ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/7435/24-ц

Описова частина

У лютому 2024 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив:

визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію про вчинення ним державної зради, що була поширена Національним агентством з питань запобігання корупції Громадській організації «РУХ ЧЕСНО»;

визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_27 наступного змісту: « Z радник країни », « Посібник російських можновладців , які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради»;

визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 / наступного змісту: «Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», « Дивитися джерело-доказ »;

зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування»;

зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити профіль ОСОБА_1 з усією інформацією про нього та його зображенням з веб-сторінки за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 / з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити зображення ОСОБА_1 , його прізвище, ім`я та по батькові та всю інформацію про ОСОБА_1 з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити зображення ОСОБА_1 , його прізвище, ім`я та по батькові та всю інформацію про ОСОБА_1 з веб-сайта ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

стягнути з Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» на користь ОСОБА_1

245 757,02 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 30 жовтня 2023 року позивачу з відзиву на позовну заяву та додатків до нього у межах справи № 757/38829/23-ц стало відомо про поширення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 недостовірної інформації про нього, а саме у фразах: « Z радник країни », «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради», яка є неправдивою, вказує на вчинення позивачем державної зради та нібито існування цьому доказу у вигляді обвинувального вироку суду, який ухвалено щодо іншої особи, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Вказував, що як стало відомо з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 та з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_28 недостовірна інформація про вчинення позивачем державної зради була передана Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) Громадській організації «РУХ ЧЕСНО», що вбачається з офіційної публікації НАЗК та веб-сайту ГО «РУХ ЧЕСНО», поширена Громадською організацією «РУХ ЧЕСНО» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 у профілі позивача у Реєстрі державних зрадників, який створений Громадською організацією «РУХ ЧЕСНО» та наповнюється інформацією у співпраці з НАЗК.

24 січня 2024 року в процесі підготовки до подання позову, на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 у профілі « ОСОБА_1 » у реєстрі зрадників, за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_29 відбулась заміна вищезазначеної недостовірної інформації про позивача на іншу недостовірну інформацію: «Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», «Дивитися джерело-доказ», останнє з яких є активним гіперпосиланням на архівну копію публікації від 26 березня 2018 року під назвою: «СБУ розслідує порушене прокуратурою АРК провадження щодо ОСОБА_2 за статтею «державна зрада» - Гітлянська».

Посилався на те, що відповідачами порушено принцип презумпції невинуватості та його особисті немайнові права внаслідок поширення про нього недостовірної інформації.

Вважає, що поширена відносно нього інформація не є оціночними судженнями, а є фактичними твердженнями, які не відповідають дійсності.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет:

ІНФОРМАЦІЯ_30 / наступного змісту: « Z радник країни », «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради».

Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 1/ наступного змісту:

«Кримінальне провадження за ст. 111 ККУ (державна зрада)», «Дивитися джерело-доказ».

Зобов`язано Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» протягом п`яти календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

Зобов`язано Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити профіль ОСОБА_1 з усією інформацією про нього та його зображенням з веб-сторінки за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_9 / з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов`язано Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити зображення

ОСОБА_1 , його прізвище, ім`я та по батькові та всю інформацію про

ОСОБА_1 з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Зобов`язано Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити зображення ОСОБА_1 , його прізвище, ім`я та по батькові та всю інформацію про ОСОБА_1 з всб-сайта ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою у мережі

Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнуто з Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» на користь ОСОБА_1

7 267,20 грн. в рахунок судового збору.

Стягнуто з Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» на користь ОСОБА_1

232 065,84 грн. в рахунок витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушення особистих немайнових прав позивача у публічному просторі Громадською організацією «РУХ ЧЕСНО» в мережі Інтернет відбулося у результаті поширення недостовірної інформації про позивача на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 /, посилання та перехід на яку міститься також на веб-сторінках цього веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_31 ) та ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Крім того, факт існування профіля позивача у Реєстрі зрадників країни, згадування його прізвища, імені та по батькові, а також розміщення зображення та будь-якої інформації про позивача на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема під заголовком «Zрадник країни», « Zрадники країни », « Фігурант Реєстру зрадників », « Зрадники країни » є негативним для позивача , викликає сприйняття його як особи, яка вчинила державну зраду та призводить до подальшого порушення особистих немайнових прав позивача.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту прав позивача є спростування недостовірної інформації про нього у спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, шляхом розміщення протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили на зазначеному веб-сайті вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування» та видалення зазначеного профіля позивача з Реєстру зрадників країни, зображення ОСОБА_1 , його прізвища, імені, по батькові та всієї інформації про ОСОБА_1 з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2024 рокув частині стягнення з Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» на користь ОСОБА_1

232 065,84 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судових витрат змінено та зменшено стягнуту з Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» на користь

ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката та витрат пов`язаних з розглядом справи з 232 065,84 грн. до 83 757,02 грн.

В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня

2024 року залишено без змін.

Стягнуто з Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» на користь ОСОБА_1 в рахунок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що поширена про позивача оспорювана інформація, яка була розміщена Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_29, є недостовірною інформацією про позивача, яка вказує на нібито вчинення останнім державної зради, розслідування кримінального провадження щодо нього, що спростовується належними доказами та яка порушує принцип презумпції невинуватості щодо позивача.

Розміщення профіля позивача у Реєстрі держZрадників (Реєстрі зрадників країни) з його зображенням та зазначенням його прізвища, імені та по батькові, колишньої посади під заголовками «Zрадники країни», «Зрадники країни» на інших веб-сторінках також вказує на нібито вчинення позивачем державної зради, розслідування кримінального провадження щодо нього, що є недостовірними твердженнями.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про порушення особистих немайнових прав позивача на повагу до гідності, честі та ділової репутації та що оспорювана недостовірна інформація формує у суспільстві негативне сприйняття позивача, як особи, яка діє на боці ворога українського народу - держави-агресора та всупереч інтересам України, чим завдається шкода особистим немайновим правам позивача.

При цьому апеляційний суд звернув увагу на те, що позивач має значний досвід політичної, державної та правової роботи: є адвокатом, має науковий ступінь доктора юридичних наук та кандидата економічних наук, був обраний народним депутатом України V-VІ скликання, членом Вищої Ради Юстиції, призначався заступником Глави Адміністрації Президента України- Керівником Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, Радником Президента України, Першим заступником Глави Адміністрації Президента України, членом вчених рад державних вищих навчальних закладів. Поширена ГО «РУХ ЧЕСНО» інформація має негативну спрямованість щодо позивача та порочить честь, гідність та негативно впливає на ділову репутацію позивача.

Висвітлення позивача у негативному образі особи, яка вчинила злочин, є зрадником своєї держави, пособником рф, яка веде агресивну війну проти України, створює вкрай негативне уявлення громадськості про особу позивача та сприйняття його в аморальному образі злочинця та зрадника своєї держави.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції виснував про наявність юридичного складу правопорушення в частині поширеної відповідачем Громадською організацією «РУХ ЧЕСНО» інформації, що є підставою для визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача оспорюваної інформації, поширеної Громадською організацією

«РУХ ЧЕСНО» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_32 наступного змісту: « Z радник країни », «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради», «Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», «Дивитися джерело-доказ».

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є спростування недостовірної інформації про нього у спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, шляхом розміщення протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили на зазначеному веб-сайті вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування» та видалення зазначеного профіля позивача з Реєстру зрадників країни, зображення ОСОБА_1 , його прізвища, імені, по батькові та всієї інформації про ОСОБА_1 з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи апеляційної скарги відповідача Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» щодо порушення вимог статей 274, 277 ЦПК України внаслідок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не знайшли свого підтвердження, оскільки як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є захист честі, гідності та ділової репутації.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2025 року, Громадська організація «РУХ ЧЕСНО» просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада

2018 року у справі № 923/237/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 910/74/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 303/7289/17, від 08 червня 2021 року у справі № 918/121/20, від 14 липня 2021 року у справі № 757/14418/20-ц, від 09 жовтня

2024 року у справі № 522/20192/18.

Заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме вказує, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункти 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Обидві сторони виявили бажання щодо розгляду справи за їх участю. Проте, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції формально послався на обставини, встановлені ним при дослідженні матеріалів справи, а також на те, що клопотання представника позивача не обґрунтовано належним чином. У свою чергу, відповідач Громадська організація «РУХ ЧЕСНО» лише зі змісту оскаржуваного судового рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 29024 року дізналася про те, що клопотання його представника про розгляд даної справи з викликом сторін повернуто судом без розгляду з підстав порушення статті 43, частини першої статті 183 ЦПК України, що позбавило можливості відповідача повторно звернутися до суду із вказаним клопотанням.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Київський апеляційний суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції, не усунувши процесуальні порушення вимог статей 274, 277 ЦПК України, допущені судом першої інстанції.

Вважає, що, враховуючи суспільний інтерес, який становить ця справа, та предмет доказування, місцевий суд помилково відніс справу до категорії малозначних, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження, незважаючи на заперечення відповідача проти такого порядку розгляду справи.

Вказує, що дана справа становить значний суспільний інтерес, має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Крім того, судове рішення у справі ухвалено судом першої інстанції з порушенням правил територіальної підсудності.

Суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме - на підставі висновку експерта, який вийшов за межі своїх повноважень та вирішив питання права.

Суди не врахували, що для захисту честі, гідності та ділової репутації суду необхідно чітко визначити предмет доказування у справі і яка інформація була поширена, тобто, чи є об`єктивні підстави для відповідальності за статтею 277 ЦК України. Для цього слід визначитися з діями, явищами, фактами, на які направлений матеріал, а також безпосередній чи опосередкований зв`язок мають ці дії, явища, факти з особою позивача. Тобто, чи поширена інформація від імені автора стосується безпосередньо особи позивача, чи цим самим опосередковано висвітлюються події, що стосуються позивача, у суспільному житті крізь призму думок автора. Це можливо зробити лише проаналізувавши весь контекст поширеної інформації, а не «вирвані» з нього фрази чи поняття.

Особисте трактування отриманої з інших джерел інформації в формі коментаря слід вважати оціночним судженням, а не твердженням, тому не може бути ані спростоване, ані підтверджене.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ «Karpyuk and others v. Ukraine»).

Для того щоб відрізнити фактичне твердження від оціночного судження, необхідно враховувати обставини справи і загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ «Brasilier v. France», № 71343/01, § 37, 11 квітня 2006 року; «Balaskas v. Greece», № 73087/17, § 58, 05 листопада 2020 року), маючи на увазі, що твердження щодо питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не констатацію фактів (рішення ЄСПЛ «Paturel v. France», № 54968/00, 22 грудня 2005 року).

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Указані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Проаналізувавши весь контекст поширеної інформації, а не «вирвані» з нього фрази, можна зробити висновок, що основною темою промови відповідача є суспільно-політична ситуація, яка склалася в Україні, та її суб`єктивна оцінка позивача з висловленням власних суджень. Відповідач зазначав, що підґрунтям вказаних суджень були обговорення позивача як відомої публічної особи в засобах масової інформації.

Суди не надали оцінки всім наявним доказам у сукупності, зокрема, що інформацію про планування складення картотеки для «майбутніх фільтраційних цілей» опубліковано позивачем на власному телеграм-каналі 22 лютого 2020 року, роздруківку якої надано представником позивача до відповіді на відзив відповідача.

Поза увагою судів залишилось те, що у подібних правовідносинах до висловлювань думки стосовно певного кола політичних діячів з використанням провокативної риторики та інших характерних для оціночних суджень мовно-стилістичних засобів, не можуть застосовуватись критерії кримінальних звинувачень.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації «РУХ ЧЕСНО», в інтересах якого діє адвокат Бойко О. І., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року,витребувано справу із суду першої інстанції.

У вересні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2026 року призначив справу до судового розгляду в поряду спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_14 на веб-сайті НАЗК за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_33 розміщена публікація під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_34 » (зафіксовано Звітами Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр номерів і адрес» за результатами фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет (далі- Звіт) № 313/2023-ЗВ від 17 грудня 2023 року та № 22/2024-ЗВ від 24 січня 2024 року, веб-сторінка № 4).

З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2023 року позивачу у межах цивільної справи № 757/38829/23-ц стало відомо про розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_29 (веб-сторінка № 3 Звітів № 313/2023- ЗВ від 17 грудня 2023 року, № 22/2024-ЗВ від 24 січня 2024 року) профілю ОСОБА_1 у зазначеному Реєстрі держZрадників, що створений та наповнений Громадською організацією «РУХ ЧЕСНО», та у якому міститься зображення позивача із зазначенням його прізвища, імені та по-батькові: ОСОБА_1 , розміщена оспорювана інформація у фразах: «Zрадник країни», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради» та інша інформація про нього у розділах: «Характеристики політика», «Опис політика», «Пов`язані партії», «Балотування», «Помічники», «Фігурування в антикорупційних розслідуваннях».

Слова «Дивитися джерело-доказ зради» є гіперактивним посиланням, при натисканні на яке здійснювався перехід на веб-сторінку Єдиного державного реєстру судових рішень за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_35 (веб-сторінка № 5 Звіту № 313/2023- ЗВ від 17 грудня 2023 року), на якій розміщений вирок Святошинського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року у справі № 759/2229/18, ухвалений за наслідками розгляду кримінального провадження № 220017011000000018, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , відповідно до якого суд ухвалив визнати його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року N 2341-III, яка діяла на момент вчинення злочину у березні 2014 року), за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.

Відомості про прізвище, ім`я та по батькові та інші персональні дані особи, щодо якої в Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_35 містився вирок Святошинського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року у справі № 759/2229/18, не відображені в загальному доступі. Особа, щодо якої ухвалено вирок- означена як ОСОБА_8.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_8, будучи громадянином України, депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання, на позачерговому засіданні Севастопольської міської ради 11 березня 2014 року голосував за прийняття «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя», чим сприяв рф у проведенні підривної діяльності на території України.

Як вбачається з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1/ Платформа «Реєстр держZрадників» розроблена Громадською організацією «РУХ ЧЕСНО». Створення Громадською організацією «РУХ ЧЕСНО» профіля позивача в Реєстрі держZрадників та факт поширення у ньому оспорюваної та іншої інформації про позивача підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем.

Оспорювана інформація про позивача «Zрадник країни», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради» отримала поширення на веб-сайті Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» ІНФОРМАЦІЯ_1 у Реєстрі держZрадників в профілі позивача за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком «Zрадники країни» (Звіт № 313/2023- ЗВ від 17 грудня 223 року, веб-сторінка № 3).

З матеріалів справи вбачається, що на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 у словах з літерою літери «Z» відбулась заміна літери «Z» на літеру «з», назва платформи та реєстру: «Реєстр Zрадників країни», «Реєстр держZрадників» замінені на «Реєстр зрадників країни», «Реєстр зрадників», назва (заголовок) «Zрадники країни» перейменовано на «Зрадники країни».

Вищенаведена оспорювана інформація про позивача: «Zрадник країни», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради» у профілі позивача у Реєстрі держZрадників на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 була замінена на іншу оспорювану інформацію про позивача наступного змісту: «Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», «Дивитися джерело-доказ».

Як вбачається зі Звіту № 22/2024-ЗВ від 24 січня 2024 року після заміни однієї оспорюваної інформації на іншу у профілі позивача у Реєстрі зрадників країни на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_29 також міститься зображення позивача ОСОБА_1 із зазначенням його прізвища, імені та по-батькові. Під його зображенням розміщений текст наступного змісту: «Фігурант Реєстру зрадників», «Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», далі за текстом вказується також інша інформація про нього у розділах: «Характеристики політика», «Опис політика», «Пов`язані партії», «Балотування», «Помічники», «Фігурування в антикорупційних розслідуваннях» тощо.

Слова «Фігурант Реєстру зрадників» є активним гіперпосиланням на веб-сторінку ІНФОРМАЦІЯ_16 на якій опублікована інформація про Методологію щодо формування Реєстру зрадників країни під заголовком «Методологія».

Слова «Дивитися джерело-доказ» є також активним гіперпосиланням, при натисканні на яке здійснюється перехід на веб-сторінку за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_17 ІНФОРМАЦІЯ_18 (веб-сторінка № 5 Звіту № 22/2024-ЗВ від 24 січня 2024 року), яка є архівною копією (snapshot) веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_18 збереженою в Інтернет-архіві станом на 26 березня 2018 року , що містить публікацію з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_20 від 26 березня 2018 під назвою: «СБУ розслідує порушене прокуратурою АРК провадження щодо ОСОБА_2 за статтею «державна зрада» - Гітлянська», згідно з якою: «Служба безпеки України розпочала розслідування можливої причетності колишнього заступника голови Адміністрації президента України часів ОСОБА_9 ОСОБА_1 до анексії Росією Криму у рамках кримінального провадження за статтею «державна зрада». Це Радіо Свобода підтвердила речниця спецслужби ОСОБА_6 . За її словами, відповідне провадження порушила прокуратура Автономної Республіки Крим. …

Раніше депутат Верховної Ради ОСОБА_10 повідомив про порушення кримінальної справи у відповідь на заяву громадської організації «Вільні люди». …».

Поширення зображення, даних та інформації про позивача, що включає у себе оспорювану інформацію, здійснено на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 у профілі ОСОБА_1 у Реєстрі держZрадників (Реєстрі зрадників країни) за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_29 (веб-сторінка № 3 Звітів

№ 313/2023- ЗВ від 17.12.2023, 22/2024-ЗВ від 24.01.2024), а також через веб-сторінки за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_36 (альтернативна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_38 (веб-сторінки №2); ІНФОРМАЦІЯ_6 (веб-сторінки №6).

Як вбачається з матеріалів справи та Звітів № 313/2023- ЗВ від 17 грудня 2023 року, № 22/2024-ЗВ від 24 січня 2024 року, інформація про позивача на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_29 через інші вищенаведені веб-сторінки № 2, №6 доступна для користувачів веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 також внаслідок здійснення пошукового запиту за прізвищем позивача та прогортання сторінок на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_22 (веб-сторінка № 1).

Перехід на веб-сторінку № 2: ІНФОРМАЦІЯ_37 здійснюється за результатами пошукового запиту «ОСОБА_1 » (поле « Шукати за ім`ям » під заголовком « Зрадники країни » на веб-сторінці за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_6 (веб-сторінка № 1).

Перехід на веб-сторінку № 6: ІНФОРМАЦІЯ_25 здійснюється також на веб-сторінці за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_39 (веб-сторінка № 1) після натискання на гіперпосилання «8» (номер сторінки), що з`являється після натискання на гіперпосилання « - « (стрілка для прогортання сторінок).

Мотивувальна частина

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив суд:

визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію про вчинення ним державної зради, що була поширена Національним агентством з питань запобігання корупції Громадській організації «РУХ ЧЕСНО»;

визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_27 наступного змісту: « Z радник країни », « Посібник російських можновладців , які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради»;

визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 / наступного змісту: «Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», « Дивитися джерело-доказ »;

зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування»;

зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити профіль ОСОБА_1 з усією інформацією про нього та його зображенням з веб-сторінки за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 / з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити зображення

ОСОБА_1 , його прізвище, ім`я та по батькові та всю інформацію про ОСОБА_1 з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити зображення

ОСОБА_1 , його прізвище, ім`я та по батькові та всю інформацію про ОСОБА_1 з веб-сайта ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою у мережі

Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

стягнути з Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» на користь ОСОБА_1

245 757,02 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Одними з основних доводів касаційної скарги Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» є аргументи про те, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, незважаючи на складність справи, її велике значення для сторін, значний суспільний інтерес до предмета спору, особистість позивача, обсяг та характер доказів у справі, розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, чим допустив порушення норм процесуального права.

Верховний Суд погоджується з наведеними доводами касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі) спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У пункті 2 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частина друга статті 274 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Під час вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 279 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина п`ята статті 279 ЦПК України).

Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 16 лютого 2024 року відкрив провадження у справі. Зазначив, що справа буде розглядатись у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Роз`яснив відповідачам, що вони мають право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, направити відзив.

19 лютого 2024 року до суду першої інстанції від представника відповідача Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» адвоката Мельника Ю. О. надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, що відповідає вимогам статті 279 ЦПК України, оскільки в справі заявлені вимоги немайнового характеру.

В матеріалах справи міститься лист Печерського районного суду міста Києва про повернення вказаного клопотання заявнику з огляду на те, що таке клопотання було подано до суду з порушенням вимог статті 183 ЦПК України щодо порядку електронної форми звернення до суду.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що не отримував такого листа, що позбавило його можливості усунути вказані в листі недоліки та звернутись до суду з аналогічною заявою, поданою відповідно до вимог ЦПК України.

Такі доводи є слушними, оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей щодо направлення вказаного листа відповідачу у порядку, передбаченому ЦПК України та отримання його останнім.

Відповідної ухвали, постановленої за результатами розгляду клопотання представника відповідача Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» адвоката

Мельника Ю. О. про розгляд справи з повідомленням сторін, матеріали справи також не містять.

18 березня 2024 року від іншого відповідача - НАЗК, в інтересах якого діє

Діманова Т. В., надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зазначаючи про те, що розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін в порядку загального позовного провадження, буде сприяти ефективному встановленню всіх обставин справи.

Разом з тим, зазначене клопотання залишилось поза увагою суду і взагалі не розглянуто судом.

29 березня 2024 року позивач, в інтересах якого діє адвокат Мікітян К. О., звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про розгляд справи за правилами загального провадження, зазначаючи, що відповідне клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному проваджені позивачем не надавалось.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Мікітян К. О., відмовлено з підстав того, що заявником таке клопотання не обґрунтовано.

Суд першої інстанції вважав, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Вказана справа не належить до справ, визначених у частині четвертій статті 274 ЦПК України, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, вбачається, що суд першої інстанції заяву позивача із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження розглянув без урахування думки відповідачів та встановленого процесуального строку на подання відповідних заперечень іншої сторони щодо порядку розгляду справи.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» щодо порушень зазначених процесуальних норм, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви про перехід до загального позовного провадження, проте не навів належного мотивування щодо відхилення обґрунтувань заявника про необхідність розгляду саме цієї справи у порядку загального позовного провадження.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що справа має велике значення для сторін, позивач є відомим політичним та громадським діячем, та що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, тому за таких обставин та наявності клопотання від усіх сторін із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи помилковими є висновки судів, що розгляд цієї справи не вимагає проведення судового засідання у загальному позовному провадженні з повідомленням сторін з метою повного та всебічного встановлення обставин справи.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Спрощене позовне провадження призначене для малозначних справ або справ незначної складності, водночас позови публічних осіб вимагають фундаментального судового розгляду.

Усупереч нормам процесуального права, які регулюють порядок розгляду справ за правилами спрощеного та загального позовного провадження, положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, практиці ЄСПЛ суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без вирішення заяви НАЗК про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та без урахування думки відповідачів при вирішенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, що залишилось поза увагою апеляційного суду. Такими діями суди не забезпечили учасникам справи можливості «бути почутими» під час розгляду їх справи та не звернули уваги на складність встановлення балансу між свободою слова і захистом репутації публічної особи.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 757/36305/23 та від 24 червня 2026 року у справі № 757/38829/23-ц.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, порушивши частину четверту статті 274 ЦПК України, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не можуть вважатися законними й обґрунтованими.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення правил територіальної підсудності, слід зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За змістом частини п`ятнадцятої статті 28 ЦПК України, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідачами по справі є НАЗК та Громадська організація «РУХ ЧЕСНО»:

Отже, подавши позов до Печерського районного суду міста Києва, тобто за місцезнаходженням НАЗК, позивач скористався своїм правом, передбаченим статтею 28 ЦПК України, що не є порушенням правил територіальної підсудності.

Враховуючи наведені обставини оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню на підставі статті 411 ЦПК України.

Разом з тим, предметом позову у цій справі є захист гідності, честі та ділової репутації, спростування недостовірної інформації позивача.

З Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема з ухвали Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у справі №753/1301/24, відомо, що за відкритими інформаційними даними Міністерство закордонних справ України отримало офіційну інформацію про факт вбивства ОСОБА_7 21 травня 2025 року у м. Мадрид, Іспанія.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на повагу до гідності та честі, право на недоторканість своєї ділової репутації належать до особистих немайнових прав фізичної особи (статті 297, 299 ЦК України).

Враховуючи, що позивач помер, а позов стосується захисту його честі, гідності та ділової репутації, які є особистими немайновими правами фізичної особи і згідно з частиною першою статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Перелік підстав, за яких суд закриває провадження у справі, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У частині першій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 414 ЦПК України, якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Оскільки позивач у цій справі помер, і спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а під час касаційного перегляду встановлено, що оскаржувані судові рішення не відповідають закону, Верховний Суд дійшов висновку, що частина третя статті 414 ЦПК України у цьому випадку не може бути застосована, тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в порядку, передбаченому частиною першою зазначеної статті, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Однак такого клопотання у цій справі не заявлено.

З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають (частина друга статті 419 ЦПК України).

З огляду на те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, не підлягає задоволенню і заява адвоката Бойченюка І. В., який діє в інтересах ОСОБА_8 про залучення останньої до участі у розгляді справи, яка надійшла до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 06 липня 2026 року.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої й апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255, 257 цього Кодексу. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті (частини перша та третя статті 414 ЦПК України).

З огляду на те, що позивач помер, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а оскаржені судові рішення не відповідають вимогам законності й обґрунтованості, припис частини третьої статті 414 ЦПК України незастосовний. Тому ці судові рішення слід скасувати та закрити провадження у справі згідно з частиною першою зазначеної статті.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду