ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 344/15325/25

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду,перевіривши матеріали кримінального провадження та викладені у скарзі доводи, касаційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно вимог п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, ухвалою місцевого суду від 10.09.2025 за результатами розгляду клопотання прокурора, з урахуванням, що особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 290 КК України, органом досудового розслідування не встановлено і строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення закінчився (з моменту його вчинення минуло три роки), закрито кримінальне провадження

№ 12022096010000427 від 28.06.2022, на підставі п. 3-1 ч. 1, п.1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Водночас, вирішуючи питання про долю речових доказів, суд дійшов висновку про необхідність конфіскації в дохід держави транспортного засобуавтомобіля марки «DAF» моделі «XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що відповідно до реєстраційних свідоцтв НОМЕР_3, НОМЕР_4 іноземної реєстрації належить ОСОБА_6 та ключів до даного транспортного засобу, мотивуючи це тим, що інформація щодо вказаного транспортного засобу відсутня в базах даних митних органів, а також відсутній законний володілець майна, при цьому транспортний засіб є предметом кримінального правопорушення, у зв`язку з чим підлягає конфіскації в дохід держави на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

За апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції скасував ухвалу місцевого суду в частині конфіскації автомобіля «DAF» і ключів до нього та ухвалив рішення про їх повернення законному володільцю ОСОБА_6 .

Частиною 9 статті 100 КК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Як зазначено апеляційним судом, у разі закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд позбавлений можливості робити висновки щодо факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою, що виключає застосування будь-яких наслідків, які за своєю суттю мають каральний або обмежувальний характер щодо права власності.

За відсутності обвинувального вироку суду застосування конфіскації майна, що належить особі, яка не є підозрюваним чи обвинуваченим у цьому провадженні, набуває ознак обмежувального характеру щодо права власності, що є неприпустимим.

Положення ст. 100 КПК України щодо вирішення долі речових доказів не можуть тлумачитися розширено та слугувати підставою для фактичної конфіскації майна за відсутності кримінально-правового рішення, яким установлено факт вчинення кримінального правопорушення та зв`язок майна з таким правопорушенням у діях конкретної особи.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Під час апеляційного розгляду адвокат ОСОБА_7 надала копії документів, що підтверджують придбання ОСОБА_6 вказаного транспортного засобу в Республіці Польща, а саме копії фактури 233 про купівлю автомобіля (оплаченої), децизії NR KM-R. 5410.25447.2022 JU, децизії КM-R5410.25434.2022.AК, позволенія серії РС_AAj 1995653 (т. 1 а. п. 231-239).

Таким чином, суд апеляційної інстанції обгрунтовано встановив, що право власності ОСОБА_6 на вищевказаний транспортний засіб підтверджується належними документами про його придбання в Республіці Польща, що не заперечується прокурором у касаційній скарзі.

Оскільки законом передбачено повернення майна його законному володільцю, а право власності ОСОБА_6 на автомобіль доведено належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про неможливість конфіскації даного транспортного засобу або його вилучення на користь держави.

Твердження прокурора про те, що автомобіль зі знищеним номером шасі не може бути повернутий власнику через неможливість його допуску до цивільного обігу, державної реєстрації чи законної експлуатації, є неспроможними, оскільки обмеження щодо безпосередньої експлуатації транспортного засобу на дорогах загального користування чи тимчасова неможливість його реєстрації в органах МВС не позбавляють власника самого права володіння та розпорядження своїм майном. Як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, неможливість використання транспортного засобу за його прямим цільовим призначенням не заважає власнику самостійно вирішити подальшу долю цього майна у відповідності до національного законодавства, зокрема, розукомплектувати його на запасні частини, реалізувати окремі вузли, які не зазнали змін, або здати його на металобрухт.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор посилається на практику Верховного Суду, викладену в ухвалі від 21 березня 2023 року у справі № 166/724/22 (провадження № 51-1733 ск23). Водночас, зазначене судове рішення є нерелевантним до обставин цього провадження, оскільки ухвалене за наявності обвинувального вироку щодо особи, яка була визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема, передбаченого ст. 290 КК України, та в межах якого було вирішено питання про конфіскацію речового доказу як предмета кримінального правопорушення відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Натомість, у даному випадку кримінальне провадження було закрито у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, тому транспортний засіб не підлягає конфіскації у власність держави, а має бути повернутий законному власнику.

Таким чином, ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою і належним чином вмотивованою та в повній мірі відповідає вимогам КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні передбачені ст. 438 КПК України підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог прокурора.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд