10.2018 у справі № 362/884/16-ц, від 25.09.2019 у справі № 297/1903/16-ц, від 01.07.2015 у справі № 6-319цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15, від 12.12.2023 у справі № 914/305/22, відповідно до яких державні акти на право власності (постійного користування) на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності (постійного користування) й видаються саме на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень;

- викладені в постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, відповідно до яких підставою для набуття земельної ділянки у власність (користування) із земель державної чи комунальної власності є рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності (користування) на земельну ділянку.

Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність акта в архіві не може свідчити про те, що він не видавався, є помилковими; суди переклали тягар доведення негативного факту на позивача та порушили статті 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України щодо вірогідності та належності доказів. Крім того, скаржник вважає, що судові рішення, на які послався суд першої інстанції, не мають преюдиційного значення для цієї справи № 909/649/25, оскільки обставини, встановлені судами у справах № 3/282, № А-3/281, у яких позивач не брав участі, можуть бути в загальному порядку спростовані позивачем; у цих справах суди не досліджували питання щодо передачі ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі" земельної ділянки та щодо правомірності складання, оформлення та видачі Державного акта на предмет відповідності вимогам законодавства, чинного на момент його видачі, не досліджували його дійсність чи недійсність.

3.3. ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити ФОП Гнипу І. Т. у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі" зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили наявність прав на землю у Рибцеху Княгиничі, правонаступником якого є відповідач, а тому, на думку ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі", аргументи скаржника, викладені в касаційній скарзі, про відсутність у матеріалах справи оригіналу Державного акта та припущення скаржника про неприйняття органами влади рішень про надання в користування земельної ділянки не заслуговують на увагу.

3.4. Івано-Франківська ОДА у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ФОП Гнипа І. Т. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2025 у справі № 909/649/25, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у справі № 909/649/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ФОП Гнипа І. Т. про скасування державної реєстрації права власності Івано-Франківської ОДА на земельну ділянку з кадастровим номером 2624 480600:03:001:0001 -залишити без змін. На думку Івано-Франківської ОДА, касаційна скарга ФОП Гнипа І. Т. є необґрунтованою, наведені скаржником доводи не спростовують обставин, установлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на підставі Державного акта серії Б № 083427 від 1986 року, виданого Рогатинською районною (міською) Радою депутатів трудящих, Рибцеху "Княгиничі" Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району надано в постійне користування земельну ділянку площею 296,2 га в межах згідно з планом землекористування для розведення риби.

4.2. Згідно з витягом із Державного земельного кадастру номер НВ-1200003172025, 01.01.2025 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2624480600:03:001:0001 площею 13,1519 га на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29.10.2024. У відомостях про вид права вказано, що право постійного користування земельною ділянкою належить ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі" на підставі документа, що посвідчує право, - Державного акта від 21.01.1986 серії Б № 083427.

4.3. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка відображена в інформаційній довідці 418430672 від 18.03.2025, 19.02.2025 проведено реєстрацію речового права - права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2624480600:03:001:0001 площею 13,1519 га на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 77850390 від 17.03.2025. Користувачем зазначено ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі". Документом, поданим для державної реєстрації, є Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: Б 083427, виданий 21.01.1986, видавник: Рогатинська районна рада.

4.4. У відповідь на запит адвоката Рогатинська міська рада Івано-Франківської області листом №02-08/627 від 12.03.2024 повідомила про те, що в Рогатинській міській раді відсутній оригінал Державного акта серії Б № 083427 від 1986 року, згідно з яким земельні ділянки водного фонду державної власності на території Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франкіського району Івано-Франківської області надані в користування для розведення риби Рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району та відсутні рішення Рогатинської міської ради депутатів трудящих про надання вказаних земельних ділянок та про припинення права користування ними.

4.5. Відповідно до листа Івано-Франківської районної державної адміністрації від 25.03.2024 № 832/01-28/084 державні акти на право постійного користування землею в архівний відділ Івано-Франківської районної державної адміністрації на зберігання не здано. Документи Рогатинської ради депутатів трудящих включно до 1994 року передано на зберігання до Державного архіву Івано-Франківської області.

4.6. Державний архів Івано-Франківської області листом від 30.09.2024 № 171/06-07 на відповідний запит Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/5569/24 повідомив, що надати засвідчену копію Книги записів державних актів користування землею із записом про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серія Б № 083427 немає можливості, оскільки вказані документи на зберігання до архіву не надходили.

4.7. За змістом листа Державного архіву Івано-Франківської області від 08.04.2025 №59/06-07 надати копію рішення Рогатинської районної (міської) Ради від 18.12.1985 б/н., що стосується земельної ділянки Рибцеху "Княгиничі", немає можливості, оскільки 18.12.1985 сесії та засідання цих рад не проводилися та рішення не приймалися.

4.8. Як зазначили суди, на підтвердження того, що під час приватизації державного майна - цілісного майнового комплексу Рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району земельна ділянка в користування суб`єктам приватизації не передавалася, позивач надав суду: накази Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області від 20.11.2001 № 311, від 30.11.2001 № 327; акт прийому-передачі державного майна Рибного господарства "Княгиничі" від 07.02.2002; договір безоплатної передачі державного майна Рибного господарства "Княгиничі" від 07.02.2002; наказ Департаменту рибного господарства від 20.11.2003 № 335; протокол засідання комісії з питань передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду КСП "Княгиничі", до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс Державного підприємства "Укрриба" від 22.10.2003; акт приймання передачі гідротехнічних споруд від 22.10.2003 з переліком гідроспоруд та наказ Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідроспоруд".

4.9. На підтвердження того, що підпис голови виконавчого комітету Рогатинської районної Ради народних депутатів Кліда Івана Васильовича, який міститься на копії Державного акта серії Б № 083427, відрізняється від підписів голови виконавчого комітету Рогатинської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області Кліда І. В., якими підписані 15 рішень виконавчого комітету за 1986 рік, скріплених гербовою печаткою, позивач надав суду копії рішень виконавчого комітету та копії розпоряджень виконкому районної Ради народних депутатів.

4.10. З метою спростування аргументів позивача щодо того, що підпис на Державному акті 1986 року вчинено неуповноваженою особою ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі" подало до суду клопотання від 23.07.2025 (вх. № 12176/25) про приєднання документів до матеріалів справи, в яких містяться підписи І. В. Кліда.

4.11. Як зазначили суди попередніх інстанцій, за результатами електронного аукціону, який відбувся 21.10.2021, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (орендодавець), Державним підприємством "Укрриба" (балансоутримувач) та Гнипом Ігорем Теодозійовичем (далі - Гнип І. Т.) (орендарем) укладено договір оренди державного майна від 10.11.2021 № 30/21, відповідно до умов якого Гнипу І.Т. як орендарю передано у строкове платне користування майно - гідротехнічні споруди, 40 інвентарних номерів за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Воскресинці, с. Васючин Рогатинської об`єднаної територіальної громади, строком на 5 (п`ять) років.

Вказане майно передано ФОП Гнипу І. Т. відповідно до акта приймання-передачі від 10.11.2021.

4.12. За результатами звернення ФОП Гнипа І. Т. до Івано-Франківської ОДА для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 19.01.2024 ФОП Гнипу І. Т. відмовлено в наданні дозволу на розроблення такого проєкту землеустрою.

4.13. Не погодившись із таким рішенням Івано-Франківської ОДА, ФОП Гнип І. Т. звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовами, в тому числі про визнання протиправним та скасування розпоряджень Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації від 19.01.2024 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом".

4.14. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 300/5567/24 позов ФОП Гнипа І. Т. до Івано-Франківської ОДА частково задоволено; визнано протиправним та скасовано розпорядження Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації від 19.01.2024 № 23 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом"; зобов`язано Івано-Франківську обласну державну (військову) адміністрацію повторно розглянути клопотання ФОП Гнипа І.Т. про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 12,8000 га, яка розташована за межами населеного пункту Воскресинці Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, з метою подальшої її передачі в оренду для рибогосподарських потреб, із урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення суду; в задоволенні решти позовних вимог ФОП Гнипа І. Т. відмовлено.

4.15. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 300/5567/24 скасовано, в задоволенні адміністративного позову ФОП Гнипа І. Т. відмовлено.

4.16. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі № 300/5569/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025, відмовлено в задоволенні позову ФОП Гнипа І. Т. до Івано-Франківської ОДА, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі", про визнання протиправним та скасування розпорядження Івано-Франківської ОДА від 19.01.2024 № 22 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом", зобов`язання Івано-Франківської ОДА надати ФОП Гнипу І. Т. дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (рибогосподарською технологічною водоймою нагульного ставка № 2 площею водного дзеркала 6,2186 га, об`ємом 49,749 тис. м3) орієнтовною площею 6,6000 га для рибогосподарських потреб та передачі її в оренду, яка знаходиться за межами с. Воскресинці на території Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

4.17. Державний архів Івано-Франківської області листом від 29.07.2025 № 111/06-07 повідомив, що в протоколах засідань виконавчого комітету Рогатинської районної ради народних депутатів за 1985 рік рішення щодо реєстрації в Книзі записів Державного акта на право постійного користування землею серія Б № 083427 не виявлено.

4.18. У матеріалах реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 13.1519 га з кадастровим номером 2624480600:03:001:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3106604426244), наданих на вимогу суду Загвіздянською сільською радою, містяться копії: заяви про державну реєстрацію прав, відомості з Державного земельного кадастру; Державного акта на право користування землею від 1986 серії Б № 083427, довідки Рогатинського районного відділу земельних ресурсів від 17.01.2007, листа Івано-Франківської ОДА від 27.02.2025.

4.19. 29.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гектар ІФ" за замовленням ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі" розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

4.20. На підтвердження факту користування ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі", відповідач надав відповідь Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 22.10.2025 "Про надання звітів форми 6-зем" та додатки до такої відповіді.

4.21. ФОП Гнип І. Т., вважаючи, що реєстрація речових прав на земельну ділянку здійснена без рішення виконавчого комітету районної (міської) Ради народних депутатів трудящих, без оригіналу Державного акта на право постійного користування та без запису у Книзі записів державних актів, тому така реєстрація речових прав на земельну ділянку площею 13,1519 га з кадастровим номером 2624480600:03:001:0001 за відповідачами є незаконною, відтак незаконною є й державна реєстрація цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, звернувся до відповідачів із позовом про визнання недійсним Державного акта на право користування землею серія Б №083427 від 1986 року, виданого Рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району; скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 13,1519 га, кадастровий номер № 2624480600:03:001:0001; скасування рішення державного реєстратора Загвіздянської сільської ради Івано-Франківської області Цалин Юлії Василівни, індексний номер: 77850390, від 17.03.2025 про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер № 2624480600:03:001:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3106604426244), площею 13,1519 га за відповідачами.

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ФОП Гнипа І. Т. про визнання недійсним Державного акта на право користування землею серія Б №083427 від 1986 року, виданого Рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району; скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 13,1519 га, кадастровий номер № 2624480600:03:001:0001; скасування рішення державного реєстратора Загвіздянської сільської ради Івано-Франківської області Цалин Юлії Василівни, індексний номер: 77850390, від 17.03.2025 про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер № 2624480600:03:001:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3106604426244), площею 13,1519 га за відповідачами

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП Гнип І. Т. посилався на те, що реєстрація речових прав на земельну ділянку здійснена без рішення виконавчого комітету районної (міської) Ради народних депутатів трудящих, без оригіналу Державного акта на право постійного користування та без запису у Книзі записів державних актів, тому така реєстрація речових прав на земельну ділянку площею 13,1519 га з кадастровим номером 2624480600:03:001:0001 за відповідачами є незаконною, відтак незаконною є й державна реєстрація цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

5.4. У справі, яка розглядається, суди відмовили в задоволенні позовних вимог ФОП Гнипа І. Т. у зв`язку з відсутністю порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача, а також через безпідставність позову.

5.5. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ФОП Гнип І. Т. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ФОП Гнип І. Т. зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.7. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду та Верховного Суду України:

- викладені в постановах від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 10.10.2018 у справі № 362/884/16-ц, від 25.09.2019 у справі № 297/1903/16-ц, від 01.07.2015 у справі № 6-319цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15, від 12.12.2023 у справі № 914/305/22, відповідно до яких державні акти на право власності (постійного користування) на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності (постійного користування) й видаються саме на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень;

- викладені в постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, відповідно до яких підставою для набуття земельної ділянки у власність (користування) із земель державної чи комунальної власності є рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності (користування) на земельну ділянку.

Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність акта в архіві не може свідчити про те, що він не видавався, є помилковими; суди переклали тягар доведення негативного факту на позивача та порушили статті 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України щодо вірогідності та належності доказів. Крім того, скаржник вважає, що судові рішення, на які послався суд першої інстанції, не мають преюдиційного значення для цієї справи № 909/649/25, оскільки обставини, встановлені судами у справах № 3/282, № А-3/281, у яких позивач не брав участі, можуть бути в загальному порядку спростовані позивачем; у цих справах суди не досліджували питання передачі ТОВ "КСП рибгосп "Княгиничі" земельної ділянки та правомірності складання, оформлення та видачі державного акта на предмет відповідності вимогам законодавства, чинним на момент його видачі, не досліджували його дійсність чи недійсність.

5.8. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, на яку посилається скаржник, сформульовано висновок, відповідно до якого державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/884/16-ц, від 25.09.2019 у справі № 297/1903/16-ц, від 12.12.2023 у справі № 914/305/22, та Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-319цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15, на які посилається скаржник.

5.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, на яку посилається скаржник, сформульовано висновок, відповідно до якого підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

5.10. Проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, а також надавши оцінку доводам ФОП Гнипа І. Т. про те, що у ТОВ "КСП "Княгиничі" право постійного користування на земельну ділянку у 1986 році не виникло, набуття права у встановленому порядку не відбулося, колегія суддів зазначає таке.

5.11. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.12. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.13. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Аналогічний висновок викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2023 у справі № 582/18/21.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.

5.14. Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

5.15. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18.

5.16. Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективна можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.

5.17. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

5.18. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права, тобто спосіб захисту, який, виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи, здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Подібні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.

5.19. У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, в якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19.

5.20. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

5.21. Таким чином, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги в такому разі не підлягають задоволенню. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 920/309/23.

5.22. Наведене також узгоджується з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, зокрема, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, в ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які би спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами в такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням, тощо.

5.23. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

5.24. Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). За своєю суттю такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 752/5279/20.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

5.25. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 зазначено, що "належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Тому позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки з одночасним припиненням такого права не є належним способом захисту порушеного права".

5.26. Такий висновок підтверджений і в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2025 у справі № 144/1440/22, де також вказано, що "судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов`язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди".

5.27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 зазначено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

5.28. З урахуванням наведених висновків Верховний Суд у постанові від 03.09.2025 у справі № 752/5279/20 зазначив, що "належним способом захисту цивільних прав особи, яка у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право користування земельною ділянкою відповідача відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване таке право, про визнання відсутнім права користування. Таке судове рішення є підставою для державної реєстрації припинення права користування".

5.29. У справі, яка розглядається, за встановленими обставинами, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (орендодавець), Державним підприємством "Укрриба" (балансоутримувач) та Гнипом І. Т. (орендарем) укладено договір оренди державного майна від 10.11.2021 № 30/21.

Відповідно до умов цього договору Гнипу І. Т. як орендарю передано в строкове платне користування майно - гідротехнічні споруди, 40 інвентарних номерів за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Воскресинці, с. Васючин Рогатинської об`єднаної територіальної громади, строком на 5 (п`ять) років. Зазначене майно передано ФОП Гнипу І. Т. відповідно до акта приймання-передачі від 10.11.2021.

За результатами звернення ФОП Гнипа І. Т. до Івано-Франківської ОДА для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 19.01.2024 ФОП Гнипу І. Т. відмовлено в наданні дозволу на розроблення такого проєкту землеустрою.

5.30. Як зазначили суди попередніх інстанцій, ФОП Гнип І. Т. оскаржував розпорядження Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації від 19.01.2024 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом" до адміністративного суду. Адміністративні суди відмовили в задоволенні позову ФОП Гнипа І. Т. про визнання протиправним та скасування розпорядження Івано-Франківської ОДА від 19.01.2024 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом", зобов`язання Івано-Франківської ОДА надати ФОП Гнипу І. Т. дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, яка знаходиться за межами с. Воскресинці на території Рогатинської міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

5.31. Як зазначав ФОП Гнип І. Т. у позовній заяві, земельна ділянка, щодо якої позивач звертався до Івано-Франківської ОДА за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, входить у межі земельної ділянки площею 13,1519 га з кадастровим номером 2624480600:03:001:0001.

Зважаючи на наведені обставини, ФОП Гнип І. Т. звернувся до господарського суду із позовом у цій справі про визнання недійсним Державного акта на право користування землею, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою за відповідачами. При цьому позивач у позові посилався на те, що він як орендар гідротехнічних споруд не може реалізувати свої речові права на земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, оскільки право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2624480600:03:001:0001 зареєстроване за ТОВ "КСП "Княгиничі".

5.32. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що в цьому випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право постійного користування відсутнє у ТОВ "КСП "Княгиничі", є, зокрема, його вимога до ТОВ "КСП "Княгиничі" про визнання відсутнім у ТОВ "КСП "Княгиничі" такого права. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права постійного користування ТОВ "КСП "Княгиничі", оскільки відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права користування землею відповідача. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19, постанові Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 752/5279/20.

Водночас, з урахуванням критерію ефективності способу захисту, вимога про визнання відсутнім права повинна поєднуватися з вимогами до уповноважених державних органів (про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності; про зобов`язання вчинити дії тощо), які можуть призвести до відновлення права чи інтересу позивача, про порушення якого він стверджує.

5.33. Відтак колегія суддів зазначає, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

5.34. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову ФОП Гнипа І. Т.

5.35. Водночас колегія суддів зазначає, що наведені скаржником доводи, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, не впливають на результат вирішення цієї справи з урахуванням обраного позивачем способу захисту.

5.36. За таких обставин колегія суддів вважає, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження у справі № 909/649/25, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.

5.37. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами першої та апеляційної інстанції із правильним застосуванням норм матеріального права. Тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

5.38. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.

5.39. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд